Лекции.Орг


Поиск:




IV. Психологія дошкільного дитинства. Дитина-дошкільник має велике бажання включитися в доросле життя, активно брати в ньому участь





1О9


 


Дитина-дошкільник має велике бажання включитися в доросле життя, активно брати в ньому участь. За словами Д.Б. Ельконіна, дошкільний вік обертається як навколо свого центру, навколо дорослої людини, її функ­цій, її завдань. Дорослий виступає в узагальненій формі як носій суспіль­них функцій в системі суспільних відносин (дорослий - тато, лікар, шо­фер і т. ін.). Протиріччя цієї соціальної ситуації розвитку Д.Б. Ельконін бачить у тому, що дитина є членом суспільства, поза суспільством вона жити не може, основна її потреба - жити разом з оточуючими людьми, але це здійснити в сучасних історичних умовах неможливо: життя дити­ни проходить в умовах опосередкованого, а не прямого зв'язку зі світом.

Саме з цього протиріччя і народжується рольова гра - самостійна ді­яльність дітей, що моделює життя дорослих.

Учені розглядають гру як провідну діяльність дошкільника і визнача­ють соціальну обумовленість її розвитку (Л.С. Виготський, Д.Б. Ельконін). Гра - соціальна за своїм походженням і змістом, вона є історичним утво­ренням, пов'язаним із розвитком суспільства, його культури. Гра - особ­лива форма життя дитини в суспільстві. Вона являє собою діяльність, в якій діти виконують ролі дорослих, відтворюючи в ігрових умовах їх жит­тя, працю та стосунки між ними. Через гру дошкільники задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими, у суспільному житті з ними.

Гра - це діяльність, у якій дитина спочатку емоційно, а потім інтелек­туально засвоює всю систему людських взаємин. Сутність гри, як про­відної діяльності, полягає в тому, що діти відображають в грі різні сторо­ни життя, особливості діяльності дорослих, набувають і уточнюють свої знання про навколишній світ.

На рубежі раннього і дошкільного віку виникають перші види дитя­чих ігор. Це, перш за все, режисерська гра. За нею зразу ж з'являється образно-рольова гра. В ній дитина уявляє себе ким завгодно і відповідно діє. Та обов'язковою умовою розгорнення такої гри є яскраві, інтенсивні переживання: дитину вразила побачена нею картина, і вона сама, в сво­їх ігрових діях відтворює цей образ, який викликав у неї сильний емо­ційний відгук. У Жана Піаже можна знайти приклади образно-рольових ігор. Його дочка, яка спостерігала під час канікул стару сільську дзвонар-ню і почувши її дзвін, залишалася під враженням побаченого і почутого довгий час. Підійшовши до столу свого батька і, ставши нерухомо, ді­вчинка почала відтворювати оглушливий шум. «Ти ж мені заважаєш, чи не бачиш - я працюю». - «Не розмовляй зі мною, - відповідає дівчинка. - Я - церква».

Іншим разом дочка Ж. Піаже, зайшовши на кухню, була вражена ви­глядом общипаної качки, що лежала на столі. Ввечері дівчинку знаходять на дивані. Вона лежить, не рухається, мовчить, не відповідає на запитан­ня, потім чується її приглушений голос: «Я — мертва качка».


Саме режисерська та образно-рольова гра стають джерелом сюжетно-рольової гри, яка досягає своєї найбільш розвинутої форми в середньому дошкільному віці. Пізніше з неї виділяються ігри з правилами та інші види ігор. Слід відзначити, що виникнення нових видів ігор не значить відміну старих, уже освоєних, - всі вони зберігаються і продовжують удосконалюватися. В сюжетно-рольовій грі діти відтворюють безпосе­редньо людські ролі і взаємини. Діти граються один з одним, або з ляль­кою, як ідеальним партнером, який теж наділяється своєю роллю. В іграх з правилами роль відходить на другий план і головним є чітке виконання правил гри; зазвичай тут з'являється мотив змагання, особистий або ко­мандний виграш. Це - більшість рухливих та спортивних ігор.

Гра має свою структуру.

Сюжет - та сфера дійсності, яка відтворюється в грі. Спочатку дитина обмежена рамками сім'ї і через це ігри її зв'язані в основному з сімейни­ми, побутовими проблемами. Потім, засвоюючи нові галузі життя, вона починає виконувати більш складні сюжети - виробничі, військовії т. ін. Більш різноманітними стають і форми ігор на старі сюжети, наприклад, «дочки-матері». Крім того, гра на один і той же сюжет поступово стає більш стійкою і довготривалою. Якщо в 3-4 роки дитина може присвя­тити їй тільки 10—15 хвилин, після чого їй необхідно переключитися на щось інше, то в 4-5 років одна гра може продовжуватися 40-50 хвилин. Старші дошкільники здатні грати в одне і теж по кілька годин підряд, а деякі ігри у них можуть розтягуватися на кілька днів.

Ті моменти в діяльності і у взаєминах дорослих, які відтворюються дітьми, складають зміст гри.

Центральним компонентом в сюжетно-рольовій грі є роль, яку бере на себе дитина. В дитячій грі є всі професії, які є в навколишньому житті дорослих людей. Але найпрекраснішим в рольовій грі є те, що взявши на себе функцію дорослої людини, дитина відтворює її діяльність дуже уза­гальнено, в символічному вигляді.

Важливим компонентом гри є ігрові дії. Це дії, вільні від операційно-тех­нічної сторони, це дії зі значеннями, вони носять образотворчий характер.

У дитячій грі відбувається перенесення значень з одного предмета на інший (уявна ситуація), тому, можливо, діти і віддають перевагу нео-формленим предметам, за якими не закріплені ніякі дії.

Одним із компонентів у структурі гри є правила. В грі вперше виникає нова форма задоволення дитини - радість від того, що вона діє так, як ви­магають правила. В грі дитина плаче, як пацієнт, і радіє, як граючий. Це ще й лінія розвитку довільності, яка має своє продовження в шкільному віці.

Гра весь час змінюється і на кінець дошкільного віку досягає високо­го рівня розвитку. Для першої стадії (3-5 років) характерно відтворення логіки реальних дій людей; змістом гри є предметні дії. На другій стадії


О






Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-11-05; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 615 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Лучшая месть – огромный успех. © Фрэнк Синатра
==> читать все изречения...

799 - | 755 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.007 с.