Пізнавальні процеси особистості. Рис. 5. Сприймання величини предмета залежно від кута конвергенції (предмет А сприймається більшим і ближчим

Рис. 5. Сприймання величини предмета залежно від кута конвергенції (предмет А сприймається більшим і ближчим, ніж предмет Б)

Зі сприйманням величини предметів тісно пов'язане сприйман­ня відстані до них. Ми легко визначаємо розмір предмета, знаю­чи, на якій відстані від нас він знаходиться і, навпаки, знаючи ве­личину предмета, легко сприймаємо відстань до нього. Здатність людини за допомогою зору сприймати та оцінювати відстань та розмір предметів називають окоміром.

Специфічним механізмом, який забезпечує сприймання від­стані до об'єктів, є монокулярний паралакс руху — якщо об'єкти пе­реміщаються відносно спостерігача або спостерігач відносно об'єктів, то ближчі і дальші точки переміщаються у різних напрям­ках — ближчі у протилежному щодо спостерігача, а дальші у тому ж, що і спостерігач. Цей ефект можна спостерігати з вікна поїзда, що рухається.

До сприймання простору відноситься також сприймання об'ємності (рельєфності, глибини) об'єктів, тобто їхнього тре­тього виміру. Механізмом, який забезпечує відображення об' ємності, є бінокулярний та монокулярний стереоефекти. Біно­кулярний стереоефект — це об'ємне сприймання навколишніх предметів, яке забезпечується просторовою розбіжністю між зоб­раженнями, які виникають на сітківках обох очей. Монокулярний стереоефект полягає в об'ємному сприйманні навколишніх пред­метів за рахунок кінетичного ефекту глибини: якщо тіньові двомірні фігури обертати з певною швидкістю, вони починають сприйматися як об'ємні.

Важливою складовою сприймання простору є сприймання на­прямку, в якому знаходяться об'єкти. Цей напрямок визначається

місцем зображення об'єкта на сітківці та положенням нашого тіла по відношенню до оточуючих предметів. При бінокулярному зорі напрямок предмета визначається законом тотожнього напрямку. За цим законом подразники, які потрапляють на кореспондуючі точки сітківки, бачимо як такі, що знаходяться в одному напрямку. Цей напрямок задає лінія, яка з'єднує точку перетину зорових осей обох очей з точкою, що знаходиться посередині відстані між очима. Сприйняти напрямок об'єктів допомагає також слуховий та нюховий аналізатори. Так, напрямок звуку сприймається за допомогою бінаурального слухання (це різниця у часі подання сигналів в кору великих півкуль від правого та лівого вуха) і пово­ротів голови людини.

При зоровому сприйманні простір не завжди відображається адекватно. Відомі численні випадки зорових ілюзій (від лат. illu­sion — помилка, оманливе уявлення), тобто хибного сприймання простору. Зорові ілюзії можуть бути пов'язані з впливом фону сприймання, найближчого оточення і вертикального напрямку.

Ілюзії, пов'язані з впливом фону сприймання.

Ілюзія контрасту: біла фігура на чорному фоні здається більшою, ніж такого самого розміру чорна фігура на білому фоні (див. рис. 6).

Розділ IV