Unit 5. Personality psychology

VOCABULARY SECTION

coherent	[kou’hiərnt]	зв’язаний;
similarity	[simi’læriti]	подібність;
to possess	[pɔ’zes]	володіти;
cognition	[kɔg’niʃn]	пізнання;
ancient	[’einʃnt]	стародавній;
plot device		ключовий персонаж;
to disguise	[dis’gaiz]	викривати;
convention	[kən’venʃn]	тут – звичка;
pattern		зразок;
adjustment	[ə’ʤʌstmənt]	пристосування;
expectations	[’ekspekteiʃnz]	сподівання;
values	[’væljuz]	цінності;
nomothetic	[nɔmɔ’θetik]	законний;
ideographic	[adiɔ’græfik]	ідеографічний;
to seek	[si:k]	шукати;
trait	[treit]	риса;
attempt	[ɔ’tæmpt]	спроба;
abundance	[ə’bʌndəns]	безліч

PERSONALITY PSYCHOLOGY

Personality psychology is a branch of psychology that studies personality and its variation between individuals. Its areas of focus include:

· Construction of a coherent picture of the individual and his or her major psychological processes.

· Investigation of individual psychological differences.

· Investigation of human nature and psychological similarities between individuals.

"Personality" is a dynamic and organized set of characteristics possessed by a person that uniquely influences his or her cognitions, emotions, motivations, and behaviors in various situations. The word "personality" originates from the Latin persona, which means mask. In the theatre of the ancient Latin-speaking world, the mask was not used as a plot device to disguise the identity of a character, but instead was a convention employed to represent or typify that character.

Personality also refers to the pattern of thoughts, feelings, social adjustments, and behaviors consistently exhibited over time that strongly influences one's expectations, self-perceptions, values, and attitudes. It also predicts human reactions to other people, problems, and stress. There is still no universal consensus on the definition of "personality" in psychology. Gordon Allport (1937) described two major ways to study personality: the nomothetic and the ideographic. Nomothetic psychology seeks general laws that can be applied to many different people, such as the principle of self-actualization or the trait of extraversion. Ideographic psychology is an attempt to understand the unique aspects of a particular individual.

The study of personality has a broad and varied history in psychology with an abundance of theoretical traditions. The major theories include dispositional (trait) perspective, psychodynamic, humanistic, biological, behaviorist, evolutionary and social learning perspective. However, many researchers and psychologists do not explicitly identify themselves with a certain perspective and instead take an eclectic approach. Research in this area is empirically driven, such as dimensional models, based on multivariate statistics, such as factor analysis, or emphasizes theory development, such as that of the psychodynamic theory. There is also a substantial emphasis on the applied field of personality testing. In psychological education and training, the study of the nature of personality and its psychological development is usually reviewed as a prerequisite to courses in abnormal psychology or clinical psychology.

Task 1. Find English equivalents to the following words and expressions in the text:

Галузь психології, що вивчає особистість; чітка картина; дослідження головних психологічних процесів; психологічні подібності; набір характерних рис; унікально; пізнання; походити; маска; стародавній; засіб; маскувати; задіяний; замість; мати відношення; зразок; сподівання; самосприйняття; цінності; передбачати; універсальний; визначення; описувати; загальні закони; застосовувати; риса; спроба; унікальні аспекти; особливий.

Task 2. Find Ukrainian equivalents to the following words and expressions:

Variation between individuals; areas of focus; coherent picture; investigation of psychological differences; human picture; similarities; set of characteristics; uniquely; originate; means “mask”; ancient; plot device; to disguise; the identity; instead; convention; employed; typify; pattern; adjustment; consistently; exhibited; definition; to seek; apply; trait; attempt; broad and varied history; explicitly; dimensional models; emphasis.

Task 3. Find in the text the sentences that explain the following:

1. What personality is and how we define it.

2. The origin of the word “personality”.

3. The pattern of thoughts, feelings, social adjustments and behaviors

that personality refer to.

4. How G. Allport described two major ways to study personality.

5. The research in this area.

Task 4. Find in the text the sentences that prove the following statements:

· There is still no universal definition of “personality” in psychology.

· The study of personality has a broad and varied history in psychology with an abundance of theoretical traditions.

· Research in this area is empirically driven...

Task 5. Answer the questions:

1. What was the role of a mask in the theatre of the ancient

Latin-speaking world?

2. Who describe two major ways in the studies of personality?

3. What does nomothetic psychology seek?

4. What does ideographic psychology try to understand?

5. Is there a substantial emphasis on the applied field of personality

testing?

6. What subject is in the centre of personality psychology study?

7. Which factors influence the development of personality?

Task 6. Decide whether the following sentences are true or false:

1. Personality psychology studies personality and its variation between

individuals.

2. “Personality” doesn’t possess an organized set of characteristics.

3. The word “personality” originates from the Greek word “persona”.

4. The mask was used as a plot device to disguise the identity of a

character.

5. Personality also refers to the pattern of thoughts, feelings, social

adjustments and behaviors.

6. It can’t predict human reactions to other people.

7. There is a universal consensus on the definition of “personality” in

psychology.

8. Gordon Allport described three major ways to study personality.

9. The study of personality has a broad and varied history.

10. There is also a substantial emphasis on the applied field of personality

testing.

Task 7. Translate the following sentences from English into Ukrainian:

1. Personality also refers to the pattern of thoughts, feelings, social adjustments, and behaviors consistently exhibited over time that strongly influences one's expectations, self-perceptions, values, and attitudes.

2. There is still no universal consensus on the definition of "personality" in psychology.

3. The idea of the harmonious development of man was sounded and further developed in the writing of teachers humanists of the Renaissance.

4. Nowadays the idea of all-rounded development of the individual as the ultimate goal education has been recognized by the entire world.

Ситуації для підготовки до екзамену

1. As an experienced specialist of Psychological College you are to train the newcomers. This time you are to introduce them the report about the scientific methods and strategies of psychological research.

2. To become a member of Psychological Society you are to present a report on free theme. You have chosen "The Historical Background of Psychology". Introduce your paper.

3. You are holding the scientific debate with your colleague about the importance of thinking and feeling. He argues for the point of view that feeling is more important for people than thinking. Give arguments in favour of thinking.

4. Your friend usually uses crying, worrying and whining as the strategy for any problem solving. Explain to her that there are a number of much more effective ways to overcome difficulties. Speak about these strategies emphasizing their advantages.

5. You are at the international conference. Make up the conversation with one of participants of the conference during the break (introduce yourself, exchange business cards, ask about his country, work and experience, the theme of his speech, the aim of his research, the sources and methods he uses, etc.)

