Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобист≥сть у соц≥альному оточенн≥. ХS колектив характеризуЇтьс€ особист≥сно значущим ≥ одночас≠но сусп≥льно ц≥нним зм≥стом груповоњ д≥€льност≥





 


ХS колектив характеризуЇтьс€ особист≥сно значущим ≥ одночас≠но сусп≥льно ц≥нним зм≥стом груповоњ д≥€льност≥. ¬≥н маЇ високий р≥вень згуртованост≥ та дом≥нуванн€ зб≥гу мотивац≥њ. …ого сут≠тЇвою ознакою Ї сусп≥льна важлив≥сть мети та завдань, €к≥ реал≥≠зують його члени. ѕрикладом можуть слугувати окрем≥ академ≥чн≥ групи вищих навчальних заклад≥в, група митц≥в, €к≥ працюють над одним творчим проектом тощо.

«алежно в≥д ц≥нност≥ групових норм вир≥зн€ють:

■S групи членства Ч це групи, до €ких реально належить ≥ндив≥д, однак норми €ких дл€ нього не Ї суттЇвими;

S референтн≥ групи Ч це реально ≥снуюч≥ або у€вн≥ еталонн≥ групи, погл€ди та норми €ких Ї зразком дл€ особи. ѕ≥д њхн≥м впли≠вом формуютьс€ життЇв≥ ц≥л≥ та ≥деали людини.

«а розм≥ром групи под≥л€ють на:

ХS мал≥ групи Ч охоплюють в≥д 2-3 до 30-40 ос≥б. ¬они в≥днос≠но ст≥йк≥, м≥ж членами групи, €к≥ поЇднан≥ сп≥льними ц≥л€ми, Ї м≥жособист≥сний контакт. ”с≥, хто до них належить, знають один одного особисто. ” них людина проводить б≥льшу частину свого житт€.  ожна людина одночасно належить, €к м≥н≥мум, до 5-6 ма≠лих груп. ѕрикладом таких груп може бути академ≥чна група сту≠дент≥в, с≥м'€, рел≥г≥йна група тощо. ¬заЇмини в малих групах, €к правило, жорстко не регламентован≥. ѕроте практично њњ члени ут≠ворюють первинне коло сп≥лкуванн€, або м≥крогрупу, де п≥дставою дл€ сп≥лкуванн€ Ї б≥льш особист≥ чи д≥лов≥ стосунки. —клад такоњ м≥крогрупи, €к правило, не перевищуЇ 2-7 ос≥б.

ќдним ≥з найважлив≥ших р≥зновид≥в малоњ групи Ї с≥м'€ Ч соц≥альна група, що ірунтуЇтьс€ на шлюб≥ чи кровн≥й спор≥дненост≥ ≥ зд≥йснюЇ сп≥льну життЇд≥€льн≥сть на основ≥ сп≥льного побуту, ма≠тер≥альноњ ≥ морально-психолог≥чноњ взаЇмодопомоги. Ќайваж≠лив≥шими функц≥€ми с≥м'њ Ї в≥дтворенн€ Ч збереженн€ б≥олог≥чноњ неперервност≥ роду шл€хом народженн€ д≥тей; соц≥ал≥зац≥њ Ч передача прийн€тих у даному сусп≥льств≥ стан≠дарт≥в повед≥нки ≥ традиц≥й; рекреац≥йна Ч в≥дновленн€ сил, в≥дпочинок в≥д прац≥; рел≥г≥йна Ч поЇднанн€ з Ѕогом ≥ церквою;

S велик≥ групи Ч це групи, €к≥ складаютьс€ з б≥льше, н≥ж 30-40 ос≥б, ≥ об'Їднан≥ сп≥льною метою. „лени групи особисто не знають один одного. ’арактер сп≥лкуванн€ опосередкований ≥


