Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобист≥сть у психолог≥њ —ходу




–озгл€немо особист≥сть у психолог≥њ —ходу. «окрема, звернемось до йоги, €ку под≥л€ють на два напр€ми: по-перше, вона охоплюЇ практично всю практику рел≥г≥њ та аскези в ≤нд≥њ (до нењ належать медитац≥€, ф≥зичн≥ вправи та св€щенн≥ виконанн€ п≥сень). ѕо-друге, йога Ц це особлива школа ≥нд≥йськоњ ф≥лософ≥њ; њњ засновником та систематизатором вважаЇтьс€ ѕатанджал≥. ¬перше йогу згадано в давньо≥нд≥йських ¬едах Ц найдавн≥шому з в≥домих л≥тературних джерел.  орен≥ практики з йоги, безперечно, йдуть у глиб ≥нд≥йськоњ перед≥стор≥њ.

Ќа санскрит≥ слово йога означаЇ ЂзТЇднуватиї або ЂпоЇднуватиї. ћета практики з йоги пол€гаЇ в самореал≥зац≥њ, €ка зд≥йснюЇтьс€, коли св≥дом≥сть поЇднуЇтьс€ з≥ своњм джерелом Ц Ђяї. ќдин ≥з класик≥в-експерт≥в йоги писав: Ђ…ога Ц це самадх≥ (samadhi) Ц екстаз, або просв≥тл≥нн€ї. ≤нше значенн€ слова Ђйогаї Ц Ђметодї. …ога ставить за мету обТЇднати св≥дом≥сть ≥з самою собою та охоплюЇ р≥зн≥ техн≥ки, €к≥ спри€ють дос€гненню ц≥Їњ мети. ” цьому сенс≥ йога Ї технолог≥Їю самореал≥зац≥њ чи екстазу.

«агалом йога включаЇ вс≥ систематичн≥ навчанн€, спр€мован≥ на самореал≥зац≥ю через заспокоЇнн€ псих≥ки та зосередженост≥ св≥домост≥ на самому Ђяї Ц безсмертноњ незм≥нноњ сутност≥ вс≥х людей.

 орен€ми йога йде до пра≥нд≥йськоњ культури. ÷е дуже важлива частина багатоњ та складноњ ≥нд≥йськоњ культурноњ спадщини, €ка охоплюЇ сотн≥ р≥зних традиц≥й та св€щенних текст≥в. ”с≥ вони спираютьс€ на ¬еди.

—початку ¬еди передавалис€ усно Ц в≥д вчител€ до учн€ Ц впродовж багатьох стол≥ть. Ќайб≥льш ранн≥ ¬еди датовано 2500 р. до н. е. ¬еди под≥л€ють на чотири частини. Ќайдавн≥ш≥ Ц ведичн≥ г≥мни са€х≥ти, в €ких викладено основи складних ф≥лософських концепц≥й ≥ндуњзму. ƒругий розд≥л брахмана описуЇ ритуали та жертвоприношенн€. “рет≥й розд≥л Ц про спогл€данн€ та внутр≥шню правду, м≥стить л≥сов≥ тракти аранТ€ки, написан≥ дл€ аскет≥в, €к≥ живуть у л≥сах. ќстанн€ частина Ц упан≥шади, або веданта, досл≥вно: Ђк≥нець ведї, в €к≥й йдетьс€ про мету самоп≥знанн€. ¬еди формують базис дл€ вс≥Їњ подальшоњ ≥нд≥йськоњ думки та ф≥лософ≥њ.

” ведичний пер≥од йога близько стикалас€ ≥з шаман≥змом. –анн≥ йоги надавали великого значенн€ майстерност≥ екстатичного трансу, оск≥льки вважалос€, що за допомогою сувороњ аскези йоги здобувають надприродн≥ сили. ¬они в≥рили в те, що людина, €ка волод≥Ї найвищою самодисципл≥ною та здатна вбивати свою плоть, може змусити бог≥в виконувати своњ проханн€. «астосуванн€ аскези та самоконтролю залишаЇтьс€ головною частиною йоги дос≥.