6. Your spouse is sure that it is parents' duty to tell their children what to do in order to teach them thinking. Make an objection to this example of inadequate ways of thinking. Prove your point of view.

7. You are to write a paper on the theme: "Major Personality Characteristics". Introduce the summary to your scientific advisor.

8. You've just come back from London where you were lucky to visit the Freud's museum. Tell your colleagues about Sigmund Freud as the founder of the theory of Psychoanalysis and the method of free association.

9. Your friend is sure that our mood and emotional state depend on the weather and horoscope forecast. You are not inclined to believe in astrology. Prove your point of view.

10. You have just come from England where you had been learning Psychology for three weeks. Tell your colleagues about famous psychologists.

11. You are with a group of married friends. Two of them are having an affair. Tell them about the family as backbone of society.

12. As an experienced specialist of Psychological College you are to train the newcomers. One of the most important theoretical knowledge is considered to be main theories and approaches in psychology. This time you should give the lecture about the essentials of Humanistic Psychology.

13. You are arguing with a friend of yours about the problem of group influence toward individual. Your opponent considers the influence degree is negligible. Prove the opposite statement (you can use Asch's experiments' conclusions).

14. You are at the student seminar. Present your ideas and say what scope of Psychology is, describe the branches of Psychology.

15. You are to prepare a report to the conference. The theme of the report is "Roles of a Legal Psychologists". Say about their training, education and functions.

16. You are to have a training course as psychologist before graduating. To be prepared better you've learned a lot about Industrial Psychology. Give a summary of the theme.

17. You are asked to make a psychological analysis in the company to solve some interpersonal problems there. It was necessary for you to fresh the material about social interaction and influence.

18. To become a member of Psychological Society you are to present a report on free theme. You have chosen "The Historical Background of Psychology". Introduce your paper.

19. You are to have a training course as psychologist before graduating. To be prepared better you've learned a lot about Pedagogical Psychology. Give a summary of the theme.

20. You are to prepare a report to the conference. The theme of the report is "Theories of Personality". Introduce the summary for your adviser.

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ

Навчальна дисципліна "Педагогіка вищої школи" є системою науково–педагогічних знань про теоретико–методологічні засади навчання, виховання і розвитку особистості в умовах вищих навчальних закладів, їх структуру та особливості, методи, принципи та форми формування фахівця вищого ґатунку на основі розвитку його творчих здібностей та спроможністю до інноваційної діяльності на основі науково–пошукової активності.

Науково–теоретичною базою навчальної дисципліни є загальнофілософські принципи та концепція проблемно–діяльнісного навчання у вищому навчальному закладі.

Оволодіння відповідним навчальним курсом є теоретичною основою формування готовності студентів магістратури до практичної педагогічної діяльності у вищих закладах освіти.

Метою курсу є озброєння майбутніх магістрів теоретико–прикладними знаннями про вищу школу як освітню систему, її розвиток і перспективи, сучасне нормативне забезпечення, специфіку змісту організаційних форм, методів і технологій навчання, види педагогічної діяльності викладача, особливості його професійного спілкування, організацію праці та підготувати їх до виконання професійних завдань інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності.

В основу викладання курсу покладені ідеї гуманізації освіти, педагогіки співробітництва, ціннісний і діяльнісний підходи до вивчення проблем навчальної дисципліни.

Педагогіка вищої школи посідає чільне місце серед гуманітарних та суспільних дисциплін при підготовці фахівців для закладів освіти, правоохоронних органів, організацій та на виробництві і виконує такі головні функції:

- пізнавальну – формує у майбутніх магістрів систему наукових педагогічних знань про сучасні принципи і методи педагогічної діяльності у вищій школі, форми, засоби формування та розвитку особистості;

- виховну – виховує у майбутніх магістрів стійкий пізнавальний інтерес до обраної спеціальності, гуманне ставлення до людини як найвищої соціальної цінності, відповідальність та патріотизм.

На рівні глибокого усвідомлення і міцного запам'ятовування майбутній магістр повинен знати:

- визначення процесів навчання та виховання у вищій школі як атрибуту будь–якого суспільства і людської діяльності у різних соціальних інституціях, їх предмет та місце у загальній структурі загальної педагогіки;

- основні закономірності навчання та виховання у вищій школі і пов'язані з ними принципи педагогічної діяльності;

- методи та прийоми навчання і виховання у вищій школі, їх систематизацію та технологічні модифікації;

- об'єкти виховного впливу та навчання у вищій школі (особистість, група, колектив, великі соціальні спільності), форми навчально–виховного процесу у вищих навчальних закладах;

- особливості завдань, змісту, організації та методичну специфіку навчального процесу та різних напрямків виховання (розумове, моральне, правове, естетичне, трудове, фізичне та валеологічне) і самовиховання у вищих навчальних закладах.

Майбутній магістр повинен уміти:

- впроваджувати набуті знання на практиці;

- організовувати навчально–виховний процес;

- застосовувати адекватні прийоми і методи в навчально–виховній діяльності;

- планувати і реалізовувати систему заходів спрямованих на саморозвиток і самовдосконалення особистості;

- давати наукову педагогічну характеристику особистості студента і студентського колективу;

- організовувати творчий пошук шляхів вирішення проблемних педагогічних ситуацій у вищих навчальних закладах;

- аналізувати проблемні педагогічні ситуації та здійснювати адекватний педагогічний вплив на об'єкт (суб'єкт) виховання.

Навчальний курс дисципліни складається з лекційних, семінарських та практичних занять.

З метою якісного виконання головних завдань навчально–виховного процесу застосовується поєднання проблемно–діяльнісної, інформаційної та кредитно–модульної технологій вивчення курсу.

Під час самостійної роботи майбутні магістри вивчають окремі питання, які не розглядаються на заняттях під керівництвом викладача. В процесі самостійної роботи магістранти вдосконалюють вміння працювати з літературою, творами видатних педагогів, педагогічною пресою.

Ефективне використання навчального часу певною мірою залежить від методів навчання, вибір яких самостійно здійснює викладач, виходячи з рівня підготовки майбутніх магістрів, виду занять, їх матеріального забезпечення та особистої методичної підготовки.

Лекції навчального курсу мають проблемно–пошукову спрямованість, орієнтують магістрів на подальшу самостійну інноваційну роботу. На семінарських заняттях майбутні магістри поглиблюють знання з фундаментальних питань курсу шляхом опрацювання рекомендованої літератури, підготовки доповідей та рефератів, розв'язання проблемних завдань і педагогічних ситуацій, використання тестових завдань. Практичні заняття, переслідуючи мету формування умінь та навичок, передбачають використання активних методів навчання, ділових ігор, моделювання педагогічних ситуацій.

