Д - домінуючий; П - проміжний; С

Пенсійні системи промислово розвинутих країн

США

У США існують дві принципово різні пенсійні системи: приватна накопичувальна та державна перерозподільна. Приватні пенсійні фонди створюються окремими корпораціями. Накопичені кошти є джерелом для інвестицій в економіку. На приватні пенсійні фонди в США припадає майже п'ята частина всіх фінансових активів країни.

Працівники зацікавлені зберігати безперервний стаж протягом тривалого часу (не менше 5 років), оскільки за кожен рік стажу пенсія збільшується на певний фіксований відсоток від заробітку. Пропрацювавши безперервно в одній компанії все трудове життя, можна отримати додаткову пенсію у розмірі половини свого заробітку.

Громадяни мають право самостійно обирати пенсійні плани: чи з фіксованими виплатами (DB – defined benefit), чи з фіксованими внесками (DC – defined contribution). Страхування планів з фіксованими виплатами здійснюється спеціально уповноваженою Корпорацією по забезпеченню приватних пенсій. У разі виникнення у Корпорації дефіциту коштів, він покривається з цільового фонду Корпорації, який формується за рахунок внесків застрахованих компаній.

Майже 50% американців охоплено приватним пенсійним страхуванням. Третина з них користується системою з фіксованими виплатами, третина - системою з фіксованими внесками, третина - поєднує дві системи. Приватна пенсійна система більш вигідна для осіб з високими заробітками. Для низь-кооплачуваних працівників основним джерелом є державна пенсійна система.

Фінансовий стан державної перерозподільної системи в США, як і в більшості країн світу, дедалі погіршується, оскільки перерозподільна система є саморуйнівною. Вона сформувалася за найбільш сприятливих демографічних умов. Однак скорочення народжуваності, підвищення тривалості пенсійного віку призвело до старіння населення, а відтак, і до зниження ефективності перерозподільної системи.

Великобританія

У Великобританії поширені індивідуальні пенсійні програми, які характеризуються здійсненням громадянами індивідуальних накопичень через установи банків чи страхові компанії. Хоча індивідуальні пенсійні програми мають добровільний характер, участь у них стає обов'язковою у разі відмови від державних додаткових програм чи програм компаній.

Програми компаній у Великобританії ідентичні американським приватним накопичувальним програмам. Накопичення коштів здійснюється через спеціальні пенсійні фонди, які створюються компаніями. З цього приводу існує таке поняття як англо-американський тип пенсійного страхування. Накопичені кошти інвестуються у різні напрямки для забезпечення інвестиційного доходу. Платежі в пенсійні фонди здійснюються як роботодавцями, так і працівниками. Британські пенсійні фонди вважаються найбільш прибутковими в Європі. Причиною цього є те, що кошти фондів вкладаються в більш ризиковані, а відтак і більш доходні акції.

Держава стимулює громадян до участі у недержавній системі пенсійного страхування. Так, для осіб, яким більше 30 років, передбачена знижка на внесок за умови участі в приватній системі. І навпаки, якщо вони залишаються в державній системі, розмір внеску збільшується.

Через спеціальні пенсійні фонди здійснюються фіксовані виплати. Індивідуальні пенсійні програми передбачають фіксовані внески. Стимулювання участі в індивідуальних пенсійних програмах розпочалося у Великобританії ще з 1988 року. При цьому виявилося, що найбільш ефективною є участь в індивідуальних пенсійних програмах, які мають обов'язковий характер.

Німеччина

У Німеччині існує система 3-х рівнів. Перший рівень являє собою інтеграцію 4-х окремих обов'язкових систем, які включають:

• обов'язкове пенсійне страхування для робітників і службовців, а також для деяких категорій само-зайнятого населення;

• пенсійне забезпечення чиновників;

• допомога по старості для фермерів та членів їхніх сімей;

• пенсійне забезпечення за професійними групами (лікарі, адвокати, архітектори тощо).

Страхові внески до першого рівня складають 19,2%. Особи, що працюють за наймом, сплачують половину цього внеску. Рівень пенсійних виплат становить приблизно 70% від "чистої" середньої заробітної плати.

