Принципи та стратегії навчання

Основними принципами навчання обдарованих учнів і студен­тів має бути принцип індивідуального підходу та принцип адек­ватності у підборі робочих навчально-виховних програм. Принцип індивідуального підходу передбачає, що робота з конкретною лю­диною має визначатися, насамперед, її індивідуальними особливо­стями. Принцип адекватності у підбиранні навчально-виховних програм ставить питання, чим мають відрізнятися навчальні програми та технології навчання для обдарованих, на відміну від

традиційних програм. Відповіді на ці запитання ускладнюються тим, що обдарована молодь має дуже різноманітні інтереси, а також своєрідні особистісні характеристики.

Основна проблема під час формування стратегії навчання об­дарованих — це організація їхнього навчання на такому рівні і з такою швидкістю, щоби вони не втратили мотивацію. Якщо цей процес надто простий чи, навпаки, складний, а також надто повільний чи, навпаки, прискорений, вчитися стає нецікаво. Водночас слід враховувати і те, що учні (студенти) з високим розумовим розвитком не завжди вирізняються швидким темпом перебігу психічних процесів. Існують дві основні стратегії навчан­ня інтелектуально обдарованих: прискорення та збагачення.

Прискорене навчання. Питання темпу навчання є предметом давніх суперечок як серед психологів, так і серед педагогів та батьків. Відомо, що невідповідність темпу навчання потребам уч­ня (студента) шкодить як його пізнавальному, так і особистісному розвитку. Американський учений Л. Холлінгворт зазначає, що у звичайній школі діти, інтелектуальний розвиток яких відповідає підвищеним розумовим здібностям, втрачають половину навчаль­ного часу, а розумово обдаровані — майже увесь час.

Заняття обдарованих за стандартною навчальною програмою подібне до випадку, коли учня з нормою розумового розвитку помилково віддають у клас для дітей із затриманням розумового розвитку. В силу високої адаптивності дитячої психіки вони за та­ких умов починають пристосовуватися і намагаються бути подібними до однокласників. Вони починають «підстроювати» ви­конання завдань як кількісно, так і якісно під загальний рівень групи. В результаті розвиток такої дитини може гальмуватися надовго. Сказане певною мірою стосується і студентів.

Потреба у прискореному навчанні для цієї категорії учнів і сту­дентів зумовлена також тим, що вони легко справляються з на­вчанням і решта часу, що залишається, або порушують дисципліну, відволікаючи від роботи інших, або займаються своїми справами, звикаючи до неробства та створюючи у педагога враження, що їхні інтелектуальні потреби задоволені. В обох випадках інтелектуаль­ний та особистісний розвиток не відповідає його потенційним можливостям.

Розділ II

Персонологія

 

Останнім часом майже усі спеціалісти з цього питання згідні з тим, що у тому чи іншому вигляді прискорення повинна передбачати кожна програма навчання дітей та юнаків з високим розумовим розвитком. Але, насамперед, дана стратегія спрямована на навчання учнів з математичною обдарованістю та з обдаро­ваністю до іноземних мов.

До організаційних форм прискореного навчання належать:

? Ранній початок шкільного навчання. Дитина починає шкільне навчання не з шести років, як інші діти, а з п'яти. Очевид­но, що ранній прийом до школи повинні проводити дуже ретельно на основі комплексу показників як інтелектуальної, так і осо­бистішої та фізичної зрілості дитини. До уваги потрібно брати та­кож зміст програм, які впроваджено в цьому навчальному закладі. Цю стратегію рекомендують переважно для дівчаток, ніж для хлопчиків, бо дівчатка часто є більш зрілими в особистісному плані, ніж однолітки-хлопці, а також тому, що інші форми приско­рення, наприклад, «перестрибування» з класу в клас, для дівчаток не рекомендовано. Причина цього у тому, що дівчатка чутливіші до взаємовідносин із однокласниками, ніж хлопці, і не хочуть втрачати контакт із ними. Від раннього прийому до школи більше користі буде для обдарованих дітей, які проживають у сім'ях з низьким рівнем освіти.

? «Перестрибування» з класу в клас. Дитині надають право після першого класу відразу перейти у третій або після п'ятого — відразу у сьомий. Це допускають за умови, що вона успішно скла­дає випускні іспити за попередній клас. Завдяки такому переводу дитина опиняється в оточенні учнів, які її інтелектуально стиму­люють, однак у цьому випадку можливі емоційно-соціальні про­блеми для дитини, бо вона потрапляє в оточення старших від себе дітей. Значимість цих проблем різні вчені оцінюють по-різному. Одні їх визнають, інші вважають надуманими.

□ Прискорення в звичайному класі передбачає індивіду­
алізацію стандартних навчальних програм до потреб обдарованих
дітей. Такій стратегії віддають перевагу лише в початковій школі.
Основна важкість її впровадження пов'язана з великою кількістю
дітей у класі. Крім того, індивідуалізація програми для обдарова­
них під силу лише енергійному та висококваліфікованому педаго-

гу. За таких умов навчання обдарованих учнів можлива лише тоді, коли діти можуть працювати самостійно і захоплені предметом.

