Формування взаємовідносин, груп і колективів у молодших школярів

Першокласники спілкуються переважно в процесі виконання навчаль­них завдань або під впливом зовнішніх обставин (учні сидять за однією партою). Стосунки між дітьми в класі складаються в основному за допо­могою вчителя. Учитель завжди виділяє деяких учнів у класі як зразок для інших в навчанні і поведінці, одночасно звертає увагу й на хиби в по­ведінці деяких учнів. Як правило, більшість першокласників відтворює в своєму ставленні до них ставлення вчителя, не досить ще усвідомлюючи критерії, з яких він виходить у своїй оцінці тих чи інших учнів. Від сти­лю взаємин, що складаються між учнем і вчителем залежить активність і самопочуття дитини.

У І і особливо в 3 класі виникають короткочасні об'єднання, які іноді переростають у досить стійкі мікро колективи шкільного й позашкільно­го характеру.

Ці об'єднання відносно неформальні, з невеликою кількістю правил для їх ровесників. Структура цих груп гнучка і швидкозмінна. Але у 10-12 років ці групи набувають рис колективу і відіграють важливу роль для дитини. Тиск на дитину з боку ровесників набуває значної сили. У групі виділяються діти із хорошою пристосованістю, ентузіазмом, контактніс-тю, а також з хорошою шкільною успішністю. При цьому діти з проти­лежними якостями часто ігноруються, група їх не помічає, або вони ста­ють предметом насмішок. Особливо у несприятливих умовах у групах і колективах знаходяться діти-невротики з деякими аномальними озна­ками у поведінці і порушеннями соціальних контактів. Не користуються популярністю у групі діти надзвичайно агресивні і соромливі.

Тиск групи, колективу на окремих учнів може бути позитивним (сприя­ти підвищенню навчальної мотивації тощо) так і негативним (куріння, ан­тигромадські вчинки). Негативному впливові більше піддаються хлопчики у порівнянні з дівчатками. Небажані групи не вдається "зруйнувати" про­стою забороною. Шляхом організації співробітництва, дружніх стосунків між дітьми та окремими група можна сформувати класний колектив.

Характер дружби у дітей змінюється. В учнів 1-2 класів дружба має егоцентричний характер. У 3-4 класах діти починають встановлювати більш близькі взаємини з друзями. Ця дружба сильна, але недовготри­вала. Дружба двох молодших школярів може бути різною. Так, в одних випадках вона може базуватись на тому, що одному подобається коман­дувати, а іншому - підпорядковуватись. В деяких випадках один може сприймати іншого як модель, яку треба навчати, як "правильно" поводи­ти себе, одягатись тощо. У третіх - дружба будується на рівноправ'ї, без чітко виражених ролей (Г. Крайг та ін.)

14В

Вікова і педагогічна психологія

У. Молодший шкільний вік

Молодші школярі здатні оцінювати моральні якості оточуючих лю­дей при визначенні ідеалів та людей несимпатичних їм. Проте ця здат­ність більш-менш чітко проявляється в учнів переважно третіх класів. Змістовна спрямованість оцінних ставлень третьокласників, що ви­значають зміст їхнього ідеалу неоднозначна. Зміст оцінок 53% тре­тьокласників - морально-вольові та комунікативні якості: скромність, сміливість, чуйність, турбота, доброта, чесність, товариськість, праце-любство тощо. У змісті оцінних суджень 47% третьокласників поряд з моральними були фізичні, інтелектуальні та якості, що характеризують способи розваг - кмітливість, весела вдача, охайність тощо. Найцін­нішими вважаються третьокласниками уміння ровесників проводити дозвілля (співати, грати на музичному інструменті). Учні цього віку оцінюють і таку якість особистості, як здатність спілкуватися, знахо­дити спільну мову, готовність постояти за себе і захистити слабшого (Г.О. Карпова).

У межах молодшого шкільного віку змінюється зміст і якість скарг дітей один на одного. Першокласник, на якого скаржаться, здебільшого не ображається, оскільки скарги в учнів першого класу та навіть дру­гого мають особливий зміст. Скарги першокласників є наслідком на­магання дитини сумлінно й відповідально виконати класне завдання, шкільні правила поведінки. Першокласник не тільки намагається сам виконувати вимоги вчителя, а й турбується про те, щоб усі учні класу робили згідно з втановленими правилами. Під кінець 2 і в 3 класі ця форма впливу дітей один на одного змінюється, і скарги набувають ін­шої якості. Іноді вони набувають характеру "ябед". Тому учні 3 класу починають сприймати скаргу на товариша як щось негативне, а учень, який тихенько поскаржився на товариша, засуджується колективом класу (Л.І. Божович).