Ѕхаіаваді≥та Ц це перший та найпопул€рн≥ший тв≥р про йогу. ЂЅхаіаваді≥таї Ї самост≥йною частиною великого ≥нд≥йського епосу II стол≥тт€ до н.е. Ђћагабгаратаї Ц чудовий зб≥рник м≥фолог≥њ, рел≥г≥њ, етики та звичањв. Ђћагабгаратаї м≥стить 100 тис€ч строф, це майже у в≥с≥м раз≥в перевищуЇ Ђ≤л≥адуї та Ђќд≥ссеюї разом уз€т≥. …ога та повТ€зан≥ з нею ф≥лософськ≥ вченн€ становл€ть ключов≥ ≥дењ епосу.

¬ основ≥ сюжету Ђћагабгаратиї Ц ≥стор≥€ пТ€ти брат≥в ѕандав≥в, њхнЇ вихованн€, навчанн€ та численн≥ пригоди. ЂЅхаіаваді≥туї можна розгл€дати €к одну велику метафору духовного пошуку. Ќа думку де€ких ≥нтерпретатор≥в, персонаж≥ ЂЅхаіаваді≥тиї вт≥люють р≥зн≥ психолог≥чн≥ та ф≥зичн≥ €кост≥. ѕТ€ть брат≥в Ц це пТ€ть людських почутт≥в, а битва Ц це двоб≥й т≥ла та св≥домост≥.

ЂЅхаіаваді≥таї - це д≥алог м≥ж јрджуною (≈го) ≥  р≥шною (Ђяї). јрджуна Ц воњн, а його в≥зник  р≥шна Ц ≥нкарнац≥€ Ѕога та великого духовного вчител€.  р≥шна говорить про обовТ€зки, а йога Ц про д≥ю.  р≥шна навчаЇ јрджуну служ≥нн€, медитац≥њ та ≥нших техн≥к йоги, щоб той став прикладом дл€ вс≥х ≥нших. як в≥зник,  р≥шна символ≥зуЇ гуру, або духовного вчител€, €кий може допомогти учн€м зрозум≥ти своњ проблеми та конфл≥кти, що виникають у процес≥ духовного розвитку. √уру, однак, €к ≥ в≥зник, не може вести зам≥сть учн≥в битву.

ЂЅхаіаваді≥таї включаЇ класичне вченн€ про карму-йога, йогу д≥њ.  р≥шна захищаЇ вчинки, не повТ€зан≥ та не залежн≥ в≥д безд≥€льност≥ або в≥дмовленн€. —в≥дом≥сть Ц першоджерело будь-€коњ д≥њ. ƒос€гти ≥деалу Ц значить розвинути в соб≥ чисту св≥дом≥сть, позбавлену будь-€коњ прихильност≥. “од≥ ваше житт€ перетворитьс€ на безперервну йогу.

” класичн≥й йоз≥ ≥снуЇ твердий дуал≥зм м≥ж духом (пуруша), €кийЇ чистою св≥дом≥стю, та природою (пракрит≥), з €коњ розвиваютьс€ вс≥ матер≥альн≥ та нематер≥альн≥ форми. ѕрирода та дух в≥чн≥ та незм≥нн≥. ≤деал йоги пол€гаЇ в тому, щоб одержувати рад≥сть з њњ джерела Ц ≈го. —в≥дом≥сть можна контролювати, €кщо придушити або знизити п≥дсв≥дом≥ тенденц≥њ (samscaras). Ќайважлив≥ший атрибут гуру в ≤нд≥њ Ц духовна св≥дом≥сть. Ў≥сть функц≥й гуру: той, хто спонукаЇ; той, хто показуЇ; той, хто по€снюЇ; той, хто в≥дкриваЇ; учитель ≥ просв≥титель.

