Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


”Ќ≤“ј–≤яЌ—№ ќ-”Ќ≤¬≈–—јЋ≤—“—№ ј ÷≈– ¬ј 2 страница




” книгах √аббарда описуютьс€ р≥зн≥ апарати щодо перев≥рки на€вности в людин≥ Ђ≥гарам≥вї та щодо њх видаленн€. ѕроте не описуЇтьс€ механ≥зму д≥њ - це таЇмниц€ ÷еркви Ќауколог≥њ. ј таЇм≠ний овоч завжди звабливий - ≥ не лише дл€ легков≥р≥в, а й дл€ поважних людей. ќсь чому ÷ерква Ќауколог≥њ стала св≥товим €вищем, маЇ 6 м≥льйон≥в в≥рних, з них до 2 м≥льйон≥в активних. ѕерша Ђсв€таї книга √аббарда Ђƒ≥анетика: сучасна наука розумового здоров'€ї багато раз≥в перевидавалас€, перекладена на 12 мов св≥ту, загальний наклад њњ Ч 14 м≥льйон≥в прим≥рник≥в.

÷ерква даЇ гарант≥њ, що кожна людина, в≥рна принципам √аббарда, може очиститис€ в≥д прожитих обт€жуючих досв≥д≥в-≥нграм≥в, пройшовши цикл досл≥д≥в. —тавши чистою, людина зв≥льн€Їтьс€ в≥д дальших перевт≥лень. јле њй ще треба пройти 8 щабл≥в удосконаленн€, ≥ лише тод≥ людина одержуЇ повний контроль над своњм житт€м, €к сказано у √аббарда, контроль над ћатер≥Їю, ≈нерг≥Їю, „асом ≥ ѕростором.

ўо й казати - казка трудна, але з гарним к≥нцем! Ўкода т≥льки, що њњ автор, ЋафаЇт –ональд √аббард, €кий, здавалос€ б, мав би сам першим дос€гти повного контролю над своњм житг€м, помер у 74 роки ≥ цим спростував реальн≥сть своЇњ рел≥г≥њ-казки, густо зам≥шан≥й на класичному Ѕуддизм≥.

√аббард не приховував пов'€занн€ свого культу з≥ сх≥дними рел≥г≥€ми ≥, насамперед, з Ѕуддизмом. ¬≥н дошукавс€ в анналах ц≥Їњ рел≥г≥њ твердженн€, н≥би справа Ѕудди маЇ бути довершена на «аход≥ через дв≥ з половиною тис€ч≥ рок≥в. Ђ“ак, ми зак≥нчили њњ!ї -вигукнув √аббард в одн≥й статт≥.

” чому ж пол€гаЇ це зак≥нченн€? Ќауколог≥€ приписуЇ соб≥ честь розв'€занн€ проблеми виходу ≥з замкненого кола перевт≥ленн€ душ, зв≥льненн€ в≥д ви€влених нашарувань гр≥х≥в у минулих т≥лах. ÷е Ђв≥дкритт€ї Ќауколог≥њ √аббарда не вигл€даЇ надто перекон≠ливим, оск≥льки ≥ в ≤ндуњзм≥, ≥ в Ѕуддизм≥ накреслен≥ шл€хи зак≥нченн€ перевт≥лень.  ожне нове житт€ н≥бито Ї досконал≥шим за попереднЇ, ≥, нарешт≥, настаЇ момент, коли душа так очищаЇтьс€, що зливаЇтьс€ з ¬ишною, Ѕуддою ≥ нав≥ть з Ѕрахманом - творцем ¬сесв≥ту.

Ќаукологи-габбардисти внесли в цю стару-престару систему переселень дух≥в х≥ба що т≥льки те, що можна скоротити переб≥г очищенн€ р≥зними експериментами сучасноњ ф≥зики. ≤нше Ђв≥дкрит≠т€ї анал≥зованого культу Ч введенн€ в орб≥ту Ѕуддизму св€щенноњ книги христи€н - Ѕ≥бл≥њ. ўоправда, ÷ерква Ќауколог≥њ не схильна трактувати Ѕ≥бл≥ю €к св€щенну книгу, а €к пох≥дну в≥д ≥нших рел≥г≥й, (окрема, в≥д поганських в≥рувань стародавн≥х Їгипт€н. ќсь один ≥з св€тотатських випад≥в √аббарда проти —в€того ѕисьма: ЂЌе дивно, що, читаючи христи€нську Ѕ≥бл≥ю, ми ви€вл€Їмо, що дивимось на Їгипетську книгу мертвих. ≤ притч≥, €к≥ ми знаходимо в Ќовому «апов≥т≥, вже зустр≥чалис€ нам ран≥ше у багатьох ≥нших м≥сц€х. … одним з них Ї ™гипетська книга мертвих, €ка значно давн≥ша Ќового «апов≥туї.

 онкретизуючи свою думку щодо неориг≥нальности Ѕ≥бл≥њ, Ђпророкї ÷еркви Ќауколог≥њ твердив, що Ѕог, в €кого в≥р€ть христи€ни, набагато л≥пше охарактеризований у книгах ¬еди (св€щенних книгах ≥ндуњстськоњ рел≥г≥њ), н≥ж у Ѕ≥бл≥њ. «в≥дси начебто випливаЇ думка, що Ѕ≥бл≥€ Ї плаг≥атом не т≥льки ™гипетськоњ книги мертвих, а й ≥ндуњстських вед. ÷≥ дов≥льн≥ й чисто суб'Їктивн≥ пор≥вн€нн€ не витримують жодноњ критики не лише з погл€ду науковоњ б≥блењстики, а й елементарноњ лог≥ки.