З метою виявлення рівня оволодіння магістрантами навчальним матеріалом і стимулювання самостійної роботи здійснюється поточний і підсумковий контроль. Поточний контроль проводиться у вигляді контрольних та самостійних робіт на семінарських заняттях, тестуванні. Підсумковий контроль здійснюється у вигляді заліку, який проводиться наприкінці вивчення навчального курсу.

Інформаційне і методичне забезпечення самостійної роботи майбутніх магістрів здійснюється на основі навчальної і навчально–методичної літератури, яка є в бібліотеці академії та методичному кабінеті кафедри, навчальних і науково–популярних фільмів, навчально–контрольних програм з використанням інформаційних технологій, індивідуальних і групових консультацій.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Назви тем Кількість годин

Лекції Семі- нари Прак-тичні заняття

Тема 1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи – –

Тема 2. Викладач вищого навчального закладу як організатор навчально–виховного процесу –

Тема 3. Студент як об'єкт–суб'єкт педагогічної діяльності – –

Тема 4. Сутність процесу виховання у вищих навчальних закладах

Тема 5. Сутність процесу навчання у вищій школі

Всього годин:

Форма підсумкового контролю – екзамен.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Виховання – процес цілеспрямованого формування особистості дитини.

Дидактика – галузь педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання у процесі навчання.

Методи виховання – способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців спрямованої на формування, у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.

Метод навчання – спосіб упорядкованої взаємопов'язаної діяльності вчителів та учнів, спрямованої на вирішення завдань освіти, виховання і розвитку в процесі навчання.

Навчання – цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів, у процесі якої відбувається засвоєння знань, формування вмінь і навичок.

Навчальний предмет – педагогічно обгрунтована система наукових знань і практичних навичок та вмінь, що втілюють основний зміст і методи певної науки.

Об'єктом педагогіки вищої школи є система вищої освіти (ВПС) і педагогічні процеси в ній.

Освіта – процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших якостей особистості розвито її творчих сил і здібностей.

Особистість – людина, соціальний індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально–неповторного.

Педагогіка – сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.

Педагогічний процес – соціально організована, цілеспрямована взаємодія педагогів і вихованці, метою якої є вирішення освітніх проблем і розвиток особистості.

Педагогіка вищої школи –це наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як спеціалістів відповідно до вимог держави.Педагогіка вищої школиє однією з галузей педагогіки, науки про виховання, навчання і освіту молоді і дорослих.

Об'єктом дослідження педагогіки вищої школи є педагогічна система вищої освіти.

Педагогічна ідея – це новий напрям думки, твердження або розгорнута модель, що відображає ті чи інші стосунки або зв'язки у вузівській дійсності. Набуваючи самостійного характеру, ідеї можуть поєднуватись у концепції, частково слугуючи поповненням теорії. Наприклад, ідея посилення самостійності у навчальній праці студентів, об'єднуючись з іншими законами вузівської дійсності з урахуванням самостійності студентів, набула концептуального характеру.

Педагогічна концепція – система критичних поглядів на реальну вузівську дійсність і відповідного пошуку та пропозиції нових конструктивних ідей. Педагогічна концепція завжди повинна підкріплюватись дослідженнями та емпіричними даними. Так, концепція гуманізації і гуманітаризації спирається на соціологічні дослідження серед студентів та емпіричні міркування й пропозиції викладачів.

Педагогічна теорія – система науково–педагогічних знань, яка описує і пояснює елементи реальної педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. Складовими елементами педагогічної теорії є педагогічні ідеї, педагогічні поняття, педагогічні концепції, педагогічні закономірності і педагогічні принципи. Теорія узагальнює їх в окремих явищах. На основі теорії будується методика навчально–виховної роботи у вищому навчальному закладі.

Педагогічна закономірність –об'єктивно повторювана послідовність явищ. Це універсальна категорія усіх галузей педагогіки.

Предметом педагогіки вищої школиє: навчально–виховний процес та процес професійної підготовки спеціаліста, культурної еліти сучасного суспільства; вивчення закономірних зв'язків, які існують між розвитком, вихованням та навчанням у ВНЗ; розробка на цій основі методологічних, теоретичних та методичних проблем становлення сучасного висококваліфікованого спеціаліста у будь–якій галузі матеріального чи духовного виробництва.

Перевиховання – виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.

Принципи – це система вимог і положень педагогіки, дотримання яких забезпечує продуктивність навчально–виховного процесу.

Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Самовиховання – свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Системою прийнято називати функціональну структуру, діяльність якої підпорядкована певній меті.

Учіння – цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Основна література

1. Закон України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060–ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 34. – Ст. 451.

2. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про освіту" від 25.03.1996 № 100/96–ВР // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 21. – Ст. 84.

3. Закон України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556–VII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 19.09.2014. – № 37–38. – С. 2716. – Ст. 2004. – Режим доступу до сайту Верховної Ради України: Законодавство України: http://zakon1.rada.gov.ua/.

4. Указ Президента України "Про Національну доктрину розвитку освіти" від 17.04.2002 № 347/2002.

5. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття") від 03.11.2004 № 896.

6. Наказ Міністерства освіти і науки України від 02.06.1993 № 161 "Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах".

7. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14.02.2008 № 62 "Про затвердження Положення про вищі навчальні заклади МВС".

8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про освітньо–кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту)" від 20.01.1998 № 65.

9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державний вищий заклад освіти" від 05.09.1996 № 1074.

10. Указ Президента України "Про Положення про національний заклад (установу) України" від 02.11.2004 № 1334/2004.

11. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14.02.2008 № 69 "Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах МВС України".

12. Наказ Міністерства освіти і науки України від 23.01.2004 № 48 "Про проведення педагогічного експерименту з кредитно–модульної системи організації навчального процесу".

13. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Національної рамки кваліфікацій України" від 23.11.2011 № 1341.

14. Постанова Кабінету Міністрів України "Про утворення міжвідомчої робочої групи з питань розроблення та впровадження Національної рамки кваліфікацій, яка затверджує відповідне Положення та План заходів" від 29.12.2010 № 1225.

15. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.2012 № 384 "Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І–ІV рівнів акредитації".

Монографіі

16. Велитченко Л.К. Педагогічна взаємодія: теоретичні основи психологічного аналізу / Південний науковий центр АПН України. – Одеса: ПНЦ АПН України, 2005. – 302 с.

