Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ѕсихолог≥чн≥ основи розвитку ≥нтегральних характеристик конкурентоспроможноњ особистост≥




–озвиток конкурентоспроможноњ особистост≥ Ч це розвиток рефлексивноњ особистост≥ з позитивним психоенергетичним потенц≥алом, здатноњ орган≥зовувати, планувати свою д≥€льн≥сть ≥ повед≥нку в динам≥чних ситуац≥€х, особистост≥, €ка волод≥Ї новим стилем мисленн€, нетрадиц≥йними п≥дходами до розвТ€занн€ проблем, адекватним реагуванн€м у нестандартних ситуац≥€х.

ѕерех≥д особист≥сноњ ≥ профес≥йноњ самосв≥домост≥ на вищий р≥вень, що Ї обовТ€зковою умовою розвитку, не вичерпуЇ вс≥х складових такого розвитку. ѕсихолог≥чним фундаментом розвитку особистост≥ майбутнього або профес≥онала в будь-€к≥й галуз≥ людськоњ д≥€льност≥ Ї так≥ базов≥ характеристики, €к особист≥сна спр€мован≥сть, компетентн≥сть, гнучк≥сть.

¬они Ї формою ви€ву творчого потенц≥алу людини ≥ формою ви€ву спр€мованост≥ њњ думок, ставленн€ до р≥зних соц≥альних ц≥нностей (моральних, громад€нських, художн≥х), њњ ставленн€ до себе й до ≥нших людей. ¬исокий р≥вень розвитку ≥нтегральних характеристик особистост≥ спри€Ї позитивному ≥м≥джев≥ людини, що впливаЇ на стосунки з людьми ≥ на ефективн≥сть сп≥льноњ роботи. —аме на розвиток ≥нтегральних характеристик конкурентоспроможноњ особистост≥ спр€мовано спец≥ально розроблену психолог≥чну технолог≥ю Ћ.ћ. ћ≥т≥ноњ. ÷€ технолог≥€ припускаЇ трансформац≥ю мотивац≥йноњ, ≥нтелектуальноњ, афективноњ ≥, врешт≥, повед≥нковоњ структур особистост≥, унасл≥док чого зовн≥шн€ детерм≥нац≥€ життЇд≥€льност≥ зм≥нюЇтьс€ на внутр≥шню.

Ћ.ћ. ћ≥т≥на виокремлюЇ чотири стад≥њ оптим≥зац≥њ особистост≥ та њњ повед≥нки: п≥дготовка, усв≥домленн€, переоц≥нка, д≥€. ќсновн≥ процеси розвитку особистост≥: мотивац≥йн≥ (I стад≥€), когн≥тивн≥ (II стад≥€), афективн≥ (III стад≥€), повед≥нков≥ (IV стад≥€); комплекс метод≥в впливу.

«Т€сувавши функц≥ональне призначенн€ кожноњ з≥ сфер розвитку конкурентоспроможноњ особистост≥ (сфери д≥€льност≥, сп≥лкуванн€, особист≥сних особливостей), њх представили у вигл€д≥ Їдиноњ функц≥ональноњ структури, €ка даЇ ц≥л≥сне у€вленн€ про законом≥рност≥, ≥стотн≥ звТ€зки й залежност≥ одних елемент≥в в≥д ≥нших. Ѕагатоаспектна (багатокомпонентна) д≥€льн≥сть, зумовлена розвитком особист≥сних €костей, повТ€зуЇтьс€ у вузли р≥зноман≥тними взаЇминами, взаЇмод≥€ми з ≥ншими людьми.

÷≥ вузли, њхн€ ≥Їрарх≥€ твор€ть, на нашу думку, ≥нтегральн≥ характеристики особистост≥, детерм≥нують њњ профес≥йний розвиток, сам≥ ж, фактично, Ї обТЇктом розвитку.

” загальнопсихолог≥чних теор≥€х особистост≥ спр€мован≥сть постаЇ €к €к≥сть, що визначаЇ њњ психолог≥чний склад. ” р≥зних концепц≥€х цю характеристику розкривають по-р≥зному: Ђдинам≥чна тенденц≥€ї (—.Ћ. –уб≥нштейн), Ђсмислотворчий мотивї (ќ. ћ. ЋеонтьЇв), Ђосновна життЇва спр€мован≥стьї (Ѕ.ћ. јнаньЇв), Ђдинам≥чна орган≥зац≥€ Ђсутн≥сних силї людиниї (ј.—. ѕранг≥шв≥л≥) тощо.

—пр€мован≥сть м≥стить два взаЇмозалежн≥ аспекти: предметний смисл (смисловий аспект), €кий позначаЇ певний предмет спр€мованост≥; напруженн€ (власне динам≥чна тенденц≥€), €ке визначаЇ джерело спр€мованост≥ (—.Ћ. –уб≥нштейн).