ѕоширюючи свою вигадану Ђрел≥г≥юї переважно в христи≠€нських крањнах, √аббард ≥ його п≥дручн≥ не могли не враховувати особливостей ’ристи€нськоњ рел≥г≥њ, у€влень про Ѕога, про гр≥х, спас≥нн€. “ому буддистсько-≥ндуњстську концепц≥ю багатобожж€ вони намагалис€ €кось узгодити з христи€нським ученн€м про Їдиного Ѕога в трьох ≥постас€х. ћи вже бачили, €к зах≥дн≥ культи ≥ секти робили з трьох ос≥б пресв€тоњ “р≥йц≥ трьох р≥зних Ѕог≥в у р≥зних комб≥нац≥€х ≥ р≥зн≥й взаЇмозалежности м≥ж ними. ÷ерква ж Ќауколог≥њ внесла ≥ свою Ђлептуї в цей хор Їретичних перекручень. ”стами свого Ђпророкаї вона твердить, що Ї боги над богами, ≥ ще - боги над богами ¬сесв≥ту. ÷е, в туманних у€вленн€х ÷еркви Ќауколог≥њ, немовби €кась п≥рам≥да з верховним богом на вершин≥ й численними меншими богами п≥д ним, тобто типове поганське багатобожж€. “аку Ђнаукуї людство вже перейшло багато стол≥ть тому, але модерн≥ секти повертаютьс€ до нењ знову ≥ знову, будучи неспроможними ос€гнути просту ≥ величну панораму правдивого Ѕожого плану спас≥нн€ через √оспода ≤суса ’риста.

 онцепц≥€ багатобожж€, €ку висувають габбардисти з ÷еркви Ќауколог≥њ, торкаЇтьс€ й особи ’риста. ¬они знають, що ≤сус був на «емл≥ й був роз≥п'€тий на хрест≥. јле вони заперечують ун≥каль≠н≥сть цього факту, тверд€чи, що мес≥й (тобто ’рист≥в) було багато ≥ до ≤суса: Ђ” нас Ї й ≥нш≥ ћес≥њ, в тому числ≥ й ’ристосї. “ак само, за њхньою лог≥кою, хрест описаний (ще до розп'€тт€ на ньому ≤суса) в ≥ндуњстських ведах ≥, €к символ, в≥н присутн≥й у ¬сесв≥т≥. Ќауколог≥€ заперечуЇ ≥снуванн€ раю ≥ пекла, гр≥ха й необх≥дносте спас≥нн€ чи пока€нн€. ”с≥ проблеми, пов'€зан≥ з≥ спас≥нн€м, ÷ерква Ќауколог≥њ розв'€зуЇ одним махом - через низку перевт≥лень, зв≥льненн€ в≥д нагромаджених у минулих житт€х прикрих досв≥д≥в-≥нграм≥в ≥ набутт€ людиною богопод≥бности.

÷ерква Ќауколог≥њ не Ї н≥€кою ÷ерквою, а вигаданим, штуч≠ним Ђв≥негретомї елемент≥в Ѕуддизму, ≥ндуњзму та сучасних техно≠лог≥чних, наукових ≥ науковопод≥бних концепц≥й. ” вс≥х своњх твер≠дженн€х цей сх≥дний культ повн≥стю розходитьс€ з ’ристи€нством.

«апитанн€

1. як письменник-фантаст √аббард створював ÷еркву Ќауколог≥њ?

2. ўо в≥н запозичив дл€ свого культу з≥ сх≥дних рел≥г≥й Ѕуддизму й ≤ндуњзму?

3. ” чому пол€гаЇ помилков≥сть тверджень цього культу стосовно Ѕ≥бл≥њ?

 

 

«ћ≤ЎјЌ≤ «ј’≤ƒЌќ-—’≤ƒЌ≤  ”Ћ№“» ≤ —≈ “»

“≈ќ—ќ‘≤я

ѕерш н≥ж перейти до розгл€ду “еософ≥њ €к першооснови зм≥шаних культ≥в ≥ сект нового часу, зупинимос€ на де€ких сп≥льних рисах цього роду рел≥г≥йно-м≥стичних новоутворень.

ѓх характеристика включаЇ к≥лька важливих положень:

1. ”с≥ вони чуж≥ ≥ нав≥ть ворож≥ ’ристи€нству, Ѕ≥бл≥њ, засуджують ’ристи€нську рел≥г≥ю у вс≥х трьох њњ концепц≥€х та в≥д≠ пов≥дних цим концепц≥€м ÷ерквах: ѕравославн≥й,  атолицьк≥й та ѕротестантськ≥й.

2. ”с≥ вони виникли, починаючи з останньоњ чверт≥ XIX ст., та особливо поширилис€ у XX ст., а њх подальше множенн€ ≥ глобальне розповсюдженн€ припадаЇ на останню чверть XX ст., тобто на час, в €кий ми живемо.

3. Ѕ≥льш≥сть з них стараЇтьс€ пов'€зати здобутки модерноњ ф≥лософ≥њ з такими елементами сх≥дних ф≥лософ≥й, €к пантењзм (Ѕог в усьому) ≥ мон≥зм (вченн€ про матер≥€льно-духовну Їдн≥сть всього ≥снуючого).

4. ”с≥ вони з'Їднують науков≥ знанн€ ≥ духовн≥сть ≥з забобонами, з в≥руванн€ми в перевт≥ленн€, в карму, в ученн€ сх≥дних гуру, у звичайне в≥дьмарство.

5. „астина з них реан≥мують стародавнЇ поганство, робл€ть з м≥т≥в Ђрел≥г≥њї й Ђв≥риї, практикують ≥долопоклонськ≥ ритуали, ≥, €к ≥ в зах≥дних та сх≥дних культах, мають власних Ђпророк≥вї ≥ власн≥ Ђсв€т≥ писанн€ї.

6. ƒл€ них притаманн≥ взаЇмна нетерпим≥сть, фанатизм, про≠паганда своЇњ вин€тковосте, виклик сусп≥льству, порушенн€ припис≥в морал≥, прав людини ≥ нав≥ть конституц≥йних закон≥в держав.

÷е основн≥ сп≥льн≥ риси зм≥шаних культ≥в ≥ сект. ™ й ≥нш≥ риси, €к≥ њх Їднають, про що буде мова при розгл€д≥ окремих угруповань. ™ й в≥дм≥нности в межах цих сп≥льних рис.

Ќаприклад, њхнЇ вченн€ про перевт≥ленн€ трактуЇтьс€ одними €к ступ≥нчастий рух в≥д нижчих до вищих форм (при можливому поверненн≥ знову до нижчих форм); другими - €к перех≥д душ т≥льки в≥д людини до людини; трет≥ми - €к косм≥чн≥ мандри душ м≥ж «емлею та ≥ншими планетами тощо.