17. Корсак К.В. Освіта і суспільство, людина в ХХІ столітті: інтегрально–філософський аналіз: Монографія. – К.: Вид–во НДПУ ім. М. Гоголя, 2004.– 224 с.

18. Лігоцький А.О. Теоретичні основи проектування сучасних освітніх систем: Монографія. – К.: Техніка, 1997. – 210 с.

19. Яворська Г.Х. Соціально–професійна зрілість курсантів вищих закладів освіти МВС України: Монографія. – Одеса: ПЛАСКЕ ЗАТ, 2005. – 408 с.

Підручники

20. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія: Підручник для студ., аспірант. та молодих викладач. вищ. навч. закл. / Міжнародний фонд "Відродження". – К.: Либідь, 1998. – 558 с.

21. Андрущенко В.П., Бех І.Д., Волощук І.С., Глузман О.В., Гузій Н.В., Дем'яненко Н.М.Педагогіка вищої школи: Підручник / АПН України; Інститут вищої освіти; за ред. В.Г. Кременя. – К.: Педагогічна думка, 2009. – 256 с.

22. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульно–рейтинговою системою навч. для студ. магістр. – К.: Центр учбової літ–ри, 2006. – 384 с.

23. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учебник для студ. высш. учеб. завед.: В 2 кн. – М.: "ВЛАДОС", 2001. – Кн. 1. – 574 с.; – Кн. 2. – 235 с.

Навчальні посібники

24. Алексюк А.М. Педагогіка вищої школи. – К., 1993. – 217 с.

25. Веретенко Т.Г., Манойло І.С. Педагогічний тренінг: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Харківський нац. ун–т ім. В.Н. Каразіна. – Вид. 2–е, перероб. та доп. – Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2006. – 127 с.

26. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні: Навч. посіб. для виклад. та аспірант. вищ. навч. закл. / ІСДО; Київський лінгвістичний ун–т. – К.: ІНТЕЛ, 1995. – 168 с.

27. Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літ–ри, 2005. – 224 с.

28. Журавський В.С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2003. – 416 с.

29. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. /
А.І. Кузьмінський. – К.: Знання, 2012. – 486 с.

30. Кудіна В.В., Соловей М.І., Спіцин Є.С.Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Вид. 2–е, перероб. і доп.– К.: Ленвіт, 2007. – 194 с.

31. Марушкевич А.А., Кошечко Н.В. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / Київський нац. ун–т ім. Тараса Шевченка. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2007. – 80 с.

32. Ортинський В.Л. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – Львів: ЦУЛ, – 2009. – 470 с.

33. Паращенко Л.І., Леонський В.Д., Леонська Г.І. Тестові технології у навчальному закладі: Метод. посіб. / [наук. ред. О.І. Ляшенко]. – К.: ТОВ "Майстерня книги", 2006. – 217 с.

34. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. / [уклад.: З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В.Семенова та ін.]; за ред. З.Н. Курлянд. – Вид. 3–є, перероб. і доп. – К.: Знання, 2007.– 495 с.

35. Руснак І.С., Іванчук М.Г. Педагогіка і психологія вищої школи: Навч.–метод. посіб. / Чернівецький нац. ун–т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: Рута, 2008. – 176 c.

36. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – Вид. 2–е, доп. /
М.М. Фіцула. – К.: Академвидав, 2014. – 456 с.

37. Чернілевський Д.В., Томчук М.І. Педагогіка та психологія вищої школи: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Вінницький соціально–економічний ін–т Ун–ту "Україна". – Вінниця, 2006. – 402 с.

38. Шпильовий В.Д., Жила В.Г. Створення тестів та проведення тестового контролю якості підготовки. – Луганськ: Вид–во Східноукраїнського державного ун–ту, 1997. – 78 с.

Автореферати дисертацій

(режим доступу до електронного сайту Національної бібліотеки
імені В.І. Вернадського: http://www.nbuv.gov.ua/)

39. Блистів О.М. Організаційно–методичні засади планування навчального процесу у вищих педагогічних навчальних закладах: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.06 / НАПН України, Ун–т менеджменту освіти. – К., 2010. – 20 с.

40. Дворнікова Н.С. Педагогічні умови модернізації навчально–виховного процесу у вищих навчальних закладах: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 / Нац. педагогічний ун–т ім.
М.П. Драгоманова. – К., 2009. – 19 с.

41. Комишан А.І. Визначення освітнього рейтингу курсантів вищих військових навчальних закладів в умовах модульної системи навчання: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.04 / Луганський нац. педагогічний ун–т ім. Тараса Шевченка. – Луганськ, 2005. – 20 с.

Додаткова література

Збірники наукових конференцій, статей

42. Андрущенко В. Педагогіка миру: актуальність теорії та практики. // Вища освіта України. – 2014. – № 2. – С. 5–13.

43. Жебровський Б. Образование – надежда каждой страны [Текст]: [інтерв'ю заступника міністра Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щокварт. міжнар. культурно–інтелектуальному журналу "Платформи Діалог Євразія "Да"] // Б. Жебровський [бесіду вів Гекхан Демір] // Управління освітою. – 2012. – Березень. – № 6. – С. 4–5.

44. Кремінь В.Г. Концептуальні засади підвищення економічної ефективності освіти України в сучасних умовах // Педагогіка і психологія. – 2013. –
№ 1.

45. Луговий В.І., Таланова Ж.В. Міжнародні й національні стандартні класифікації освіти: концепції і реалізації // Педагогіка і психологія. –2013. – № 1.

46. Андрущенко В. Інтеграція цінностей: педагогічний досвід Європи. Стаття перша. Велика хартія Університетів // Вища освіта України. – 2013. – № 1.

47. Морозов В. Філософія впровадження інновацій у педагогічний процес // Вища освіта України. – 2014. – № 2.

Словники, довідники

48. Енциклопедія освіти / [голов. ред. В.Г. Кремень]. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 1040 с.

Інформаційні ресурси

49. Національний Темпус–офіс в Україні. – Режим доступу до сайту: http://tempus.org.ua/uk/vyshha–osvita–ta–bolonskyj–proces.html.

50. Офіційний сайт ЮНЕСКО: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http: //www.unesco.org/.

51. Офіційний сайт Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.mon.gov.ua.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи

Лекція – 1 година

1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи.

2. Система вищої освіти в Україні та напрями її вдосконалення.

Тема 2. Викладач вищого навчального закладу як організатор навчально–виховного процесу

Лекція – 1 година

1. Викладач вищого навчального закладу.

2. Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу.

3. Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу.

Тема 4. Сутність процесу виховання у вищих навчальних закладах

Лекція – 2 години

1. Сутність процесу виховання у вищих навчальних закладах.

