Розробка та ухвалення управлінських рішень

«Більше відповідальність перекласти ні на кого». Напис на табличці, яка стояла на столі у Г. Трумена

У

хвалення рішень — це основа діяльності організації. Від якості роз­робки, прийняття та впровадження управлінських рішень залежить ефективність використання людських, матеріальних, фінансових, енергетичних та інформаційних ресурсів конкретної організації. За результа­тами рішень відбуваються процеси порівняння, аналізу та оцінки.

Ухвалення та виконання управлінських рішень — найголовніший оціночний критерій керівних здібностей. Адже від оцінки рішень та процесу їх ухвалення, форм впровадження, виконання залежать продуктивність праці, раціональне використання спожитих ресурсів, мотивація персоналу, структура інформаційної системи та багато інших аспектів керівництва.

СУТЬ І ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ, ПРОГРАМОВАНІ ТА НЕПРОГРАМОВАНІ РІШЕННЯ

У

хвалення управлінського рішення — це вибір однієї з кількох можливих альтернатив¹. Тобто, це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрати кращий з них. Відсутність вибору ускладнює процес ухвалення рішення. Ця ситуація передбачає, що рішення вже ухвалив хтось інший або втрутилися непідвладні сили.

На рис. 5.1 подано спрощену схему ухвалення управлінського рішення. Прийняття рішень — це реакція на зміни, які відбуваються у зовнішньому середовищі. Та обставина, що рішення приймається окремою особистістю, свід­чить про суб'єктивний характер цього процесу. На формування рішення силь­ний вплив здійснює упередженість, вибіркове сприйняття, суб'єктивна оцінка, бачення ситуації з точки зору окремої особистості.

Найповніше визначення процесу прийняття рішень в організаціях звучить так: "Ухвалення рішень в організаціях охоплює створення вибору для зміни певного існуючого стану, вибір однієї лінії поведінки з кількох можливих, мобі­лізацію певних організаційних та індивідуальних ресурсів на виконання рішен­ня і діяльність, спрямовану на досягнення бажаного результату"².

Ухвалення рішень потребує витрат ресурсів. Це — виконавча фаза ухва­лення рішення. Процес ухвалення рішень передбачає якусь визначену ціль чи мету діяльності — розв'язання проблеми, створення нового рівня виконання чи запобігання певній ситуації (рис. 5.2).

Управлінські рішення можна класифікувати насамперед за такою ознакою: одне й те саме рішення ухвалюється за схожих обставин або ж різка зміна останніх змушує ухвалювати нове рішення. Тобто на цій основі розрізняють програмовані та непрограмовані рішення.

Мургед і Ґріффін розробили зведену таблицю, що характеризує загальні переваги та недоліки програмованих і непрограмованих рішень (табл. 5.1).

 

Moorhead Gregory, Griffin Ricky W. Organizational Behavior: Second Edition, Boston: Houghton-Mifflin Company, 1989, p. 527.

Stoner James A. Management, Second Edition, New Jersey: Prentice-Hail, Inc., 1982, p. 159. Gordon George J. Public Administration in America. Third Edition, New York: St. Martin's Press, Inc., p. 242.

Ill

Розділ II

ТЕХНОЛОГІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ

Тема 5

РОЗРОБКА ТА УХВАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

 

Програмовані рішення базуються на звичці, заведеному порядку або процедурній політиці і ухвалюються за типових обставин. Програмовані рішен­ня найкраще впроваджуються у бюрократичних організаціях, зважаючи на ра­ціональність та ефективність їхньої діяльності (рис. 5.3).

Таблиця 5.1