÷ю еклектику м≥тичних, поганських, сх≥дних, зах≥дних в≥рувань пропов≥дують часом дуже в≥дом≥ постат≥, €к-от: ф≥лософ –альф ≈мерсон, ф≥зик ‘ритьоф  апра, актриса Ў≥рл≥ ћаклейн, вчен≥ й письменники јртур ‘орд, –ута ћонтгомер≥, ƒжин ƒ≥ксон, що додатково приваблюЇ простий люд, падкий на сенсац≥њ, до зм≥шаних рел≥г≥йних угруповань.

«м≥шан≥ зах≥дно-сх≥дн≥ культи й секти мають великий пропаган≠дистський апарат, видають безл≥ч журнал≥в на багатьох мовах ≥ мають своњ ф≥л≥њ ледь не в ус≥х крањнах св≥ту. ‘ах≥вц≥ п≥драхували, що загалом Ї до п'€ти тис€ч ф≥л≥й цих груп з к≥лькома м≥льйонами активних член≥в.

ћат≥рним клубком ≥ розсадником цих культ≥в ≥ сект стала “ео≠соф≥€ - в переклад≥ ЂЅожа ћудр≥стьї. —ловосполученн€ гарне й благозвучне, але за ним стоњть вельми сумн≥вний зм≥ст. “еософ≥€ ворожа ≥сторичному ’ристи€нству Ч Ђрел≥г≥њ чванства, в≥двертого самовивищуванн€, засобу дл€ ос€гненн€ своњх ц≥лей, найлегшого засобу дл€ дос€гненн€ добробуту, зд≥йсненн€ обману ≥ набутт€ влади; зручного екрана дл€ лицем≥рстваї. ќсь так охарактеризувала ’ристи€нську рел≥г≥ю засновниц€ “еософ≥њ ќлена Ѕлаватська. ¬она - украњнка за походженн€м, €ка вињхала на «ах≥д у друг≥й половин≥ XIX ст., захопилас€ ≤нду≥змом та Ѕуддизмом, переосмис≠лила важлив≥ положенн€ цих рел≥г≥й п≥д кутом зору зах≥дних ф≥лософсько-рел≥г≥йних вчень ≥ 1875 р. створила новий культ п≥д назвою Ђ“еософ≥€ї. ¬она опубл≥кувала про “еософ≥ю дек≥лька поважних праць, головн≥ з них Ђ¬ивченн€ ќкультизмуї та Ђ люч до “еософ≥њї. Ѕлаватська була розумною ≥ начитаною ж≥нкою, але ”крањна навр€д чи повинна пишатис€ њњ розумом, бо в≥н зв≥в пан≥ ќлену на ман≥вц≥ - з пр€моњ, €сноњ спасенноњ дороги в≥ри в √оспода нашого ≤суса ’риста.

≈вропа, јмерика, а в певному сенс≥ - ц≥лий св≥т - переживали в останн≥й чверт≥ XIX ст. велику духовну кризу. ≤мпер≥њ душили своњ колон≥њ, провадили граб≥жницьк≥ в≥йни. ¬имотуванн€ багат≥€ми останн≥х сок≥в з робочого люду дос€гло небачених масштаб≥в. ћоральна розпуста наскр≥зь пронизувала нац≥ональн≥ орган≥зми й соц≥альн≥ сусп≥льства. √олос ÷еркви на захист соц≥€льних прав людей, що найвиразн≥ше пролунав у енцикл≥ц≥ папи –имського Ћева XIII Ђ–ерум Ќоварумї (1891), мало ким був почутий, зокрема, тими морально спустошеними колами багат≥њв ≥ ≥нтел≥гент≥в, €к≥ т≥льки формально називалис€ христи€нами, а насправд≥ втратили образ ≥ подобу Ѕожу. ÷е був спри€тливий фунт дл€ поширенн€ фальшивих зах≥дно-сх≥дних культ≥в тилу “еософ≥њ, €к≥ пропов≥дували марн≥сть усього реального ≥ закликали до пошук≥в Ђбогаї в самому соб≥. ≤дењ ќлени Ѕлаватськоњ, €ка опанувала таЇмн≥ знанн€ ≥ндуњстських та буддистських мудрец≥в, дуже приваблювали т≥ кола, €к≥ прагнули розумовоњ ≥ ф≥зичноњ досконалости, аж до упод≥бненн€ самих себе... Ѕогов≥. ¬ ≈вроп≥ множилис€ теософськ≥ гуртки. «аможн≥ш≥ шукач≥ Ђновоњ духовностиї вт≥кали у гори Ўвейцар≥њ ≥ там у в≥ллах ≥ замках самовдосконалювалис€, вивчали закони карми ≥ сп≥ритичн≥ сеанси. Ќа перелом≥ XIX ≥ XX ст.ст. теософське вченн€ перекинулос€ на другий берег јтлантики ≥ поширилос€ по вс≥х —получених Ўтатах.

ўо ж приваблювало людей у “еософ≥њ? ÷е, насамперед, зам≥на в≥ри знанн€ми; ≥ то неаби€кими, а тайними, здатними зв≥льнити людину в≥д т€гара життЇвих проблем ≥ зробити њњ богопод≥бною. ÷е також безособов≥сть Ѕога, перед €ким не треба нести в≥дпов≥дальност≥ за своњ д≥њ адже теософи подр≥бнювали Ѕога на незчисленну к≥льк≥сть шматочк≥в, пересел€ючи њх всередину кожного.

«аперечуючи Ѕога €к особист≥сть, теософи й чути н≥чого не хот≥ли про пресв€ту “р≥йцю. ¬ њх писанн€х весь час виступаЇ €кесь Ђнутрої: Ђу нас самихї, Ђвсередин≥ насї, Ђглибоко проникай у себе ≥ знайдеш там Ѕогаї тощо.