2. Закономірності і принципи виховання у вищих навчальних закладах.

3. Методи,форми і напрямки виховання у вищих навчальних закладах.

Тема 5. Сутність процесу навчання у вищій школі

Лекція – 2 години

1. Сутність процесу навчання у вищій школі.

2. Закономірності і принципи навчання у вищій школі.

3. Методи,форми і напрямки навчання у вищих навчальних закладах.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 2. Викладач вищого навчального закладу як організатор навчально–виховного процесу

Семінар – 1 година

1. Педагогічна діяльність викладача вищого навчального закладу.

2. Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу.

3. Педагогічна майстерність викладача вищого навчального закладу.

4. Психологічна структура педагогічної діяльності.

Основні поняття: педагогічна діяльність, педагогічна професія, структура педагогічної діяльності викладача, педагогічний професіоналізм.

Завдання для самостійної роботи

1. Проаналізувати основні компоненти педагогічного професіоналізму викладача вищого навчального закладу.

2. Проаналізувати взаємозв'язок понять "педагогічна культура" і "педагогічна майстерність".

3. Розкрити особливості змісту методичної роботи у вищих навчальних закладах.

4. Проаналізувати зміст і структуру робочої навчальної програми.

5. Проаналізувати зміст і структуру інстуктивно–методичних комплексів.

6. Порівняти зміст і структуру навчального та тематичного планів.

7. Проаналізувати розклад навчальних занять в магістратурі на півріччя.

Методичні рекомендації

При висвітленні питань розкрити поняття про педагогічну діяльність. Пояснити специфіку педагогічної професії. Розкрити зміст діяльності педагога у вищому навчальному закладі та завдання, права та обов'язки викладача вищого навчального закладу. Розглянути основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу. Проаналізувати зміст методичної роботи викладача вищого навчального закладу, психологічну структуру педагогічної діяльності, функції викладача вищого навчального закладу. Пояснити особливості складових педагогічного професіоналізму викладача вищого навчального закладу та їх зміст. Висвітлити зміст прав та обов'язків викладача вищої школи та компонентів педагогічної культури. Охарактеризувати особливості професійного спілкування викладача вищого навчального закладу.

Теми реферативних повідомлень

1. Специфіка діяльності педагога у вищому навчальному закладі.

2. Завдання, права та обов'язки викладача університету.

3. Основні напрями діяльності викладача вищого навчального закладу.

Література

1, 6, 10, 15, 22, 29, 30

Тема 3. Студент як об'єкт і суб'єкт педагогічної діяльності

Семінар – 1 година

1. Студентство як соціальна група. Характеристика і класифікація студентів вищих навчальних закладів.

2. Права і обов'язки студентів вищих навчальних закладів.

3. Особливості самовдосконалення майбутніх фахівців.

4. Адаптація студентства у вищому навчальному закладі.

Основні поняття: студентство, соціальна група, психологічні особливості старшого юнацького віку, індивідуальність, соціально–педагогічна адаптація, студентський колектив, студентське самоврядування.

Завдання для самостійної роботи

1. Дати характеристику студентству як соціальній групі.

2. Якими правами як студент ви користуєтесь найчастіше?

3. Визначити мету та завдання студентського самоврядування.

4. Розкрити зміст самовиховання майбутнього викладача.

5. Навести власний досвід адаптації до навчання у вищому навчальному закладі.

6. В якій частині Закону України "Про вищу освіту" йде мова про студентство?

Методичні рекомендації

При висвітленні питань особливу увагу звернути на визначенні місця студентства на сучасному етапі соціально–економічного та політичного розвитку держави. Сформулювати поняття студентства. Розкрити зміст поняття великої та малої соціальної групи. Показати специфіку студентства як соціальної групи. Перелічити права і обов'язки студентів вищого навчального закладу. Проаналізувати психологічні особливості старшого юнацького віку. Дати тлумачення поняттю соціально–педагогічної адаптації та показати особливості адаптації студентства у вищому навчальному закладі. Актуалізувати поняття індивідуальності та студентського колективу. Визначити роль студентського самоврядування у вищому навчальному закладі. Окремо зупинитись на визначенні змісту самовиховання майбутнього фахівця. Показати на конкретних прикладах суперечності студентського віку. Розглянути існуючі в науці типології сучасного студентства.

Теми реферативних повідомлень

1. Психологічні особливості старшого юнацького віку.

2. Адаптація студентів у вищому навчальному закладі.

Література

8, 13, 14, 24, 29, 30

Тема 4. Сутність процесу виховання у вищих навчальних закладах

Семінар – 1 година

1. Процес виховання. Закономірності, принципи, завдання та етапи процесу виховання у вищих навчальних закладах.

2. Методи і форми виховання у вищому навчальному закладі.

3. Напрями виховання та їх зміст (моральне, правове, естетичне, трудове, фізичне, екологічне).

Основні поняття: напрям виховання, виховний ідеал, мета виховання, принципи виховання, система національного виховання, національна самосвідомість, моральне виховання, правове виховання, естетичне виховання, трудове виховання, економічне виховання, екологічне виховання, антинаркогенне виховання, фізичне виховання, сімейне виховання, форми виховної роботи, метод виховання, методи формування свідомості, методи формування суспільної поведінки, методи стимулювання діяльності і поведінки, методи контролю і аналізу ефективності виховання.

Завдання для самостійної роботи

1. Розкрити суть багаторівневості поняття виховання в сучасній педагогіці.

2. В чому специфіка виховання студентів у вищому навчальному закладі?

3. Розкрити зміст мети національного виховання і шляхи його реалізації у вищому навчальному закладі.

4. Яким чином пов'язані між собою закономірності і принципи виховання у вищій школі?

5. Назвати і дати коротку характеристику основним напрямам виховання студентів у вищому навчальному закладі.

Методичні рекомендації

При висвітленні питань дати чітке визначення поняттю виховання. Розкрити суть завданнь виховання у вищих навчальних закладах та етапів процесу виховання у вищій школі. Показати особливості управління процесом виховання у вищому навчальному закладі. Порівняти закономірності виховання у вищому навчальному закладі та середній загальноосвітній школі. Перелічити принципи виховання і пояснити їх зміст.

Вказати основні напрями виховання, окремо зупинившись на: моральному правовому, антинаркогенному, екологічному, трудовому, естетичному, фізичному та економічному вихованні студентів. Розкрити педагогічні особливості організації підготовки студентів до сімейного життя. Виокремити гендерний аспект виховання студентів у вищих навчальних закладах.