≤н≥ц≥ац≥€ Ц одна з головних складових практики з йоги. Ѕудучи насамперед формою передач≥ духовного досв≥ду, водночас встановлюЇ особливий звТ€зок м≥ж гуру й учнем, коли останн≥й приЇднуЇтьс€ до кола гуру.

ѕатанджал≥ виокремлював в≥с≥м розд≥л≥в йоги: пом≥рн≥сть, дотриманн€, пози, контроль над життЇвою енерг≥Їю, ≥нтер≥оризац≥€, концентрац≥€, медитац≥€ та просв≥тл≥нн€. ¬≥н розмежовуЇ хвороблив≥ та безбол≥сн≥ хвил≥ св≥домост≥. ƒумки й емоц≥њ, €к≥ зб≥льшують незнанн€ й прихильн≥сть або збентеженн€, хвороблив≥. Ѕезбол≥сн≥ хвил≥ Ц любов, см≥лив≥сть й щедр≥сть Ц дають людин≥ великий ступ≥нь вол≥ та нове знанн€.

ƒзен-буддизм. ќсновною метою дзен-буддизму Ї п≥дведенн€ людей до безпосереднього, особистого розум≥нн€ ≤стини. ”ченн€ Ѕудди надаЇ перевагу досв≥дов≥ перед теолог≥Їю й абстрактною ф≥лософ≥Їю. ƒзен Ц це школа буддизму, одна з його галузей, €ка прид≥л€Ї особливу увагу медитац≥њ та практиц≥. ƒзенський ф≥лософ ƒ.“. —удзук≥ писав: Ђќсновна ≥де€ дзен Ц ув≥йти в контакт ≥з внутр≥шн≥ми функц≥€ми нашоњ ≥стоти та проробити це €комога б≥льш безпосередн≥м чином, не застосовуючи н≥чого зовн≥шнього чи привнесеногої. ” своЇму найширшому розум≥нн≥ дзен пропонуЇ практичний, досв≥дчений погл€д на духовн≥сть, €кий п≥дходить ус≥м рел≥г≥€м.

Ѕуддизм ірунтуЇтьс€ на навчанн≥ —≥дхартхи √аутами, Ѕудди. “ерм≥н будда Ц це титул, а не власне ≥мТ€. ¬≥н означаЇ Ђтой, хто пробудженийї, або той, хто дос€г певного р≥вн€ розум≥нн€, той, хто став бездоганною людиною. ƒо √аутами було багато ≥нших Ѕудд, ≥, зг≥дно з буддистською доктриною, у майбутньому зТ€вл€тьс€ нов≥ Ѕудди. Ѕудда завжди стверджував, що в≥н Ц лише людина, чињ усв≥домленн€, дос€гненн€ й усп≥хи Ї результатом його суто людських зд≥бностей. јле те, що в≥н зум≥в стати ц≥лком зр≥лою людською ≥стотою, Ц наст≥льки р≥дк≥сне дос€гненн€, що ми схильн≥ дивитис€ на це, €к на щось надлюдське чи ≥нсп≥роване згори. ÷ентральна установка буддизму пол€гаЇ в тому, що кожен ≥ндив≥д маЇ цю природу Ѕудди, €ка здатна еволюц≥онувати у створену людську ≥стоту й стати Ѕуддою.