здеб≥льшого анон≥мний. ¬елик≥ групи можуть бути неорган≥зова≠ними ≥ орган≥зованими. Ќеорган≥зован≥ велик≥ групи виникають стих≥йно й ≥снують в≥дносно короткий пер≥од часу. Ќаприклад, на≠товп п≥д час демонстрац≥њ, публ≥ка к≥нотеатру тощо. ќрган≥зован≥ велик≥ групи виникають орган≥зовано й ≥снують пор≥вн€но довго. ¬они можуть скластис€ у ход≥ ≥сторичного розвитку сусп≥льства. Ќаприклад, соц≥альн≥ класи, нац≥ональн≥ групи, пол≥тичн≥ парт≥њ, рел≥г≥йн≥ сп≥льноти тощо. ” таких групах ≥снують специф≥чн≥ регу≠л€тори соц≥альноњ повед≥нки, насамперед, соц≥альн≥ норми, звичањ, традиц≥њ, ритуали тощо.

9.3. ≈тапи та параметри розвитку малоњ групи. ‘ази входженн€ особистост≥ в групу

√рупи Ї динам≥чним утворенн€м. ¬они виникають, розвивають≠с€, розпадаютьс€. ћала група проходить три етапи розвитку груповоњ структури:

1. √рупа з неорган≥зованою структурою. Ќа цьому етап≥ члени групи мало знайом≥ один з одним, але мають потребу встановити контакт. ¬они взаЇмод≥ють лише з д≥лових питань, немаЇ л≥дера ≥ п≥дгруп.

2. √рупа з централ≥зованою неоф≥ц≥йною структурою. «'€в≠л€Їтьс€ Ђ€дрої групи, €ке складаЇтьс€ з 1-3 найавторитетн≥ших ос≥б, €к≥ у майбутньому претендуватимуть на роль л≥дера. —пос≠тер≥гаЇтьс€ рух одних член≥в групи до Ђ€драї, а ≥нших Ч в≥д нього. ÷ей процес утвердженн€ л≥дера супроводжуЇтьс€ кризовими €ви≠щами, €к≥ сл≥д розгл€дати €к неминучий момент. ”сп≥шне подо≠ланн€ кризи допомагаЇ розвитков≥ групи. ѕ≥дгруп на цьому етап≥ ще немаЇ.

3. √рупа з централ≥зованою структурою ≥ п≥дгрупами. ќстаточ≠но утверджуЇтьс€ л≥дер. «'€вл€ютьс€ п≥дгрупи (2-7 ос≥б), €к≥ можуть виникати або на основ≥ суперництва, або сп≥впрац≥. ” випадку суперництва подальше ≥снуванн€ групи п≥д загрозою; у випадку сп≥впрац≥ група ≥нтегруЇтьс€, ≥ виникаЇ почутт€ Ђмиї.

Ќа шл€ху усп≥шного розвитку групи можуть виникнути так≥ перешкоди, €к прагненн€ до дом≥нуванн€ окремих њњ член≥в, не≠усв≥домленн€ необх≥дност≥ сп≥впрацювати, нерозум≥нн€ мети сп≥впрац≥, надм≥рна ротац≥€ член≥в. ѕо€ва нових член≥в б≥льш


–озд≥л III


ќсобист≥сть у соц≥альному оточенн≥


 


оптимальна на завершальн≥й фаз≥ розвитку групи, коли промину≠ла криза.

Ќа кожному етап≥ свого становленн€ група дос€гаЇ певного р≥вн€ розвитку. ѕараметрами групового розвитку Ї групова ≥ден≠тиф≥кац≥€, згуртован≥сть ≥ об'Їктивн≥сть у покладанн≥ ≥ прийн€тт≥ в≥дпов≥дальност≥.

√рупова ≥дентиф≥кац≥€ пол€гаЇ у тому, що людина, спираю≠чись на моральн≥ принципи, ставитьс€ до ≥нших член≥в групи, €к до самоњ себе, а до себе Ч €к до ≥нших. ” такому раз≥ протиставлен≠н€ Ђ€ї ≥ Ђвониї зам≥н€Їтьс€ пон€тт€м Ђмиї. ѕорушенн€м ≥ден≠тиф≥кац≥њ Ї повед≥нка, коли в одн≥й ≥ т≥й сам≥й ситуац≥њ до себе ≥ до ≥нших застосовують р≥зн≥ моральн≥ норми.