«. ‘ройд розгл€дав динам≥чн≥ тенденц≥њ €к несв≥дом≥ пот€ги, спр€мован≥сть €ких Ї механ≥змом, споконв≥чно закладеним в орган≥зм≥ людини. —.Ћ. –уб≥нштейн, критикуючи 3. ‘ройда, зазначав, що вс€ка динам≥чна тенденц≥€, виражаючи спр€мован≥сть, завжди утримуЇ в соб≥ б≥льш-менш усв≥домлений звТ€зок ≥ндив≥да з чимось, що Ї поза ним. ѕри цьому в≥н допускав можлив≥сть зм≥ни акцент≥в динам≥чноњ та смисловоњ гран≥ спр€мованост≥.

ќ.ћ. ЋеонтьЇв, розвиваючи ≥дењ —.Ћ. –уб≥нштейна, €дром особистост≥ називав систему ст≥йких, ≥Їрарх≥зованих мотив≥в €к основних збудник≥в д≥€льност≥. ќдн≥ мотиви, спонукуючи до д≥€льност≥, надають њй особист≥с≠ного смислу (смислотворч≥) ≥ певноњ спр€мованост≥, ≥нш≥ в≥д≥грають роль спонукальних чинник≥в. –озпод≥л функц≥й смислотворенн€ ≥ спонуканн€ м≥ж мотивами одн≥Їњ д≥€льност≥ даЇ змогу зрозум≥ти головн≥ в≥дношенн€, €к≥ характеризують мотивац≥йну сферу особистост≥, тобто побачити ≥Їрарх≥ю мотив≥в.

Ћ.≤. Ѕожович спр€мован≥сть особистост≥ розум≥ла €к систему ст≥йко дом≥нуючих мотив≥в, €к≥ визначають ц≥л≥сну структуру особистост≥. ” контекст≥ цього п≥дходу зр≥ла особист≥сть орган≥зовуЇ свою повед≥нку в умовах д≥њ дек≥лькох мотив≥в; обираЇ мету д≥€льност≥ ≥ за допомогою спец≥ально орган≥зованоњ мотивац≥йноњ сфери регулюЇ свою повед≥нку таким чином, щоб було придушено небажан≥.

 омпетентн≥сть конкурентноспрожноњ особистост≥ може ви€вл€тис€ у певн≥й профес≥йн≥й д≥€льност≥, але њњ варто розгл€дати не лише в д≥€льн≥сному контекст≥, а й у комун≥кативному.

ќтже, пон€тт€ Ђкомпетентн≥стьї охоплюЇ знанн€, вм≥нн€, навички, а також способи ≥ прийоми њхньоњ реал≥зац≥њ в д≥€льност≥, сп≥лкуванн≥, розвитку (саморозвитку) особистост≥.

÷е визначенн€ даЇ змогу представити в структур≥ компетентност≥ конкурентоспроможноњ особистост≥ дв≥ п≥дструктури: а) д≥€льн≥сну (знанн€, вм≥нн€, навички ≥ способи зд≥йсненн€ профес≥йноњ д≥€льност≥); б) комун≥кативну (знанн€, вм≥нн€, навички ≥ способи зд≥йсненн€ д≥лового сп≥лкуванн€).

ѕсихолог≥чною умовою розвитку компетентност≥ Ї усв≥домленн€ особист≥стю необх≥дност≥ п≥двищенн€ своЇњ загальнолюдськоњ та спец≥альноњ культури ≥ ретельноњ орган≥зац≥њ сп≥лкуванн€ €к основи розвитку конкурентоспроможноњ особистост≥.

“ретьою ≥нтегральною характеристикою конкурентоспроможноњ особистост≥ Ї гнучк≥сть, €крозмањт≥сть та адекватн≥сть активност≥, що ви€вл€Їтьс€ ≥ у зовн≥шн≥х (рухових) формах, ≥ у внутр≥шн≥х (псих≥чних) (Ћ.ћ. ћ≥т≥на). √нучк≥сть Ч ≥нтегральна характеристика особистост≥, що становить собою гармон≥чне поЇднанн€ трьох взаЇмозалежних ≥ взаЇмозумовлюючих особист≥сних €костей: емоц≥йноњ, повед≥нковоњ, ≥нтелектуальноњ гнучкост≥.

ѕротилежн≥ характеристики властив≥ риг≥дност≥, що охоплюЇ також когн≥тивну, емоц≥йну ≥ повед≥нкову сфери особистост≥.

–иг≥дн≥сть у когн≥тивн≥й сфер≥ (≥нтелектуальна риг≥дн≥сть) в≥дображаЇ порушенн€ здатност≥ приймати чужу зовн≥шню оц≥нку, що призводить до труднощ≥в усв≥домленн€ власних психолог≥чних проблем, актуального стану, мотив≥в ≥ потреб.