ѕринц √аутама народивс€ близько 563 р. до н.е. у царств≥ ЎакТ€ в ѕ≥вн≥чн≥й ≤нд≥њ (нин≥ територ≥€ Ќепалу). ” 16-р≥чному в≥ц≥ в≥н одруживс€ з прекрасною принцесою, з €кою став жити у своЇму палац≥, оточений комфортом ≥ розк≥шшю. Ќаприк≥нц≥ третього дес€тку рок≥в житт€ √аутама, зум≥вши вислизнути з≥ свого палацу, €кий нагадував вТ€зницю, зненацька з≥штовхнувс€ з реальн≥стю житт€ та людськими стражданн€ми. —початку √аутама зустр≥в старого, замученого житт€м, €ке пров≥в у робот≥ та нестатках. ѕ≥д час своЇњ другоњ прогул€нки в≥н пом≥тив людину, €ка страждала в≥д важкоњ хвороби. ѕ≥д час третьоњ прогул€нки √аутама побачив неб≥жчика, €кого несли учасники сумноњ похоронноњ процес≥њ. Ќарешт≥, √аутама зустр≥в рел≥г≥йного аскета, зайн€того традиц≥йною ≥нд≥йською духовною практикою. √аутама зрозум≥в, що хвороби, стар≥сть й смерть Ц це неминучий ф≥нал будь-€кого житт€, нав≥ть найщаслив≥шого ≥ найб≥льш благополучного. ѕитанн€ неминучост≥ людських страждань став осередком пошук≥в √аутами. ¬≥н зрозум≥в, що його нин≥шн≥й спос≥б житт€ не може дати в≥дпов≥дь на те, чому люди страждають, ≥ вир≥шив залишити свою родину та палац, щоб знайти розвТ€зок шл€хом ментальноњ й ф≥зичноњ практики.

” наш час усередин≥ буддизму ≥снують дв≥ основн≥ школи. “радиц≥€ “херавад≥, або ’≥на€н≥, попул€рна головним чином у ѕ≥вденно-—х≥дн≥й јз≥њ, на Ўр≥-Ћанц≥, у Ѕ≥рм≥ й “ањланд≥. Ўкола ћаха€н≥ процв≥таЇ насамперед у “ибет≥,  итањ,  орењ та япон≥њ. Ўкола ћаха€н≥, €ка починалас€ €к л≥беральний рух всередин≥ буддизму “херавад≥, менш сувора в ≥нтерпретац≥њ традиц≥йних монастирських дисципл≥нарних правил, не вимагаЇ в≥д своњх посл≥довник≥в в≥дмови в≥д мирського житт€ та прагне того, щоб пристосувати до буддистських писань п≥зн≥ш≥ додатки. —початку ц≥ дв≥ велик≥ традиц≥њ розгл€дали €к альтернативн≥ приватн≥ ≥нтерпретац≥њ буддизму, ≥ прихильники обох п≥дход≥в жили разом у тих самих монастир€х, п≥дкор€ючись однаковим основним правилам.

ƒзен Ї одн≥Їю з основних шк≥л традиц≥њ ћаха€н≥. ƒзен, €к вважають, поширив у  итањ у VI ст. Ѕодх≥дхарма, ≥нд≥йський буддистський чернець, €кий надавав першочергового значенн€ не рел≥г≥йним ритуалам, а медитац≥њ та внутр≥шн≥й дисципл≥н≥. ѕ≥д впливом низки великих китайських вчител≥в дзен поступово перетворивс€ на незалежну школу буддизму з≥ своњми власними монастир€ми, монастирськими правилами й орган≥зац≥Їю. ƒо 1000 р. дзен став у  итањ другою за попул€рн≥стю буддистською школою.

¬ основ≥ буддистського мисленн€ лежить концепц≥€ ≥снуванн€, €ка характеризуЇтьс€ м≥нлив≥стю, в≥дсутн≥стю Ђяї, €ке неможливо знищити, або душ≥, та незадоволен≥стю або стражданн€м, що Ї головними атрибутами цього св≥ту. « цих характеристик виведено основн≥ принципи буддизму: „отири шл€хетн≥ ≥стини ≥ ¬осьмеричний шл€х. ƒзен-буддизм ірунтуЇтьс€ на практиц≥ медитац≥њ €к засобу безпосереднього сприйн€тт€ принцип≥в та ≥стин буддизму, або дос€гненн€ Ђпросв≥тл≥нн€ї. ” буддизм≥ Ї дв≥ ≥деальн≥ людськ≥ ≥стоти: архат ≥ бодх≥саттва.