÷е все старезн≥ ≤ндуњстськ≥ пов≥р'€; але у вченн≥ теософ≥њ вони були обгорнут≥ в модерн≥ зах≥дн≥ пап≥рчики ≥ндив≥дуал≥зму й декадан≠су. Ѕога вони зам≥нили Ѕожественним «аконом, €кий Ї, €к писала ќлена Ѕлаватська у книз≥ Ђ люч до “еософ≥њї, Ђкор≥нь усього, в≥д €кого все виходить ≥ всередину €кого все повертаЇтьс€ наприк≥нц≥ великого циклу бутт€ї. Ѕезособов≥сть, неконкретн≥сть ≥ Ђрозпороше≠н≥стьї Ѕога, розум≥нн€ йото €к ≥дењ чи закону Ч усе це доносилос€ до читач≥в ≥ слухач≥в п≥д вигл€дом науки з под≥лом на цикли, категор≥њ, за≠кони. ÷е повинно було впливати на симпатик≥в ≥ новик≥в “еософ≥њ, бо люди завжди, на жаль, б≥льше в≥р€ть доказам науки, н≥ж доказам в≥ри.

ќсобливо приваблювала ≥нтелектуал≥в теософська антропо≠лог≥€ Ч вченн€ про суть людини. “еософи навчають, що людина складаЇтьс€ з семи частин: 1) т≥ла, 2) життЇздатносте, 3) астрального т≥ла (духовного т≥ла, що перебуваЇ у  осмос≥), 4) тваринноњ душ≥, 5) людськоњ душ≥, 6) духовноњ душ≥, 7) енерг≥њ. як бачимо, в цьому вигаданому под≥лов≥ людини на с≥м частин (теософи могли б зб≥ль≠шити число складових людини ≥ до дес€ти, адже 'њх теор≥њ неможливо перев≥рити на практиц≥) вони вз€ли дещо в≥д ’ристи€нства (хоч в≥д нього в≥л €ко в≥дхрещуютьс€), наприклад, христи€нське вченн€ про т≥ло, душу й дух людини. ≤ це не поодинокий випадок. јдже й ≥нш≥ культи та секти, при вс≥й њх ненавист≥ до ≥сторичного ’рис≠ти€нства, паразитують на ’ристи€нств≥, запозичуючи в нього т≥ чи ≥нш≥ положенн€ або створюючи альтернативн≥ вченн€ - свого роду антихристи€нство на п≥двалинах христи€нських правд. ÷е тому, що ’ристи€нство- неперевершена, ген≥альна рел≥г≥€, створена Їдиним правдивим Ѕогом, ≥ створити щось зовс≥м протилежне йому не п≥д силу жодному ≥ншому розумов≥.

÷≥ с≥м частин людини теософи використовують, щоб продемон≠струвати ступ≥нчастий розвиток людини знизу догори - в≥д ф≥зичного т≥ла до енерг≥њ, в €к≥й (тобто в сьом≥й частин≥) людина дос€гаЇ безсмерт€ ≥ спас≥нн€. ¬ теософськ≥й схем≥ ќлени Ѕлаватськоњ та њњ посл≥довник≥в знайшлос€ м≥сце ≥ дл€ оц≥нки ≤суса ’риста. ¬≥н розгл€даЇтьс€ нею приблизно так само, €к стародавн≥ми в≥зан≠т≥йськими Їретиками моноф≥зитами - не €к людина, а €к Ѕожий «акон у кожн≥й людин≥, тобто €к абстракц≥€, без ≥ндив≥дуального обличч€ ≥ без ф≥зичноњ природи. “аку ж майбутн≥сть пророкують теософи ≥ людин≥ у в≥чности: п≥сл€ численних перевт≥лень ≥ переход≥в через с≥м частин свого бутт€ перейти, нарешт≥, в стан нирвани, тобто розчинитис€ в безособовому  осмос≥, втратити ≥ндив≥ду≠альн≥сть, стати чистою енерг≥Їю, що буде носитис€ ≥ блукати в безкрайому ¬сесв≥т≥. як ц€ теор≥€ ступ≥нчастих переход≥в ≥ перспек≠тив загробного житт€ далека в≥д Ѕожих план≥в, Ѕожоњ науки!

«апитанн€

1. як≥ ш≥сть сп≥льних рис характеризують зм≥шан≥ культи ≥ секти?

2. ’то така ќлена Ѕлаватська ≥ на €к≥ рел≥г≥њ вона ор≥Їнту≠валас€, створюючи новий культ “еософ≥њ?

3. ќхарактеризуйте суть вченн€ теософ≥в про Ѕога, людину ≥ спас≥нн€.

 

¬≈Ћ» ≈ Ѕ≤Ћ≈ Ѕ–ј“—“¬ќ

ўойно пан≥ ќлена Ѕлаватська упокоњлась ≥ душа њњ, швидше всього, перетворилась не в енерг≥ю, а п≥шла на в≥дпов≥дь перед правдивим Ѕогом за створенн€ нею “еософ≥њ, €к ц€ “еософ≥€ почала колотис€ на др≥бн≥ друзки, мов крихке скло, кинуте на кам≥нь. ”же в 90-х рр. XIX ст. з “еософського “овариства, €ким його створила Ѕлаватська, починають виходити Ђцерквиї, Ђтолкиї, Ђбратстваї, Ђшколиї. ¬они, у свою чергу, розд≥л€ютьс€ на менш≥ угрупованн€, €к≥ висовують на авансцену власних Ђсв€тихї ≥ Ђпророк≥вї. ≤\≤

Ќаведено Ћ»Ўе Ќевелику  ≤Ћ№ ≤—“№ ¬≤ƒ ќЋ≤¬ ¬≤ƒ мат≥рноњ “гооњфп

- 1891 р. в≥д “еософського “овариства в≥дд≥лилас€ група Ђя той, що Її. —вою назву група вз€ла з  ниги ¬их≥д (3: 14). √рупу очолив колишн≥й сп≥вроб≥тник Ѕлаватськоњ ¬≥ль€м ƒжадж, а згодом його зам≥нив ¬≥ль€м √арлей.

- 1914 р. в≥д “еософського “овариства в≥дпало јнтропософське “овариство, €ке очолив –удольф —т≥нер.

- 1916 р. утворюЇтьс€ угрупованн€ Ђ¬их≥дн≥ √осподар≥ї.