«гуртован≥сть групи характеризуЇ систему њњ внутр≥шньогру-пових зв'€зк≥в, показуючи ступ≥нь сп≥впад≥нн€ оц≥нок, установок ≥ позиц≥й групи стосовно об'Їкт≥в (ос≥б, задач, ≥дей, под≥й), €к≥ дл€ групи Ї найзначим≥шими.  р≥м того, що згуртован≥сть характери≠зуЇ однор≥дн≥сть суджень член≥в групи стосовно певного питанн€, вона також пов'€зана з частотою ≥ м≥цн≥стю комун≥кативних зв'€зк≥в в груп≥ ≥ взаЇмною приваблив≥стю (атракц≥Їю) њњ член≥в. „им б≥льше член≥в групи подобаютьс€ один одному, тим приваб≠лив≥ша група загалом ≥ тим вища групова згуртован≥сть. Ќа основ≥ згуртованост≥ групи формуЇтьс€ њњ ц≥нн≥сно-ор≥Їнтац≥йна Їдн≥сть, €ка стосуЇтьс€ наближенн€ оц≥нок у моральн≥й ≥ д≥лов≥й сферах, у п≥дход≥ до ц≥лей ≥ завдань сум≥сноњ д≥€льност≥.

ќдним ≥з аспект≥в груповоњ згуртованост≥ Ї сум≥сн≥сть людей Ч оптимальне поЇднанн€ €костей окремих людей у процес≥ њхньоњ взаЇмод≥њ, що спри€Ї усп≥шному виконанню сум≥сноњ д≥€льност≥ ≥ вик≠ликаЇ внутр≥шнЇ задоволенн€.

” психолог≥њ вид≥л€ють так≥ види сум≥сност≥:

S функц≥ональна: под≥бн≥сть у швидкост≥ переб≥гу псих≥чних процес≥в;

■S ф≥зична: схож≥сть ф≥зичних €костей людей (сили, витрива≠лост≥ тощо);

S психоф≥з≥олог≥чна: под≥бн≥сть особливостей анал≥заторних систем ≥ властивостей нервовоњ системи;

S психолог≥чна: сп≥льн≥сть психолог≥чних характеристик людей;


S соц≥ально-психолог≥чна: сп≥льн≥сть соц≥альних установок, ц≥нностей, переконань, мети та ≥нтерес≥в.

Ќеобх≥дною умовою дл€ ≥нтеграц≥њ ≥ндив≥да в груп≥ Ї функ≠ц≥ональна, ф≥зична та психоф≥з≥олог≥чна сум≥сн≥сть.

ќб'Їктивн≥сть у покладанн≥ ≥ прийн€тт≥ в≥дпов≥дальност≥ за усп≥х ≥ невдач≥ у групов≥й д≥€льност≥ залежить в≥д р≥вн€ розвит≠ку групи. ” груп≥ високого р≥вн€ розвитку покладанн€ в≥дпов≥дальност≥ на окремих член≥в групи носить об'Їктивний ха≠рактер, а ≥ндив≥дуальний внесок кожного, незалежно в≥д усп≥ху чи невдач≥ сум≥сноњ д≥€льност≥, оц≥нюЇтьс€ правильно. ” груп≥ низь≠кого р≥вн€ розвитку привабливих член≥в групи найчаст≥ше вважа≠ють такими, що привели до усп≥ху, у непривабливих Ч до невдач≥ у сум≥сн≥й д≥€льност≥; при усп≥шн≥й д≥€льност≥ дос€гненн€ припи≠суЇ соб≥ кожен з њњ член≥в, а при неусп≥шн≥й Ч перекладаЇ в≥дпов≥дальн≥сть на ≥нших або на об'Їктивн≥ обставини.

