Лекции.Орг
 

Категории:


ОБНОВЛЕНИЕ ЗЕМЛИ: Прошло более трех лет с тех пор, как Совет Министров СССР и Центральный Комитет ВКП...


Теория отведений Эйнтховена: Сердце человека – это мощная мышца. При синхронном возбуждении волокон сердечной мышцы...


Расположение электрооборудования электропоезда ЭД4М

Тема 3. Мета та ідеал виховання



1 .Мета виховання, її об'єктивний характер. Ідеал національного виховання.

2. Основні напрямки всебічного розвитку особистості. Програма виховання як
система цілей виховання.

3. Зарубіжна педагогіка про мету виховання.

1. Мета виховання — сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Мета виховання має об'єктивний характер і виражає ідеал людини в найбільш загальній формі.

Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. Такий ідеал цивілізованого суспільства діє протягом сторіч, починаючи з афінської системи виховання, де й народилося розуміння гармонійності людини (калокагатія — ідеал фізичної і моральної досконалості). В епоху Відродження філософом Рене Декартом до терміну "гарантії" було додано ідею всебічного розвитку. Так склалася концепція ідеалу розвиненої людини.

"Педагогічна система кожної історичної епохи, — пише академік Стельмахович М.Г., — висуває свій оригінальний чи актуальний уже знаний образ людини. Кардинальні зміни в житті суспільства вносять відповідні корективи у виховному ідеалі. То ж цілком закономірно виникає питання про сучасний педагогічний ідеал національного родинно -громадське- шкільного виховання в Українській державі".1

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на основі формування особистісних рис громадянина України, які включають в себе національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Ідеал — уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що виходять із розуміння мети життя.

Формування ідеалу в людини залежить від виховання, умов життя і діяльності, від особливостей особистого досвіду людини.

Ідеали школярів різного віку відрізняються як за змістом, так і за будовою і дієвістю. Під змістом розуміється те, яких людей, літературних героїв, які якості особистості учень вважає ідеальними.

Під будовою ідеалу розуміється міра його узагальненості, тобто чи є ідеалом конкретна людина, чи сукупність рис, взятих в окремих людей і узагальнених у єдиному зразку.

1 Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. Івано-Франківськ, 1996. —с.50.


Під дієвістю ідеалу розуміється ступінь його впливу на поведінку і особистість учня.

Найбільш глибоко ідеал національного виховання розкритий у працях замовчуваного довго українського педагога Григорія Ващенка ("Виховний ідеал", "Виховна роль мистецтва", "Тіловиховання як засіб виховання волі й характеру" та ін.). В основу свого розуміння ідеалу національного виховання автор кладе загальнолюдські І національні вартості, що є духовним надбанням народу. До загальнолюдських вартостей належить моральний закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди, справедливості, визнання ідеалів любові і краси. Носієм усіх цих вартостей є християнська релігія. Вона орієнтує людину на служіння Вищому ідеалу.

Водночас, людина народжується і живе в конкретному національному середовищі, що вирізняється серед інших своєю мовою, культурою, звичаями. Саме звідси, з походження людини, починається для неї поняття свого народу, своєї нації, свого етносу.

Таким чином, ідеал національного виховання ґрунтується на двох головних цілях: служіння Богові і своїй нації. Бог — це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса і т.п. Нація — реальна земна спільнота, у житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські вартості. В педагогічному сенсі виховний ідеал — людина, яка служить Богові і Україні. Така орієнтація приводить Г.Ващенка до категоричного протиставлення українського національного виховання, з одного боку, більшовицькій моделі, яка ґрунтується на матеріалізмі і атеїзмі; а з другого — націонал-соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю культу сили і зневаги до людини.

Національне виховання в українській школі повинно орієнтуватися на історичні потреби нації, головною серед яких є державотворення. Проте, сформульована ще в довоєнні роки, загальна ціль виховання — прилучати молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також до культури загальнолюдської — залишається основоположною. Народ тільки тоді розвине національну зрілість, коли, не втрачаючи свою національну самозосередженість, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності (О.Вишневеький).

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина, трудівника, громадського діяча, сім'янина, товариша. Підготовка до ролі громадянина передбачає формування людини з яскраво вираженою активною громадянською позицією, з почуттям обов'язку і відповідальності перед суспільством. Роль трудівника передбачає вміння і бажання активно трудитися, створювати нові матеріальні та духовні цінності. Виконання ролі громадського діяча означає активну участь особистості в громадському житті. Уже в стінах школи особистість необхідно готувати і до ролі сім'янина, майбутнього батька, чоловіка, матері, дружини. Кожен учень як товариш має володіти вмінням розуміти іншу людину, співчувати, жаліти, поступитися, поділитися і т.д.

Народна педагогіка про мету виховання: "Добрі діти — спокійна старість, лихі діти — старість стає пеклом", "Життя прожити — не поле перейти", "Життя як стерниста нива: не пройдеш, ноги не вколовши".