- 1919 р. з групи Ђя той, що Її вид≥л€Їтьс€ нове утворенн€ Ђя той, що Ї,- ѕрисутн≥стьї. ” цьому утворенн≥ з'€вилис€ своњ Ђпророкиї - √ай ≥ ≈дна Ѕалларди, дл€ €ких у давн≥ш≥й груп≥ Ђя той, що Її стало зат≥сно й вони утворили свою Ђцерквуї.

- 1958 р. формуЇтьс€ ще одне доч≥рнЇ угрупованн€ теософського виводу - Ђћа€к на ¬ищому –≥вн≥ї, що його очолили ћарк та ≈лизавета ѕрофети.

Ч 1962 р. панство ѕрофети вт€гло в орб≥ту своњх в≥рувань ≥нш≥ в≥дколен≥ групи теософського спр€муванн€, давши њм назву Ђ¬елике Ѕ≥ле Ѕратствої. ÷е словосполученн€ не нове; воно використовува≠ лос€ ще в XIX ст. самою Ѕлаватською, але у дещо вужчому значенн≥. Ќа њњ таЇмн≥ наради кер≥вники рег≥ональних ф≥л≥й “еософського “овариства приходили в б≥лих ношах, тому ц≥ наради мали робоч≥ назви Ђ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратстваї. ≤ ось через к≥лька дес€тил≥ть ц€ назва була застосована до новоњ секти, €ка стала у друг≥й половин≥ XX ст. одн≥Їю з найагресивн≥ших ≥ найтотал≥тарн≥ших.

- 1973 р., п≥сл€ упокоЇнн€ ћарка ѕрофета, його дружина ≈лизавета об'€вила, що ћарк став одним з Ђ¬их≥дних √осподар≥вї (з угрупованн€ 1916 р.), набув ≥м'€ Ћонели ≥ в≥дтак зв≥щаЇ вже через нењ, ™лизавету. ѕриродньо, що пан≥ ѕрофет зм≥нила своЇ ≥м'€ на ≥ндуњстське: √уру ћа, тобто ѕросв≥тлений ѕророк. ќчолена нею група називаЇтьс€ так: Ђ÷ерква «агальна ≥ ѕеремагаючаї.

як бачимо, теософи та 'њхн≥ нащадки - це люди талановит≥ щодо вигадуванн€ все нових та нових назв, на орган≥зац≥йн≥ тво≠ренн€ р≥зних Ђцерковї. “еософ≥€ в наш час продовжуЇ розкв≥тати, хоча ≥ не в тому класичному вигл€д≥, €кий надала цьому “овариству його засновниц€ ќлена Ѕлаватська. якщо Ѕлаватська залучила до свого культу лише ретельно п≥д≥бран≥ м≥сц€ ≥з сх≥дних в≥рувань, то згадан≥ доч≥рн≥ утворенн€ зм≥шали сх≥дн≥ та зах≥дн≥ знанн€ й в≥руванн€ в дов≥льних дозах, шо кому подобалос€. ¬ х≥д п≥шли п≥дм≥на пон€ть, власн≥ додатки до текст≥в Ѕ≥бл≥њ, перекрученн€ цитат, з≥ставленн€ нез≥ставлюваного Ч справжнЇ знущанн€ над першоджерелами р≥зних рел≥г≥й! “ак, щоб довести чергову ≥ €вно абсурдну вигадку, н≥бито Ѕог Ї одночасно чолов≥чого й ж≥ночого роду (ќтець-ћати), фундатори ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратства ћарк ≥ ™лизавета ѕрофети просто додали до б≥бл≥йних текст≥в слова й ц≥л≥ фрази, €к≥ њм потр≥бн≥, ќсь €к вони повелис€ з≥ словами 1:3 з≥ св€тоњ ™вангел≥њ в≥н ≤вана: Ђ”се через Ќього повстало [за допомогою —лова, що вийшло з союзу ќтц€-ћатер≥ Ѕога], ≥ н≥що, що повстало, не повстало без Ќього [без цього синтезу]ї. (” квадратних дужках зазначен≥ дов≥льн≥ вставки ѕрофет≥в. - ƒ.—.). «вичайно, ц≥ й ≥нш≥ автори численних Ђсв€щенних книгї ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратства розраховували на простак≥в, €к≥ не пом≥т€ть "њхн≥х ман≥пул€ц≥й над б≥бл≥йними текстами; тому вони дають таке по€сненн€ своњм д≥€м: мовл€в, ми насв≥тлюЇмо втрачене або спотворене вченн€ ’риста ≥ одночасно публ≥куЇмо вченн€ ¬их≥дних √осподар≥в. Ќайб≥льше перекручень ≥ хаотичноњ м≥шанини м≥ст€ть книги панства ѕрофет≥в Ђ«≥йти на Ќайвищу √оруї ≥ Ђ¬трачен≥ роки та втрачене вченн€ ≤сусаї.

«а€вл€ючи, що вони йдуть за Ѕ≥бл≥Їю, автори писань Ѕ≥лого Ѕратства брутально порушують попередженн€ Ѕ≥бл≥њ - не додавати до —лова Ѕожого св≥тських учень, не спотворювати …ого —лова, не ставати п≥д чуже €рмо з нев≥рними.

ћайже вс≥ аспекти Ѕ≥бл≥њ ви€вилис€ у Ѕ≥лого Ѕратства ≥ в ÷еркв≥ «агальн≥й ≥ ѕеремагаюч≥й перекрученими до невп≥знанн€. ”ченн€ про Ѕога Ї м≥шаниною пантењзму (Ѕог в усьому) й дуал≥зму (Ѕог начебто Ї одночасно ≥ ќтцем, ≥ ћат≥р'ю). „имало вигадок нагромадили ц≥ автори про особу ≤суса ’риста. ” них в≥н - один з к≥лькох ¬их≥дних √осподар≥в, €кий час в≥д часу сп≥лкуЇтьс€ з б≥лими братчиками. јбо ж ’ристос всел€Їтьс€ в людей ≥ вони стають теж ’ристами. ÷е в≥дверто неправдиве приписуванн€ ’ристов≥ тверджень, щоб учн≥ сина людського (≤суса) не сприймали €к сина Ѕожого (’риста). ѕод≥бне спекул€тивне розмежуванн€ особи √оспода надвоЇ: ≤суса - з одного боку, ≥ ’риста - з другого, не е ориг≥нальною вигадкою Ђпророк≥вї Ѕ≥лого Ѕратства, бо це зустр≥чаЇтьс€ ≥ в ≥нших культах.