якщо ≥ндив≥д стаЇ частиною в≥дносно сталоњ соц≥альноњ сп≥льноти, в≥н проходить три фази входженн€ особистост≥ в гру≠пу: адаптац≥ю, ≥ндив≥дуал≥зац≥ю та ≥нтеграц≥ю.

‘аза адаптац≥њ передбачаЇ засвоЇнн€ д≥ючих у груп≥ ц≥ннос≠тей ≥ норм, зокрема норм сп≥лкуванн€, лексики, стилю од€гу, ≥нте≠рес≥в тощо. “им самим людина пристосовуЇтьс€ до ≥нших член≥в ц≥Їњ сп≥льноти ≥ стаЇ Ђтакою, €к вс≥ї. Ќа ц≥й фаз≥ людина нама≠гаЇтьс€ н≥чим не вид≥л€тис€, отже, маЇ тимчасово в≥дмовитис€ в≥д де€ких своњх ≥ндив≥дуальних в≥дм≥нностей. якщо людин≥ не вдаЇтьс€ подолати труднощ≥ адаптац≥йного пер≥оду, виникнуть вс≥ п≥дстави дл€ формуванн€ конформност≥, залежност≥, без≥н≥ц≥атив≠ност≥, несм≥ливост≥ ≥ невпевненост≥.

‘аза ≥ндив≥дуал≥зац≥њ породжуЇтьс€ прагненн€м ≥ндив≥да до максимальноњ персонал≥зац≥њ. Ћюдина моб≥л≥зуЇ вс≥ своњ внутр≥шн≥ ресурси дл€ того, щоби продемонструвати свою непо≠вторну ≥ндив≥дуальн≥сть, наприклад, см≥лив≥сть, спортивн≥ дос€г≠ненн€, об≥знан≥сть стосовно тих чи ≥нших сфер д≥€льност≥ тощо. ÷е Ї прагненн€ вид≥литись, продемонструвати своЇ Ђяї. якщо продемонструвати своњ ≥ндив≥дуальн≥ риси людин≥ з тих чи ≥нших причин не вдаЇтьс€, це спри€Ї формуванню таких особист≥сних риси, €к негатив≥зм, агресивн≥сть, п≥дозр≥лив≥сть, завищена само≠оц≥нка.


–озд≥л III


ќсобист≥сть у соц≥альному оточенн≥


 


‘аза ≥нтеграц≥њ ви€вл€Їтьс€ у тому, що ≥ндив≥дуальн≥ особли≠вост≥ людини приймаютьс€ ≥ схвалюютьс€ сп≥льнотою. ¬ резуль≠тат≥ в≥дбуваЇтьс€ об'Їднанн€ ≥ндив≥да з≥ сп≥льнотою, по€ва упор€д≠кованих взаЇмин м≥ж ним ≥ групою. якщо ж група не приймаЇ ≥ндив≥дуальних про€в≥в особи, настаЇ дез≥нтеграц≥€. њњ насл≥дком Ї ≥зол€ц≥€ людини в груп≥ ≥ формуванн€ в особи егоцентричних рис характеру.

ƒл€ дитинства характерним Ї переважанн€ адаптац≥њ над ≥ндив≥дуал≥зац≥Їю, дл€ п≥дл≥тк≥в Ч ≥ндив≥дуал≥зац≥њ над адап≠тац≥Їю, дл€ юност≥ Ч ≥нтеграц≥њ над ≥ндив≥дуал≥зац≥Їю.

9.4. ‘еноменолог≥€ малих груп

ѕрисутн≥сть член≥в групи по-р≥зному впливаЇ на кожного з них. ÷е в≥дображено у р≥зноман≥тних феноменах, €к≥ встановлен≥ у соц≥альн≥й психолог≥њ: соц≥альноњ фасил≥тац≥њ, соц≥альноњ ≥нг≥б≥ц≥њ, феномен≥ –ингельмана, соц≥альних л≥нощ≥в, зсуву ризику, групо≠воњ пол€ризац≥њ, духу групи, групового тиску.