–иг≥дн≥сть в емоц≥йн≥й сфер≥ (емоц≥йна риг≥дн≥сть) знижуЇ можлив≥сть гнучкост≥ емоц≥йних реакц≥й ≥ спричинюЇ ви€вленн€ неадекватних ф≥ксованих емоц≥йних реакц≥й, €к≥ зумовлюють психолог≥чн≥ механ≥зми формуванн€ синдрому Ђемоц≥йного вигор€нн€ї.

–иг≥дн≥сть у повед≥нков≥й сфер≥ (повед≥нкова риг≥дн≥сть) зумовлюЇ функц≥онуванн€ досить обмеженоњ к≥лькост≥ стереотип≥в повед≥нки, неадекватне застосуванн€ на€вного арсеналу повед≥нкових стратег≥й ≥ в≥дмову в≥д розширенн€ њхньоњ к≥лькост≥ за рахунок нових.

ќт чому проблема гнучкост≥, насамперед емоц≥йноњ, Ї одн≥Їю з найважлив≥ших у розвитку конкурентоспроможноњ особистост≥. ѓњ у психолог≥њ представлено в межах р≥зних теор≥й. ѕ≥д емоц≥йною гнучк≥стю розум≥ють оптимальне (гармон≥йне) поЇднанн€ емоц≥йноњ експресивност≥ й емоц≥йноњ ст≥йкост≥. Ќаприклад, у теор≥њ стресу основний зм≥ст результат≥в досл≥джень пол€гаЇ в тому, що п≥д час середнього р≥вн€ емоц≥йного стресу дос€гненн€ людини в д≥€льност≥ в≥дносно висок≥, а в раз≥ емоц≥йного стресу низького ≥ високого р≥вн≥в вони можуть бути г≥ршими за результати, отриман≥ у звичайних умовах.

¬≥домо, що пров≥дним чинником емоц≥йного стресу Ї емоц≥њ сп≥лкуванн€. “ому доц≥льно вид≥л€ти стрес у сфер≥ комун≥кац≥й в окрему категор≥ю емоц≥йних реакц≥й, €к≥ позначають загальним пон€тт€м фрустрац≥€.

‘рустрац≥ю у психолог≥њ розгл€дають €к один ≥з вид≥в псих≥чних стан≥в, €кий виник унасл≥док реальних або у€вних труднощ≥в, подоланн€ котрих людина вважаЇ неможливим, що виражаЇтьс€ в характерних рисах переживань ≥ повед≥нки. Ќа думку низки автор≥в (¬.—. ћерл≥н ћ.≤. ЌаЇнко та ≥н.), фрустрац≥€ Ї деструктивним чинником, €кий знижуЇ продуктивн≥сть д≥€льност≥.

¬одночас людина ≥нод≥ переборюЇ значн≥ труднощ≥, не впадаючи у стан фрустрац≥њ. ”пор€дковану й орган≥зовану повед≥нку, адекватн≥сть реагуванн€ в складних ситуац≥€х розробл€ють здеб≥льшого €к проблему фрустрац≥йноњ толерантност≥ (емоц≥йноњ ст≥йкост≥). ѕ≥д фрустрац≥йною то≠лерантн≥стю розум≥ють здатн≥сть людини протисто€ти р≥зним життЇвим труднощам без втрати психолог≥чноњ адаптац≥њ (ћ.ƒ. Ћев≥тов). ¬ њњ осно≠в≥ Ц здатн≥сть адекватно оц≥нювати реальну ситуац≥ю, з одного боку, ≥ можлив≥сть передбачати вих≥д ≥з ситуац≥њ Ч з ≥ншого.

ќднак емоц≥йну ст≥йк≥сть можемо розгл€дати ≥ €к властив≥сть псих≥ки, завд€ки €к≥й людина здатна усп≥шно зд≥йснювати необх≥дну д≥€льн≥сть у складних емоц≥йних умовах, в умовах, €к≥ спричинюють переживанн€ негативних емоц≥й.

 р≥м контролю над негативними емоц≥€ми, конкурентоспроможн≥й особистост≥ необх≥дно вм≥ти створювати у себе оптимальний емоц≥йний стан. ¬≥домо, що при гарному настроњ працездатн≥сть значно зб≥льшуЇтьс€.

”певнен≥сть ≥ особиста значущ≥сть, €к≥ ви€вл€ютьс€ в радост≥, робл€ть людину спроможною долати труднощ≥ та насолоджуватис€ житт€м, впливають на п≥знавальн≥ процеси. Ћюдина набуваЇ здатност≥ правильн≥ше оц≥нювати св≥т. ÷е полегшуЇ взаЇмод≥ю ≥ п≥дсилюЇ њњ чуйн≥сть. ѕовторювана рад≥сть спри€Ї ст≥йкост≥ до фрустрац≥њ та дос€гненню складних ц≥лей. –ад≥сть додаЇ впевненост≥ й мужност≥, заспокоюЇ, зн≥маЇ напругу ≥ надм≥рне порушенн€. « рад≥стю повТ€заний гумор у його кращому вигл€д≥. ќднак €кщо його спр€мовано на адресу ≥нших людей, в≥н може бути повТ€заний ≥з гн≥вом, презирством (€к при глузуванн≥) й зумовлювати виникненн€ агрес≥њ чи депрес≥њ. –озум≥нн€ гумору Ї функц≥Їю ≥ афекту, й ≥нтелекту, ≥ його набувають упродовж усього житт€, тому що повТ€заний в≥н ≥з творч≥стю, ≥нтуњц≥Їю, дотепн≥стю нетрив≥альних вар≥ант≥в розвТ€занн€ за≠вдань.

