Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


‘орми науч≥нн€, не пов'€зан≥ з п≥дкр≥пленн€м




Ћатентне науч≥нн€. Ќазвана форма науч≥нн€ практично не пов'€зана з "винагородою". ўе в 20-т≥ роки минулого стол≥тт€ було ви€влено, що пацюки, €к≥ мали можлив≥сть досл≥джувати УнавчальнийФ лаб≥ринт прот€гом дек≥лькох дн≥в без винагоро-ди, п≥зн≥ше, в умовах досл≥ду з харчовим п≥дкр≥пленн€м, швид-ше проход€ть потр≥бний шл€х ≥ робл€ть менше помилок, н≥ж контрольн≥ тварини, €к≥ ран≥ше не знайомилис€ з лаб≥ринтом. ќтже, пацюк здатний за власною ≥н≥ц≥ативою вивчити весь ла-б≥ринт шл€хом розв≥дки (без ус€кого п≥дкр≥пленн€), а винаго-рода просто спонукае тварину вчитис€ швидше. Ћатентне нау-ч≥нн€ Ч це широко розповсюджена в природ≥ форма ор≥Їнтац≥њ в простор≥ ≥ €вно виражена в досл≥дницьк≥й повед≥нц≥ тварин. ƒосить згадати класичн≥ роботи  . ‘риша про ор≥Їнтац≥йн≥ ре-акц≥њ бдж≥л. ѕри вивченн≥ цього €вища, почав оформл€тис€ Укогн≥тивний" п≥дх≥д у теор≥њ науч≥нн€. ¬≥дпов≥дно до у€влень ≈. “олмена, безл≥ч сигнал≥в з навколишнього середовища неми-нуче надходить до мозку, але Ч нав≥ть у людини Ч одн≥ сиг-нали €сно усв≥домлюютьс€, друг≥ сприймаютьс€ св≥дом≥стю дуже неч≥тко, а трет≥ ≥ зовс≥м не доход€ть до св≥домост≥. ѕри цьому в мозку створюютьс€ свого роду план-схеми навколиш≠нього середовища, або когн≥тивн≥ карти, на п≥дстав≥ котрих орган≥зм вибираЇ, €к≥ реакц≥њ будуть найб≥льш адекватними в раптово виникл≥й ≥ €к≥сно нов≥й або в невизначен≥й ситуац≥њ.

”мовно-рефлекторне униканн€ њж≥. ÷ей феномен в≥домий кожному, хто намагавс€ позбутис€ вдома мишей чи щур≥в за допомогою пасток або отруЇних принад.  лючей до розум≥нн€ цього €вища послужили експерименти, виконан≥ на початку 60-х рок≥в минулого стор≥чч€ ƒ. √арсом ≥ його колегами п≥д час анал≥зу смаковоњ в≥дрази до њж≥, викликаноњ отруЇнн€м. ÷≥ дос-л≥дженн€ призвели до глибшого розум≥нн€ рол≥ п≥дкр≥пленн€


при виробленн≥ класичного умовного й ≥нструментального реф≠лексов. ўури, €к≥ вижили п≥сл€ отруЇнн€, починають уникати принади, завд€чуючи смаку ≥ нюху; вони остер≥гаютьс€ принад, €к≥ в них викликали хвороблив≥ €вища, але н≥коли не уникають м≥сць, де сталос€ отруЇнн€. ” ц≥лому це нагадуЇ виробленн€ кла≠сичного умовного рефлексу: стимул (проковтнута отруЇна њжа), сполучаючись з умовним стимулом (запах ≥ смак отруЇноњ њж≥), викликаЇ безумовну реакц≥ю (хвороба), що призводить до виробленн€ умовноњ реакц≥њ (униканн€ такоњ њж≥). ќднак ц≥ €ви≠ща радикально в≥др≥зн€ютьс€ в≥д класичного умовного рефлек≠су. ѕри виробленн≥ класичного умовного рефлексу оптималь-ний ≥нтервал м≥ж умовним стимулом ≥ п≥дкр≥пленн€м складаЇ долю секунди. якщо п≥дкр≥пленн€ хоча б трохи затримуетьс€, процес виробленн€ рефлексу стае менш ефективним або нав≥ть зовс≥м не в≥дбуваЇтьс€.  р≥м того, в≥драза ви€вл€Ї специф≥чн≥сть стосовно конкретного смаку ≥ запаху њж≥; водночас важко вик-ликати в≥дразу до ≥нших умовних стимул≥в, скаж≥мо, слухових, зорових чи до ≥ншоњ њж≥.

