Unit 1. Scope of psychology 14 страница

Література

1–5, 16, 17, 21

Тема 2. Статичні та динамічні характеристики етносу

Семінар – 2 години

1. Психічний склад етносу. Етнічна самоідентифікація.

2. Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака нації.

3. Основні ознаки менталітету українського народу.

4. Національна самосвідомість.

5. Проблема етнічної установки та етнічних стереотипів.

6. Проблема національного екстремізму на сучасному етапі.

Теми реферативних повідомлень

1. Роль національних почуттів у формуванні самоідентифікації нації.

2. Співвідношення соціальної та етнічної установки.

Література

6–10, 18–20

Практичне заняття – 2 години

Завдання

1. Ознайомлення студентів із елементами практичної психодіагностики специфіки міжетнічних відносин.

2. Відпрацювання вмінь збору інформації щодо розвитку уявлень про національний характер.

3. Формування вмінь визначення впливу етнічної свідомості на поведінкові стереотипи.

Література

11–15, 22

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Історія розвитку та сучасні напрями етнічної психології.

2. Основні етапи розвитку уявлень про предмет етнічної психології.

3. Причини дискредитації вітчизняної етнопсихологічної науки наприкінці 20–х років ХХ століття.

4. Об'єкт, предмет та методи етнічноїї психології.

5. Основні функції та завдання етнічної психології в сучасному суспільстві.

6. Сфери використання та компетенції етнічної психології.

7. Основні категорії етнічної психології.

8. Співвідношення етнопсихології та інших галузей знань.

9. Психологічна характеристика етносу.

10. Основні концепції етносу.

11. Основні характеристики етносу.

12. Психічний склад етносу.

13. Роль колективного несвідомого у психічному складі етносу (К.Г. Юнг).

14. Етнічна спільність та її різновиди.

15. Етнічні спільності в докласовому та класовому суспільстві.

16. Народ та народність.

17. Роль ендогамії в підтриманні стабільності етносу.

18. Поняття діаспори.

19. Поняття "етногенезу" та "гомеостазу етносу".

20. Основні ознаки нації.

21. Поняття "національної ідентифікації" та його роль у державотворенні.

22. Поняття "архетипу" в теорії К. Юнга.

23. Колективне несвідоме українського етносу.

24. Форми існування етносів та основні етнічні процеси.

25. Дискримінаційні процеси і етнічному середовищі.

26. Природна та насильницька асиміляція етносів.

27. Основні цінності етносу та їх функції.

28. Етнічна картина світу.

29. Соціально–психологічна сутність нації.

30. Основні етнічні і культурологічні особливості нації.

31. Характеристики нації. Основні ознаки нації.

32. Поняття національної ідентифікації.

33. Основні складові ментальності народу.

34. Особливості національної ментальності українців.

35. Роль національної мови як джерела психологічних особливостей етносу.

36. Етнічна самосвідомість. Етнічна самоідентифікація. Поняття маргінальності.

37. Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака нації. Компоненти ментальності. Основні ознаки менталітету українського народу.

38. Роль національних принципів у національній історії.

39. Причини та умови виникнення етнічної свідомості.

40. Основні чинники національної самоідентифікації.

41. Витоки етнічної маргінальності.

42. Психічний склад етносу.

43. Ментальність як інтегральна етнопсихологічна ознака нації.

44. Психологічна сутність і зміст національного характеру.

45. Національний характер українців.

46. Національна самосвідомість, національна ідея та національні почуття.

47. Етнічна самосвідомість.

48. Проблема етнічної установки в етнопсихології.

49. Національні та націоналістичні почуття.

50. Націоналістична психологія та її властивості.

51. Націоналізм та етноцентризм.

52. Рівні міжетнічних відносин.

53. Етнічні стереотипи, їхня структура і зміст.

54. Причини стереотипізації.

55. Різновиди етнічних стереотипів та їх властивості.

56. Засоби масової інформації як умова виникнення етнічних стереотипів.

57. Етнічні конфлікти, їхня сутність, об'єктивні та суб'єктивні умови їхнього виникнення.

58. Форми етнічних конфліктів.

59. Теорії виникнення етнічних конфліктів.

60. Види і стадії етнічних конфліктів.

61. Детермінанти етнічних конфліктів.

62. Ксенофобія. Націоналістичні настрої та їх причини.

63. Проблема національного екстремізму на сучасному етапі.

