Теоретичні основи безпеки життєдіяльності (БЖД) ___1___тема

БЖД, як складна категорія, охоплює життя й діяльність людини у взаємодії з навколишнім (природним і штучним) середовищем. БЖД торкається сутності безпеки людського життя та сфери її діяльності, в першу чергу трудової. Термін «життєдіяльність» складається з двох означень: життя та діяльність, що проявляють себе не просто в системі, а в системі життєдіяльності.

Життя – вища, порівняно з фізичною та хімічною, форма існування матерії, що здатна до розмноження, росту, активної регуляції своїх функцій, до різних форм руху, діяльності. Вона виникає при певних умовах навколишнього середовища. Таким чином, термін «життя» у деякій мірі передбачає діяльність.

Діяльність – специфічна форма відношення до навколишнього світу, зміст якого складає його доцільна зміна та перетворення в інтересах людей, яке включає в себе мету, засоби, результат і сам процес. Види діяльності – розумова (мислення) і фізична (трудова). В житті людини переважає трудова діяльність, синонімом якої є «праця».

Праця – доцільна діяльність людини, що спрямована на зміну й пристосування предметів природи на задоволення своїх потреб.

Життєдіяльність – регульований стан навколишнього середовища при якому, згідно з чинним законодавством, нормами та нормативами, забезпечується комфортна та безпечна взаємодія людини з його компонентами, запобігання погіршенню екологічної обстановки, умов і охорони праці, виникненню небезпеки та дій в умовах надзвичайних ситуацій. Система життєдіяльності складається з підсистем:

1. «Внутрішня система життєдіяльності» – психофізіологічні процеси організму, що забезпечують нормальне функціонування всіх систем організму.

2. «Зовнішня система життєдіяльності» – різні форми відношення та спілкування людини з навколишнім світом

Безпека – це збалансований за експертною оцінкою стан людини, соціуму, держави тощо. Сьогодні безпека людини – поняття, що за обсягом і змістом виходить за межі військової сфери та інших владних структур, торкається сутності людського життя, національної та особистої гідності.

Під безпекою людини розуміють сукупність умов, норм та параметрів навколишнього середовища буття, норм споживання, праці й захисту, при яких відсутня будь-яка небезпека для життя й здоров’я людини.

Сутнісні ознаки безпеки:

Ø універсальність феномену: безпека турбує всіх людей на Землі, оскільки має загальні загрози нормальному життю (безробіття, злочинність, хвороби тощо);

Ø взаємозалежність складників: безпека нині більш не стосується тільки окремої людини, соціальної групи чи навіть країни (забруднення середовища, тероризм, етнічні конфлікти

Ø події, які не обмежені житлом чи національними кордонами)

Ø підконтрольність розвитку подій: реалізація безпеки відбувається, коли небезпека виявляється на ранніх стадіях виникнення й відповідно з розвитком подій ліквідуються глибинні причини утворення дисбалансу між людиною й світом, а не їхні трагічні наслідки;

Ø проблемність людського життя, що не дає змогу повно розв’язати проблему безпеки особи, домагатися абсолютної ліквідації небезпеки; тому обсяг людських проблем може бути мінімізований, але не ліквідований повністю, оскільки має значення соціальний і духовний потенціал людини, її свобода вибору, залежність вчинків від оточення тощо.

Безпека життєдіяльності – це складна система, яка забезпечує умовами життєдіяльність людини, при яких виключена можливість пошкодження організму або смерті в процесі різноманітної предметної діяльності

Характерні ознаки безпеки життєдіяльності:

1. Це складне матеріальне середовище, в основу якого входять: люди, засоби праці, результати праці й середовище буття. Взаємодія й взаємозв’язок між компонентами здійснюється за допомогою діяльності, як специфічної форми праці.

2. Це упорядкована система за метою, методом, часом і характером задач, що вирішуються. Мета – це максимальне задоволення всіх життєвих потреб людини й забезпечення прогресу розвитку суспільства. Місце – життя та діяльність людей, що пов’язана з визначеними населеними пунктами, містами, регіонами, країнами, континентами. Регламентація за часом – тривалість робочого дня вдень або в нічні зміни, сезонні роботи. Характер задач, що вирішуються, визначається потребою суспільства в тій чи іншій продукції.

3. Взаємопов’язана та взаємозалежна від навколишнього та штучного середовища буття. Життєдіяльність істотно впливає на навколишнє середовище, поступово погіршує його параметри і створює умови для виникнення надзвичайних ситуацій екологічного характеру.

4. Це система безперервного динамічного розвитку і удосконалення (наприклад, ріст чисельності населення Землі), саморегуляції і самоуправління, гнучкого пристосування до мінливих умов навколишнього середовища (змінюються умови діяльності, види й форми праці та ін.)

5. Методологічно притаманна окремій особистості, групі людей, суспільству країни, населенню Землі

6. Постійно схильна до впливу різноманітних катаклізмів (природних, виробничих, соціально-побутових, військових, тощо). Катаклізми – постійні супутники життєдіяльності.

7. Може, здатна й повинна захищати свої життєві інтереси.

8. Це система матеріального споживання і матеріальних збитків свого функціонування (система забруднення навколишнього середовища).

9. Забезпечення життєдіяльності при виникненні різноманітних катаклізмів відноситься до категорії вирішення специфічних задач, а умови називаються надзвичайними ситуаціями. В цих умовах суспільство повинно мати підготовлені системи захисту життєдіяльності в надзвичайних ситуаціях, до складу яких входять: спеціально підготовлені сили й засоби, розробки прийомів і способів їхнього застосування.

Головною метою таких систем є захист населення в надзвичайних ситуаціях шляхом ліквідації впливу наслідків різних катаклізмів на процес життєдіяльності, організація й проведення попереджувальних заходів, що знижують величину можливих збитків. Це покладено в систему «Цивільна оборона».