≤м≥тац≥йне науч≥нн€. Ќауч≥нн€ шл€хом насл≥дуванн€ €ко-гось зразка добре в≥доме у тварин з розвинутими соц≥альними формами житт€. Ѕагато форм соц≥альноњ активност≥ опановують молод≥ тварини завд€ки спостереженню за ≥ншими особинами њхнього найближчого оточенн€, що вони служать Умодел€миФ дл€ оволод≥нн€ такими формами та њхнього доц≥льного вико-ристанн€. ≤м≥тац≥йн≥ способи науч≥нн€ дуже поширен≥ серед птах≥в. ѕтахи правильно сп≥вають лише в тому випадку, коли мають можлив≥сть чути п≥сню ≥нших особин свого виду. ћоло-дий з€блик, €кий виростав в невол≥ ≥ н≥коли не чув сп≥ву своњх побратим≥в, так ≥ не буде сп≥вати правильно. ”се, на що в≥н здатний у цьому випадку,Ч лише €кесь Унерозб≥рливе" щебе≠тани€. якщо прот€гом тих тижн≥в, коли формуЇтьс€ п≥сн€, мо-лодий самець буде чути сп≥в старого, досв≥дченого з€блика, то й у нього розвинетьс€ нормальна, характерна дл€ його виду п≥сн€.

≤м≥тац≥йн≥ способи удосконалюванн€ повед≥нки под≥л€ють на Унасл≥дуванн€"Ув≥карне" науч≥нн€.

Ќасл≥дуванн€ Ч це спос≥б науч≥нн€ шл€хом пр€мого коп≥-юванн€ д≥€льност≥ або д≥й без оц≥нки њхнього призначенн€. ƒаний спос≥б науч≥нн€ не Ї видоспециф≥чним ≥ нав≥ть не завжди до-


ц≥льний. «датн≥сть до насл≥дуванн€ встановлена т≥льки у ссавц≥в (мавп, собак, к≥шок, мишей). Ќасл≥дуванн€ характерне пере-важно дл€ примат≥в, адже недаремно його називають Умавпу-ванн€мФ.

ƒещо ≥ншим вар≥антом насл≥дуванн€ Ї ≥м≥тац≥њ мавпами д≥й людини. ¬ироблен≥ ними ман≥пул€ц≥њ з предметами побуту й ≥нструментами, звичайно ж, не Ї видоспециф≥чними, напри-клад, дл€ шимпанзе. “акий тип ≥м≥тац≥йноњ повед≥нки назива≠ють Уфакультативным" насл≥дуванн€м.

¬≥карне науч≥нн€ Ч це зн€тт€ форми повед≥нки €к "техно≠логичного зразка" (аналога дл€ дос€гненн€ бажаноњ мети). ” дано-му випадку зн€тт€ ≥ засвоЇнн€ модел≥ повед≥нки в≥дбуваЇтьс€ залежно в≥д насл≥дк≥в дл€ того субТЇкта, з €кого коп≥юЇтьс€ Узразкова" форма, чи дл€ самого Унасл≥дувача". “обто тут мож-на побачити своЇр≥дн≥, але спрощен≥ елементи когн≥тивних про-цес≥в. ” природних умовах под≥бним чином молод≥ хиж≥ твари-ни навчаютьс€ прийомам полюванн€. ¬≥карн≥ форми науч≥нн€ часто зустр≥чаютьс€ у мавп, усп≥шне використанн€ соц≥ально значущих повед≥нкових акт≥в молодими мавпами в старших часто п≥двищуЇ њх соц≥альний (≥Їрарх≥чний) ранг.