Ќизка феномен≥в стосуЇтьс€ ефективност≥ груповоњ д≥€льност≥. ‘еномен соц≥альноњ фасил≥тац≥њ Ч це спонуканн€ людини кра≠ще виконувати прост≥ або добре знайом≥ завданн€ у присутност≥ ≥нших; соц≥альноњ ≥нг≥б≥ц≥њ Ч пог≥ршенн€ виконанн€ таких д≥й у присутност≥ ≥нших. «'€совано, що присутн≥сть ≥нших позитивно впливаЇ на к≥льк≥сн≥ характеристики д≥€льност≥ ≥ негативно Ч на €к≥сн≥. «г≥дно з феноменом –ингельмана коеф≥ц≥Їнт корисноњ д≥њ кожного члена групи залежить в≥д розм≥ру групи ≥ знижуЇтьс€ у раз≥ зростанн€ њњ розм≥ру. ¬и€влена також зворотн€ залежн≥сть м≥ж приваблив≥стю групи дл€ своњх член≥в ≥ њњ розм≥ром: чим б≥льша група, тим менша њњ приваблив≥сть дл€ член≥в групи. ‘еномен соц≥альних л≥нощ≥в: люди докладають менше зусиль у тому ви≠падку, коли об'Їднують своњ зусилл€ заради сп≥льноњ мети, н≥ж у випадку ≥ндив≥дуальноњ в≥дпов≥дальност≥. ќднак, €кщо члени гру≠пи друз≥, вони байдикують менше.

÷≥ла низка феномен≥в стосуЇтьс€ р≥шень, що приймаЇ мала група. ‘еномен зсуву ризику: р≥шенн€, прийн€т≥ групою, Ї б≥льш ризикован≥, н≥ж ≥ндив≥дуальн≥ р≥шенн€. ‘еномен груповоњ пол€≠ризац≥њ: п≥сл€ обговоренн€ погл€ди окремих член≥в групи зближу≠ютьс€ ≥ посилюють середню тенденц≥ю стосовно прийн€того


р≥шенн€. ‘еномен духу групи: очевидно правильне р≥шенн€ при≠носитьс€ в жертву одностайност≥ групи. „лени групи стають ≥нте≠лектуально нечутливими до ≥нших погл€д≥в, зокрема до опонент≥в, а будь-€ка альтернативна ≥нформац≥€ блокуЇтьс€. Ќайвагом≥шими чинниками формуванн€ цього феномена Ї дуже висока згурто≠ван≥сть групи, €скраво виражене почутт€ Ђмиї, ≥зол€ц≥€ групи в≥д альтернативного джерела ≥нформац≥њ, несхваленн€ ≥ндив≥дуальних погл€д≥в член≥в групи. ” такому раз≥ група стаЇ жертвою своЇњ згуртованост≥. ÷е часто спричинюЇ помилков≥ р≥шенн€, зокрема у пол≥тиц≥.

ќдним ≥з найпоширен≥ших Ї феномен групового тиску, або конформ≥зму (в≥д лат. conformis Ч под≥бний, в≥дпов≥дний). ¬≥н по≠л€гаЇ у зм≥н≥ особою своњх погл€д≥в чи повед≥нки п≥д реальним чи у€в≠ним тиском групи. ‘еномен виникаЇ тод≥, коли Ї конфл≥кт м≥ж думкою ≥ндив≥да ≥ групи ≥ цей конфл≥кт вир≥шуЇтьс€ на користь групи.  онформ≥зм породжуЇ конформн≥сть, зовн≥шню або внутр≥шню. ѕри зовн≥шн≥й конформност≥ ≥ндив≥д лише зовн≥ приймаЇ думку групи: його зовн≥шн≥ д≥њ в≥дпов≥дають тиску групи, однак внутр≥шньо людина не згодна. “аку повед≥нку ще називають поступливою. ѕри внутр≥шн≥й конформност≥ ≥ндив≥д д≥йсно п≥д тиском ≥нших засвоюЇ думку б≥льшост≥.

