Загальні основи педагогіки 2 страница

− А.С. Макаренко

− К.Д. Ушинським.

− О.П. Нечаєвим

− О.Ф. Лазурським

 

87. Вивчення однієї дитини різними способами різних наук з метою психологічного дослідження її особистості називається:

− лонгітюдним методом.

− структурним методом

− комплексним методом

− генетичним методом

 

88. Вікова психологія займається:

− актуальними проблемами існування людини

− закономірностями психічного розвитку

− розвитком і навчанням підростаючого покоління.

− механізмами розуміння людей

 

89. Зорове зосередження з'являється:

− з самого народження

− з 1 місяця

− на 3-5 тижні життя

− на1-2 місяці.

 

90. Рубіж між раннім та дошкільним віком - це:

− криза новонароджених

− криза 2-х років.

− криза 3-х років

− криза переддошкільного віку

 

91. Зародження здатності керувати процесом запам'ятовування, володіти своєю пам'яттю починається:

− в середині дошкільного віку

− в старшому дошкільному віці

− в молодшому шкільному віці

− в молодшому дошкільному віці.

 

92. До групи емпіричних методів належать методи:

− інтерпретаційні

− одержання наукових даних

− обробки даних

− генетичні.

 

93. Індивідуальний розвиток організму від стадії запліднення до кінця індивідуального життя - це:

− психічний розвиток

− онтогенез

− розвиток

− генотип.

 

94. Зародження ігрової діяльності починається на:

− від народження

− 2 року життя

− 4 року життя.

− 3 року життя

 

95. Характеристика мовленнєвого розвитку дитини в ранньому віці:

− формування мовлення основа всього психічного розвитку цього віку.

− це стадія сенситивності дитини до мовних впливів

− мовлення позаситуативне

− удосконалювання мовлення сприяє оволодінню предметною діяльністю

 

96. Уява дитини починає розвиватися:

− на 6 року життя.

− на 4 року життя

− в кінці 5 року життя

− в кінці 2 на початку 3 року життя

 

97. Звукова сторона мови розвивається:

− молодшому шкільному віці

− в середньому дошкільному віці

− старшому дошкільному віці.

− в молодшому дошкільному віці

 

98. Перші дитячі узагальнення ґрунтуються:

− на загальній схожості між предметами

− на зовнішній схожості між предметами і явищами

− на зовнішній відмінності між предметами і явищами

− на внутрішній схожості між предметами.

 

99. В умовах спілкування з дорослими і виконання все більш складних завдань у дошкільника спочатку утворюється:

− зв'язне мовлення, а потім дитина переходить до ситуативного мовлення

− ситуативне мовлення, а потім воно переходить до зв'язного мовлення

− ситуативне і зв'язне мовлення одночасно

− не залежить мовлення від цих обставин.

 

100. Перші прояви уяви можна спостерігати:

− на другому році життя.

− у дітей молодшого дошкільного віку

− від самого народження

− на третьому році життя

 

101. Підвищення темпів успішності запам'ятовування спостерігається у дошкільників:

− має вроджений характер.

− у рівній мірі при засвоєнні наочного і словесного матеріалу

− переважно при засвоєнні словесного матеріалу

− переважно при засвоєнні наочного матеріалу

 

102. Рефлексія як новоутворення в психічному розвитку - це:

− накопичення знань та оволодіння культурою розумової праці

− передбачення своїх дій або їх уявлення

− здатність виділяти та аналізувати власні психічні стани, усвідомлювати зміст своїх думок, міркувань

− забезпечення взаєморозуміння, узгодженості дій партнерів усвідомлення власних дій, внутрішня орієнтація і засоби розмежування „Я", "Не Я".

 

103. Провідною діяльністю в підлітковому віці є:

− сюжетно-рольова гра

− учіння

− учбово-професійна діяльність.

− інтимно-особистісне спілкування

 

104. Хто перший з педагогів застосував термін „сензитивний період"?

