Особливості постнатального розвитку поведінки тварин

Психічна діяльність ембріона — це поведінка і психіка в про-цесі їхнього становления на початковій стадії існування особини. Ембріон є лише організмом, який формуеться, ще не здатним до повноцінного здійснення функцій, необхідних для встанов­лення життєво важливих взаємин із середовищем проживания виду. Такою ж мірою і психіка існує на пренатальній стадії розвитку лише в зародковій формі.

Народження є поворотним пунктом, де весь процес розвит­ку поведінки одержує новий напрямок. Природно, що на новому рівні постнатального розвитку з’являються зовсім нові чинники і закономірності, зумовлені взаємодією організму зі справжнім

зовнішнім середовищем. У цих умовах, однак, продовжується дозрівання вроджених елементів поведінки та їхнє злиття тепер уже з постнатальним, індивідуальним досвідом. Тому, незважа-ючи на докорінні розходження в умовах формування пре- і по-стнатальної поведінки, між цими етапами онтогенезу поведш­ий не тільки немає розриву, але існує пряма наступність. Саме в цьому виявляється передадаптативне значения ембріональної поведінки.

Якщо взяти, скажімо, птахів, то, як було показано, до мо­менту вилуплення потомства вже існує досить розвинута систе­ма спілкування між пташеням і висиджуючою особиною. Крім того, існує акустичне спілкування і між пташенятами, які не вилупилися, всередині кладки, що безпосередньо впливае на процес вилуплення.

Ранній постнатальний період мае особливо велике значения для життя особини, бо на цьому етапі розвитку формуються найважливіші взаємини організму з навколишнім середовищем, встановлюються зв'язки з життево важливими компонентами цього середовища і закладаються підвалини поведінки дорослої тварини.

Кажучи про постнатальний розвиток поведінки тварин, необхідно, насамперед, мати на увазі, що він відбувається неод-наково в різних тварин і відрізняється специфічними законо-мірностями. Особливо це стосується тих тварин, у яких ново-народжені і ювенільні (тобто молоді) форми різко відрізняються будовою і способом життя від дорослих форм. У більшості без-хребетних та нижчих хребетних личинки зовсім не схожі на дорослі особини, їм часто властиві інші способи пересування, харчування тощо.

Постембріональний розвиток поведінки в зріло- і незріло-народжуваних хребетних. Дитинчата хребетних народжуються на різних стадіях зрілості. Ми вже познайомилися з прикладом крайнього незрілонародження — кенгурятком, котре з’явля-еться на світ ще в "напівзародковому" стані. Незрілонародже-ними, хоча і на пізнішій стадії розвитку, е пташенята багатьох птахів (горобиних, хижих та ін.), дитинчата більшості ссавців (гризунів, хижих та ін.). 3 іншого боку, пташенята курей, качок, гусаків і низки інших птахів, як і дитинчата копитних, є прикладом зрілонароджених.

Орбелі дав чітку біологічну характеристику розвитку пове-дінки в зріло- і незрілонароджуваних тварин. Оскільки зріло-народжені дитинчата починають піддаватися впливу середови-ща здебільшого у цілком сформованому стані, то цей вплив є неістотним. Але при цьому можливості подалыного прогресив-ного розвитку поведінки є надзвичайно обмеженими і вводить­ся лише до окремих додаткових надбудов умовно-рефлекторної діяльності.

Зовсім інше становище у тварин, у яких розвиток навіть спадково фіксованих, вроджених форм поведінки виходить далеко за межі внутріяйцевого чи внутрішньоутробного періоду. Ці дитинчата, хоча їм складніше через те, що вони не можуть виживати без батьківської допомоги, знаходяться все ж таки у вигіднішому стані: розвиток нервової системи в них ще не зовсім закінчений, і їхні ще недорозвинуті вроджені форми по-ведінки підпадають під вплив агентів навколишнього середови-ща. У результаті ці форми поведінки значною мірою модифіку-ються на основі переплетения вроджених компонентів і тих, що здобуваються відповідно до конкретних умов середовища.

Значения турботи про потомство. Великого значения, особливо в незрілонароджуваних тварин, набуває батьківська турбота про потомство — дії тварин, які забезпечують чи поліпшують умови виживання і розвитку потомства. У ряді випадків турбота про по­томство обмежується створенням притулку і заготівлею їжі для майбутнього потомства, але материнська особина при цьому не зустрічається з дитинчам (превентивна турбота про потомство).

Більш високою формою турботи про потомство є догляд, який здійснюється в двох основних формах — пасивній та активній. У першому випадку дорослі особини носять із собою яйця чи молодих тварин у спеціальних шкірних поглибленнях, склад­ках, сумках. При цьому іноді дитинчата харчуються виділення-ми материнської особини. При активному ж догляді за потом­ством дорослі особини виконують специфічні дії, спрямовані на забезпечення всіх чи багатьох сфер життєдіяльності — личи­нок комах, молоді риб, пташенят, дитинчат ссавців. Крім навчання пошуку притулків, годівлі, обігріву, захисту, очищен­ия поверхні тіла тощо батьки багатьох вищих тварин (птахів і ссавців) також вчать свое потомство (наприклад, знаходити їжу, розпізнавати ворогів).

Саме активний догляд за потомством, високорозвинена тур-бота про нього роблять можливою незрілонароджуваність, а тим самим і всі обумовлені нею особливості психічного розвитку.