64. Масові явища в національних конфліктах і участь у них молоді.

65. Проблема національного екстремізму на сучасному етапі.

66. Етнічна картина світу та традиційна свідомість етносу.

67. Функції етнічної самоорганізації.

68. Етнічні константи.

69. Поняття адаптаційно–діяльнісних моделей. Рівні адаптації.

70. Психологічна характеристика носіїв свідомості етносу.

71. Неспецифічні та специфічні психологічні захисні механізми етносу.

72. Дисфункція традиційної свідомості та можливі варіанти розвитку етносу в цей період.

73. Стан смути (заворушення) етнічної свідомості, його сутність, об'єктивні та суб'єктивні умови його виникнення.

74. Традиційна свідомість етносу та її характеристики.

75. Еволюційна зміна традиційної свідомості.

76. Зміна внутрішніх альтернатив у традиційній свідомості.

77. Межові ситуації та їх вплив на традиційну свідомість етносу.

78. Психологічна характеристика носіїв свідомості етносу.

79. Традиційна та псевдотрадиційна свідомість. Особистісна свідомість.

80. Психологічні особливості традиційної свідомості діаспори.

81. Дисфункція традиційної свідомості та можливі варіанти розвитку етносу в ці періоди.

82. Моделі зміни традиційної свідомості.

83. Поняття спонтанного самоструктурування етносу.

84. Зміна центральної культурної теми етносу.

85. Феномен "етнічного підключення". Міжкультурна взаємодія.

86. Можливості ідентифікації етнічних спільнот за класифікацією К. Юнга.

87. Співвідношення понять "міф", "символ", "колективне несвідоме".

88. Теорія залежності характеру етносу від географічного положення та місця проживання.

89. Прогнозування взаємовідносин етнічних груп залежно від їх психологічних особливостей.

90. Проблема спілкування в етнічній психології.

ПСИХОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЙ

Предметом навчальної дисципліни "Психологія організацій" є система наукових знань про теоретико–методологічні підходи до вивчення особливостей спільної діяльності людей в організації, ролі і місці організації в управлінні, психологічної характеристики групи як структурного елементу організації. Науково–теоретичною базою навчальної дисципліни є загальнофілософські принципи та концепції проблемно–іяльнісного навчання у вищому навчальному закладі спрямованого на збереження і розвиток творчого потенціалу студента.

В основі викладання курсу лежать ідеї гуманізації освіти, педагогіки співробітництва, ціннісний і діяльнісний підходи до вивчення проблем навчальної дисципліни.

Даний курс розглядається як спеціальний в системі психолого–педагогічних дисциплін. При вивченні курсу передбачається обов'язкове засвоєння студентами основних понять і термінів, розуміння основних принципів, методології, структури психології організацій, як складової психології управління.

Метою вивчення дисципліни є засвоєння загальних понять і закономірностей у сфері психології організацій, опанування основним інструментарієм вивчення закономірностей і специфіки спільної діяльності людей в організації, навиками роботи з окремим працівником та групою; самопізнання і самовиховання студентами; створення теоретичного підґрунтя для подальшого вивчення дисципліни та використання набутих знань на практиці.

Завдання вивчення дисципліни полягають в теоретичній та практичній підготовці студентів магістратури з питань:

- розуміння предмету, методів та завдань психології організацій як науки;

- формування у майбутніх спеціалістів базової системи психологічних знань і навичок щодо закономірностей і особливостей створення, функціонування та розвитку соціальних організацій;

- вироблення в них уявлення про специфіку діяльності практичного психолога в організації;

- технології психологічного впливу, спрямованого на формування організаційної культури і організаційної поведінки.

Загальнокультурні компетенції охоплюють:

- основні тенденції науково–теоретичного і практично–прикладного розуміння проблем психології організацій та перспектив її творчого розвитку;

- акмеологічний підхід до реалізації принципів, технологій, методів, видів, засобів та форм психологізації змісту діяльності організацій;

- місце і роль психологічних закономірностей в діяльності психолога організацій;

- категорійно–понятійний апарат навчальної дисципліни;

- зміст, структуру, етапи, вимоги та критерії оцінки впровадження психологічних знань в діяльність в організацій.