ћолоду мавпу з цирку здали до зоопарку, ≥ вона потрапила до сп≥льноњ кл≥тки, де жила група мавп з≥ своњм угрупованн€м молодих. ¬она сид≥ла в кутку в поз≥ пок≥рност≥, а €кщо нама-галас€ п≥д≥йти до миски з њжею њњ в≥дган€ли. ’аз€њн зайшов пров≥дати мавпу, €ка не звикла њсти з миски лапами, €к не звик-ла й щоб миска сто€ла на п≥длоз≥, адже њњ вчили њсти в од€з≥ за столом ≥ ложкою. ќд€гу ≥ столу мавпа, звичайно, не мала, але њй дали ложку. ¬она п≥д≥йшла до миски ≥ спритно почала њсти лож≠кою. ћавпи розступилис€, вони здивувалис€ не ложц≥, €ка була њм добре знайома, а вправност≥ в ѓѓ безпосередньому викорис-танн≥. Ќав≥ть старий самець п≥д≥йшов до мавпи ≥ прост€гнув ру≠ку до ложки. ¬≥н не вимагав, а попросив. I циркова мавпа за те, що вправно њсть ложкою, була прийн€та до групи.

” найвищому вираженн≥ в≥карне науч≥нн€ властиве люд€м.  оп≥юванн€ стилю од€гу ≥ манери триматис€ в модних Укуми-р≥в" Ч це своЇр≥дний про€в пот€гу до науч≥нн€, проте за допо-могою дуже ≥нстинктивноњ програми.

≈вристичне науч≥нн€. ƒосл≥джуючи повед≥нку мавп, €к≥ ви-т€гали банан за допомогою надставних палок,  елер прийшов


до висновку, що у вищих тварин науч≥нн€ переважно не зумов-лене створенн€м механ≥чних асоц≥ац≥й м≥ж €кимось стимулом (стимулами) ≥ реакц≥Їю. Ўвидше, вони користуютьс€ чимось на зразок методу аналог≥й, ≥нтегруючи досв≥д, накопичений в па-мТ€т≥, з т≥Їю ≥нформац≥Їю, €ку отримують, досл≥джуючи конк-ретну Упроблемну ситуац≥ю". “акий спос≥б, що ірунтуЇтьс€ на внутр≥шньому зв'€зку елемент≥в попереднього досв≥ду, з €ких складаЇтьс€ нове р≥шенн€, називаЇтьс€ по-р≥зному. ¬ англо-мовн≥й л≥тератур≥ Ч ≥нсайт (збагненн€, проникненн€ в суть, розум≥нн€), у французьк≥й Ч ≥нтуњц≥€ (чутт€, здогад). Ќер≥дко такий метод називають евристичним, оск≥льки з'€суванн€ про-блеми приходить раптово, без проб ≥ помилок, ≥, звичайно, без лог≥чного м≥ркуванн€. Ќазва п≥шла в≥д в≥домого "ос€€нн€Ф јр-х≥меда, €кий, коли неспод≥вано зробив знамените в≥дкритт€, вигукнув: "≈врика!Ф.

≤мпринтинг. ÷е псих≥чне €вище, при €кому в ч≥тко визна-чен≥ пер≥оди житт€ тварин запускаютьс€ процеси запамТ€-товуванн€ Уобразу" специф≥чних ключових стимул≥в, €к≥ здатн≥ ≥н≥ц≥ювати включени€ комплекс≥в уроджених реакц≥й (≥нс-тинкти).

¬≥д класичних форм науч≥нн€ ≥мпринтинговий тип в≥др≥з-н€Їтьс€ тим, що: вкарбований образ наст≥льки м≥цний, що здат-ний незворотно впливати на спос≥б запуску ≥нстинктивних про-грам; процес ≥мпринтингуванн€ не вимагаЇ безл≥ч≥ повторювань ≥ п≥дкр≥плень; в≥дкрит≥сть псих≥ки тварини до ≥мпринтингу (сен-ситивний пер≥од) суворо л≥м≥тована за часом. якщо в цей пер≥-од закарбуванн€ ключового стимулу не в≥дбулос€, дана програ-ма запускаЇтьс€ не ц≥лком, а перекручено або не запускаЇтьс€ взагал≥. I це незважаючи на те, що в геном≥ вона ≥снуЇ ≥ в ор-ган≥зм≥ ≥ що Ї вс≥ необх≥дн≥ структурн≥ ≥ функц≥ональн≥ переду-мови дл€ њњ реал≥зац≥њ.

