Недійсність шлюбу та його припинення

 

Порушення тих чисельних матеріальних вимог до укладення шлюбу, а також деяких з формальних умов, про які йшлося рані­ше, мають своїм наслідком недійсність шлюбу. Оскільки, як зазна­чалося, широко визнаних уніфікацій щодо зазначених вимог або умов не досягнуто, проблема недійсності шлюбів розв'язується на рівні національних законодавств, а у МПрП – шляхом застосуван­ня колізійного методу.

 

 

1. Щодо припинення (розірвання) шлюбу у світі існує три підходи.

Згідно з першим, відтвореним у законодавстві окремих країн (Аргентина, Ірландія, Іспанія, Колумбія) розірвання шлюбу забо­ронено майже за будь-яких підстав. Відповідно до другого, розі­рвання шлюбу можливе на підставі клопотання жінки (Єгипет, Лі­ван), чоловіка (країни мусульманського права) або будь-кого з по­дружжя, проте лише за передбачених в законі підстав, серед яких взаємна згода подружжя на розлучення не зазначена. Більшість же законодавців у цьому питанні використовують презумпцію, за якою розірвання шлюбу є особистою справою подружжя, і якщо шлюб фактично не існує, відсутні будь-які розумні причини вва­жати його існуючим юридичне.

У більшості держав для розірвання шлюбу встановлено судовий порядок. Проте в деяких (Японія, наприклад) передбачається і позасудовий порядок розірвання шлюбу. МПрП також відомі випад­ки розлучення за рішенням короля, парламенту і т. ін. Як проблема форми розірвання шлюбу у випадках змішаних шлюбів, так і, го­ловним чином, проблема вибору права, яке є застосовним до розі­рвання такого шлюбу, стали підставою для виникнення явища, що отримало назву «шкутильгаюче розірвання шлюбу», коли здійсне­не в одній державі розлучення не визнається в іншій, наприклад, на підставі застереження про публічний порядок.

Відомі англійські дослідники проблем МПрП Дж. Чешир та П. Норт наводять такий приклад. Доміцильований в Англії фран­цуз дев'ятнадцяти років одружився з англійкою, не отримавши (на порушення вимог ЦК Франції) дозволу на шлюб живого на цей час свого батька. Пізніше він на цій підставі отримав рішення французького суду про скасування зазначеного шлюбу і уклав у Франції новий шлюб. І його колишня англійська дружина уклала в Англії новий шлюб, який (знов-таки пізніше) було визнано англійським судом недійсним на тій підставі, що англійка, згідно з англійським законом, вважалася на момент укладення нового шлюбу одруженою з французом.

Спроби знайти розв'язання проблеми «шкутильгаючих розлу­чень» на уніфікованому рівні успіху не мали. Можна, щоправда, вказати на дві Гаазькі конвенції (в яких Україна участі не бере):

1) Про врегулювання колізій законів та юрисдикцію стосовно розірвання шлюбу та судового розлучення подружжя від 12 червня 1902 р. та

2) Про визнання розлучень та рішень про окреме проживання подружжя від 1.06.1970 р.

Однак, перша з цих Конвенцій свою дію припинила, а друга не зібрала великої кількості учасників.

З огляду на зазначені вище труднощі, що виникають в ситуації подібних розлучень, судова практика виробила досить просте, але дуже ефективне рішення, підставою якого є звичайний здоровий глузд: розірвання змішаного шлюбу можливе лише у випадках, коли воно задовольняє вимоги обох колідуючих національних правопорядків. До речі, ще більш жорсткий варіант цього правила відтворено у Кодексі Бустаманте: подружжя може звернутись з позовом про судове розлучення лише у тому випадку, коли це роз­лучення дозволяється як за особистим законом кожного з подруж­жя, так і за законом суду.

Цей підхід навіть отримав спеціальне позначення – кумулятив­не застосування колідуючих законів. Щоправда, деякі автори (не без підстав) зазначають, що подібний підхід протирічить головній ідеї колізійного регулювання – вибору права серед двох чи більше колідуючих правопорядків. Проте, оскільки ця критика не супро­воджується внесенням позитивної та в такій же мірі ефективної пропозиції, судова практика цією критикою нехтує.