¬≥льний ви€в позитивних емоц≥й за допомогою прийом≥в вербальноњ та невербальноњ повед≥нки пол≥пшуЇ взаЇмини, робить њх б≥льш природними, експресивними.

” психолог≥њ експрес≥€ маЇ два значенн€: у першому, вужчому, йдетьс€ про вираженн€ почутт≥в людини (про передаванн€ њњ емоц≥йних стан≥в, переживань); у другому, ширшому, Ц про виразн≥сть повед≥нки (рис характеру, ставленн€ до людей, стилю житт€ тощо).

ћи говоритимемо про емоц≥йну експресивн≥сть, коли виразн≥сть, закладена в рухах, жестах, ход≥, у м≥м≥ц≥, у мов≥, њњ ≥нтонац≥€х, даЇ змогу передати не лише особливост≥ характеру людини, а й напр€м њњ думок, њњ ставленн€ до р≥зних соц≥альних ц≥нностей (моральних, духовних, художн≥х), ставленн€ до людей ≥, звичайно, таких, що виражають њњ переживанн€.

ѕсихолог≥чною умовою розвитку емоц≥йноњ гнучкост≥ Ї усв≥домленн€ людиною рол≥ й значенн€ афективноњ сфери особистост≥ в оптим≥зац≥њ д≥€льност≥, сп≥лкуванн€, свого псих≥чного ≥ ф≥зичного здоровТ€. ƒинам≥ка емоц≥йноњ гнучкост≥ визначаЇтьс€ гармон≥зац≥Їю й ускладненн€м њњ афективних ви€в≥в: здатн≥стю Ђоживл€тиї справжн≥ емоц≥њ, викликати позитивн≥ емоц≥њ, контролювати негативн≥, тобто ви€вл€ти гнучк≥сть повед≥нки, нестандартн≥сть, творч≥сть.

≈моц≥йна гнучк≥сть дуже т≥сно повТ€зана згнучк≥стю повед≥нковою, п≥д €кою розум≥ють здатн≥сть людини в≥дмовл€тис€ в≥д повед≥нки, €ка не в≥дпов≥даЇ ситуац≥њ, ≥ виробл€ти або приймати нов≥ ориг≥нальн≥ п≥дходи до розвТ€занн€ проблемноњ ситуац≥њ за незм≥нних принцип≥в ≥ моральних засад життЇд≥€льност≥.

ѕовед≥нкова гнучк≥сть Ц це оптимальне (гармон≥йне) поЇднанн€ ≥ндив≥дуальних ефективних (принципово значущих) патерн≥в повед≥нки та р≥зноман≥тних (ориг≥нальних) способ≥в рольовоњ взаЇмод≥њ.

ѕротилежн≥ характеристики властив≥ риг≥дност≥ повед≥нки, €ка перешкоджаЇ усп≥шному освоЇнню профес≥йноњ д≥€льност≥ ≥ врешт≥ негативно впливаЇ на псих≥чне здоровТ€ особистост≥. ” звТ€зку з цим виникаЇ необх≥дн≥сть серйозно ≥ глибоко вивчити питанн€, повТ€зан≥ з риг≥дн≥стю повед≥нки €к чинником деструктивноњ профес≥онал≥зац≥њ фах≥вц€ ≥ пошуком шл€х≥в њњ подоланн€ й запоб≥ганн€.

ѕроцес освоЇнн€ профес≥њ може проходити, на думку ј. јдлера, або конструктивним, або деструктивним шл€хом.

—пектр новоутворень, €к≥ формуютьс€ в процес≥ профес≥йноњ д≥€льност≥, досить широкий, однак ус≥х њх можна под≥лити на дв≥ велик≥ групи: а) стен≥чн≥ зм≥ни, €к≥ спри€ють усп≥шн≥й адаптац≥њ д≥€ча в соц≥ум≥, п≥двищенню ефективност≥ його життЇд≥€льност≥; б) астен≥чн≥, €к≥ перешкоджають усп≥шному функц≥онуванню особистост≥ в навколишньому середовищ≥. ѓх ј. јдлер окреслював €к конструктивнийдеструктивний способи профес≥онал≥зац≥њ. «начна частина негативних новоутворень, €к≥ супроводжують деструктивну профес≥онал≥зац≥ю, становить групу зм≥н, що одержали в психолог≥њ назву твердоњ рольовоњ повед≥нки або профес≥йноњ деформац≥њ особистост≥.