Дати характеристикузагальним методам виховання у вищих навчальних закладах. Формувати поняття методу, прийому та засобу виховання. Розкрити зміст методів формування свідомості, суспільної поведінки, стимулювання діяльності й поведінки та методи контролю й аналізу ефективності виховання. На конкретних прикладах продемонструвати роль форми виховної роботи у вищих навчальних закладах. Порівняти масові форми виховної роботи, групові форми виховної роботи та індивідуальні форми виховної роботи. Розкрити функції і завдання куратора академічної групи.

Теми реферативних повідомлень

1. Виховання як провідна педагогічна категорія.

2. Проблеми виховання. Сучасний стан та перспективи розвитку.

3. Сучасні проблеми організації дозвілля студентської молоді.

4. Куратор академічної групи – організатор виховного процесу.

Практичне заняття – 2 години

Завдання

1. Актуалізувати знання про основні закономірності, принципи, напрями і методи виховання.

2. Скласти перелік виховних заходів за заданим напрямком виховання.

3. Підготувати методичну розробку проведення виховної бесіди на актуальну тему за напрямком правового виховання студентів. Підготуватися до її проведення.

4. Підготувати план–схему виховної роботи з академічною групою.

5. Розробити план особистого самовдосконалення на найближчий рік (мета, мотив, шляхи і методи досягнення і т.п.)

6. Підготувати мультимедійну презентацію з даної теми.

Література

1, 7, 8, 11, 29

Тема 5.Сутність процесу навчання у вищій школі

Семінар – 1 година

1. Сутність і структура процесу навчання.

2. Закономірності та принципи процесу навчання у вищому навчальному закладі.

3. Методи і форми організації навчання у вищому навчальному закладі.

4. Зміст освіти у вищій школі.

5. Контроль та оцінка знань, умінь та навичок студентів.

Основні поняття:дидактика, процес навчання, зміст навчання, структура процесу навчання у вищому навчальному закладі, структура діяльності суб'єктів навчального процесу, закономірності навчання, принципи навчання, ступеневість вищої освіти, навчальний план, навчальна програма, підручник, метод навчання, прийом навчання, засіб навчання, лекція, практичне заняття, семінарське заняття, лабораторне заняття, факультатив, самостійна навчально–пізнавальна діяльність, науково–дослідна робота, навчальна практика, виробнича практика, контроль знань, оцінювання знань. компоненти контролю за навчально–пізнавальною діяльністю студентів, функції контролю, види контролю, методи і форми контролю успішності студентів, оцінювання результатів навчально–пізнавальної діяльності студентів.

Завдання для самостійної роботи

1. В чому полягає сутність навчання у вищоиу навчальному закладі?

2. Порівняти особливості навчання в середній загальноосвітній школі і вищому навчальному закладі.

3. Назвати і проаналізувати основні категорії дидактики вищої школи.

4. Розкрити зміст закономірностей та принципів навчання у вищому навчальному закладі.

5. В якій частині Закону України "Про вищу освіту" йде мова про зміст освіти у вищих навчальних закладах?

6. Назвати відомі Вам методи та форми організації навчання у вищому навчальному закладі.

7. Порівняти методи навчання у вищому навчальному закладі та середній загальноосвітній школі.

8. За якими критеріями (принципами) відбувається класифікація методів навчання у вищій школі?

9. Яку роль відіграють засоби навчання в організації навчального процесу у вищій школі?

10. В яких нормативних документах визначаються методи і форми організації навчального процесу у вищому навчальному закладі?

11. Назвати відомі вам методи та форми організації навчання у вищому навчальному закладі.

12. Порівняти методи навчання у вищому навчальному закладі та середній загальноосвітній школі.

13. За якими критеріями (принципами) відбувається класифікація методів навчання у вищій школі?

14. Розкрити сутність поняття "контролю та оцінки знань, умінь та навичок знань".

15. Пояснити в чому специфіка контролю та оцінювання знань в умовах кредитно–модульної технології навчання?

16. Дайти загальну характеристику поняттям "контроль" і "оцінювання" знань, умінь і навичок студентів у вищому навчальному закладі.

Методичні рекомендації

При висвітленні питань дати чітке визначення поняттю дидактика як галузі педагогіки вищої школи. Розкрити сутність процесу навчання. Пояснити структура процесу навчання у вищих навчальних закладах, особливості змісту навчання у вищій школі. Формувати поняття освітньо–кваліфікаційної характеристики та освітньо–професійної програми, навчального плану та навчальної програми. Проаналізувати структуру діяльності суб'єктів навчального процесу, закономірності дидактики вищої школи, принципи дидактики вищої школи. Порівняти поняття підручника та навчального посібника для вищої школи. Дати визначення поняттям метод навчання, метод учіння, класифікація методів навчання, словесні методи навчання, наочні методи навчання, практичні методи навчання, засоби навчання у вищій школі, форми навчання у вищій школі, навчальна лекція. Порівняти зміст та структуру семінарського заняття. практичного заняття, лабораторного заняття, факультативу, спецкурса, спецсемінара, самостійної навчально–пізнавальної діяльності студентів. Охарактеризувати наукову організація самостійної роботи студентів, форми контролю за самостійною роботою студентів, контроль за навчально–пізнавальною діяльністю студентів: компоненти, функції і види, науково–дослідну роботу студентів, її види та форми, навчальну і виробничу практику студентів.

Дати чітке визначення загальному поняттю про освітні технології. Дати класифікацію педагогічних технологій, характеристику модульно–рейтинговій технології навчання, технології проблемного навчання, технології групового навчання, ігровим технологіям та їх характеристикам. Охарактеризувати нові інформаційні (комп'ютерних) технології та технології дистанційного навчання.

Теми реферативних повідомлень

1. Дидактика як галузь педагогіки вищої щколи.

2. Структура діяльності суб'єктів навчального процесу.

Практичне заняття – 2 години

Завдання

1. Актуалізувати знання про традиційні і інноваційні методи навчання у вищій школі.

2. Порівняти і визначити характерні відмінності між традиційними та інноваційними методами навчання у вищій школі.

3. Ознайомитись із методикою оцінки навчального заняття (додаток 1).

4. Підготувати конспект лекції на довільну тему (додаток 2).

5. Підготувати методичну розробку проведення семінарського заняття на довільну тему(додаток 2).

6. Підготувати методичну розробку проведення практичного заняття на довільну тему(додаток 2).

7. Розробити сценарій ділової гри. Підготуватись до її проведення.

8. Підготувати та презентувати мультимедійну презентацію з даної теми.