Таким чином, участь тільки в першому рівні пенсійної системи дає можливість забезпечити достатній рівень життя в старості.

Накопичення коштів (другий рівень) здійснюється шляхом створення забалансових рахунків підприємств, з яких згодом виплачуються пенсії. Фактично пенсії виплачуються самими роботодавцями з оборотного капіталу підприємства. Така пенсійна схема є вигідною як для підприємств, так і для держави, оскільки кошти, накопичені на позабалансовому рахунку, не оподатковуються і можуть інвестуватись підприємством у свій бізнес. З іншого боку, державі немає необхідності здійснювати додаткове пенсійне забезпечення.

Однак негативним моментом такої форми пенсійного страхування є те, що збільшується ризик для пенсіонерів, оскільки в разі банкрутства підприємства вони можуть втратити накопичені кошти. Натомість окремий пенсійний фонд може диверсифіку-вати ризики шляхом інвестування коштів в державні цінні папери, облігації місцевих органів влади та надійні компанії. З метою зменшення ступеня ризику в Німеччині створено спеціальний орган, який є гарантом на випадок банкрутства підприємства. Фінансується цей орган підприємствами, які здійснюють позабалансове фінансування пенсійних програм.

І, нарешті, третій рівень пенсійного забезпечення здійснюється через створення приватного капіталу шляхом укладання угоди про страхування життя або про пенсійне страхування.

Франція

Структура пенсійної системи Франції є досить складною, оскільки в країні існує близько 1000 базових та 300 додаткових режимів виплати пенсій. При цьому групуються режими за способом фінансування пенсійних виплат. Так, фінансування може відбуватись в загальному режимі. У цьому випадку для найманих працівників промисловості, сільського господарства основний розмір пенсії формується за рахунок внесків підприємців, які складають в середньому 8,2% від виплаченої заробітної плати.

Спеціальний режим фінансування застосовується для нарахування основної пенсії шахтарям, залізничникам, морякам, військовим, державним службовцям. Такі пенсії є значно вище і відповідно внески роботодавців складають від 30,8% до 51%.

Також у Франції існує обов'язковий додатковий режим. Підприємці здійснюють внески до системи АРРКО (Асоціація режимів додаткових пенсій) в розмірі 4% від фонду оплати праці. Починаючи з 1996 року, розмір внесків щорічно підвищується на 0,5%.

Австралія

В Австралії існує система обмежень рівня пенсійного забезпечення, який залежить від поточного доходу та наявності власності у застрахованої особи. 70% австралійців отримують пенсію максимального розміру. Однак решті громадян пенсію знижують з урахуванням величини їхніх доходів. Для того, щоб захистити таких громадян, у країні запроваджена система професійного пенсійного страхування, якою охоплено 90% працівників.

Реформування системи пенсійного страхування відбулося в 1992 році. Кожний працівник і роботодавець зобов'язані відраховувати внески в будь-який із приватних пенсійних фондів. При цьому пенсійні внески не включаються до бази оподаткування. Австралійська система пенсійного страхування має обов'язковий характер і в переважній більшості є професійною системою.

При досягненні пенсійного віку працівник має право отримати накопичені на його індивідуальному рахунку кошти або одноразово, або у вигляді регулярної пенсії. До 2025 року планується збільшити пенсійний вік з 55 до 60 років. Така пенсійна система належить до системи з фіксованими внесками. Крім того, для фінансового забезпечення фіксованих виплат запроваджено спеціальний додатковий компонент, який полягає в придбанні спеціальних облігацій, які в майбутньому забезпечать стабільний дохід. Такий вид доходу оподатковується.

Інвестування коштів здійснюється пенсійними фондами в багатьох напрямках і не має суттєвих обмежень. При цьому застосовуються інвестиційні інструменти з різною дохідністю та ступенем ризику.

Австралійська пенсійна система на сьогоднішній день вважається найбільш сучасною з усіх моделей, запроваджених в промислове розвинутих країнах.

Д - домінуючий; П - проміжний; С - порівняно слабкий