—в€тий ƒух трактуЇтьс€ б≥лими братчиками в дус≥ ≤ндуњзму й “еософ≥њ: в≥н Ї енерг≥Їю. —в€тий ƒух у них не маЇ рис особи пресв€тоњ “р≥йц≥, а Ї Ђвогнем  осмосуї, Ђперв≥сною енерг≥Їю природиї, Ђсилою, €ка змушуЇ битис€ серц€, €ка всел€Ї у будь-€ку форму житт€ суть ќтц€-ћатер≥ Ѕогаї. ”сл≥д за зах≥дними культами, Ѕ≥ле Ѕратство робить людину безгр≥шною, бо вона Ї частиною Ѕога ≥ зло њњ не торкаЇтьс€, х≥ба лише тод≥, коли людина перебуваЇ в Ђсинтетичному образ≥ї (темний ≥ вигаданий братчиками вираз, €кий мав би означати перебуванн€ людини в т≥лесному образ≥). ”сл≥д же за сх≥дними культами, Ѕ≥ле Ѕратство трактуЇ спас≥нн€ людини €к вив≥льненн€ њњ в≥д численних перероджень, заперечуючи ролю Ївхаристичноњ жертви ’риста.

“вердженн€ ѕрофет≥в про викупну жертву крови ≤суса ’риста межуЇ з богохульством. ¬они писали:. Ђѕомилкова теор≥€ щодо кровноњ жертви ≤суса,- €ку сам в≥н н≥коли не пропов≥дував,Ч була вигадана дл€ потреб сьогодн≥шн≥х звичањв, забобон≥в поганською ритуалу, що давно спростован≥ словом √оспода. Ѕог-Ѕатько не вимагав жертви в≥д свого —ина, ’риста ≤суса, чи будь-€кого ≥ншого вт≥ленн€ ’риста €к помазаного за гр≥хи св≥туї. “еор≥€ багатьох ’рист≥в, прир≥вненн€ ’риста до Ѕудди чи до ≥нших сх≥дних гуру (просв≥тлених), змалюванн€ райдужних сцен, €к смертна людина може стати Ѕогом - ось далеко не повний букет еклектичного зах≥дно-сх≥дного вченн€ ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратства й ≥нших под≥бних Ђцерковї, котр≥ генетичне поход€ть з “еософ≥њ.

”групованн€ б≥лобратчик≥в мало своњх посл≥довник≥в ≥ в ”крањн≥. ƒовго вони не ви€вл€ли себе, аж поки не настав благословенний день проголошенн€ незалежносте ”крањни. ќсь тод≥ на повну силу ви€вивс€ фанатизм ц≥Їњ секти, њњ ворож≥сть до удержавленн€ ”крањни. ”крањнська ф≥л≥€ ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратства мала своњ особливост≥: вона називала себе Ђёсмалосї, а њњ Ђпророкї, кандидат наук з досл≥дного ≥нституту невролог≥њ й псих≥€тр≥њ, ёр≥й  ривоногов, п≥д вигл€дом наближенн€ к≥нц€ св≥ту готував бунти й акц≥њ непокори проти незалежносте ”крањни. «рештою, пол≥тичний п≥дтекст Ђдухов≠ноњ д≥€льностеї екстрасенса й г≥пнотизера  ривоногова став предме≠том в≥домоњ крим≥нальноњ справи п≥сл€ листопадового (1993 р.) захоп≠ленн€ б≥лобратчиками-юсмал≥€нами катедрального собору св. —оф≥њ ≥ вчиненн€ св€тотатства в ц≥й майже 1000 л≥тн≥й украњнськ≥й св€тин≥.

÷≥каво, що украњнськ≥ б≥лобратчики повн≥стю використали науку закордонних учител≥в ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратства, дов≥вши њњ на практиц≥ до абсурду. “ак, Ђпророкї  ривоногов, зг≥дно з наукою ѕрофет≥в, н≥бито д≥став ≥нформац≥ю в≥д самого... ≤суса ’риста. …ого партнерша (≥ трет€ з числа дружина), недоучена журнал≥стка-заочниц€ ћарина ÷вигун з ƒонецька одержала у сн≥ Ђбожественне нав≥юванн€ї ≥ перетворилас€ в живого Ђбогаї п≥д ≥м'€м ћар≥њ ƒев≥ ’ристос; адже у б≥лобратчик≥в Ѕог Ї ќтцем ≥ ћат≥р'ю! «м≥шавши гр≥шне з праведним, старосв≥тськ≥ ≥ндуськ≥ легенди з персонажами Ѕ≥бл≥њ, запаморочивши голови сотн€м дов≥рливих людей впливом на њхню псих≥ку б≥оенергетики, г≥пнозу та р≥зноњ ≥зотеричноњ (таЇмноњ) ≥нформац≥њ, Ђпророкї  ривоногов ≥ Ђбогин€ї ÷вигун влаштували в  иЇв≥ у листопад≥ 1993 р. шабаш дл€ п≥дготовки к≥нц€ св≥ту, але локально: лише дл€ м≥ста  иЇва й ”крањни. ” своњх лист≥вках, в≥ддрукованих за межами ”крањни накладом у 2 м≥льйони прим≥р≠ник≥в, Ђбогин€ї ≥ Ђпророкї накликали на м≥сто  ињв, ”крањну, њњ тод≥шнього ѕрезидента кари, страшн≥ш≥ за Їгипетськ≥, що описан≥ в Ѕ≥бл≥њ. яких т≥льки образливих сл≥в не було в цих лист≥вках! якою ненавистю до украњнського народу, до здобутоњ ним незалеж≠носте вони переповнен≥! ¬падаЇ в око чисто шов≥н≥стична фразео≠лог≥€. Ќ≥де украњнц≥ не назван≥ украњнц€ми, а все - Ђнарод слов'€нськийї, Ђправедн≥ слов'€ниї,  ињв - не столиц€ ”крањни, а Ђстолица ƒревне- иевской –усиї.