− М.Монтессорі

− К.Д.Ушинський

− П.Ф.Лесгафт

− В.О.Сухомлинський

 

105. Тривалість розглядання дітьми у 6 років картинок в середньому складає:

− 5 хвилин

− 19 хвилин

− 12 хвилин

− 8 хвилин

 

106. Процес формування довільної уяви здійснюється:

− в середньому дошкільному віці

− в молодшому шкільному віці

− в старшому дошкільному віці.

− в молодшому дошкільному віці

 

107. Завдяки засвоєнню дитиною в ході дійових взаємовідносин її з навколишнім світом суспільного досвіду відбувається формування:

− психічного розвитку

− фізичного розвитку

− суспільного розвитку

− фізіологічного розвитку

 

108. У дошкільника мислення стає:

− дійово-мовним.

− наочно-дійовим

− образно-мовним

− смислово-логічним

 

109. У дошкільника починає складатися увага:

− мимовільна

− складна.

− довільна

− тривала

 

110. Родоначальник дитячої психологи:

− П.П. Блонський.

− Ж-Ж. Руссо

− І.М. Сєченов

− Дж. Локк

 

111. Упертість - це новоутворення (за Л.С. Виготським):

− кризи 7 років

− кризи 3 років

− кризи 17 років

− кризи 13 років

 

112. Особливе поєднання внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов, які є типовими для кожного вікового етапу, - це:

− сензитивний період.

− активність особистості

− ознака психічного розвитку

− соціальна ситуація розвитку

 

113. Внутрішній план дій - це новоутворення:

− дошкільного віку

− молодшого шкільного віку

− середнього шкільного віку

− юнацького віку.

 

114. Система соціальних установок, яка пов'язана з актуальними потребами людини і визначає її діяльність:

− провідна діяльність

− навіювання

− ідентифікація.

− внутрішня позиція

 

115. Культурно-історична теорія психічного розвитку дитини належить:

− Л. С. Виготському

− П. П. Блонському

− І. М.Сєченову

− Ж.-Ж.Руссо.

 

116. Набуття або початок функціонування певної форми поведінки без спеціального навчання з моменту народження — це:

− інстинкт

− научіння

− інсайт.

− імпринтинг

 

117. Період, який є наслідком внутрішньої логіки психічного розвитку:

− суб'єктивна криза

− об'єктивна криза

− екстеріоризація

− сензитивний період.

 

118. Потреба людини у встановленні та зберіганні стійких емоційних позитивних стосунків — це:

− афіліація

− імпринтинт

− асоціація

− акомодація.

 

119. «Поперечний зріз» - це:

− лонгітюд.

− генетичний метод

− порівняльний метод

− комплексний метод

 

120. Основна категорія вікової психології:

− онтогенез.

− вік

− учіння

− научіння

 

121. Лінія розвитку волі у хлопчиків молодшого шкільного віку:

− активність - стриманість - наполегливість.

− самостійність - наполегливість - організованість

− витримка - наполегливість - витримка

− дисциплінованість - цілеспрямованість - незалежність

 

122. Від народження дитина:

− має ряд безумовних і деякі умовні рефлекси

− не має ніяких рефлексів

− має ряд безумовних рефлексів

− має деякі умовні рефлекси.

 

123. Психологічна готовність до навчання - це:

− научіння

− здібності до навчання.

− система якостей, яка дає можливість успішно засвоювати досвід

− обізнаність із різними сторонами життя

 

124. До новоутворень психічного розвитку молодших школярів відносять:

− довільність пізнавальних процесів та теоретичне ставлення до речей

− рефлексія і почуття психологічної і соціальної компетентності.

− розвиток внутрішнього плану дій

− „внутрішні етичні інстанції" та підпорядкування мотивів

 

125. Рефлексія як новоутворення в психічному розвитку - це:

− здатність виділяти та аналізувати власні психічні стани, усвідомлювати зміст своїх думок, міркувань

− забезпечення взаєморозуміння, узгодженості дій партнерів усвідомлення власних дій, внутрішня орієнтація і засоби розмежування „Я", "Не Я".