ќсновн≥ принципи „отирьох шл€хетних ≥стин:

Х ≥снуванн€ незадоволеност≥ неминуче;

Х незадоволен≥сть Ї насл≥дком бажанн€ або пристраст≥;

Х викор≥нюванн€ пристраст≥ зумовлюЇ припиненн€ стражданн€;

Х ≥снуЇ спос≥б викор≥нюванн€ пристраст≥ Ц ¬осьмеричний шл€х. ўодо ¬осьмеричного шл€ху, то в≥н м≥стить: правильну мову, правильну д≥ю, правильний спос≥б житт€, правильне зусилл€, правильну уважн≥сть, правильне зосередженн€, правильне мисленн€ та правильне розум≥нн€.

—уф≥зм. “ис€ч≥ рок≥в суф≥зм пропонував люд€м шл€х, €кий веде до ц≥Їњ Ђвеликоњ метиї Ц самореал≥зац≥њ. —уф≥зм Ц це сукупн≥сть вчень, ви€влених у множин≥ р≥зноман≥тних форм, але таких, що мають одну сп≥льну мету: подоланн€ звичайних особист≥сних обмежень ≥ недосконалост≥ сприйн€тт€. —уф≥зм Ц це не просто наб≥р теор≥й або г≥потез, а шл€х любов≥, шл€х в≥дданого служ≥нн€ й шл€х п≥знанн€. «авд€ки багатьом ви€вам суф≥зму можна знайти п≥дх≥д, €кий допомагаЇ перебороти ≥нтелектуальн≥ й емоц≥йн≥ перешкоди на шл€ху духовного розвитку особистост≥.

Ќе ≥снуЇ €когось одного певного п≥дходу до вченн€ про суф≥зм, ≥ не все в цьому вченн≥ можна передати словами. ћудр≥сть суф≥зму може набувати р≥зних форм, включаючи розпов≥д≥, в≥рш≥, рел≥г≥йн≥ церемон≥њ, вправи, лекц≥њ або зан€тт€, танц≥ й молитву, а також будинки спец≥ального призначенн€, р≥зн≥ св€тин≥ та м≥сц€ поклон≥нн€.

—уф≥зм часто описують €к стежку. ÷€ метафора припускаЇ, що шл€х маЇ початок та напр€м. –ухаючись ц≥Їю стежкою, кожен може п≥знати реальн≥сть.

 р≥м цього, суф≥зм серйозно вивчали два псих≥атри Ц ј. –. јрастех (A. R. Arasteh) ≥ јнес Ўейх (Anees Sheikh). ¬они вважають, що основн≥ принципи вчень суф≥зму звод€тьс€ до такого:

Х до ≥стини (або до Ѕога) ≥снуЇ ст≥льки ж шл€х≥в, ск≥льки людей у св≥т≥.  ожен шл€х м≥стить перетворенн€ ≈го та служ≥нн€ творцю;

Х ми можемо жити в гармон≥њ з ≥ншими людьми, лише €кщо розвинемо у своњй душ≥ почутт€ справедливост≥. ÷е в≥дбудетьс€, €кщо ми зум≥Їмо побороти св≥й егоњзм ≥ неуцтво;

Х любов Ц це одне з головних джерел морал≥. Ћюбов виникаЇ €к результат роботи над собою та виражаЇ себе в служ≥нн≥ ≥ншим;

Х головна ≥стина пол€гаЇ в самоп≥знанн≥. ѕ≥знанн€ себе визр≥ваЇ в п≥знанн≥ Ѕога.