2. У нашому національному законодавстві розрізняються випад­ки недійсного шлюбу та шлюбу, який визнається або може бути визнаним недійсним за рішенням суду.

Недійсним є шлюб, зареєстрований:

• з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстровано­му шлюбі;

• між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а та­кож між рідними братом і сестрою;

• з особою, яка визнана недієздатною.

У таких випадках, за заявою заінтересованої особи орган дер­жавної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, при чому він анулюється навіть у разі смерті осіб, з якими було зареєстровано шлюб, а також розірвання цього шлюбу.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду:

• якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чо­ловіка;

• в разі його фіктивності.

У законі пояснюється, що згода особи не вважається вільною, зокрема, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотич­ного, токсичного сп’яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або як­що шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Стосовно другого випадку зазначено, що шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним з них без наміру створення сім'ї й набуття прав та обов'язків подружжя. Нарешті, шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням су­ду, якщо він був зареєстрований:

• між усиновлювачєм та усиновленою ним дитиною за відсут­ності рішення про скасування усиновлення;

• між двоюрідними братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

• з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків;

• з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано права на шлюб.

Недійсним шлюб є від дня його державної реєстрації і тягне за собою встановлені в законі наслідки, хоча недійсність шлюбу не впливає на обсяг взаємних прав та обов'язків батьків і дитини, яка народилася у цьому шлюбі.

3. За чинним сімейним законодавством України шлюб припи­няється внаслідок смерті одного з подружжя або внаслідок розі­рвання шлюбу. В останньому випадку розірвання шлюбу здійсню­ється державним органом реєстрації актів цивільного стану на під­ставі спільної заяви подружжя після спливу одного місяця від дня її подання. За заявою одного з подружжя в таких випадках шлюб розривається, якщо інший з подружжя:

• визнаний безвісно відсутнім;

• визнаний недієздатним;

• засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки.

Судовий порядок розірвання шлюбу передбачено у випадках:

• фіктивного шлюбу;

• за наявністю у подружжя дітей.

На підставі рішення суду та Свідоцтва про розірвання шлюбу, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України, актовий запис про укладення шлюбу анулюється державним органом реєстрації актів цивільного стану.

4. За Мінською конвенцією у справах про розірвання шлюбу застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянами якої є подружжя у момент подання заяви. Якщо один з подружжя є громадянином однієї Договірної Сторони, а другий – іншої Дого­вірної Сторони, застосовується законодавство тієї Договірної Сто­рони, установа якої розглядає справу про розірвання шлюбу.

Нагадаю, що за цією Конвенцією документи, які на території однієї Договірної Сторони виготовлені і посвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції та за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, прийма­ються на території інших Договірних Сторін без будь-якого спеці­ального засвідчення.

5. Дещо громіздке і певною мірою казуїстичне регулювання пи­тань припинення шлюбу та визнання його недійсним, що містило­ся в Сімейному кодексі України, в Законі від 23.06.2005 р. знач­ною мірою спрощено. Згідно зі ст. 63 цього Закону припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються пра­вом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу. А наступ­ною статтею встановлено правило, за яким недійсність шлюбу, укладеного в Україні або за її межами, визначається правом, яке застосовувалося відповідно до статей 55 (право на шлюб) і 57 (укладення шлюбу в консульській установі або дипломатичном) представництві) цього Закону.

Контрольні запитання

1. Як класифікуються і які конкретно вимоги стосовно укла­дення шлюбу у МПрП Вам відомі?

2. Яким чином регулюється у МПрП питання дійсності зміша­них шлюбів?

3. Якими є і яким чином регулюються особисті немайнові від­носини подружжя?

4. Як будуються майнові відносини подружжя за МПрП?

5. Якими є підстави і як здійснюється припинення шлюбу у МПрП?

6. Що Вам відомо про інститут усиновлення за МПрП?

7. Які інші питання правовідносин між батьками та дітьми по­роджують колізійні проблеми у МПрП?

 

 

Укладач:

к.ю.н., доцент, професор кафедри

цивільно-правових дисциплін

навчально-наукового інституту права

та психології НАВС Н.В.Плахотнюк