Література

1, 3, 12, 19, 20, 21, 26, 29

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

Тема 1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи.

Провести індивідуальну співбесіду із студентами за наслідками поглибленого додаткового опрацювання наукових статей:

1. Банчук М. Створення єдиного медичного освітнього простору України у руслі загальноєвропейської стратегії // Персонал. – 2008. – № 3–4.

2. Ануфрієва Н. Імідж викладача вищого навчального закладу у контексті проблем педагогічного спілкування // Персонал. – 2008. – № 3–4.

Тема 2. Викладач вищого навчального закладу як організатор навчально–виховного процесу.

1. Крніяка О.М. Емпіричне вивчення культури спілкування як структурного компонента психологічної готовності студента до педагогічної діяльності // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 10.

2. Ріктор Т. Технології пошуку і відбору управлінської еліти держави // Персонал. – 2008. – № 2.

3. Носков В.І. Гуманізація навчального процесу // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 7.

Тема 3. Студент як об'єкт і суб'єкт педагогічної діяльності.

Провести індивідуальну співбесіду із студентами за наслідками поглибленого додаткового опрацювання наукових статей:

1. Здіорук С.І. Духовно–моральні чинники забезпечення здорового образу життя молоді // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 12.

2. Максименко С.Д. Психологічні засади пропагування психогігієнічного виховання і здорового способу життя // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 6.

Тема 4. Сутність процесу виховання у вищих навчальних закладах.

Провести індивідуальну співбесіду із студентами за наслідками поглибленого додаткового опрацювання наукових статей:

1. Кокун О.М. Здоровий спосіб життя та навчальна успішність студентів // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 6.

2. Пилипенко Н.М. Мотиваційні механізми адаптації особистості сучасного студента до навчальних змін // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 8.

Тема 5.Сутність процесу навчання у вищій школі.

Провести індивідуальну співбесіду із студентами за наслідками поглибленого додаткового опрацювання наукових статей:

1. Терепищий С.Філософсько–освітній зміст поняття "стандартизація вищої освіти" // Вища освіта України. – 2009. – № 3.

2. Кремінь В.Феномен інновацій // Вища освіта України. – 2009. – № 4.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Педагогіка вищої школи, як наука.

2. Особистісно–орієнтована парадигма освіти на сучасному етапі.

3. Педагогічна діяльність вищого навчального закладу.

4. Характеристика методів емпіричного дослідження.

5. Управління вищою освітою.

6. Культура педагогічного спілкування – важливий фактор підвищення якості та ефективності педагогічного процесу.

7. Основні етапи педагогіки, як науки.

8. Загальна характеристика студентів вищого навчального закладу.

9. Педагогіка, як наука, її методологічні основи, та зв'язок з іншими науками.

10. Класифікація студентів вищого навчального закладу.

11. Предмет, об'єкт та категорійний апарат педагогіки вищої школи.

12. Професійне самовдосконалення майбутніх фахівців.

13. Педагогічна техніка, як складова педагогічної майстерності.

14. Завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі.

15. Завдання і напрями діяльності вищого навчального закладу.

16. Принципи управління вищим навчальним закладом.

17. Структура системи вищої освіти в Україні.

18. Характеристика основних філософських концепцій освіти.

19. Принципи та етапи педагогічного дослідження.

20. Особливості розвитку вищих навчальних закладів України в XX – на початку XXI століття.

21. Вимоги до особистості викладача вищого навчального закладу.

22. Історія розвитку вищої школи в Україні.

23. Характеристики методів кількісного оброблення результатів педагогічних досліджень.

24. Педагогічна майстерність викладача вищого навчального закладу.

25. Загальні засади побудови вищої освіти в Україні.

26. Предмет, об'єкт, функції та завдання дидактики вищої школи.

27. Сутність і структура процесу навчання у вищій школі.

28. Сутність діяльності викладача вищої школи.

29. Сутність діяльності студента (учення).

30. Закономірності дидактики вищої школи.

31. Принципи дидактики вищої школи.

32. Ступневість вищої освіти.

33. Нормативні документи, що визначають зміст вищої освіти.

34. Зміст навчального плану, навчальної програми і підручника вищої школи.

35. Характеристика словесних методів навчання.

36. Характеристика наочних методів навчання.

37. Характеристика практичних методів навчання.

38. Типи навчання, їх характеристики.

39. Розвиток і становлення організаційних форм навчання.

40. Характеристика методів навчання за характером логіки пізнання.

41. Характеристика методів навчання за рівнем самостійної розумової діяльності.

42. Сутність поняття "форми організації навчання". Характеристика форм навчання.

43. Принципи, види і методи аналізу й оцінювання навчальних досягнень студентів.

44. Лекція, її функція і класифікація.

45. Види семінарів, вимоги до їх організацій.

46. Форми самостійної роботи.

47. Форми індивідуальної роботи.

48. Організація і проведення практичного заняття у вищому навчальному закладі.

49. Дистанційна система освіти.

50. Методи та форми активізації навчального процесу.

51. Структура управління вищим навчальним закладом.

52. Студентське самоврядування.

53. Загальні методи виховання.

54. Особливості реалізації вимог принципу гуманізму в процесі навчально–виховної діяльності вищих навчальних закладів.

55. Функції і завдання куратора академічної групи.

56. Методика виховної роботи куратора в академічній групі.

57. Форми виховної роботи.

58. Закономірності і принципи виховання.

59. Процес виховання, його завдання, етапи і управління ним.

60. Форми методичної роботи у вищому навчальному закладі.

61. Органи громадського самоврядування у вищих навчальних закладах.

62. Основні напрями виховання студентської молоді.

63. Структура вищого навчального закладу.

64. Зміст методичної роботи у вищому навчальному закладі.

65. Керівництво методичною роботою у вищому навчальному закладі.

66. Методи стимулювання діяльності і поведінки студента.

67. Діалектика становлення і розвитку студентського колективу: академічної групи, курсу, факультету, вищого навчального закладу.

68. Принципи управління вищим навчальним закладом.

69. Вчена рада вищого навчального закладу.

70. Моральне виховання студентів.

71. Трудове, економічне виховання студентів.

72. Правове виховання студентів.

73. Естетичне виховання студентів.

74. Фізичне виховання студентів.

75. Підготовка студентів до сімейного життя. Гендерний аспект виховання.

76. Освітньо–професійна програма підготовки спеціаліста.

77. Освітньо–кваліфікаційна характеристика спеціаліста.

78. Диференційоване навчання у вищій школі.

79. Проблемне навчання у вищій школі.

80. Проблемне навчання у вищій школі.

81. Ігрові технології навчання.