≤слам (арабське слово, €ке означаЇ Ђсв≥тї або Ђп≥дпор€дкуванн€ї) Ц це рел≥г≥йна система, повТ€зана з њњ пророком ћухамедом. ћухамед одержав перше одкровенн€ в 610 р. ѕочаток мусульманськоњ ери датують 622 р., коли ћухамед перебравс€ з ћекки в м≥сто ћедину. ≤слам описано в  оран≥, св€щенн≥й книз≥ ≤сламу, €к ≥стинно монотењстичну рел≥г≥ю, що пр€мо успадковуЇ вченн€ јвраама, ћойсе€ та ≤суса.

≤слам маЇ наб≥р загальнодоступних або поверхневих ритуал≥в, €к≥ слугують опорою духовним зан€тт€м суф≥њв. ≤слам пропонуЇ вибрати життЇвий шл€х, на €кому чесн≥сть, доброд≥йн≥сть, дотриманн€ рел≥г≥йних ритуал≥в та ≥нш≥ чесноти дають м≥цну основу духовному розвитков≥.

≤снуЇ пТ€ть стовп≥в ≥сламу: приношенн€ св≥дченн€, щоденна молитва, дотриманн€ посту, милосерд€ й паломництво в ћекку.

як стверджуЇ ≤бн аль-јраб≥, ≥снують чотири стад≥њ в практиц≥ й розум≥нн≥ суф≥зму, кожна з €ких будуЇтьс€ на п≥дстав≥ попередньоњ. ѕерша стад≥€ Ц шар≥ат (екзотеричний рел≥г≥йний закон), друга Ц тар≥к (м≥стична стежка), трет€ Ц хак≥кат (≥стина) ≥ четверта Ц мар≥фат (gnosis). ” суф≥зм≥ описано два стани св≥домост≥, €к≥ розвиваЇтьс€. ѕерша Ц фана, стан скасуванн€, або Їднанн€, та друге Ц бака, стан сталост≥, або поверненн€. як у христи€нських, так ≥ в суф≥йських писанн€х зазначено, що сприйн€тт€ Ѕога €к ”любленого в≥дбуваЇтьс€ при пр€мому досв≥д≥. …детьс€ про те, що, €кщо ви зробите два кроки до Ѕога, Ѕог посп≥шить до вас назустр≥ч.

—тад≥њ психодуховного росту включають таке: первинне пробудженн€; терп≥нн€ й под€ку; страх ≥ над≥ю; самозапереченн€ та б≥дн≥сть; в≥ру в Ѕога; любов, сильне прагненн€, близьк≥сть ≥ задоволенн€; мета, щир≥сть ≥ правдив≥сть; м≥ркуванн€ й самокритику, а також здатн≥сть памТ€тати про майбутню смерть. ќсновними перешкодами дл€ росту особистост≥ посл≥довники суф≥зму вважають неуважн≥сть ≥ нафс, або нижчу форму нашого Ђяї. Ќафс Ї основним джерелом наших негативних рис, таких, €к гордин€, жад≥бн≥сть, гн≥в ≥ лицем≥рство. ¬идозм≥на форми нафсу ≥ доданн€ до нењ позитивних властивостей Ї одн≥Їю з основних ц≥лей суф≥зму. Ќафс Ц це живий процес, €кий складаЇтьс€ з ≥мпульс≥в ≥ спонукань, спр€мованих на задоволенн€ бажань, €к≥ переважають над розумом або тверезим розрахунком. ÷ей процес в≥дбуваЇтьс€ при взаЇмод≥њ т≥ла й душ≥.

Ќафс под≥л€ють на так≥ категор≥њ:

Х нафс, €ке командуЇ;

Х нафс, €кевикриваЇ;

Х нав≥€не нафс;

Х вдоволене нафс;

Х вд€чне нафс;

Х нафс, €кевд€чне Ѕогу, ≥ очищене нафс.