ѕерший експеримент, €кий продемонстрував феномен кон≠форм≥зму, пров≥в американський психолог —. јш (1951). √руп≥ сту≠дент≥в (7-9 ос≥б) запропонували пор≥вн€ти довжину в≥др≥зк≥в.  ожному дали дв≥ картки: у праву ≥ л≥ву руку. Ќа картц≥ у л≥в≥й руц≥ був зображений один в≥др≥зок; у прав≥й Ч три, з €ких один за довжиною дор≥внював в≥др≥зков≥ у л≥в≥й картц≥. ƒва ≥нших були коротшими ≥ довшими. ƒосл≥джуван≥ мали визначити, €кий з в≥др≥зк≥в ≥з правоњ картки однаковий за довжиною в≥др≥зку у л≥в≥й.

” перш≥й частин≥ досл≥ду, п≥д час ≥ндив≥дуального виконанн€, завданн€ вир≥шували в≥рно. ” друг≥й частин≥ досл≥ду утворили так звану Ђп≥дставну групуї. ≈кспериментатор заздалег≥дь домовивс€ з≥ вс≥ма учасниками, кр≥м одного (Ђнањвний суб'Їктї), що вони бу≠дуть в≥дпов≥дати нев≥рно. ќпитуванн€ розпочалось саме з ц≥Їњ Ђп≥дставноњ групиї. –езультати в≥дпов≥дей таких Ђнањвних суб'Їкт≥вї були р≥зн≥, однак б≥льше третини (37 %) приймали нав'€заний б≥льш≥стю погл€д, демонструючи небажанн€ в≥дстою-


–озд≥л III


ќсобист≥сть у соц≥альному оточенн≥


 


вати власний погл€д за умов, коли це не зб≥галос€ з думками ≥нших учасник≥в експерименту. “ак було доведено ≥снуванн€ конформ≥зму.

 онформ≥зм Ї ви€вом певноњ пасивност≥ ≥ безпорадност≥ стосов≠но групи. «деб≥льшого людина обираЇ конформну повед≥нку дл€ того, щоб не бути в≥дкинутою групою, однак можуть бути й ≥нш≥ причини. —хильн≥сть до конформ≥зму залежить в≥д:

S зб≥льшенн€ чисельност≥ групи: зб≥льшенн€ числа член≥в гру≠пи призводить до посиленн€ колективного тиску, однак цей зв'€зок не Ї пр€мо пропорц≥йний. “ак, 3-4 особи Ђтиснутьї б≥льше, н≥ж дв≥, однак подальше зростанн€ розм≥ру групи до 10-15 ос≥б тиску практично не додаЇ;

■S референтност≥ групи: €кщо група Ї еталонною дл€ людини, важко з нею не погодитис€;

S складу групи: важко протисто€ти груп≥, в €к≥й Ї видатн≥ люди або ж особи, €к≥ Ї загальновизнаними експертами в певн≥й галуз≥;

S згуртованост≥ групи: чим б≥льше справ пов'€зують член≥в групи м≥ж собою, тим сильн≥шим буде њњ тиск;

■S одностайност≥ член≥в групи: на€вн≥сть у дан≥й груп≥ хоча б не≠значних розб≥жностей у погл€дах суттЇво знижуЇ р≥вень тиску;

■S фаховост≥ людини: коли в галуз≥, в≥дносно €коњ зд≥йснюЇтьс€ тиск, особа не в≥дчуваЇ себе спец≥ал≥стом, тиск групи буде сильн≥шим;

ХS статусу особи: чим нижчий статус у груп≥ маЇ певна особа, тим б≥льша ймов≥рн≥сть, що вона займе конформ≥стську позиц≥ю; чим вищий соц≥альний статус особи, €ка з≥н≥ц≥ювала тиск, тим б≥льший буде тиск;

S р≥вн€ самооц≥нки: чим нижчий р≥вень самооц≥нки, тим кон-формн≥ша людина;