ќсвоЇнн€ особист≥стю профес≥њ неминуче супроводжуЇтьс€ зм≥ною в њњ структур≥, коли, з одного боку, в≥дбуваЇтьс€ посиленн€ й ≥нтенсивний розвиток €костей, що спри€ють усп≥шност≥ в д≥€льност≥, а з ≥ншого боку Ц зм≥на, придушенн€ ≥ нав≥ть руйнуванн€ цими €кост€ми структур, €к≥ не беруть участ≥ в процес≥ профес≥йного становленн€.

ёнг вважав, що багатьом властиво ≥дентиф≥кувати себе з посадою. “ака ≥дентиф≥кац≥€ приваблива з одного боку, оск≥льки ЂприпускаЇ легку компенсац≥ю особистих вадї (¬.ќдайник). « ≥ншого Ц коли ≥ндив≥д ц≥лком ≥дентиф≥куЇ себе з посадою, в≥н порушуЇ природний пор€док розширенн€ власноњ особистост≥, узурпуЇ €кост≥, €к≥ йому не належать. ÷е в анал≥тичн≥й психолог≥њ називають Ђпсих≥чною ≥нфл€ц≥Їюї. Ђѕсих≥чна ≥нфл€ц≥€ї у профес≥њ призводить до протир≥чч€ м≥ж збереженн€м ≥ндив≥дуальноњ самосв≥домост≥, особистоњ в≥дпов≥дальност≥ з пропонованими людин≥ сусп≥льними вимогами.

Ќе менш небезпечна щодо негативних новоутворень особистост≥ профес≥€ практичного психолога (ƒ.√. “рунов). √.—. јбрамова ≥ ё.ќ. ёдчиць розгл€дають два основн≥ компоненти профес≥йноњ деформац≥њ особистост≥ в систем≥ профес≥й Ђлюдина-людинаї. ÷е синдром хрон≥чноњ втоми ≥ синдром емоц≥йного вигор€нн€.

” розгл€нут≥й систем≥ профес≥й п≥д профес≥йною втомою розум≥ють специф≥чний вид утоми, зумовлений пост≥йним емоц≥йним контактом з≥ значною к≥льк≥стю людей. ” раз≥ синдрому хрон≥чноњ утоми людина страждаЇ не просто в≥д ф≥зичного чи нервового виснаженн€, а в≥д Ђхрон≥чних стрес≥в нервовоњ системиї (ќ.¬. Ѕоллз).

” в≥тчизн€н≥й л≥тератур≥ трапл€Їтьс€ близьке пон€тт€ Ђастен≥€ перевтомиї. ѕередбачаЇтьс€, що розвитку перевтоми й астен≥њ передуЇ б≥льш-менш тривалий пер≥од вольового зусилл€, розумового напруженн€, роботи в умовах втоми.

≤ншим, не менш важливим ви€вом профес≥йноњ деформац≥њ Ї синдром емоц≥йного згор€нн€ (вигор€нн€). ”перше цей терм≥н запропонував американський психолог X. ƒж. ‘райденбергер у 1974 р. “.¬. ‘орманюк виокремлюЇ €к симптомокомплекс емоц≥йного вигор€нн€ так≥ ви€ви: почутт€ емоц≥йного виснаженн€, нездужанн€, дегуман≥зац≥ю, деперсонал≥зац≥ю, тенденц≥ю розвивати негативне ставленн€ до субТЇкта д≥€льност≥, негативне самосприйн€тт€ в профес≥йному
аспект≥.

 лючовими ознаками емоц≥йного вигор€нн€,
за “.¬. ‘орманюк, Ї:

Х дос€гненн€ ≥ндив≥дуальноњ меж≥ можливостей емоц≥йного Ђяї протисто€ти виснаженню, протид≥€ти згор€нню, самозбер≥гаючись;

Х внутр≥шн≥й психолог≥чний досв≥д, включаючи почутт€, установки, мотиви, оч≥куванн€;

Х негативний ≥ндив≥дуальний досв≥д, у €кому сконцентровано проблеми, дистреси, дискомфорт, дисфункц≥њ та њхн≥ негативн≥ насл≥дки.

≈моц≥йне вигор€нн€ означаЇ спустошенн€ ще до того, €к псих≥чн≥ ресурси людини-д≥€ча природним чином поповн€тьс€.

” формуванн≥ синдрому емоц≥йного вигор€нн€ значну роль в≥д≥грають р≥зн≥ фактори:

Х соц≥альний фактор;

Х особист≥сний фактор. «а ™. ћахер, це так≥ особливост≥ повед≥нки особистост≥, €к авторитаризм, низький ступ≥нь емпат≥њ в поЇднанн≥ з фанатичною в≥ддан≥стю справ≥ й реакц≥Їю на стрес, агресивн≥сть ≥ апат≥€ за неможливост≥ дос€гнути у короткий терм≥н бажаних результат≥в;

Х фактор середовища, особливост≥ профес≥йних взаЇмов≥дносин.  олектив, а часто й адм≥н≥страц≥€, може знижувати мотивац≥ю д≥€льност≥ своњм загальним негативним або байдужим ставленн€м до нењ. ÷ьому ж спри€Ї низька матер≥ально-техн≥чна оснащен≥сть, в≥дсутн≥сть можливост≥ релаксац≥њ й емоц≥йного розвантаженн€, повноц≥нного в≥дпочинку, слабка економ≥чна стимул€ц≥€ (ќ.¬.јбрамова, ё. ј. ёдчиць).