− передбачення своїх дій або їх уявлення

− накопичення знань та оволодіння культурою розумової праці

 

126. Всі стадії психічного розвитку людини зводяться до перетворення та переміщення по різних ерогенних зонах - це теорія:

− Ч.Дарвіна

− Е.Еріксона

− З.Фрейда

− Ж.Піаже.

 

127. Перцептивні дії, адекватні об'єкту, починають складатись у дітей:

− 7-8 років.

− 5 років

− 6 років

− 3-4 років

 

128. Основні особливості сприйняття молодшого школяра:

− визначаються пізнаванням предмету, диференційована сприйняття погана, визначаються особливостями предмету, ситуативність сприйняття предмету, емоційність велика

− визначаються особливостями предмету, диференційована сприйняття хороша, ситуативність сприйняття предмету

− визначаються особливостями цілей, диференційована сприйняття погана

− диференційована сприйняття погана, емоційність невелика, ситуативність сприйняття предмету.

 

129. Вкажіть психологічні новоутворення в молодшому шкільному віці:

− рефлексія, довільність психічних процесів, внутрішній план дії

− довільність психічних процесів, орієнтація на результат діяльності, внутрішній план дії.

− орієнтація на результат діяльності, виникнення пізнавальних потреб, рефлексія, самоконтроль

− внутрішній план дії, виникнення пізнавальних потреб, рефлексія

 

130. Мотивами навчання молодшого школяра є:

− отримання похвали, інтерес до знань взагалі, самоосвіта

− отримання похвали, бажання бути кимось, пізнавальний мотив, інтерес до знань взагалі

− пізнавальний мотив, інтерес до знань взагалі, самоосвіта, самовдосконалення

− самоствердження, отримання похвали, бажання бути кимось

 

131. У структуру навчальної діяльності входять:

− учбові дії, самооцінка, самоконтроль, проблемна ситуація

− проблемна ситуація, відмітка, оцінка, кооперація з однолітками.

− конкретно-практичне завдання, учбові дії, відмітка, самооцінка

− учбове завдання, учбові дії, оцінка, самоконтроль

 

132. Мислення молодших школярів часто характеризується як:

− наочно-дійове

− систематичне

− образно-мовне.

− наочно-образне

 

133. У молодшому шкільному віці відбувається інтенсивний розвиток:

− задовільної пам'яті

− безпосередньої пам'яті

− довільної пам'яті

− тривалої пам'яті

 

134. Елементи праці з'являються:

− в дошкільному віці

− в ранньому дитинстві

− молодшому шкільному віці.

− підлітковому віці

 

135. У молодшого школяра переважає:

− конкретно-образне мислення

− образно-схематичне мислення

− конкретно-дійове мислення

− відвернене мислення.

 

Педагогічна психологія

136. Вкажіть принцип психології, що встановлює зв'язок між почуттєвим та раціональним, співвідношення наочного та абстрактного, конкретного та загального:

− наочність

− детермінізму

− єдності свідомості та діяльності.

− історизму

 

137. Психологія вчителя - це однин з розділів:

− педагогічної психології

− психології виховання

− психології навчання

− психології управління.

 

138. Процес цілеспрямованого формування особистості - це:

− виховання

− соціалізація

− учення

− навчання

 

139. Особистість є продуктом () психіки людини в соціальних умовах:

− становлення.

− визрівання

− виховання

− розвитку

 

140. Система стійких домінуючих мотивів особистості, які розвиваються у дитини в процесі виховання - це:

− самосвідомість

− направленість

− самооцінка

− інтелект.

 

141. Скільки виділяють основних типів навчальних ситуацій:

− п'ять.

− чотири

− три

− два

 

142. Гностична діяльність:

− бути тільки зовнішньою

− може бути завжди внутрішньою та зовнішньою.