√енетична пам'€ть

 р≥м пам'€т≥, €ка ≥ндив≥дуально формуЇтьс€, тобто Унабутоњ" памТ€т≥, зумовленоњ нейроб≥олог≥чними механ≥змами, €к в≥домо, ≥снуЇ ≥нша Ч записана в генотип≥, еволюц≥йно набута, генетич≠на памТ€ть. Ќа основ≥ генетичноњ памТ€т≥ задаЇтьс€ вс€ специ-ф≥чна конституц≥€ т≥ла живоњ ≥стоти, а отже, ≥ вс≥ способи


пристосуванн€ до м≥нливих умов зовн≥шнього св≥ту, ≥, звичай-но, особливост≥ њњ мозку.

ќчевидно, що призначенн€ ≥ндив≥дуальноњгенетичноњ памТ€т≥ пол€гаЇ у виконанн≥ р≥зних б≥олог≥чних функц≥й. “ому необх≥дне ч≥тке розум≥нн€ сут≥ ≥ в≥дм≥нностей цих вид≥в памТ€т≥.

Ќам вже в≥дом≥ де€к≥ особливост≥ будови нос≥њв спадковоњ ≥нформац≥њ. ÷е генетичн≥ коди, €к≥ Ї надзвичайно компактными. ¬одночас вони неймов≥рно над≥йн≥. Ќад≥йн≥сть ц€ наст≥льки ви-сока, що внесени€ будь-€коњ новоњ ≥нформац≥њ до генетичних текст≥в Ї дуже проблематичним. 3 ≥ншого боку, €кщо немаЇ зм≥н в генетичн≥й ≥нформац≥њ, то немаЇ й еволюц≥њ. ≈волюц≥€ забезпечуЇтьс€ саме завд€ки так званим Ул€псусамФ у геноти-пов≥й передач≥. ѕомилки, зм≥ни в генетичних текстах назива-ютьс€ генними мутац≥€ми, €к≥ виникають спонтанно чи п≥д д≥Їю особливих зовн≥шн≥х чинник≥в, €к≥ називаютьс€ мута≠генами.

” б≥олог≥чному розум≥нн≥ природн≥ мутац≥њ, €к≥ самов≥льно виникають, Ч це Їдине джерело зм≥н у жив≥й природ≥. Ѕ≥льшу частину таких зм≥н неможливо пом≥тити. Ћише коли мутац≥йн≥ зм≥ни ви€вл€ютьс€ у фенотип≥ орган≥зму (в його морфолог≥ч-них ≥ ф≥з≥олог≥чних ознаках), стаЇ можливим штучне створен-н€ (в≥дб≥р, селекц≥€) нових вид≥в тварин чи рослин або л≥куван-н€, корекц≥€. ѕриродн≥ мутац≥њ випадков≥ ≥ не передбачуван≥. ÷е повТ€зане, перш за все, з надзвичайно складною орган≥за-ц≥Їю генетичного апарату, здатн≥стю його до часткового в≥д-новленн€ при пошкодженн€х. ћутац≥њ можна викликати також штучно (що й робл€ть), ≥ тим самим п≥двищувати ефектив-н≥сть селекц≥њ. Ќайб≥льшу ефективн≥сть за впливом €к мутагени мають де€к≥ х≥м≥чн≥ речовини та ≥он≥зуюча рад≥ац≥€. –озр≥зн€-ють дек≥лька вид≥в мутац≥й: 1) зм≥на кар≥отипу (в≥дхиленн€ в к≥лькост≥ хромосом в≥д видового стандарту); 2) хромосомн≥ (су-проводжуютьс€ незворотними зм≥нами у структур≥ хромосом); 3) генн≥ (точков≥ зм≥ни у структур≥ хромосом). ћутац≥њ под≥л€-ють на корисн≥, шк≥длив≥ та нейтральн≥. Ѕ≥льш≥сть мутац≥й належать до нейтральних та шк≥дливих. ÷е по€снюЇтьс€ тим, що мутац≥€ Ч це пошкодженн€ генетичних текст≥в (програм). якщо мутац≥€ призводить до загибел≥ орган≥зму, њњ називають летальною.


ўе одна важлива особлив≥сть генетичноњ памТ€т≥ пол€гаЇ в тому, що жоден запис, внесений до генетичного тексту, не бу-вае на самому початку доц≥льним, але незважаючи на це вс≥ вони приймаютьс€ до Увипробуванн€ в еволюц≥њ".





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 953 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќеосмысленна€ жизнь не стоит того, чтобы жить. © —ократ
==> читать все изречени€...

1187 - | 1023 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.