Вдосконалювання рухової активность в іграх тварин

Маніпуляційні ігри. Визнавши гру діяльністю, яка розвивае, слід уточнити, що саме і як при цьому розвиваеться, що ново-го вносить ігрова активність у поведінку тварини. Зручніше це зробити під час розгляду маніпуляційних ігор, зокрема ігор молодих тварин із предметами. Як приклад візьмемо ігрові маніпуляції дитинчат хижих ссавців (спостереження Фабрі і Мєшкової).

Перші дії ігрового типу з’являються в дитинчат хижаків лише після прозрівання. У лисеняти, наприклад, цей процес відбу-вається на 12-й день після народження. Як тільки-но розплю-щить очі і вийде з нори, дитинча починає гратися (у псових у віці 16-23 доби), це призводить до справжнього стрибка в роз-витку моторної сфери, причому різко збільшується як число форм маніпулювання (у лисеняти від 8 до 28), так і число його об’єктів. З’являються “іграшки” — об’єкти гри. Нові дії ди-тинчати вже не пов’язані зі смоктанням, відмітною рисою мо-лодої тварини є підвищена загальна рухливість.

Отже, у ювенільному періоді онтогенезу відбувається істот-не збагачення рухової активності молодої тварини. Проте нові форми маніпулювання створюються переважно на основі первіс-них, доігрових форм і є лише модифікацією первинних форм діяльності на великій кількості нових, різноякісних об’єктів. Іншими словами, якісні зміни в поведінці дитинчати, сполучені з початком ігрової активності, є результатом розвитку доігрових форм маніпулювання, дозрівання моторних і сенсорних компо-нентів цього первинного маніпулювання.

Так, наприклад, у лисеняти можливість брати різні невеликі предмети ротом зумовлена попередньо сформованим вмінням хапати дійку, а можливість тріпання, тобто різких рухів голо-ви з боку в бік — для розштовхування головою побратимів, пе-реміщення “іграшок” до субстрату і по ньому — відповідними рухами головою і кінцівками на ділянці дійки.

Зазвичай знаходимо у всіх ігрових діях прояви розширення і посилення первинних додаткових функцій ротового апарату і передніх кінцівок, що стало можливим у результаті фізичного розвитку дитинчати. Це дозволяє йому вступати в різноманіт-ніші взаємини з навколишнім світом. Таким чином, стосовно передігрових маніпуляцій ігри молодих тварин із предметами є

новими формами маніпулювання, які, однак, складаються з вже набутих, але функционально посилених і розширених мо-торних елементів. Тому гру молодых тварин необхідно визнати діяльністю, яка розвиває.

Біологічна обумовленість маніпуляційних ігор. Ми розгляда-ли маніпуляційні ігри лише на прикладі одного виду хижих ссавців (лисиці), у якого, проте, ця активність розвинута слаб-ше, ніж у багатьох інших представників цього ряду, особливо якщо мати на увазі ведмедів, єнотів і кішок. У цих тварин від-значені ще разючіші якісні перетворення, оскільки вони воло-діють набагато більш мультифункціональними передніми кін-цівками, ніж псові. Більшість маніпуляцій виконується лисицею подібно іншим псовим тільки щелепним апаратом, тому що псові мають олігофункціональні (“оліго" — мало) кінцівки, пристосо-вані до швидкого тривалого бігу. У цих умовах ротовий апарат зберігає значною мірою додаткові рухові функції, які, напри-клад, у ведмедів властиві переднім кінцівкам. По-іншому вияв-ляється в іграх спеціалізація передніх кінцівок у борсука. За даними Мєшкової, ці кінцівки беруть участь здебільшого в іг-рових діях борсученят, аніж у дитинчат псових. Це пов'язано зі специфікою харчування борсука за нормального способу жит-тя малорухомою їжею. У житті дорослих борсуків велику роль відіграють такі форми маніпулювання, як риття і транспорту-вання ґрунту передніми кінцівками, згрібання ними підстилко-вого матеріалу тощо. Такі дії і розвиваються в іграх борсученят із предметами.

Дуже одноманітними є маніпуляційні ігри в дитинчат ко-питних. Нечисленні маніпуляції, що виконуються головою чи передніми кінцівками, складаються зі штовхання (носом), на­несения ударів, кусания тощо. Зовсім відсутні маніпуляції, які виконуються спільно щелепним апаратом і кінцівками чи вод-ночас обома передніми кінцівками. Це, як і взагалі весь харак­тер гри в дитинчат копитних, відбиває специфічну зумовленість ігор способом життя цих тварин. Гранична спеціалізація рухо-вого апарату й основної опорно-локомоторної функції зводить до мінімуму здатність маніпулювати кінцівками.

Діаметрально протилежна картина спостерігається в мавп. У цих тварин грудні (передні) кінцівки більш спеціалізовані, тому що їхні додаткові функції одержали найвищий розвиток

серед ссавців (і взагалі — серед всіх тварин). Відповідно до цьо-го в іграх молодих мавп можна спостерігати не тільки наба-гато більше рухових елементів, ніж в інших тварин, але і якісно нові форми.

Особливо помітно на ігровій активності молодих тварин, зокрема у часі появи маніпуляційних ігор, позначається сту-пінь зрілонародження дитинчати, але сутність процесу від цьо-го не змінюється.