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють:

- застосування сучасних ефективних психологічних технологій, методів, засобів та форм в діяльності організацій;

- науковий пошук та відбір сучасних ефективних психологічних технологій, методів, засобів та форм в оптимізацію діяльності організацій;

- творчий розвиток власних особистісних здібностей до якісного і плідного впровадження психологічних методів і технологій вивчення стану рівня ефективності діяльності організації та впровадження креативних заходів щодо їх вдосконалення через просвітницький, профілактичний, психодіагностичний, психокорекційний та консультативний напрямок професійної діяльності психолога;

- створення, апробація та застосування власних методів і прийомів організаційного, психокорекційного та психоконсультативного впливу на основі всебічного і глибокого наукового–теоретичного та практично–прикладного вивчення і узагальнення досвіду роботи в організації;

- систематичне і послідовне вдосконалення власного науково–теоретичного та практично–прикладного рівня.

Дана навчальна дисципліна є частиною професійної підготовки психолога в магістратурі. Вона посідає чільне місце серед гуманітарних та суспільних дисциплін при підготовці майбутніх фахівців для закладів освіти, правоохоронних органів, організацій та виробництв і виконує такі головні функції:

- пізнавальну – формує у студентів магістратури систему наукових психологічних знань про сучасні теоретичні і науково–практичні проблеми психологічного забезпечення діяльності організацій, його принципи, методи і засоби. Формує необхідні навички та вміння застосування психологічних наукових знань в процесі психологічного супроводження діяльності організацій;

- виховну – виховує у студентів стійкий пізнавальний інтерес до обраної спеціальності, гуманне ставлення до людини як найвищої соціальної цінності, відповідальність та патріотизм.

На рівні глибокого усвідомлення і міцного запам'ятовування студент магістратури повинен:

знати:

- предмет, об'єкт та завдання психології організації;

- зміст основних категорій психології організації;

- актуальні проблеми психології організації;

- основні психологічні умови та закономірності розвитку організації;

- особливості взаємодії індивідів в умовах організації;

- критерії соціально–психологічної характеристики організації;

- роль структури і систем організації у формуванні культури і етнічних цінностей;

- методи психології управління організаціями та специфіку їх застосування;

уміти:

- самостійно активізувати власну пізнавальну діяльність в процесі оволодіння знань з навчальної дисципліни;

- користуватись адекватними прийомами і методами для якісного засвоєння знань;

- організовувати творчий пошук шляхів вирішення проблемних ситуацій в межах навчальної дисципліни;

- реалізовувати теоретичні знання на практиці; планувати і організовувати самостійну роботу над першоджерелами;

- організувати психолого–педагогічне вивчення особистості та колективу в системі управління;

- організовувати та планувати діяльність окремої людини та колективу;

- здійснювати самопізнання, самовиховання та самоосвіту;

- аналізувати психолого–педагогічні ситуації та пропонувати оптимальні вирішення проблемних завдань.

З метою якісного виконання головних завдань навчально–виховного процесу застосовується поєднання проблемно–діяльнісної, інформаційної та кредитно–модульної технологій вивчення курсу.

Під час самостійної роботи студенти вивчають окремі питання, які не розглядаються на заняттях під керівництвом викладача. В процесі самостійної роботи студенти магістратури вдосконалюють вміння працювати з науковою літературою, організовувати і проводити власні спостереження і поглиблені психологічні дослідження діяльності організацій, формують навички і уміння застосовувати здобуті знання на практиці.

Інформаційне і методичне забезпечення самостійної роботи студентів здійснюється на основі навчальної і навчально–методичної літератури, яка є в бібліотеці академії та методичному кабінеті кафедри, навчальних і науково-популярних фільмів, навчально–контрольних програм з використанням інформаційних технологій, індивідуальних і групових консультацій.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Кількість годин
Лекції	Семі- нари	Прак-тичні заняття
Тема 1. Сутність, роль і місце організації в управлінні			–
Тема 2.Психологічний аналіз структурно–функціональних особливостей організації. Організаційна поведінка і взаємодія		–	–
Тема 3. Розвиток організації	–		–
Тема 4. Корпоративна культура організації	–		–
Всього годин:			–

Форма підсумкового контролю – залік.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДИСЦИПЛІНИ

Поняття організації. Еволюція організаційної теорії. Організація як соціальний інститут суспільства. Організація як система. Філософія організації. Предмет психології організації. Об'єкт психології організації. Характеристики організації. Психологічна сутність організації. Підходи до проблеми організації. Організаційні стратегії. Роль і місце організації в управлінні. Поняття про структуру організації. Функції організації. Організаційна структура управління. Функціональний підхід до побудови організаційних структур управління. Системно – цільовий підхід побудови організаційної структури управління. Формальна структура організації. Неформальна структура ораганізації. Вертикальна структура організації. Горизонтальна структура організації. Умови, що впливають на функціонування організацій: соціально – економічні, освітні, політичні, культурні, конкретні. Типи організацій. Загальне поняття про групу як структурний елемент організації. Поведінка і діяльність людей у групах. Оловні ознаки групи. Характеристики групи з точки зору управління. Організаційна структура групи. Соціальна структура групи. Соціально – демографічна структура групи. Професійно – кваліфікаційна структура групи. Комунікативна структура групи. Моделі комунікативних мереж. Співвідношення "індивідуального" і "групового" в управлінні організаціями. Психологічні особливості спільної діяльності в організації. Психологія відповідальності в організації. Загальне поняття про розвиток організацій. Психологія управління нововведеннями в організації. Поняття про нововведення як атрибут розвитку організації. Зовнішні чинники нововведень. Внутрішні чинники нововведень. Методи і засоби іноваційної діяльності. Причини супротиву нововведнь та способи їх подолання. Етапи підготовки організації до нововведень. Психологічні бар'єри в процесі розвитку організацій. Загальне поняття про організаційну культуру. Будова організації і культура. Етичні цінності організації. Походження етичних цінностей. Роль структури і систем організації у формуванні культури і етичних цінностей. корпоративну культуру.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Організація – внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія диференційованих частин цілого; сукупність процесів чи дій, що мають своїм наслідком утворення і вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого; об'єднання людей, які спільно реалізують програму або мету і діють на підставі певних правил і процедур.

Організаційний розвиток – діяльність, яка охоплює все підприємство і спрямована вищою ланкою керівництва на вдосконалення його (підприємства) ефективності і добробуту за рахунок запланованих втручань в організаційні процеси, що базуються на досягненнях науки про поведінку персонала.

Організаційна структура управління – розгалужена система різноманітних ланок, між якими формуються і підтримуються зв'язки, що забезпечують злагодженість, погодженість і високу продуктивність спільної праці.

Місія організації – лаконічно сформульована причина існування організації, особлива рол для ринку, споживача.

Психологія управління – галузь психології, яка продукує психологічні знання про управлінську діяльність.

Управлінська діяльність – сукупність скоординованих дій та заходів, спрямованих на досягнення певної мети в межах організації.

Управлінські відносини – відносини між об'єктом і суб'єктом управління, між керівником та підлеглим.

Управління – функція, спеціальний вид діяльності в організації; певний прошарок людей, соціальна категорія тих, хто виконує роботу з управління; спеціальна галузь знань, яка допомагає здійснювати цю діяльність.

Спільна діяльність – організована система активності взаємодіючих між собою індивідів, яка спрямована на створення (відтворення) об'єктів матеріальної та духовної культури.

Стратегія – довгостроковий курс розвитку організації, який грунтується на усвідомленні сутності її виробничо – господарської та соціальної дільності, способів досягнення її цілей.

Колективний суб'єкт управління – управлінський колектив, який характеризується системою інтегральних властивостей, притаманних соціальній групі, але опопсередкованих специфікою управлінської діяльності.

Взаємодія – процеси впливів об'єктів один на одноо, їх взаємна зумовленість, породження одним одного і зв'язок.

Група – конкретна спільнота людей, залучених до типових для них різновидів і форм діяльності та об'єднаних системою відносин.

Групова згуртованість – процес групової динаміки, який характеризує міру (ступінь) прихильності до рупи належних до неї осіб.

Групова норма – сукупність правил і вимог, вироблених реально функціонуючою спільнотою і є важливим засобом регуляції поведінки осіб групи, характеру їх взаємин, взаємодії, взаємовпливу і спілкування.

Керівник – особа, на яку офіційно покладено функції управління установою (підприємством) та організації її діяльності.

Менеджер – суб'єкт, що виконує управлінські функції; спеціаліст, який здійснює управлінську діяльність в економічних і виробничих структурах; особа котра організує конкретну роботу певної кількості працівників, керуючись сучасними методами.

Менеджмент – цілеспрямований вплив на діяльність усіх працівників організації для успішного досягнення встановлених ними ринкових цілей у змінному середовищі шляхом продуктивного використання наявних ресурсів.