“еософське вченн€.  орен≥ теософського вченн€ досить р≥зноман≥тн≥ й ведуть до р≥зних рел≥г≥йних систем та ≥сторичних епох, але власне теософ≥Їю традиц≥йно називають вченн€ рос≥йськоњ мандр≥вниц≥ й письменниц≥ другоњ половини XIX стол≥тт€ ќлени ѕетр≥вни Ѕлаватськоњ. ѕров≥вши багато рок≥в у мандр≥вках на —ход≥, вона ознайомилас€ з рел≥г≥йними м≥сцевими традиц≥€ми, а пот≥м спробувала поњднати њх ≥з зах≥дними йогами, а також ≥з традиц≥€ми Ївропейськоњ м≥стики. ” Ќью-…орку 1875 р. за њњ особистою участю було засновано “еософське товариство. ¬ершиною њњ д≥€льност≥ стала книга Ђ“аЇмна доктринаї (1888), €ку авторка назвала синтезом науки, рел≥г≥њ та ф≥лософ≥њ.

Ќа початку XX стол≥тт€ в≥д теософ≥њ зТ€вилис€ два напр€ми. —аме њхн≥ засновники прид≥л€ли особливу увагу людин≥ та проблем≥ њњ розвитку. ÷е антропософ≥€ –удольфа Ўтайнера та менш в≥доме вченн€ ћакса √ендел€. ќбидва прагнули встановити (або в≥дновити) звТ€зок м≥ж людиною й ≥ншими елементами природи. Ўтайнера б≥льше ц≥кавили загальноф≥лософськ≥ питанн€, √ендел€ Ц можлив≥сть наочного представленн€ взаЇмод≥њ людини та середовища.

” результат≥ тривалого розвитку окультноњ ≥ теософськоњ традиц≥њ њњ посл≥довники Ц €к на —ход≥, так ≥ на «аход≥ Ц практично одностайно прийн€ли концепц≥ю, в≥дпов≥дно до €коњ людська ≥стота складаЇтьс€ ≥з семи принцип≥в, або так званих Ђт≥лї. « одного боку, такий виб≥р по€снюЇтьс€ особливост€ми самого числа 7, над≥леного низкою символ≥чних властивостей (с≥м дн≥в тижн€, с≥м нот, с≥м кв≥т≥в спектра та ≥н.). « ≥ншого боку, цей под≥л зумовлено у€вленн€ми, специф≥чними дл€ самоњ теософ≥њ, €ка поширюЇ њх на людину ≥ на њњ середовище.

ўо ж стосуЇтьс€ назв, характеристик та пор€дкового розташуванн€ цих семи компонент≥в, то тут серед теософ≥в пануЇ повна плутанина.

≈лементи, з €ких, на думку Ўтайнера ≥ √ендел€, складаЇтьс€ людина:

Х ф≥зичне т≥ло;

Х еф≥рне т≥ло;

Х астральне т≥ло (Ўтайнер), т≥ло бажань (√ендель);

Хїяї (Ўтайнер), розум (√ендель);

Х самодух (Ўтайнер), людський дух (√ендель);

Х життЇвий дух;

Х духолюдина (Ўтайнер), божественний дух (√ендель).

ѕри цьому запропоновану посл≥довн≥сть можна ≥нтерпретувати ≥ €к опис етап≥в людськоњ еволюц≥њ Ц не ст≥льки реальноњ, ск≥льки ≥деальноњ. ¬арто також по€снити, €к визнавали сам≥ теософи, слово Ђт≥лої стосовно до вищих, надчутливих форм людського ≥снуванн€ обрано суто внасл≥док обмежених можливостей мови дл€ опису процес≥в, €к≥ в≥дбуваютьс€ Ђпо той б≥кї реального св≥ту. як≥ ж особливост≥ перел≥чених компонент≥в?

