Галузі педагогіки. Зв’язки педагогіки з іншими науками

До джерел педагогічної науки відносять: 1) науково-педагогічні дослідження; 2) педагогічну спадщину минулого; 3) народну педагогіку; 4) передовий педагогічний досвід; 5) інноваційні педагогічні дослідження.

У сучасній школі багато вчителів, які не задовольняються простим викладом навчального матеріалу, а шукають нові шляхи вдосконалення своєї діяльності. Такі педагоги постійно підвищують свою кваліфікацію, самовдосконалюються, необхідно вивчати систему роботи таких педагогів, щоб їх досвід не був втраченим, щоб їх знахідки здобули довге життя на користь підростаючого покоління. Проте, не можна забувати і педагогічної спадщини минулого. Належну увагу слід приділяти вивченню наукових праць видатних вчених-педагогів, звертатися до народної педагогіки, до народного мистецтва, до народної мудрості. За всю історію свого розвитку наш народ накопичував перлини народної мудрості, значна частина яких втрачена. Необхідно розкривати перед дітьми велич і красу рідного краю, національної культури, народних традицій, рідної природи.

Розвиваючись, кожна наука збагачує свою теорію, наповнює її новим змістом. Цей процес стосується і педагогіки.

В наш час поняття „педагогіка” охоплює цілу систему педагогічних наук.

Структура сучасної педагогіки відображає зв’язки і відносини, що склалися у ході історичного розвитку різних галузей педагогічних знань, визначає місце кожної з педагогічних наук, її роль педагогічної практики. Сучасна педагогічна наука являє собою коло самостійних наук, серед яких:

1. Історія педагогіки, яка вивчає розвиток педагогічної думки, на різних їх історичного розвитку людського суспільства.

2. Загальна педагогіка – базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні закономірності навчання і виховання, розробляє загальні основи навчально-виховного процесу в освітніх закладах різного типу. Вона традиційно поділяється на чотири великі розділи: загальні основи, дидактику (теорію навчання ), теорію і методику виховання, школознавство (систему управління школою і діяльність органів освіти).

Щодо поділу педагогічної науки за галузями, то їх нараховується вже близько двадцяти і кількість їх може зростати й надалі. Всі вони спираються на структуру і принципи загальної педагогіки і є її „дочірними”, хоча і самостійними науками. Їх умовно можна поділити на загальні і функціональні. До загальнопедагогічних наук відносять:

· вікову педагогіку (дошкільна педагогіка, педагогіка школи, педагогіка вищої школи тощо);

· корекційну педагогіку, яка розробляє питання виховання сліпих тифлопедагогіка) та глухих (сурдопедагогіка) дітей; розумово відсталих дітей олигофренопедагогіка), дітей з неправильно сформованою мовою (логопедія);

· соціальну педагогіку, яка вивчає механізми формування особистості у соціумі. Сюди ж можна віднести і сімейну педагогіку;

· народну педагогіку – сукупність ідей, прислів’їв, приказок, казок, в яких відображається ставлення народу до сутності та характеру виховання;

· етнопедагогіку, що вивчає здобуті народом знаннята уміння у галузі виховання та навчання, відображені у фольклорі, традиціях, обрядах.

До функціональних педагогічних наук відносять:

· професійну педагогіку;

· галузеві педагогіки (авіаційна, військова, медична, культуро-освітня тощо);

· педагогіку підвищення кваліфікації і перекваліфікації спеціалістів;

· часткові або предметні методики викладання, що допомагають вчителю-предметнику у підготовці та проведенні уроків та інших видів навчально-виховної діяльності.

Окремо виділяємо порівняльну педагогіку, яка займається порівняльним аналізом педагогічних систем у різних країнах (порівняно з вітчизняною). Сукупність галузей педагогіки складає єдину систему педагогічних наук.

Педагогіка тісно пов’язана з багатьма іншими науками. Ідеї суміжних наук про людину дозволяють педагогіці більш глибоко і всебічно досліджувати закономірності виховання та освіти. Педагогіка має тісні зв’язки з такими наукам як філософія, історія, соціологія, психологія, етика, естетика, анатомія, фізіологія людини, гігієна, етнографія, математика, кібернетика та ін.

Педагогіка тісно пов’язана з філософією, яка є фундаментом педагогіки, відіграє роль історіологічної основи педагогіки. Особливе значення має філософія виховання, яка розглядає використання у процесі виховання ідей різноманітних філософських систем. Філософія допомагає визначити зміст і мету виховання, правильно враховувати дію загальних закономірностей для розуміння та буття людини.

Анатомія і фізіологія є основою для розуміння біологічної сутності людини, розвитку вищої нервової діяльності і типологічних особливостей нервової системи, першої та другої сигнальних систем, розвитку і функціонування органів почуттів, тощо. Особливо тісно педагогіка пов’язана з психологією, яка вивчає закономірності розвитку психіки людини. Педагогіка вивчає ефективність тих виховних дій, які можуть призвести до змін у внутрішньому світі і поведінці людини, а психологія дає педагогам своєрідний інструмент впливу на людину. Кожний розділ педагогіки має свою опору у відповідному розділі психології (дидактика – теорію пізнавальних процесів, теорія виховання – психологію особистості і т. ін.).

Педагогіка також пов’язана з соціологією, історією, літературою, антропологією, географією, медициною, екологією, економікою, археологією, тому що вивчення людини, її життя і умов розвитку допомагає досконало досліджувати закономірності виховання. Про це у свій час писав К.Ушинський: „Якщо педагогіка хоче виховувати людину у всіх відношеннях, то перш за все вона повинна вивчити її також у всіх відношеннях”.

Форми і типи зв’язків педагогіки з іншими науками різноманітні: творче використання наукових ідей інших наук; застосування методів інших наук – математичного моделювання і проектування, анкетування і соціологічного опитування тощо.