Ћюди, €к≥ п≥дбирали й читали т≥ наповнен≥ жовчю ненависте прокламац≥њ, котрих було розкидано листопадовими вулиц€ми ≥ майданами б≥льше, н≥ж опалих листк≥в з дерев, одразу здогадувалис€, чињми б≥лими нитками шита ц€ зловорожа пропаганда. ѕортретами ћарини ÷вигун в б≥л≥й чалм≥ та у б≥л≥й сукн≥, з двома п≥дн€тими пальц€ми (адже Ђбогин€ї Ч мати й батько одночасно) ≥ кривою палицею в руц≥ (можливо- нат€к на Ђпророкаї  ривоногова) були обклеЇн≥ в≥кна й двер≥ будинк≥в аж до третього поверху. —плано-ван≥сть ц≥Їњ акц≥њ проти ”крањнськоњ держави, ÷еркви, кор≥нного народу була очевидною.

јнтилюдський, тотал≥тарний характер украњнськоњ ф≥л≥њ ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратства, так званих юсмал≥€н, ви€вивс€, зокрема, в такому заклику, що м≥стивс€ у прокламац≥њ ЂЌе омл≥ть голови перед зв≥ромї: Ђ¬≥ра в Ѕога ∆ивого, ћар≥ю ƒев≥ ’ристос, заборон€Ї вживати св≥т≠ську њжу, л≥куватис€ в л≥карн€х, обстежуватис€, приймати л≥ки, капе-льниц≥ й послуги карм≥чнкх л≥кар≥в-демон≥в. “ому т≥ з юсмал≥€н, хто потрапив до в'€зниц≥, помирають в≥д побитт€ й голоду. «а св≥тло на земл≥! √осподь Ѕог заборон€Ї без потреби доторкатис€ до юсмал≥€ни-на - буде кара нечестивому! Ћюди! Ќе опоганюйте ƒуха Ѕожого! «акликаю вс≥х чесних людей надати допомогу св€тим  ињв-града!ї

ј €к же њњ було надати, цю допомогу,- 700 голодних, обдурених, зал€каних чи фанатично налаштованих людей з р≥зних к≥нц≥в колишньоњ комун≥стичноњ ≥мпер≥њ, коли ≥ њжу брати, ≥ л≥ки вживати Ђбогин€ї з Ђпророкомї заборонили? Ћють ≥ ненависть не знають мови лог≥ки й пом≥ркованосте.  инувши в оч≥ своњм фанатичним обожнювачам м≥сиво ≥ндуських вед, модерного м≥стицизму, тео≠софських лукавих мудрувань ≥ зовн≥шньоњ б≥бл≥йноњ терм≥нолог≥њ, люди з ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратства не т≥льки потоптали ≥м'€ √осподнЇ -це ц≥лком очевидно,- але й знеславили образ Ѕожий - людину, €ку ще недавно њхн≥ натхненники нав≥ть прир≥внювали до свого Ѕога.

«апитанн€

1. як≥ культи виникли на основ≥ “еософ≥њ?

2. як≥ перекрученн€ христи€нського в≥ровченн€ допустили засновники ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратства ≥ ÷еркви «агальноњ та ѕеремагаючоњ - ћарк ≥ ™лизавета ѕрофети?

3. ќхарактеризуйте акц≥ю юсмал≥€н (украњнськоњ ф≥л≥њ ¬еликого Ѕ≥лого Ѕратства) проти незалежност≥ ”крањни в 1993 роц≥.


–”Ќ ¬≤–ј

¬ ”крањн≥ побутуЇ думка, що –”Ќ ¬≥ра (–≥дна ”крањнська Ќародна ¬≥ра) Ї суто украњнським €вищем, про що й говорить њњ назва. “акож вважаЇтьс€ доведеним, що вона Ї реан≥мац≥Їю дохристи€нського багатобожж€, поганських в≥рувань, €к≥њ мали м≥сце до оф≥ц≥йного хрещенн€  ињвськоњ –уси-”крањни у 988 р. ќднак –”Ќ ¬≥ра, €кою вона постаЇ з товстелезноњ (у 1428 стор.) Ђсв€щенноњ книгиї, написаноњ Ђпророкомї Ћевом —иленком, не в≥игл€даЇ €к ц≥лком украњнське €вище. —правд≥, –”Ќ ¬≥ра розрахована на побутуванн€ виключно серед украњнц≥в, але њњ джерела вказують на ≥нтернац≥ональний еклектичний характер. “ому њњ на вс≥х п≥дставах можна в≥днести до зм≥шаних зах≥дно-сх≥дних культ≥в ≥ сект. “ипов≥ сх≥дн≥ стародавн≥ в≥руванн€ ≤ндуњзму,  ришнањзму, Ѕуддизму, «ороастризму перем≥шан≥ тут з Їгипетським сонцепоклон≥нн€м, елементами ёдањзму й особливо - з давньою украњнською поган≠ською м≥толог≥Їю. ÷€ останн€ Ї стрижнем, навколо €кого будуЇтьс€ вс€ Ђбогословськаї багатосл≥вна аргументац≥€ пана —иленка та його прихильник≥в в ”крањн≥ й украњнськ≥й д≥€спор≥.

Ќа еклектичний характер –”Ќ ¬≥ри вказуЇ ≥ сам Ћев —иленко вже в сам≥й назв≥ своЇњ прац≥: Ђћага ¬≥ра. ¬елике —в≥тло ¬ол≥. —п≥вв≥дношенн€ ¬≥ри, Ќауки, ‘≥лософ≥њ, ≤стор≥њї. ќтож, секта маЇ передус≥м маг≥чний характер. ¬она культивуЇ поклон≥нн€ св≥тлу, тобто сонцю. ¬она, €к ≥нш≥ культи й секти зм≥шаного типу, з'ЇднуЇ каналами все, що можна ≥ чого не можна з'Їднати з д≥л €нок знань, в≥рувань, фантаз≥й ≥ амб≥ц≥й. “обто це Ї типовий шл€х, €ким ≥шли культи й секти нового часу.