јнтропософ≥€ –удольфа Ўтайнера й концептуальне вченн€ ћакса √ендел€ Ї р≥зновидами теософ≥њ, з €коњ вони виокремилис€ на початку XX стол≥тт€. ќбидв≥ доктрини виокремлюють у людськ≥й ≥стот≥ с≥м принцип≥в, або т≥л. —пов≥даючи еволюц≥йний п≥дх≥д, вони кажть про поступове зб≥льшенн€ к≥лькост≥ т≥л при переход≥ в≥д нижчих р≥вн≥в живоњ природи до вищих. Ќа даний час у людини ви€влено чотири т≥ла: ф≥зичне, еф≥рне, астральнементальне. ¬ онтогенез≥ у людини спостер≥гаЇтьс€ процес, аналог≥чний ф≥логенезу: поступове пробудженн€ т≥ла й переважний розвиток €когось одного з них на певному тимчасовому в≥др≥зку. Ќад трьома нижчими т≥лами можна виконати роботу з метою њхнього вдосконалюванн€. √ендель рекомендуЇ так≥ вправи дл€ њхнього розвитку: концентрац≥€, медитац≥€, спогл€данн€, поклон≥нн€. ѕроцедури, пропонован≥ Ўтайнером, визначаютьс€ €к ≥маг≥нац≥€, ≥нсп≥рац≥€ й ≥нтуњц≥€. “е, що прийн€то розум≥ти п≥д т≥лом, можна зарахувати до ф≥зичного й еф≥рного т≥ла людськоњ ≥стоти. ‘≥зичне т≥ло зазнаЇ впливу процес≥в, €к≥ мають х≥м≥чну природу, еф≥рне Ц процес≥в, €к≥ мають електричну природу. ≈ф≥рне т≥ло чолов≥ка Ц негативне, ж≥нки Ц позитивне. ≤нод≥ може в≥дбуватис€ часткове в≥дд≥ленн€ еф≥рного т≥ла в≥д ф≥зичного.

¬ол€ Ї €к≥стю чолов≥чоњ стат≥, тод≥ €к у ж≥нок б≥льше розвита у€ва. «а Ўтайнером, вол€ Ц це ≥нструмент, за допомогою €кого людина впливаЇ на зовн≥шн≥й св≥т.

Ќос≥Їм емоц≥й Ї астральне т≥ло (т≥ло бажань). «а √енделем, у сфер≥ бажань визначальною Ї пара почутт≥в: байдуж≥сть та ≥нтерес, €к≥ у свою чергу породжують сили залученн€ чи в≥дштовхуванн€. Ўтайнер в≥докремлюЇ почутт€ й емоц≥њ в≥д суто мозковоњ д≥€льност≥.

≤нтелектуальна д≥€льн≥сть узгоджуЇтьс€ з обТЇктивними законами мисленн€, €к≥ дозвол€ють людин≥ п≥знавати €к навколишн≥й св≥т, так ≥ саму себе. јле в процес≥ еволюц≥њ розум зТЇднавс€ з астральним т≥лом, результатом чого зТ€вилас€ хитр≥сть, спр€мована на задоволенн€ егоњстичних бажань людини. Ќа зм≥ну хитрост≥ повинна прийти розважлив≥сть.

Ђяї у теософ≥њ Ц четвертий член людськоњ ≥стоти, ментальне т≥ло. ¬ластив≥сть ≥ндив≥дуальност≥ Ц це те, що в≥др≥зн€Ї людину в≥д ≥нших ≥стот. Ћюдина визначаЇ себе €к Ђяї за допомогою самосв≥домост≥. ‘ункц≥онуванн€ ментального т≥ла т≥сно повТ€зано з процесами памТ€т≥.

≤снуЇ небезпека, що людина може бути у велик≥й залежност≥ в≥д соц≥альних ≥нституц≥й. Ћюдина повинна прагнути того, щоб бути вищою в≥д них. ќдночасно з прагненн€м до незалежност≥ необх≥дно розвивати в соб≥ альтруњстичн≥ риси характеру.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 412 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тудент всегда отча€нный романтик! ’оть может сдать на двойку романтизм. © Ёдуард ј. јсадов
==> читать все изречени€...

1503 - | 1304 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.023 с.