Зміст національного виховання відображає в єдності його загальну мету, завдання й складові частини. Основними складовими частинами виховання, реалізація яких забезпечує всебічний і гармонійний розвиток особистості є:


розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне. Кожен з цих напрямків має свій зміст і завдання. У зміст національного виховання входять також утвердження рис національного характеру позитивних й усунення чи запобігання рис негативних.

2. Визначення мети і завдань виховання має велике теоретичне і практичне значення. "Що сказали б ви про архітектора, писав КД.Ушинський у відомій праці "Людина як предмет виховання", — який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати? Те саме повинні ви сказати й про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам своєї виховної мети... Ось чому, ввіряючи вихованню чисті і вразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право запитати вихователя, якої мети він добивається в своїй діяльності, і вимагати на це питання якісної й категоричної відповіді".

Основними напрямками всебічного розвитку особистості є: моральне, розумове, трудове, естетичне й фізичне виховання.

Завдання морального виховання: а) формування в учнів моральних понять, поглядів, переконань; б) виховання моральних почуттів; в) вироблення навичок і звичок моральної поведінки.

Завдання розумового виховання: а) озброєння учнів знаннями основ наук; б) формування наукового світогляду та національної самосвідомості; в) оволодіння основними мислительними операціями; г) формування умінь і навичок культури розумової праці.

Завдання трудового виховання: а) ознайомлення учнів з науковими основами сучасного виробництва; б) практична підготовка їх до праці; в) психологічна підготовка до праці; г) підготовка до свідомого вибору професії.

Завдання естетичного виховання: а) формування естетичних понять, поглядів і переконань; б) виховання естетичних смаків; в) вироблення вмінь і навичок вносити в життя красу; г) розвиток в учнів творчих здібностей.

Завдання фізичного виховання: а) виховання здорової зміни; б) підготовка до захисту Батьківщини; в) підготовка до фізичної праці.

Людина, підкреслював А.С.Макаренко, не виховується частинами. Через це кожна складова частина виховання, виконуючи свою особливу роль, служить водночас досягненню єдиної мети.

Провідні завдання виховання школярів зумовлені пріоритетними напрямами реформування виховання, визначеними Державною національною програмою "Освіта" ("УкраїнаXXI століття"), до яких належать:

* формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу,
бажання працювати задля держави, готовності її захищати;

* забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків,
жінки-матері, культури та історії свого народу;

* формування високої мовної культури, оволодіння українською
мовою;

* прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій
українців та представників інших націй, які мешкають на території України;

* виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору
нею своєї світоглядницької позиції;

* утвердження принципів вселюдської моралі: правди,
справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та інших
доброчинностей;


* формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого
господаря;

* забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони
та зміцнення їх здоров'я;

* виховання поваги до Конституції, законодавства України,
державної символіки;

* формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи,
правами людини та її громадською відповідальністю;

* формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з
природою;

* розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення
умов їх самореалізації;

* формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та
підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.

Програма виховання — короткий виклад основних положень і цілей діяльності навчально-виховного закладу по вихованню учнів за весь період їх навчання.

Програма будується на основі загальної мети виховання. Це ряд послідовних цілей, які досягаються в ході реалізації конкретних завдань і змісту виховання.

Цілі виховання можуть бути: а) за часом їх досягнення: загальні, етапні, оперативні; б) за змістом: гуманізм, патріотизм, громадянська активність. Цілі за змістом також реалізуються поетапно (сумлінне ставлення до праці формується через пізнання цінності праці, а останнє досягається через виконання певної роботи).

На жаль, сьогоднішня школа не має ще орієнтовної програми виховної роботи, а тому вона зводиться в основному до набору безсистемних виховних заходів, які мають стихійний характер.

У процесі реалізації напрямів національного виховання враховують таку систему компонентів духовного світу особистості українця: національна психологія - психологія працьовитого господаря, умілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу; національний характер і темперамент — вічне правдошукання, гостинність і щедрість, ласкавість і талановитість, ніжність і глибокий ліризм, свободолюбивість і душевне багатство; національний спосіб мислення — самобутня істотність, завдяки чому із століття в століття відтворюється і розвивається самобутня українська культура і духовність; народна мораль, етика — людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найвищі духовні надбання; народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння власноручно вишивати одяг, готувати смачну їжу; народна правосвідомість: життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя; національна філософія — самобутня система ідей, поглядів на природу, суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему долі людини тощо; національний світогляд — система поглядів, переконань, ідеалів, яка складає основу національної духовності; національна ідеологія — ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних ідей, поглядів і переконань; національна свідомість та самосвідомість — відчуття усвідомлення гордості за приналежність до української нації.