82. Інформаційні технології навчання.

83. Кредитно–модульна система організації навчання.

84. Особистісно–орієнтоване навчання у вищій школі.

85. Компоненти, функції і види контролю.

86. Методи і форми контролю.

87. Оцінювання результатів навчально–пізнавальної діяльності студентів.

88. Факультативи, спецкурси і спецсемінари як форми організування навчання.

89. Науково–дослідна робота студентів.

90. Навчальна і виробнича практика студентів.

Додаток 1

МЕТОДИКА АНАЛІЗУ НАВЧАЛЬНОГО ЗАНЯТТЯ

Оцінювання навчального заняття здійснюється в чотирьох взаємопов'язаних площинах: змістовій, методичній, організаційній та виховній.

І. За змістом навчальне заняття характеризується наступними ознаками:

Цілі та зміст навчання повинен відбивати освітні, розвивальні і виховні завдання, що поставлені перед вищою школою.

Теоретичний виклад навчального матеріалу повинен базуватися на сучасних засадах психологічної науки.

Проблемна спрямованість навчального матеріалу визначається його орієнтацією на формування в учнів істинних психологічних знань.

Практична спрямованість навчання визначається наявністю конкретних настанов із формування в студента практичних навичок із застосування теоретичних надбань.

Системність і логічна послідовність змісту характеризується відсутністю логічних розривів, фрагментарно–ізольованого розгляду елементів змісту, розкриттям чіткого їхнього взаємозв'язку, наявністю ознак, що дозволяють стверджувати про єдність у підходах до розкриття теми, про цілісність змісту тощо.

Відтворення внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків визначається тим, наскільки повно враховані зв'язки компонентів змісту заняття зі змістом навчального матеріалу, що вивчався раніше як в межах даної так і споріднених навчальних дисциплін.

Доступність змісту характеризується ступенем складності навчального матеріалу, що обумовлює можливість його засвоєння в конкретних умовах навчання із врахуванням загальної освіти та життєвого досвіду учнів.

Оптимальність процесу рішень і оптимальність самих рішень оцінюється в тих випадках, коли в змісті навчання розглядаються рішення конкретних завдань як самостійні його елементи.

ІІ. За методикою навчання:

Раціональність вибору методів і їх складових – прийомів визначається за їх відповідністю поставленим цілям, конкретному змісту, складу аудиторії, організаційній формі заняття тощо. За цим показником оцінюється також рівень системного взаємодоповнення різних методів навчання та їхніх прийомів.

Доцільність і чіткість методичної побудови вступних і заключних компонентів конкретного виду навчання характеризується оптимальністю обраних прийомів мотивації та стимулювання учіння, контролю, організаційних засобів, за допомогою яких здійснюється підготовка учнів до навчально–пізнавальної діяльності на зазначених відрізках заняття. При цьому також оцінюється чіткість виділення і успішність реалізації цих компонентів.

Ефективність управління навчально–пізнавальною діяльністю учнів встановлюється за сукупністю методів педагогічного керівництва, їх відповідністю функціям конкретного акта навчання, ступеню досягнення цільових компонентів, що спрямовують і регулюють роботу учнів із засвоєння змісту навчання: постановка цілей і завдань, план роботи, логічні акценти та наголоси, регулювання темпу і ритму заняття (зокрема для вибіркового конспектування), прийоми активізації мислення, обґрунтовані повтори найбільш складних для засвоєння смислових моментів тощо.

Ефективність використання технічних засобів навчання (ТЗН) визначається тим, наскільки органічно ТЗН входять в процес навчання, виконують свою роль із інтенсифікації навчання, сприяють підвищенню рівня і об'єму засвоєння знань, за відсутності формалізму в їх використанні, а також за умінням викладача використовувати ТЗН та інші засоби наочності.

Раціональність методики контролю знань оцінюється за відповідністю методів контролю цілям і змісту навчання, рівню і специфіці освітньої підготовки учнів.

Стиль роботи педагога характеризується за ступенем досконалості методики викладання, її різноманітності, володіння в конкретних педагогічних ситуаціях. В цьому ракурсі оцінюється також темп–ритм роботи, культура мовлення, свобода оперування понятійним апаратом, ясність висловлювання, емоційність викладача, уміння встановлювати і підтримувати контакт з аудиторією тощо.

ІІІ. За організацією навчання:

Готовність навчально–методичних матеріалів оцінюється їхньою відповідністю встановленим дидактичним вимогам (в змістовій, методичній, організаційній та виховній площинах).

Готовність учнів, учбових приміщень і ТЗН оцінюється за ступенем виконання всіх вимог до підготовки занять з боку педагога, спрямованих на створення умов для ефективного навчання, усунення непродуктивних затрат навчального часу, що були викликані непідготовленістю учнів, аудиторії (об'єкта для проведення заняття поза закладом освіти), неготовністю чи неналежною роботою ТЗН.

Дисципліна учнів, чіткість організаційного забезпечення початку і завершення заняття. Цей показник характеризується відсутністю витрат навчального часу через несвоєчасний початок чи закінчення заняття.

Раціональність використання навчального часу визначається відсутністю витрат навчального часу на вивчення питань, що могли бути винесеними на самопідготовку; невиправданими повторами, наявністю діяльності, спрямованої не на досягнення конкретних цілей навчання тощо.

Відповідність проведеного заняття типу занять (моделі–еталону), що був заявлений в розкладі.

ІV. За виховною спрямованістю:

Виховний компонент навчального заняття оцінюється в загальному філософсько–освітньому ракурсі, з позицій реалізації "Золотого правила дидактики" – "Навчаючи – виховуй, виховуючи – навчай". Педагог має дати оцінку всій атмосфері, що склалась на занятті і загалом у спілкуванні педагога з учнями.

Засоби навчання:

Поряд із методами навчання вагома роль в досягненні його позитивних результатів належить засобам навчання – тому, за допомогою чого здійснюється процес навчання. Класична дидактика називає засоби навчання ще предметною підтримкою навчального процесу. До них відносяться мовлення педагога, його майстерність, навколишня природа, підручники, навчальні посібники та інші види літературних джерел, обладнання аудиторії тощо. В дидактиці немає чіткої думки стосовно розгляду засобів навчання як окремих її категорій, чи то як складових елементів методів навчання. На нашу думку, обидва підходи мають право на існування. Разом з тим, враховуючи вагоме значення засобів навчання у досягнення його результатів – того, до чого приходить навчання в результаті досягнення, чи певного не досягнення мети (знання, уміння, навички), їх можна вважати самостійними дефініціями дидактики.
<