Група – конкретна спільнота людей, залучена до типових для них різновидів і форм діяльності та об'єднаних системою відносин.

Ділове спілкування – двосторонній або багатосторонній процес, зумовлений необхідністю здійснення управлінських функцій шляхом встановлення відносин, налагодження зворотного зв'язку.

Лідерство – взаємини домінування і підкорення, влади і дотримання в системі міжособистісних відносин у групі.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Базова (основна) література

1. Аксёненко Ю.Н., Каспарян В.Н., Самохин С.И., Суханов О.И. Социология и психология управления. – Ростов н/Д: Изд–во ФЕНИКС, 2001. – 512 с.

2. Аминов И.И. Психология делового общения. – М.: Омега–Л, 2006. – 304 с.

3. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высш. учеб. завед. – Изд. 6–е, испр. и доп. – М.: Аспект–Пресс, 2010. – 368 с.

4. Болотова А.К. Психология организации времени. Учеб. пособ. – М.:
Изд–во Аспект–Пресс, 2006. – 254 с.

5. Кирхлер Э., Хоффман Е., Катя Майер–Пести. Психологические теории организации. Психология труда и организационная психология. – Х., Издательство "Фолио", 2005. – 312 с.

6. Кирхлер Э., Шрот А. Принятие решений в организациях. Психология труда и организационная психология. – Х., Издательство "Фолио", 2004. – 160 с.

7. Литвак М.Е., Чердакова В.В. Как найти хорошего работника и хорошую работу? – М.: Феникс, Торговый дом, 2010. – 410 с.

8. Почепцов Г.Г. Имиджелогия. – Изд. 2–е. – М.: "Рефл–бук"; К.: Веклер, 2004. – 576 с.

9. Сивилл Дженни. Стресс–менеджмент. – М.: Изд–во Гиппократ, 2000. – 126 с.

10. Сметана В.В. Социальные организации. Структура, виды, организационная культура, организационный менеджмент. – М.: Изд–во Современная экономика и право, 2007. – 296 с.

11. Фатхутдинов Р.А. Управление конкурентноспособностью организации: Учебник. – М.: Эксмо, 2005. – 544 с.

12. Шейнис М.Ю. Рабочая книга психолога организации. – Самара: Издательский дом "Бахрах–М", 2001. – 224 с.

Монографії

13. Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід): Монографія. – К.: Ніка–Центр, 2003. – 448 с.

Навчальні посібники

14. Власова О.І., Никоненко Ю.В. Соціальна психологія організацій та управління. Підручник. – Центр учбової літ–ри, 2010. – 398 с.

15. Занковский А.Н. Организационная психология: Учеб. пособ. для вузов. – М.: Речь, 2000. – 652 с. – Режим доступу до сайту: http://www. koob.ru/zankovsky/organ_psych.

16. Карамушка Л.М. Психология управления: Учеб. пособ. – К.: Миллениум, 2003. – 344 с.

17. Технології роботи організаційних психологів: Навч. посіб. для студентів вищ. навч. зал. та слухачів ін–тів після диплом. освіти / За наук. ред.
Л.М. Карамушки. – К.: Фірма "ІНКОС", 2005. – 366 с.

18. Карамушка Л.М., Коломінський Н.Л., Войтович М.В., Андрос М.Є., Винославська О.В. Основи психолого–управлінського консультування: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом / Л.М. Карамушка (ред.). – К.: МАУП, 2002. – 136 с.

19. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Либідь, 2004. – 423 с.

20. Лозниця В.С. Психологія менеджменту. Теорія і практика: Навч. посіб. – К.: ЕксОб, 2001. – 512 с.

21. Ньюстром Дж. В., Дэвис К. Организационное поведение. – СПб.: Изд–во Питер–Юг, 2000. – 448 с. – Режим доступу до сайту: http:// nashaucheba.ru/v22395.

22. Организационная психология / Сост. и общая редакция Л.В. Винокурова, И.И. Скрипюка. – СПб.: Питер, 2000. – 512 с..

23. Почебут Л.Г., Чикер В.А. Организационная социальная психология: Учеб. пособ. – СПб.: Изд–во Речь, 2002. – 298 с. – Режим доступу до сайту: http://logopediya.com/psixologiya2/331.php.

24. Чайка Г.Л. Культура ділового спілкування менеджера: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 442 с.

25. Орбан–Лембрик Л.Е. Психологія управління: Посіб. – К.: Академвидав, 2003. – 568 с. (Альмаматер).