ƒ.√. “рунов, психотерапевт, пропонуЇ в≥дмежовувати Ђсиндром згор€нн€ї в≥д профес≥йноњ деформац≥њ. ѕрофес≥йна деформац≥€, на думку автора, Ї ставленн€м в основному до житт€ поза роботою.

—индром згор€нн€ в цьому план≥ репрезентовано €к втрату контролюючоњ рол≥ Ђя профес≥йногої ≥ впровадженн€ Ђя людськогої у сферу профес≥йноњ компетенц≥њ. ѕрофес≥йну деформац≥ю, навпаки, репрезентуЇ розширенн€ пануванн€ Ђя профес≥йногої у сферу Ђяї людськогої.

” профес≥йн≥й деформац≥њ ƒ.√. “рунов розгл€даЇ два компоненти: а) споконв≥чн≥ схильност≥; б) власне профес≥йн≥ деформац≥њ.

“ут споконв≥чн≥ схильност≥ становл€ть певне тло, ірунт, на €ку розгортаЇ свою деформуючу д≥€льн≥сть профес≥€.

ѕсихолог≥чною умовою розвитку повед≥нковоњ гнучкост≥ Ї усв≥домленн€ рол≥ й значенн€ повед≥нковоњ сфери особистост≥ в оптим≥зац≥њ д≥€льност≥, сп≥лкуванн€, свого псих≥чного ≥ ф≥зичного здоровТ€.

Ќайефективн≥шими засобами розвитку повед≥нковоњ гнучкост≥ Ї: а) навчанн€ методам ≥ прийомам саморегул€ц≥њ; б) орган≥зац≥€ соц≥ально-рольових трен≥нг≥в, €к≥ спр€мован≥ на формуванн€ в учн≥в гнучкоњ рольовоњ повед≥нки.

≤нтелектуальна гнучк≥сть. ” в≥тчизн€н≥й ≥ закордонн≥й л≥тератур≥ пон€тт€ ≥нтелектуальноњ гнучкост≥ р≥зн≥ автори трактують неоднозначно. « одного боку, при опис≥ ≥нтелекту багато автор≥в використовують пон€тт€ гнучк≥сть, з ≥ншого боку, гнучк≥сть розгл€дають €к самост≥йну характеристику в досл≥дженн€х, присв€чених вивченню особистост≥, креативност≥, мисленн€.

≤нтелектуальна гнучк≥сть Ц ≥нвар≥антна особист≥сна характеристика, структура €коњ Ц це оптимальне сполученн€ двох груп €костей: легкост≥, спритност≥, ≥н≥ц≥ативност≥, ориг≥нальност≥ при прийн€тт≥ р≥шень ≥ автономн≥сть, незалежн≥сть у судженн€х, критичн≥сть, толерантн≥сть до плюрал≥зму погл€д≥в.

” глав≥ 16 ми вже розкрили розум≥нн€ ≥ зм≥ст ≥нтелекту. “ому зосередимос€ лише на де€ких аспектах.

Ѕагато автор≥в виокремлюЇ моб≥льн≥ (R. Feuerstein), динам≥чн≥ (ћ. .јк≥мова), процесуальн≥ (ћ.ќ. ’олодна) властивост≥ ≥нтелекту, €ка Ї основною ≥ близькою за значенн€м до гнучкост≥.

” психолог≥чних досл≥дженн€х багатьох закордонних автор≥в гнучк≥сть людини визначають €к властив≥сть, протилежну риг≥дност≥. «акордонн≥ досл≥дники риг≥дност≥ виокремлюють таку њњ ≥стотну рису, €к нездатн≥сть до новоњ д≥€льност≥, стереотипн≥сть застосуванн€ сформованих операц≥й. ¬ описах риг≥дност≥ вони ірунтуютьс€ на р≥зних аспектах ви€ву цього психолог≥чного феномена.

¬≥дм≥нною рисою закордонних досл≥джень гнучкост≥ Ї використанн€ двох терм≥н≥в дл€ њњ визначенн€: flexibility - власне гнучк≥сть ≥ variability Ц Ђвар≥абельн≥стьї, багатоб≥чн≥сть.