"Потреба спрямування змісту національного виховання (едукації) у русло українознавства, — вважає Стельмахович М.Г., — диктується рядом вагомих


мотивів. По-перше, нагальною потребою відродження й розвитку української педагогічної культури в Україні. По-друге, тим, що саме українознавство стало нині державною політикою і філософією, науковою системою, що визначає основи освіти, культури, мистецтва, навчання й виховання. По-третє, українознавча едукація орієнтується на здійснення національного виховання через освіту. Термін "едукація" у класичній педагогіці втілює в собі найголовнішу функцію основної школи — олюднення знань, недопущення національного невігластва".1

Головна мета, пріоритетні напрямки, основні шляхи реформування в усіх впливових ланках української системи національного виховання заманіфестовані розділом восьмим "Декларації про державний суверенітет України" від 16 липня 1990 року, "Державною національною програмою "Освіта" (Україна XXI століття"), "Концепцією середньої загальноосвітньої школи України" (1990 p.), "Концепцією школи нової генерації — української національної школи-родини" (1994 p.), "Концепцією безперервної системи національного виховання" (1994 p.).

3. У сучасній зарубіжній педагогіці передбачаються такі цілі виховання: а) виховання законопослушної людини, яка визнає моральні цінності і правові норми і дотримується їх; б) виховання " саморегулюючої" особистості, реалізація кожною людиною закладених у ній природних задатків;

в) виховання гуманіста, формування в особистості людських якостей, вміння
встановлювати контакти з іншими людьми, розуміти себе і інших людей:

г) підготовка до виживання, об'єднання з іншими людьми заради захисту життя
на Землі.

Запитання і завдання

1. Яке з формулювань найповніше і найточніше відображає основну \ мету виховання?

1. Виховання громадянина.

2. Виховання трудівника.

3. Виховання громадського діяча.

4. Виховання всебічно розвиненої особистості.

5. Виховання сім'янина.

2. Які завдання вирішує розумове виховання ?

1. Розвиток пізнавальних сил учнів, психологічна і практична
підготовка до праці, формування світогляду.

2. Психологічна і практична підготовка до праці, розвиток
пізнавальних сил, формування навичок естетичної поведінки.

3. Формування системи знань, формування світогляду, формування умінь і
навичок культури розумової праці.

4. Розвиток пізнавальних здібностей, психологічна і практична
підготовка до праці, формування системи знань.

5. Формування світогляду, формування системи знань, формування
навичок естетики поведінки.

3. Які завдання характерні для морального виховання?

1. Формування естетичних смаків, тренування і загартування організму.

2. Розвиток моральних почуттів, формування естетичних смаків,
формування моральної свідомості.

3. Формування в учнів моральної свідомості, виховання моральних почуттів,

1 Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. Івано-Франківськ, 1996.—с. 40.


вироблення навичок моральної поведінки.

4. Вироблення навичок моральної поведінки, формування моральної
свідомості.

5. Тренування і загартування організму, формування моральної
свідомості, розвиток етичних почуттів.

4. Які завдання характерні для естетичного виховання?

1. Формування навичок естетичної поведінки, виховання емоцій,
формування умінь творити прекрасне.

2. Виховання естетичних смаків, формування естетичних понять,
поглядів, переконань, вироблення навичок і вмінь вносити в життя красу, розвиток
творчих здібностей.

3. Розвиток творчих здібностей, розвиток пізнавальних здібностей,
виховання емоцій.

4. Тренування і загартування організму, виховання художніх смаків,
формування навичок естетичної поведінки.

5. Виховання художніх смаків, формування умінь і навичок творити прекрасне,
виховання емоцій.

5. Які завдання характерні длятрудового виховання?

1. Формування навичок моральної поведінки, психологічна підготовка і
практична підготовка до праці.

2. Психологічна підготовка до праці, підготовка до свідомого вибору професії,
практична підготовка до праці.

3. Підготовка до свідомого вибору професії, практична підготовка до праці,
вивчення всіх видів сучасного виробництва.

4. Оволодіння основними принципами сучасного виробництва, формування
вмінь і навичок використання простих знарядь праці.

5. Психологічна підготовка до праці, підготовка до свідомого вибору професії,
виховання моральних почуттів.

6. Які завдання вирішує фізичне виховання?

1. Виховання здорової зміни, підготовка до захисту Батьківщини, підготовка
до фізичної праці.

2. Тренування і загартування організму, розвиток пізнавальних сил,
формування волі.

3. Формування волі, психологічна підготовка до праці, тренування і
загартування організму.

 

4. Виховання здорової зміни, практична підготовка до праці, виховання волі.

5. Підготовка до захисту Батьківщини, виховання волі, розвиток пізнавальних
здібностей.

7. Чи вважаєте себе всебічно розвиненою особистістю ? Які у бас є претензії
до школи, в якій вчилися, з точки зору реалізації нею завдань всебічного виховання?

Консультації. Правильні відповіді: 1.4. 2.3. 3.3. 4.2. 5.2. 6.1. Рекомендована література: 7; 12; 22;30; 46; 48; 54; 62.





Дата добавления: 2015-11-05; просмотров: 400 | Нарушение авторских прав


Рекомендуемый контект:


Похожая информация:

Поиск на сайте:


© 2015-2019 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.009 с.