26. Социальная психология. Учеб. пособ. / Отв. ред. А.Л Журавлев. – М.: ПЕР СЭ, 2002. – 351 с.

27. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій. Навч. посіб. / В.М. Петрик, О.А. Штоквиш, В.В. Остроухов та ін. – К.: Росава, 2006. – 208 с.

Допоміжна література

Збірники наукових конференцій, статей

28. Бебик В.М. Інформаційно–комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К.: МАУП, 2005. –
440 с.

29. Васьківська С.В. Засоби особистісної презентації та робота з ними // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 8. – С. 12–14.

30. Васьківська С.В. Технологія консультативної взаємодії.// Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 6. – С. 31–35.

31. Мусіна В.П. Вивчення структури професійної активності молоді// Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 4. – С. 19–27.

32. Джуэл Л. Индустриально–организационная психология: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2001. – 720 с.

33. Карамушка Л.М., Чеботарьова О.А. Психологічні особливості прийняття управлінських рішень українськими менеджерами: результати крос–культурних досліджень. – К.: Проблеми загальної та педагогічної психології, 2002. – Т. 4. – Ч. 1. – С. 90–95.

34. Бієнко Н.А., Швидкий А.Л. Профілактика та корекція поведінкової стратегії в конфлікті членів педагогічного колективу // Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 1. – С. 8–13.

35. Кишкель Е.Н. Управленческая психология: Учебник для студ. сред. спец. учеб. завед., обучающихся по экон. спец. и менеджменту. – М.: Высшая школа, 2002. – 270 с.

36. Панченко В.М. Аналіз феномену життєвої ерспективи // Практична психологія та соціальна робота. – 2014. – № 1. – С. 51–55.

37. Светлов В.А. Конфликт: модели, решения, менеджмент: Учеб. пособ. – СПб.: Питер, 2005. – 539 с.

38. Швалб Ю.М., Данчева О.В. Практична психологія в економіці та бізнесі. – К.: Лібра, 1998. – 270 с.

39. Щёкин Г.В. Организация и психология управления персоналом: Учеб.–метод. пособ. – К.: МАУП, 2002. – 832 с.

Словники, довідники

40. Справочник психолога–консультанта организации / О.Н. Истратова,
Т.В. Эскакусто. – Изд. 3–е. – Ростов н/Д:Феникс, 2010. – 638 с.: ил. –(Справочник).

Інформаційні ресурси

41. Джеймс Льюис. Шесть категорий методов влияния / Льюис, Джеймс. – Институт проблем предпринимательства, 2005. – 183 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://www.ippnou.ru/.

42. Кабаченко Т.С. Методы психологического воздействия: Учеб. пособ. / Т.С. Кабаченко. – М.: Педагогическое общ–во России, 2000. – 544 с.; Так само [Електронний ресурс]. – Режим доступу до сайту: http://biblioteka.teatr–obraz.ru/node/7765.

 

ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Сутність, роль і місце організації в управлінні

Лекція – 2 години

1. Загальне поняття про організацію.

2. Типи організацій та їх характеристика.

Тема 2. Психологічний аналіз структурно–функціональних особливостей організації. Організаційна поведінка і взаємодія

Лекція – 2 години

1. Загальне поняття про структуру організації (організаційна структура управління).

2. Загальна характеристика функцій організації.

3. Мала група як основа організації.

4. Психологічні особливості спільної діяльності в організації.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Сутність, роль і місце організації в управлінні

Семінар – 2 години

1. Загальне поняття про організацію.

2. Теорії організацій та їх зміст.

3. Якісні ознаки організацій.

4. Типи організацій та їх характеристика.

Теми реферативних повідомлень

1. Психологія організації. Проблеми, пошуки, досягнення.

2. Загальна характеристика класичних організаційних теорій (Ф. Тейлор,
А. Файоль, М. Вебер).

3. Загальна характеристика неокласичних теорій організації (Ч. Бернар,
Е. Голднер, Г. Лівітт та ін.).

4. Організація як соціально–економіча система.

Ключові терміни та поняття теми: Поняття організації. Еволюція організаційної теорії. Організація як соціальний інститут суспільства. Організація як система. Філософія організації. Предмет психології організації. Об'єкт психології організації. Характеристики організації. Психологічна сутність організації. Підходи до проблеми організації. Організаційні стратегії. Роль і місце організації в управлінні.