” частин≥ праць гнучк≥сть визначають €к здатн≥сть в≥дмовитис€ в≥д на€вного способу д≥њ на користь ≥ншого, б≥льш ощадливого ( .ЎайЇ), ≥ €к швидкий, легкий перех≥д в≥д одного класу предмет≥в ≥ €вищ до ≥ншого (—.–убеновиць, ƒж.√≥лфорд). ƒо пон€тт€ гнучк≥сть ввод€ть також швидк≥сть переходу в≥д св≥домост≥ до роботи п≥дсв≥домост≥ (¬. еттелл, ‘остер). ѕ≥д гнучк≥стю розум≥ють здатн≥сть особистост≥ адаптуватис€ до зм≥н, що можуть в≥дбутис€ зненацька (Ћ.’аскелл). “аким чином, досл≥дники здеб≥льшого вважають гнучк≥сть феноменом, що залежить в≥д особливостей ситуац≥њ, в≥дмовл€ючись вивчати його психолог≥чн≥ механ≥зми.

ќсновним критер≥Їм гнучкост≥ ≥нтелектуальноњ д≥€льност≥ Ї так≥ показники, €к доц≥льне вар≥юванн€ способ≥в д≥й, а також зм≥на способ≥в д≥њ, €к≥ перестають бути ефективними. ÷≥ результати св≥дчать, що гнучк≥сть Ї таким психолог≥чним феноменом, €кий, ви€вл€ючись в умовах проблемноњ ситуац≥њ, змушуЇ субТЇкта, що маЇ досв≥д волод≥нн€ розумовими операц≥€ми, перебудувати њх.

√нучк≥сть Ц здатн≥сть особистост≥ адаптуватис€ до зм≥н, €к≥ можуть в≥дбутис€ зненацька. –озум≥ючи п≥д гнучк≥стю особист≥сну властив≥сть, ’аскелл виокремлюЇ також можлив≥сть зм≥ни обТЇкта, використовуючи його в нов≥й рол≥.

ѕон€тт€ гнучкост≥ у в≥тчизн€н≥й психолог≥чн≥й л≥тератур≥ розгл€дають також у двох аспектах: €к особист≥сну характеристику (≥нтелектуальна гнучк≥сть) ≥ €к особлив≥сть розумовоњ д≥€льност≥ (гнучк≥сть мисленн€).

Ќайповн≥шим Ї визначенн€, €ке ввела у в≥тчизн€ну психолог≥ю Ќ.ќ. ћенчинська: гнучк≥сть мисленн€ ви€вл€Їтьс€ у доц≥льному вар≥юванн≥ способ≥в д≥й, у легкост≥ перебудови вже на€вних знань, у легкост≥ переходу в≥д одн≥Їњ д≥њ до ≥ншоњ, подоланн≥ ≥нерц≥њ попередньоњ д≥њ, у формуванн≥ зворотних звТ€зк≥в, у свобод≥ перебудови в створюваних в≥дпов≥дно образ≥в, ≥ висунутих г≥потез в≥дпов≥дно до умов завданн€.

–езультати досл≥джень Ќ.ќ. ћенчинськоњ дозвол€ють розгл€дати гнучк≥сть не лише €к ум≥нн€ переходити в≥д одн≥Їњ д≥њ до ≥ншоњ д≥€льност≥, а й можлив≥сть багатопланового в≥дображенн€ умов звданн€, що ≥стотно розширюЇ характеристику гнучкост≥. Ќ.ј. ћенчинська виокремила так≥ ви€ви гнучкост≥ мисленн€:

Х п≥дх≥д до завданн€ €к до проблеми, доц≥льне вар≥юванн€ способ≥в д≥њ;

Х легк≥сть перебудови знань або навичок та њхн≥х систем в≥дпов≥дно до зм≥нених умов;

Х здатн≥сть до переключенн€, або легк≥сть переходу в≥д одного способу д≥њ до ≥ншого.

ѕ≥дх≥д до психолог≥чноњ сутност≥ гнучкост≥ мисленн€ окреслено в досл≥дженн€х, присв€чених творчому мисленню, в €ких гнучк≥сть розгл€дають €к його необх≥дний компонент, хоча й не вивчають спец≥ально.

” досл≥дженн€х я.ќ. ѕономарьова, ё.ћ.  улютк≥на, √.—. —ухоб-ськоњ виокремлено компоненти творчого мисленн€, €к≥ Ї показниками гнучкост≥ мисленн€: а) ум≥нн€ бачити проблему в звичних умовах; б) ум≥нн€ в≥дмовитис€ в≥д неправильноњ г≥потези; в) ум≥нн€ знайти нов≥ звТ€зки ≥ в≥дношенн€ м≥ж обТЇктами; г) ум≥нн€ утворювати нов≥ способи д≥њ або творчо використовувати стар≥.

≤ндив≥дуальн≥ особливост≥, повТ€зан≥ з характером прийн€тт€ р≥шень, ви€вл€ютьс€ €к Ђгнучк≥сть-≥нертн≥стьї розумових д≥й. ѕараметр Ђгнучк≥сть-≥нертн≥стьї в≥дображаЇ зм≥ну колишн≥х способ≥в д≥њ, зам≥ну старих г≥потез ≥ план≥в, €кщо вони перестають в≥дпов≥дати умовам д≥€льност≥, €к≥ реально зм≥нилис€.

