VI. Психологія особистості підлітка. дитинства не зникає з появою пубертату

дитинства не зникає з появою пубертату. Але після 15 років реакції еман­сипації зростають, оскільки виникають труднощі у хлопців, які пов'язані з конфронтацією з приводу їх шкільних успіхів, життєвих цінностей і професійного вибору.

Основні труднощі взаємодій з підлітками можуть бути зумовлені по­зиціями і стилями спілкування дорослих. На основі узагальнених су­джень підлітків психолог М. Кле представив сім видів батьківської влади у спілкуванні:

- автократичний - підліток не може ні висловити свою особисту точ­
ку зору, ні бути учасником рішень, які його стосуються;

- авторитарний - підліток може бути учасником в обговоренні проб­
лем, але батьки приймають остаточне рішення, враховуючи тільки власні
думки;

- демократичний - підліток робить свій внесок в обговорення проб­
леми і може сам приймати будь-яке рішення, однак він повинен повідо­
мити про це батьків, від яких залежить остаточне рішення;

- егалітарний - ролі практично не диференційовані, батьки і діти «на
рівних» є учасниками в прийнятті рішень;

- дозволяючий - підліток займає більш активну і впливову позицію у
формуванні рішень;

- попускний - підліток має вибір: інформувати чи ні батьків про свої
рішення;

- ігноруючий - батьки не знають про рішення, які прийняв підліток, і
він не інформує їх про це.

За проблемами авторитарного і автократичного стилю батьків обов'язково виникає наступна проблема - формування стилю спілку­вання підлітка за такими ж зразками з іншими людьми. У взаєминах по­за сім'єю такі підлітки, позбавившись жорсткого контролю і небезпеки покарання, починають самі жорстко спілкуватися з однолітками, вияв­ляють неповагу до дорослих, демонструють свою свободу, порушують норми моралі у громадських місцях. Інколи їх поведінка носить характер безпомічності, сором'язливості (говорить тихим голосом, опускає очі) або, навпаки, виявляють зухвалість, виконуючи роль паяців. Підсилений контроль і оцінка приносять тільки негативні наслідки: підліток втрачає можливість бути вільним, не вміє користуватися свободою. У неконтр-ольованих ситуаціях у нього активізується прагнення до самостійності, хоча морально-етичні зразки його самореалізації відсутні. В результаті підліток опиняється в ситуації конфлікту як з батьками, так і з іншими дорослими.

Моделі поведінки дорослих, що пов'язані з попустим та ігноруючим стилями, як правило, демонструють недостатність уваги, турботи і ке­рівництва старших. Підліток дуже часто почуває себе самостійним, або

таким, якого «ніхто не розуміє», адже він може стати джерелом проблем і тривог всієї сім'ї. А прагнення звільнити підлітка від труднощів і непри­ємних обов'язків спричиняє нездатність до об'єктивної рефлексії. Під­літок, якому все дозволяють, рано чи пізно потрапляє в критичну ситуа­цію. Невміння рахуватися з думкою оточуючих, відсутність терпимості, поява неадекватно високого рівня домагань та потреба уваги до себе не узгоджуються з недостатнім досвідом подолання складних життєвих си­туацій. В той же час підлітки, які стикаються з демократичним, егалі­тарним та дозволяючим типами взаємин з дорослими, здатні відповідати суспільним очікуванням у сфері спілкування і бувають достатньо прогно­зованими. Вони рідко переживають почуття відторгнутості і покинутос-ті. Дані моделі гарантують поступовий розвиток емоційної і поведінкової самостійності і дозволяють підліткам оволодівати навичками прийняття рішень та взяття відповідальності за їх виконання на себе.

Отже, зазначені стилі спілкування і виховання, які використовуються дорослими, дають можливість уявити варіанти умов, що створюються для підлітків батьками та шкільними вчителями. Саме різноманітність стилей спілкування, яку отримує підліток у повсякденних взаємстосун-ках з дорослими, навчають його стратегіям спілкування у реальних вза­ємодіях між людьми.

Вплив групи однолітків на процес соціалізації дитини розпочинається набагато раніше від початку підліткового віку. Можна стверджувати, що цей вплив проявляється з початком соціального життя дитини і виконує на попередніх та підлітковому віковому етапі схожі функції: можливість розвинути навички, необхідні для адекватних взаємодій з однолітками і здатність розділяти з ними спільні заняття, інтереси і почуття. Група однолітків відіграє провідну роль у процесі соціалізації підлітків ще й тому, що взаємостосунки з однолітками своєї і протилежної статі створю­ють прототип дорослих взаємин, які можна реалізовувати у подальшому соціальному, професійному і статевому житті. Багато психологів дотри­муються позиції, що група однолітків виконує основну функцію у про­цесі становлення автономності підлітка та його незалежності. Контакти в ній сприяють побудові нових взаємин з іншими та новому ставленню до самого себе, допомагають підлітку зрозуміти себе, своє призначення, дозволяють пережити почуття ризику і випробовувати сили у ситуаці­ях змагання. Підлітки у групі об'єднані спільною потребою звільнення від батьківського контролю, визначення власного статусу та особистісної статевої ідентифікації.

У відомій концепції Д.Б. Ельконіна підкреслюється думка про те, що для підліткового віку характерний пріоритет дитячої спільноти над до­рослою. Саме у групі однолітків створюється нова соціальна ситуація розвитку особистості. В ній підліток засвоює ідеальні форми. Це, перш