S складност≥ проблеми: чим складн≥ша проблема розв'€зуЇтьс€ групою, тим б≥льший тиск групи;

S зрозум≥лост≥ завданн€: чим незрозум≥л≥ше сформульоване за≠вданн€, тим в≥дчутн≥ший буде тиск групи;

■S способу в≥дпов≥д≥: при публ≥чному способ≥ в≥дпов≥д≥ кон-формн≥сть зростаЇ;

S в≥ку: в д≥тей конформн≥сть вища, н≥ж у дорослих;

S стат≥: в ж≥нок конформн≥сть вища, н≥ж у чолов≥к≥в.


Ќе сл≥д, однак, вважати, що вс≥ люди за зазначених вище обста≠вин зм≥нюють своњ погл€ди чи повед≥нку. якщо людина глибоко переконана у своњй правот≥, вона н≥коли не стане конформною.

 онформна повед≥нка в≥д≥граЇ подв≥йну роль у життЇд≥€льност≥ людини. « одного боку, €кщо правильн≥шим Ї погл€д групи, вона допомагаЇ в≥дкоригувати погл€ди людини; однак, з другого, вона заважаЇ утвердженню незалежноњ повед≥нки та самост≥йних погл€д≥в людини. «в'€зок особи з групою буде м≥цн≥ший ≥ три≠вал≥ший, €кщо прийн€тт€ њњ норм в≥дбуваЇтьс€ на ірунт≥ внутр≥шнього схваленн€, а не конформ≥зму.

ќкр≥м ос≥б, €к≥ схвалюють норми групи або ставл€тьс€ до них конформно, ≥снують також люди, готов≥ протид≥€ти тиску групи, њх називають нонконформ≥стами. ¬ид≥л€ють два основн≥ типи нонконформ≥ст≥в: агресивних та творчих. јгресивн≥ нонкон≠форм≥сти противл€тьс€ майже вс≥м пропозиц≥€м групи.  ерують ними комплекси вищост≥ або меншевартост≥ та ворожост≥. “ворч≥ нонконформ≥сти протисто€ть тенденц≥€м Ђзр≥вн€л≥вкиї в груп≥. ќриг≥нальн≥ пропозиц≥њ такоњ людини можуть становити проблему дл€ кер≥вника групи, €кий часом неправильно трактуЇ ≥н≥ц≥ативн≥сть творчого нонконформ≥ста €к загрозу дл€ власноњ посади чи становища в груп≥.

9.5. ѕсихолог≥чн≥ феномени у великих групах

ќсновними засобами впливу п≥д час сп≥лкуванн€ у великих групах Ї зараженн€, нав≥юванн€, переконанн€ ≥ насл≥дуванн€.

«араженн€ ви€вл€Їтьс€ у передач≥ свого стану або ставленн€ ≥нш≥й людин≥ чи груп≥ людей, €к≥ несв≥домо њх переймають. Ќапри≠клад, рел≥г≥йний екстаз, спортивний азарт. «араженн€ передаЇтьс€ невербально через певн≥ емоц≥йн≥ стани. ¬ результат≥ людина п≥дкор€Їтьс€ зразкам повед≥нки ≥ншоњ людини. «араженн€ ефек≠тивно д≥Ї у неорган≥зован≥й сп≥льнот≥, найчаст≥ше у натовп≥, ≥ маЇ дуже велику ≥нтегруючу силу. «асобами впливу Ї висока енергети≠ка повед≥нки людини, €ка зд≥йснюЇ вплив, њњ артистизм, поступове зростанн€ ≥нтенсивност≥ д≥њ. „им вищий р≥вень розвитку сусп≥льства, тим слабше д≥ють механ≥зми зараженн€. ќтже, у сучасному сусп≥льств≥ воно в≥д≥граЇ значно меншу роль, н≥ж на по≠чаткових етапах ≥стор≥њ людства.


–озд≥л III






ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 318 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

1443 - | 1343 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.025 с.