− бути тільки внутрішньою

− може бути як зовнішньою, так і внутрішньою

 

143. У чому полягає сутність такого психолого-педагогічного напряму, як педологія:

− теоретичне осмислення освітнього процесу

− комплексне вивчення дитини, на основі вимірів якого визначалися особливості поведінки дитини з метою діагностики її розвитку

− розвивальне навчання

− тестова психодіагностика

 

144. Прийоми передавання знань від однієї до іншої людини, формування вмінь та навичок - це:

− завдання психології

− методи виховання

− форма виховання.

− методи навчання

 

145. Дослідження становлення всіх психічних функцій ы якостей особистості є:

− основним завданням ПП

− основним принципом ПП

− предметом ПП.

− основним методом ПП

 

146. Які з тестів масштабніше використовуються в педагогічній психології:

− фізичні тести.

− проективні тести

− тести здібностей

− тести вмінь та навичок

 

147. Метод бесіди дозволяє вивчити:

− домінування

− інтереси, бажання, наміри учнів

− розумові здібності

− знання, вміння, навички.

 

148. Успіхи у навчанні школярів повністю залежать від:

− чудодійних методів навчання

− можливостей вчителя навчити учнів

− уміння вчителя працювати в „зоні найближчого розвитку„ дитини, залучивши її до відповідної діяльності

− здатності школярів до навчання.

 

149. Готуючись до уроку, учитель повинен сформулювати мету діяльності, продумати, як довести її до свідомості учнів. Якого характеру мета діяльності:

− учбово-пізнавальна

− самоосвітня

− широка пізнавальна

− соціальна.

 

150. Яке положення відповідає теорії Л.С. Виготського про зв'язок навчання і розвитку:

− навчання йде за психічним розвитком

− навчання і психічний розвиток відбуваються неодночасно та за різними законам

− навчання йде попереду психічного розвитку и

− навчання і психічний розвиток відбуваються паралельно

 

151. Знайдіть помилково внесений компонент у структуру учбової діяльності, визначеної Д. Б. Ельконіним:

− контроль, оцінка діяльності та її результатів

− мотивація та навчальна задача

− розуміння

− учбові дії, способи.

 

152. Навчальність - це:

− індивідуальні особливості швидкості та якості засвоєння учнем знань, умінь та навичок у процесі навчання

− здатність до засвоєння окремих видів навчального матеріалу.

− здатність до засвоєння будь-якого навчального матеріалу

− загальна та спеціальна здатність до засвоєння навчального матеріалу

 

153. Форма здійснення принципу індивідуалізації у навчанні за умови, коли це навчання веде вперед психічний розвиток школяра - це:

− групове навчання

− фронтально-класне

− диференційоване навчання

− індивідуальне.

 

154. Основною метою навчання є оволодіння знаннями, уміннями, навичками, відібраними на основі принципу науковості, системності, доступності, наочності - це модель:

− розвивальна

− узагальнююча

− операціональна.

− інформаційна

 

155. Згідно концепцій яких психологів у навчанні виділені такі основні елементи як цілі, мотиви, предмет і засоби діяльності, її контроль і оцінка, які є загальними для будь-якого виду діяльності:

− О.М. Леонтьєва

− С.Л. Рубінштейна; О.М. Леонтьєва

− Л.В. Занкова, С.Л. Рубінштейна.

− В.В. Давидова, В.В. Рубцова, Г.Г. Кравцова

 

156. Встановлення зв'язку учбової діяльності з навчальною - це:

− учбова діяльність

− внутрішній зворотний зв'язок

− навчальна діяльність.

− зовнішній зворотний зв'язок

 

157. Діяльність практична, або діяльність вчителя - це:

− зворотний зв'язок

− учбова діяльність

− навчальна діяльність

− зовнішній зворотний зв'язок.

 

158. Механізмом навчання є:

− навчальна діяльність

− педагогічної задачі

− діяльність учня.

− рефлексивні відносини

 

159. Організація навчання і управління учбовою діяльністю, що виражається в особистісно-діяльнісному підході - це:

− суб'єктно-орієнтована організація навчання та управління

− альтернативна концепція організації навчання та управління

− цілеспрямована пізнавальна організація навчання та управління

− генетична організація навчання та управління.