□ Радикальне прискорення передбачає багато прискорених
курсів (на вибір) для учнів, починаючи зі сьомого-восьмого класів.
Для учнів, які продемонстрували особливі здібності, передбачена
можливість займатися за університетською програмою. Цю форму
прискорення запропонував ще у 70-х роках XX ст. американський
професор Дж.Стенлі і до цього часу її активно використовують у
всьому світі.

□ Заняття в іншому класі (старшому чи паралельному). Обдаро­
вана дитина може вивчати конкретний предмет у старшому класі, де
у його засвоєнні просунулись вже значно далі, чи в паралельному, де
його викладають по-іншому. Таку форму можна успішно реалізува­
ти лише за умови, якщо в ній бере участь не одна дитина, а група
дітей, а також при узгодженій роботі кількох вчителів.

□ Прифільні класи та школи — це класи (школи) зі
спеціалізацією навчальних програм та відібраним контингентом
учнів. В таких класах (школах) один чи декілька предметів прохо­
дять у прискореному темпі та за складнішими програмами, ніж у
звичайних класах. Такий вид прискорення добре підходить до
учнів з вираженою обдарованістю до конкретних галузей знань,
наприклад, до математики, хімії, біології, мови. Прискорений темп
рекомендують використовувати у старших класах, коли інтереси
та здібності підлітків та юнаків вже значною мірою визначились, і
вони вже зорієнтовані на майбутню професію. Прихильники та­
ких класів (шкіл) називають такі аргументи за створення
профільних класів і шкіл: обдаровані учні краще почуваються з
рівними собі за інтелектом, у них формується адекватна само­
оцінка. Однак, наводяться і аргументи проти такої організаційної
форми. Через надмірну увагу до спеціальних предметів можуть
страждати інші загальноосвітні предмети. Інший недолік має
відтермінований характер: вищі навчальні заклади зазвичай не ма­
ють спеціальних програм для обдарованих студентів. Тому випу­
скників спецкласів (спецшкіл) може у вузі очікувати повторення
основ, які вже попередньо засвоєні у школі.

Більшість зарубіжних вчених схиляється до думки про не­доцільність запровадження спеціальних класів та шкіл для інте-

Розділ II

Персонологія

 

лектуально обдарованих. Аргументовано це тим, що у такому разі навчання обдарованих здійснюється окремо від ровесників, що може мати негативні наслідки для особистісного, емоційного та соціального розвитку таких дітей і молоді. Ця проблема сто­сується лише інтелектуальної та академічної обдарованості. Що ж до таких спеціальних здібностей, як музична, мистецька, моторна тощо, то у всьому світі вважається доцільним навчати таку молодь у спеціальних класах та школах.

Прискорене навчання можна вважати однією з ефективних стра­тегій навчання інтелектуально обдарованих дітей та молоді. Водно­час воно містить і недоліки. Насамперед, у цій стратегії не врахову­ють потреби дітей та молоді у спілкуванні з ровесниками та їхній емоційний розвиток. Якщо дитина потрапляє в оточення старших за віком однокласників, можливі проблеми у стосунках з ними і як результат — негативні наслідки щодо розвитку емоційної сфери та соцально-психологічної адаптації. Крім того, у цій стратегії не вис­тачає часу на ретельне обдумування та рефлексію ідей, а також на творчість. Тому можна вважати, що установка лише на прискорен­ня — це однобокий підхід до навчання інтелектуально обдарованих. Більший ефект може бути досягнутий, якщо прискорене навчання поєднати зі збагаченим, або поглибленим, навчанням.

Збагачене навчання. Збагачене навчання дітей та юнаків із ви­датними інтелектуальними можливостями виникло як прогресив­на альтернатива прискоренню у 70-х роках XX ст. Воно передбачає поглиблення матеріалу, який викладають, при цьому навчальні програми повинні мати принципово новий зміст, а не являти собою продовження чи розширення традиційної програми. Обда­рована дитина отримує додаткову інформацію з традиційних курсів, у неї з'являються широкі можливості для розвитку мислен­ня, креативності, уміння працювати самостійно. В учня (студента) розширюється та поглиблюється кругозір, формується інструмен­тарій для отримання знань. Така стратегія дає час на визрівання емоційної та соціальної сфери дитини в оточенні ровесників, вод­ночас розвиваючи інтелектуальні можливості на належному рівні.

Стратегію збагаченого навчання застосовують під час роботи з класами, де навчаються діти з різними здібностями. Тому збагаче­на навчальна програма має бути гнучкою і потребує індивідуально-

го підходу під час її використання. Вона передбачає створення відповідних умов, за яких учень (студент) має змогу вчитися з при­таманною йому швидкістю і у своєму ритмі, самостійно вибирати і навчальний матеріал, і методи навчання, що стимулює навчальну мотивацію. Вона має передбачати розвиток творчого мислення і навички щодо його практичного застосування, щоб надати учням змогу переосмислити наявні у них знання та Генерувати нові.

Організаційними формами збагаченого навчання можуть бути спеціалізовані школи та класи, школи-інтернати, ліцеї, гімназії, факультативи, гуртки, міні-курси, Мала академія наук, заочні школи, станції юних техніків, літні та зимові школи. Для учнів се­редніх і старших класів можливий ще інший варіант — збагачення у місцевому вузі.