≤ ще одна риса з'ЇднуЇ –”Ќ ¬≥ру з культами ≥ сектами: це њњ ненависть до ’ристи€нства. « книги Ћева —иленка Ђћага ¬≥раї, €ка вийшла друком 1979 р. при матер≥€льн≥й допомоз≥ рунв≥р≥вц≥в п'€ти крањн украњнськоњ д≥€спори (¬еликоњ Ѕритан≥њ, —Ўј,  анади, јвстрал≥њ, «ах≥дноњ Ќ≥меччини), а також з нов≥ших витвор≥в рун≠в≥р≥вц≥в уже в сам≥й ”крањн≥ Ђћудр≥сть украњнськоњ правдиї, Ђ—в€те ¬ченн€ ѕророка й ”чител€ Ћева —иленкаї (обидв≥ 1996 р.) та ≥нших можна скласти ц≥лий словник богохульних сл≥в, ус≥х можливих негативних синон≥м≥в, оц≥нок св€тих ™вангел≥й, особи √оспода нашого ≤суса ’риста, ÷еркви.

’оч –”Ќ ¬≥ра продовжуЇ украњнську ≥стор≥ю р≥вно на дес€ть тис€ч рок≥в, проте вона Ї зовс≥м новим €вищем, њњ народженн€ сл≥д в≥днести до того пер≥оду, коли писавс€ еклектичний Ђгросбухї Ћева —иленка - до 60-70-х рр. нашого XX ст. ÷≥каво, що в ц≥ два дес€тил≥тт€ Ђнародилас€ї безл≥ч ≥нших сект Ч €к на —ход≥, так ≥ на «аход≥. ѕростий зб≥г чи актив≥зац≥€ д≥й ворога Ѕожого ≥ людського?

ѕрофесор ≤ван ќг≥Їнко (митрополит ≤лар≥он) у своњй моно≠граф≥њ Ђƒохристи€нськ≥ в≥руванн€ украњнського народуї (¬≥нн≥пег, 1965; перевиданн€ -  ињв, 1992) слушно вказуЇ, що украњнський народ позбувс€ багатобожж€ ≥ поганства ще у домогольський пер≥од (до 1240 р.), але де€к≥ гуманн≥ обр€ди староњ в≥ри вв≥в ≥ пристосував до новоњ ’ристи€нськоњ рел≥г≥њ, з €кою зживс€ ≥ €ку полюбив ус≥Їю душею. «гадана монограф≥€ ≤вана ќг≥Їнка Ї вдалою в≥дпов≥ддю на —иленкову Ђћагу ¬≥руї; тому читачев≥, €кий зваживс€ б осилити Ђћагу ¬≥руї, варто було б одразу прочитати ≥ книгу проф. ќг≥Їнка. ƒл€ нейтрал≥зац≥њ. ƒл€ контрасту. ƒл€ лог≥чного, а не ейфоричного сприйн€тт€ украњнськоњ м≥толог≥њ.

≤ хоч поганство зникло, давно вив≥трилос€ з нашоњ ≥стор≥њ, мов дим п≥сл€ пожеж≥, все ж окрем≥ головешки могли де-не-де тл≥ти. “аке бувало й ран≥ше. “ак, п≥сл€ прийн€тт€ ’ристи€нства –имською ≥мпер≥Їю при  ост€нтин≥ ¬еликому (313р.) через к≥лька дес€тил≥ть з'€вл€Їтьс€ ≥мператор ёл≥€н (361-363 рр.), €кий заходивс€ в≥дновлювати в держав≥ поганство. ¬ ≥стор≥њ ¬≥зант≥њ ≥ –иму в≥н д≥став пр≥звисько Ђ¬≥дступникаї, €ке прилипло до його ≥мен≥ ≥ стало його своЇр≥дним ≥сторичним пр≥звищем.

Ћев —иленко в одному м≥сц≥ своЇњ книги розпов≥даЇ про кор≥нн€ свого поганства.  оли в≥н ще жив в ”крањн≥, до ем≥грац≥њ на «ах≥д, його вз€в на цвинтар, де були похован≥ предки, д≥д “рохим ≥ там сказав слова, €к≥ —иленко наводить у книз≥: Ђ≤ отож, внуче м≥й, написано, що ЂЅог ≤зраш≥в —аваофї, а значить, коли ≤зрањл≥в, то не наш. ” нас ƒажбог, а ми …ого онуки. ≤ так воно на наш≥й земл≥ завжди було ≥ так маЇ бути. √оре, що не вс≥ знають цю благу в≥сть. Ќе знають та й поклон€ютьс€ зайшлим богам. ј коли б знали, то воскресли б, €к ось весною воскресаЇ зерно новим житт€м. я печать благословенн€ на чоло твоЇ поклав, њњ н≥ смертю, н≥ житт€м стерти не можна. Ќа дн≥ душ≥ вона. ј мен≥ м≥й батько поклав печать благословенн€. ј йому Ч твоњ прапрад≥ди далек≥. ≤ тому ми з роду в р≥д живемо з печаттю в≥ри ƒажбоговоњ. “в≥й батько боњтьс€ тоб≥ про це сказати; € сказав ≥ ти благословенн€ моЇ в душ≥ хорони... –ости мен≥ на рад≥сть. ј коли мене не стане, ти д≥т€м своњм признайс€, що тв≥й д≥д любив ƒажбога ≥ гордивс€, що кор≥нн€ житт€ глибоко живуть у земл≥ р≥дн≥й, у душ≥ р≥дн≥й, у неб≥ р≥дному, у в≥р≥ р≥дн≥й. ” кожному колосочку, що ось на нив≥ ц≥й росте, живе житт€ моЇ. Ќе стидайс€, що д≥да твого €зичником називають. ¬нуче м≥й, несказанна радосте мо€, зачарую тебе нав≥ки чарами в≥ри моЇњ, ≥ слово завжди сто€тиме на варт≥ душ≥ твоЇњї.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 414 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тудент всегда отча€нный романтик! ’оть может сдать на двойку романтизм. © Ёдуард ј. јсадов
==> читать все изречени€...

1553 - | 1344 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.032 с.