 

160. Концепція управління учбовою діяльністю школярів, що вимагає створення атмосфери особистої відповідальності кожного учня за свою роботу, організації колективних форм уміння це:

− суб'єктно-орієнтована організація навчання і правління.

− генетична організація навчання та управління

− альтернативна концепція управління

− цілеспрямована пізнавальна організація навчання та управління

 

161. Пошукова спрямованість суб'єкта з метою встановлення закономірностей у розвитку певних явищ навколишньої дійсності - це:

− орієнтовна основа діяльності

− емпіричні знання.

− пізнавальна активність

− проблемна ситуація

 

162. Розуміння педагогом внутрішнього світу дитини шляхом емоційного співчуття в його переживаннях - це:

− емпатія

− синтонність

− рефлексія

− ідентифікація

 

163. Чи вірним є наступне визначення: „Навчання є процесом передачі учню певних знань, умінь і навичок":

− воно застосовується лише до асоціативної концепції навчання; дане визначення вірне лише в рамках арістотелівської теорії пізнання воно описує лише окремі випадки протікання процесу навчання

− наведені положення є правильними

 

164. Спонукання людини до навчання називається:

− стимулюванням

− структуруванням потреби

− установкою. мотивуванням

 

165. Все пізнання починається з відчуттів і зводиться до комбінацій відчуттів". Це основна ідея концепції:

− навчання як організації пізнавальної активності:

− навчання як стимуляції вчителем дослідницької активності учнів

− навчання як процесу накопичення пізнавальних структур.

− навчання як управління процесом накопичення знань

 

166. Модель навчання, згідно якої головним шляхом формування пізнавальних структур і значень стає освоєння учнями систем наукових понять, в сучасній науці розроблялось:

− І.П.Павловим

− Л.Я. Гальперіним

− С.Л. Рубінштейном.

− Л.С. Виготським

 

167. Учень має справу не з реальністю, а із спеціально обробленою моделлю реальності - навчальним матеріалом у концепції:

− навчання як організація пізнавальної активності

− навчання як стимуляція вчителем дослідницької активності учнів

− навчання як управління процесом накопичення знань

− навчання як процес накопичення пізнавальних структур.

 

168. Положення про те, що засвоєння відбувається тільки через власну діяльність, але вона сама повинна бути сформована, а, отже, і організована, належить:

− І.П.Павлову

− С.Л.Рубінштейну.

− Л.С. Виготському

− Л.Я.Гальперину

 

169. Процес стимуляції і управління зовнішньою і внутрішньою активністю учня, в результаті якого у нього формуються певні знання, уміння і навики називається:

− процесом научіння

− процесом інтелектуального розвитку.

− процесом навчання

− навчально-виховним процесом

 

170. Як може бути охарактеризований „прийом дії через референтну особу" при роботі педагога з колективом класу:

− як непряма дія

− як нецілеспрямована дія

− як поєднання прямої і непрямої дії.

− як пряма дія

 

171. Оптимальний результат при роботі з колективом класу педагогом може бути досягнутий лише у тому випадку, коли він:

− спирається тільки на офіційну структуру колективу

− звертається напряму до кожного учня окремо, не вдаючись до посередників у вигляді представників формального або неформального активу класу.

− використовує диференційований підхід, використовує як формальну, так і неформальну структуру класу

− спирається тільки на неофіційну структуру колективу

 

172. Чи є наявність об'єктивно існуючої мети і реальних шляхів її спільного досягнення учнівським колективом достатньою гарантією відсутності конфліктів в житті колективу:

− тільки у молодших класів

− ні

− так

− тільки у старших класів.

 

173. Відношення суспільства до людини, пов'язане з тим, які риси поведінки і форми діяльності воно припускає у даної людини, відноситься до таких збудників активності особи людини як:

− очікування

− мотиви

− можливості

− вимоги.

