Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобистий статут юридичноњ особи




1. ѕравове становище (статус) юридичноњ особи теоретично може визначатись р≥зними правопор€дками:

Х тим, з €ким цей статус пов'€заний генетично, тобто правопо≠р€дком, в межах €кого в≥дпов≥дна юридична особа виникла;

Х тим, у межах €кого дана юридична особа фактично зд≥йснюЇ свою п≥дприЇмницьку д≥€льн≥сть.

ѕроте, зазначен≥ можлив≥ вар≥анти встановленн€ правосуб'Їктност≥ юридичноњ особи мають р≥зне зм≥стовне навантаженн€. як наголошуЇ “. ћ. ЌешатаЇва, у першому випадку мова йде, власне, про визнанн€ правосуб'Їктност≥ юридичноњ особи, тод≥ €к у другому - про допуск њњ до зд≥йсненн€ господарськоњ д≥€ль≠ност≥ на територ≥њ в≥дпов≥дноњ держави та про умови такоњ д≥€ль≠ност≥.

ћатимемо на уваз≥, що друге питанн€ зводитьс€ до под≥лу юри≠дичних ос≥б на Ђсвоњхї ≥ Ђчужихї (резидент≥в та нерезидент≥в, за терм≥нолог≥Їю нашого законодавства), коли з метою зд≥йсненн€ валютного контролю, встановленн€ режиму оподаткуванн€, л≥цен≠зуванн€ тощо ≥ноземн≥ юридичн≥ особи ставл€тьс€ в ≥нш≥ умови господарюванн€, н≥ж нац≥ональн≥ або ≥нш≥ Ђсвоњї (резиденти). ÷е питанн€, зрозум≥ло, вир≥шуЇтьс€ зг≥дно з в≥дпов≥дним нац≥ональ≠ним законодавством. Ќим же встановлюютьс€ умови допуску ≥но≠земних юридичних ос≥б до зд≥йсненн€ господарськоњ д≥€льност≥ на своњй територ≥њ.

ўо стосуЇтьс€ першого ≥з зазначених питань, то вважаЇтьс€ без≠заперечним положенн€, за €ким юридична особа отримуЇ св≥й ста≠тус ≥ правосуб'Їктн≥сть не взагал≥, а т≥льки завд€ки њњ Ђприв'€за≠ност≥ї до того чи ≥ншого правопор€дку. —аме це питанн€ познача≠Їтьс€ у доктрин≥ ћѕрѕ терм≥ном встановленн€ Ђнац≥ональност≥ї юридичноњ особи, щодо €кого √.  . ƒмитр≥Їва вважаЇ, що категор≥€ Ђнац≥ональн≥стьї у застосуванн≥ до юридичних ос≥б Ї умовною, не≠точною внасл≥док того, то вона не може мати вих≥дного зм≥сту - тобто, особливого правового зв'€зку з державою, €кий знаходить своЇ в≥дтворенн€ в ≥нститут≥ громад€нства. ќднак њњ використанн€, особливо з метою в≥докремленн€ в≥тчизн€них правосуб'Їктних утворень в≥д ≥ноземних, Ї зручним, коротким, поширеним засобом позначенн€, €кий особливих заперечень не викликаЇ.

2. “аким чином, нац≥ональн≥сть юридичноњ особи визначаЇ €к факт утворенн€ саме юридичноњ особи, так ≥ меж≥ њњ правоздатност≥ ≥ д≥Їздатност≥, що €краз ≥ позначаЇтьс€ терм≥ном Ђправосуб'Їктн≥стьї юридичноњ особи, або, ≥накше кажучи, дозвол€Ї встановити ѓѓ особистий статут. «а сталим м≥жнародним звичаЇм, цей статут може бути лише одним, а тому його сл≥д визначити в межах €ко≠гось правопор€дку, п≥сл€ чого в≥н отримуЇ екстеритор≥альну д≥ю. «в≥дси випливаЇ, що основними статутними питанн€ми, €к≥ допо≠магаЇ вир≥шити зазначена вище умовна категор≥€, Ї так≥:

Х чи Ї дане утворенн€ юридичною особою, чи, навпаки, це ли≠ше сукупн≥сть певноњ к≥лькост≥ ф≥зичних ос≥б;

Х у €кий спос≥б юридична особа повинна виникати, реорган≥зу≠ватись або припин€ти своЇ ≥снуванн€ (в останньому випадку -€ким маЇ бути дол€ л≥кв≥дац≥йного залишку);

Х €кою Ї њњ орган≥зац≥йно-правова структура;

Х дл€ €кого виду д≥€льност≥ ц€ особа створена;

Х €ким Ї механ≥зм прийн€тт€ р≥шень органами ц≥Їњ юридичноњ особи;

Х €ким Ї правове становище представництв та ф≥л≥й даноњ юри≠дичноњ особи та де€к≥ ≥нш≥.