ќтже, анал≥з л≥тератури дав нам змогу розд≥лити пон€тт€ Ђгнучк≥сть мисленн€ї та Ђ≥нтелектуальна гнучк≥стьї.

ѕ≥д гнучк≥стю мисленн€ ми розум≥Їмо процесуальну властив≥сть ≥нтелекту, €ка забезпечуЇ його операц≥йну д≥€льн≥сть, що ви€вл€Їтьс€, з одного боку, в ум≥нн≥ перебудовувати, переоц≥нювати вже на€вн≥ способи д≥њ, багатообразно п≥дходити до можливост≥ його зм≥ни, з ≥ншого боку Ц у спри€тливому вибор≥ певноњ стратег≥њ розвТ€занн€ завданн€.

ќтож, ми вважаЇмо, що ви€вом ≥нтелектуальноњ гнучкост≥ Ї здатн≥сть швидко ≥ легко переходити в≥д одного класу €вищ до ≥ншого, а також спроможн≥сть в≥дмовитись в≥д скомпроментованоњ г≥потези, ≥дењ ≥ знайти спос≥б конструктивного розвТ€занн€ проблеми.

≤нтелектуальна гнучк≥сть, поЇднуючись з емоц≥йною ≥ повед≥нковою гнучк≥стю, утворюЇ особисто значущу констел€ц≥ю Ц ≥нтегральну характеристику конкурентоспроможноњ особистост≥, що зумовлюЇ розмањт≥сть ≥ здатн≥сть до розумного ризику, а також адекватн≥сть та ефективн≥сть ви€в≥в особистост≥ в д≥€льност≥ й сп≥лкуванн≥.

” концептуальн≥й модел≥ розвитку конкурентоспроможноњ особистост≥ (Ћ.ћ. ћ≥т≥на) розгл€нуто: €к обТЇкт розвитку Ц ≥нтегральн≥ характеристики особистост≥ (спр€мован≥сть, компетентн≥сть, гнучк≥сть); €к фундаментальну умову Ц перех≥д на вищий р≥вень самосв≥домост≥; €к психолог≥чний механ≥зм Ц перетворенн€ власноњ життЇд≥€льност≥ на предмет практичного перетворенн€; €к руш≥йн≥ сили Ц суперечлива Їдн≥сть яЦд≥ючого, яЦв≥дображеного ≥ яЦтворчого; €к результат розвитку Ц творча самореал≥зац≥€, дос€гненн€ неповторност≥ особистост≥.

 онтрольн≥ питанн€:

Ј ўо розум≥ють п≥д конкурентоспроможн≥стю?

Ј ўо становить собою конкурентоспроможн≥сть особистост≥?

Ј ¬ €ких сферах розвиваЇтьс€ конкурентоспроможн≥сть особистост≥?

Ј ќхарактеризуйте конкурентоспроможну особист≥сть.

Ј як розкриваЇ стад≥њ розвитку конкурентоспроможноњ особистост≥ Ћ.ћ. ћ≥т≥на?

Ј ќхарактеризуйте кожну стад≥ю розвитку конкурентоспроможноњ особистост≥.

Ј як≥ базов≥ характеристики Ї психолог≥чним фундаментом розвитку конкурентоспроможноњ особистост≥?

Ј ” чому ви€вл€Їтьс€ спр€мован≥сть €к необх≥дна складова конкурентоспроможноњ особистост≥?

Ј ” чому пол€гаЇ компетентн≥сть конкурентоспроможноњ особистост≥?

Ј ” чому ви€вл€Їтьс€ гнучк≥сть особистост≥ €к характеристика њњ конкурентоспроможност≥?

Ј ўо становить собою емоц≥йна гнучк≥сть?

Ј ўо становить собою ≥нтелектуальна гнучк≥сть?

Ћ≥тература:

ћаксименко —.ƒ. –озвиток псих≥ки в онтогенез≥: ” 2 т.; “.1. “еоретико-методолог≥чн≥ проблеми генетичноњ психолог≥њ. Ц  .: ‘орум, 2002.

ћитина Ћ.ћ. ѕсихологи€ развити€ конкурентоспособной личности. Ц ћ.: ћосковский психолого-социальний институт; ¬оронеж: ћодек, 2002.

Ўевандрин Ќ.Ќ. ѕсиходиагностика, корекци€ и развитие личности: ”чеб. дл€ студ. высш. учеб. завед.- 2-е изд. Ц ћ.: ¬Ћјƒќ—, 2002.

ўербатых ё.¬. ѕсихологи€ стресса. Ц ћ.: Ёксмо, 2005.






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 802 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

„еловек, которым вам суждено стать Ц это только тот человек, которым вы сами решите стать. © –альф ”олдо Ёмерсон
==> читать все изречени€...

1493 - | 1408 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.048 с.