 

174. Гностичні потреби, що мають особливе значення для стимуляції навчальної діяльності відносяться до

− генетично обумовлених

− суспільно сформованих

− вони мають змішану природу

− автономним утворенням мотиваційної сфери особи учня.

 

175. Джерела активності навчальної діяльності, які називають цінностями відносяться до:

− зовні-внутрішніх джерел

− особистих джерел

− зовнішніх джерел

− внутрішніх джерел мотивації навчальної діяльності

 

176. Наявність або відсутність комплексу психологічних умов, що сприяють ефективній реалізації спільної діяльності і всебічному гармонійному розвитку особистості в групі називається:

− соціально-психологічним кліматом групи

− аффіліацією

− аттракцією

− синтонією.

 

177. Як називається наступний постулат педагогічного спілкування: „Повідомлення повинне представляти інтерес для учня, а не бути загальновідомим":

− постулат про інформативність

− постулат про загальну пам'ять

− постулат про тотожність.

− постулат про істинність

 

178. Як називається форма схильності молодших класів до психологічного впливу на них вчителя, що формується у зв'язку з навчальним процесом:

− сугестія

− референтна залежність.

− ідентифікація

− інформаційна залежність

 

179. Володіння матеріалом і мистецтвом його подачі відноситься до:

− орієнтаційного аспекту педагогічної діяльності

− інформаційного аспекту педагогічної діяльності

− розвиваючого аспекту педагогічної діяльності

− мобілізаційного аспекту педагогічної діяльності.

 

180. Активна цілеспрямована діяльність, яка полягає в засвоєнні знань, навичок, умінь, способів їх набуття, форм поведінки та видів діяльності - це:

− засвоєння досвіду.

− умова всебічного розвитку людини

− зовнішня і внутрішня активність учня

− учіння

 

181. Відхилення у поведінці називається:

− акцентуаціями

− девіантністю

− егалітацією

− делінквентністю

 

182. Проектування майбутніх знань вміння знаходити заздалегідь необхідні методики, відносяться до галузі:

− ьо

− педагогічного такту

− педагогічної уяви

− організаторських здібностей педагога

 

183. Виховуваність - це:

− вплив на вихованця всього суспільства, школи, сім'ї, літератури і театру

− еластичність нервової системи і психіки

− характеристика психічної діяльності вихованця, що виражається в його готовності здобувати досвід старших поколінь

− процес засвоєння і активного відтворення соціального досвіду.

 

184. Вихованість - це:

− розвиток і прояв властивостей особистості

− підготовленість вихованця до життя

− цілеспрямований розвиток кожної дитини як неповторної індивідуальності.

− рівень закріплення через виховання необхідних поглядів, форм поведінки та моральних якостей

 

185. Психологічні механізми виховання:

− імітація, наслідування, навіювання, соціальне зараження, ідентифікація, свідомість і самосвідомість, рефлексивність мислення.

− осмислене й довільне присвоєння досвіду

− інтерналізація правил моралі

− суспільні норми і цінності

 

186. Для того, щоб навчання було високоефективним для учня, навчання вчителя повинне бути:

− амотівованним

− мономотивованим

− полімотивованним

− спонтанно мотивованим.

 

187. Синтезом якостей розуму, почуттів і волі особистості педагога є його:

− професійні здібності

− професійні вміння

− професійні навички

− професійні якості

 

188. Укажіть вірне позначення впливу педагога на учня, при якому відбувається заборона небажаних видів його діяльності:

− активізація

− інтердикція

− інгибіція.

− дестабілізація

 

189. З'ясування особистістю різнопланового змісту певних явищ, фактів, подій; мобілізація фізичних та інтелектуальних зусиль, спрямованих на встановлення істини - це:

− пізнавальний інтерес

− пізнавальна діяльність

− компоненти учіння

− мотиви учіння

 

190. Чи слід молодому педагогу застосовувати часті опитування з матеріалу уроку як дисциплінарну міру стосовно учня, який часто розмовляє на уроці: