Загальна характеристика протиріч та перспектив розвитку освітніх систем у сучасному світі

Позитивні перспективи подальшого розвитку освіти турбують людство, оскільки усвідомлюються ним як необхідна умова руху вперед до ідеалів миру, свободи, соціальної справедливості. Протягом кількох десятиліть дослідження таких перспектив здійснюються в рамках міжнародних освітніх організацій і, перш за все, ЮНЕСКО. Зокре ма, у 1968 році було виконано дослідження під проводом Філіпа X. Ку мбса, що обіймав на той час посаду директора Міжнародного інституту планування освіти ЮНЕСКО. Вона стосувалась проблем, що стоять перед міжнародним товариством в освітній сфері і містила ряд рекомендацій щодо впровадження перспективних інновацій. У 1972 році побачила світ доповідь Е.Фора "Навчатись бути", в якій була розроблена концепція освіти протягом усього життя. За рекомендацією Генеральні конференції ЮНЕСКО (XI. 1991 р.) на початку 1993 року була створена Міжнародна комісія з проблем освіти для XXI століття. Її очолив Жак Делор - Голова Європейської комісії ЮНЕСКО. Основними напрямами діяльності комісії Ж.Делора стали: освіта і культура, освіта і громадянськість, освіта і соціальна згуртованість, освіта і праця та зайнятість, освіта і розвиток, дослідження в галузі освіти та наука. Окрім того комісією були виконані три наскрізних теми, що безпосередню стосуються проблем функціонування освіти: комунікаційні технології, вчителі та навчання, фінансування та управління освітою.

Комісія підготувала доповідь, яка отримала назву "Освіта як прихований скарб". У ній розглядаються основні проблеми та протиріччя, з якими зіткнулася сучасна освіта, подаються рекомендації щодо шляхів їх подолання.-а розв'язання. У центрі уваги світовою освітнього співтовариства на порозі XXI ст. стоятимуть, на думку експертів Ради Європи з питань освіти, такі протиріччя:

• Протиріччя між глобальними та локальними проблемами, яке полягає у необхідності поступово стати громадянином світу без втрати власного коріння.

• Протиріччя між універсальним та індивідуальним Воно полягає у виникненні ризиків; пов'язаних з тенденцією до загальної глобалізації культури. Виникає небезпека нехтування унікальним характером кожної людини, її правом самій обирати свою долю і використовувати для цього всі духовні багатства людства, до яких, перш за все, належать культурні надбання власного народу. Саме останнім, за умови відсутності заходів щодо їх збереження, загрожує небезпека.

• Протиріччя між традиціями та модернізмом. Провідними напрямами його вирішення є: адаптація без відмови від власного коріння, діалектичний зв'язок між власною незалежністю та свободою і розвитком інших, управління технічним прогресом.

• Протиріччя між довгостроковими та короткостроковими завданнями. Проблемою є те, що головна увага надто часто зосереджується на вирішенні останніх за рахунок перших, оскільки громадськість вимагає негайних відповідей і рішень, що часто призводить до значних втрат.

• Протиріччя між конкуренцією у досягненні успіхів і прагненням до рівності можливостей в освітній сфері. Вирішення цієї проблеми може забезпечити концепція освіти протягом усього життя, в якій задіяним є як стимулюючий фактор змагальності так і об'єднуюча людей солідарність.

• Протиріччя між надзвичайно інтенсивним ростом інформації та можливістю людини її засвоїти. Наслідком такого протиріччя є перевантаження шкільних програм. Констатуючи цей факт, Комісія все ж вважає за необхідне внесення до навчальних програм галузей знань, пов'язаних з пізнанням самого себе та засобів забезпечення фізичного і психічного здоров'я, з пізнанням та збереженням оточуючого середовища. У зв'язку з означеною проблемою перевантаження необхідно чітко визначити пріоритети за умови збереження основних елементів базової освіти.

• Нарешті, існує вічне протиріччя між духовним та матеріальним світом. Людство потребує морального ідеалу та моральних цінностей. Нема більш благородного для освіти завдання, як пробудження у кожної людини (за умови поваги до її традицій, переконань, до плюралізму) усвідомлення універсальності світу з тим, щоб людина у певному розумінні, перевершила саму себе. Адже мова йде про виживання людства [26].

Вирішення означених протиріч зумовлює таку постановку головного завдання розвитку освіти у XXI столітті: надати можливість всім без винятку проявити свої таланти і весь свій творчий потенціал, що означає можливість для кожного реалізувати свої життєві плани. Досягнення цієї мети вимагає перегляду етичних та культурних аспектів освіти для забезпечення кожному можливості зрозуміти іншого у всій його своєрідності та зрозуміти світ у його хаотичному русі до певної єдності. Але почати треба з того, щоб навчитись розуміти себе, для чого необхідна активізація внутрішніх зусиль, основою яких є знання, роздуми, досвід і самокритика.

Особливістю сучасного етапу розвитку освіти є провідна роль розумової діяльності, перехід до когнітивного суспільства, ендогенних процесів, що зумовлюють нові відкриття та їх використання у різноманітних сферах людської діяльності. Саме ендогенний характер механізмів накопичення та застосування знань викликає необхідність якомога більш раннього залучення до науки, до методів використання її досягнень, необхідність навчання непростому мистецтву використання досягнень НТП за умови поваги до людської особистості та її цілісності.

Зростає роль освіти в економічному та соціальному розвитку суспільства. Передусім це стосується системи підготовки кадрів, яка повинна забезпечити різноманітність навчальних курсів, органічний зв'язок між різними видами освіти або між професійним досвідом і підвищенням кваліфікації, що дозволить адекватно вирішувати проблеми, пов'язані з розривом між попитом та пропозицією на ринку праці. Це дозволило б скоротити відсів у школах, який сьогодні можна назвати марнуванням людських та матеріальних ресурсів.

З метою запобігання збільшенню безробіття, нерівності у сфері розвитку особистості необхідне подальше осмислення концепції освіти протягом всього життя людини, перевагами якої є: гнучкість, різноманітність і доступність у часі і просторі. Розвиток концепції безперервної освіти передбачає крім адаптації людини до змін у професійній діяльності організацію процесу безперервного розвитку особистості, здібностей до суджень та прийняття рішень. Така освіта повинна допомогти людині зрозуміти саму себе, оточуюче середовище, сприяти виконанню її ролі в процесі праці і життя в суспільстві.

(Щось пропущене в оригіналі - КК) вчителем і учнем. Посилюється роль школи у прищепленні смаку до освіти, у тому, щоб навчити отримувати задоволення від навчання, навчити вчитись, розвивати допитливість. Досягнення такої мети можливе, передусім, в офіційній системі освіти, в рамках якої кожен залучається до численних форм навчання різним дисциплінам. У рамках цієї системи ніщо не може замінити авторитету вчителя, діалогу між учнем і вчителем.

Нові вимоги до системи освіти зумовлені новими суспільними реаліями, що виникають у різних сферах життя. За таких умов мете" освіти є: навчити жити разом шляхом формування знань про інших про їх історію, культуру, традиції, мислення. Зростаюча взаємозалежність приводить до спільного аналізу ризиків, здійснення спільних проектів, розумного і мирного вирішення неминучих конфліктів. Така освіта має творчий характер і є основою нового мислення.

Основними елементами навчання "спільному життю" є: навчитися отримувати знання, навчитися працювати, навчитися жити.

Передусім треба навчитися отримувати знання. В умовах НТП і розвитку нових форм економічної і соціальної діяльності найбільш оптимальним є поєднання широкої загальнокультурної освіченості з глибоким засвоєнням конкретних кузькоспеціалізованих знань. Загальний культурний рівень є перепусткою до безперервної освіті, оскільки він прищеплює смак до неї. Він є фундаментом для безперервної освіти протягом всього життя.

У чому полягає сутність поняття загальна культура? У доповіді Комісії Ж.Делора "Освіта - прихований скарб" зазначається, що як базис цілепокладання середньої освіти загальна культура означає наявність багажу (знань, ерудиції) для життя і виживання, необхідного кожному індивіду для входження в суспільство і світ. Отже, загальна культура передбачає необхідність оволодіння молодими людьми знаннями, уміннями. інструментами мислення, що дозволить їм стати "просвіченими користувачами" результатами розвитку НТП, здатними бачити його позити­вний внесок у цивілізаційний розвиток, його межі та недоліки.

Необхідно також навчитися працювати, тобто удосконалюватись у своїй професії, що означає набуття актуальних, з точки зору сучасних вимог, компетенцій, які дають можливість справлятися з різними ситуаціями, у тому числі і непередбаченими [26].

Визначаючи у загальних рисах зміст актуальних для сучасності компетенцій, круглий стіл європейських промисловців на тему "Європейська освіта - до суспільства, що навчається" (Брюссель 1994 рік) підкреслив у своїх заключних документах:

"Багато молодих людей залишає школу, не маючи будь-якого уявлення про ті компетенції, що їм будуть вкрай необхідні у професійному житті: здатність працювати у групі; командний дух і смак ризику; почуття відповідальності і особиста дисципліна; почуття ініціативи, допитливості, творчості; дух професіоналізму; прагнення до досконалості, почуття змагальності, творчості; почуття служіння загальній справі, патріотизм. Ці якості складають основу духу підприємства".

Завдання формування актуальних компетенцій, що стоїть перед середньою освітою, не повинно, однак, звужувати її завдання до фор­мування "людського фактора в економіці".

Дуже важливо навчитися жити, краще пізнати себе, не залишати без розвитку жодного таланту, здібності, якими наділена людина:

пам'ять, уява, здібність до роздумів, фізичні можливості, естетичні почуття, здібність до спілкування, до лідерства тощо.

Отже, саме вміння отримувати знання, працювати і жити є основою створення світового освітнього співтовариства, успішність формування якого визначається здатністю до набуття, актуалізації та використання знань. В епоху розвитку інформаційного суспільства освіта повинна надати можливість кожному користуватися інформацією, тобто отримати можливості для її збору, відбору, впорядкування, управління та використання.

Таким чином, освіта повинна постійно адаптуватися до змін, що відбуваються в суспільстві, одночасно зберігаючи основні досягнення, знання людської цивілізації.

Особливого значення набуває забезпечення подвійної цілі: якості знань і рівності можливостей в освітній сфері. Доступність якісної освіти для молодих людей у віці 18-19 років повинна стати реальністю. Ця необхідність зумовлюється запитами суспільства і потребами економіки у високому рівні підготовки молоді до професійної діяльності, зокрема, необхідністю забезпечення конкурентноздатності країн в системі глобальної економіки.