Ќе п≥дл€гаЇ сумн≥ву, що вс≥ зазначен≥ питанн€ по-р≥зному вир≥≠шуютьс€ в р≥зних правових системах. ” в≥тчизн€н≥й л≥тератур≥ за≠значаЇтьс€, що Ї лише один спос≥б виникненн€ юридичних ос≥б - в≥докремленн€ майна, €ке може в≥дбуватис€ €к разом ≥з об'Їднан≠н€м ос≥б, так ≥ без такого. «ауважуЇтьс€, у цьому зв'€зку, шо так≥ категор≥њ, €к оперативне управл≥нн€, повне господарське в≥данн€, державне чи казенне п≥дприЇмство, у сьогодн≥шньому њх розум≥н≠н≥, в≥д≥йдуть в ≥стор≥ю. Ђякщо держава поки що займаЇтьс€ госпо≠дарською д≥€льн≥стю, то вона маЇ це робити на тих самих засадах, що й ф≥зична чи юридична особа приватного права. “обто через господарськ≥ товариства, а не через €к≥сь п≥дприЇмства, €к≥ не Ї власниками у ринковому простор≥ї.

ѕроте форми зазначеного в≥докремленн€ майна бувають р≥зни≠ми, що, своЇю чергою, у той чи ≥нший спос≥б впливаЇ на правовий статус юридичноњ особи. “ому особистий статут юридичноњ особи встановлюЇтьс€ шл€хом визначенн€ њњ державноњ приналежност≥.

ѕ≥дірунт€м необх≥дност≥ встановленн€ державноњ приналежно≠ст≥ юридичноњ особи Ї така думка: €кщо т≥льки держава дозвол€Ї створенн€ юридичноњ особи, то й правова система в≥дпов≥дноњ держави повинна регулювати правосуб'Їктн≥сть такоњ особи. “а≠ким чином, реальний зв'€зок юридичноњ особи з в≥дпов≥дним пра≠вопор€дком стаЇ головним критер≥Їм визначенн€ нац≥ональност≥ юридичних ос≥б. ќднак встановленн€ цього зв'€зку в ћѕрѕ стаЇ завданн€м нетрив≥альним ≥ дл€ його вир≥шенн€ запропоновано, щонайменше, п'€ть засоб≥в, а саме:

2.1. ћ≥сце створенн€ (п≥д €ким зазвичай розум≥Їтьс€ м≥сце ре≠Їстрац≥њ) юридичноњ особи. ќск≥льки у юридичноњ особи може бути лише одне м≥сце реЇстрац≥њ (дл€ його зм≥ни необх≥дною Ї л≥к≠в≥дац≥€ такоњ особи в одн≥й держав≥ ≥ реЇстрац≥€ њњ в ≥нш≥й), цей критер≥й, покладений в п≥дірунт€ так званоњ теор≥њ ≥нкорпорац≥њ, створюЇ враженн€ простого, а тому - й вкрай привабливого. ¬т≥м, оск≥льки засновники юридичноњ особи можуть дов≥льно обрати державу м≥сц€ реЇстрац≥њ ≥ нав≥ть не зд≥йснювати в н≥й н≥€коњ д≥€ль≠ност≥, вимоги зв'€зку юридичноњ особи з правопор€дком держави реЇстрац≥њ виконуЇтьс€ не завжди. Ѕ≥льш того, цей критер≥й може надати за≥нтересованим особам можлив≥сть дл€ обходу закону.

2.2. ћ≥сце знаходженн€ органу управл≥нн€ юридичноњ особи. ‘актично, у цьому випадку мова йде про два р≥зновиди зв'€зку юридичноњ особи з правопор€дком держави:

Х м≥сце фактичного знаходженн€ юридичноњ особи (теор≥€ Ђстатутноњї ос≥лост≥);

Х м≥сце знаходженн€ кер≥вних орган≥в юридичноњ особи (теор≥€ Ђфактичноњї ос≥лост≥).

¬ обох цих випадках зв'€зок юридичноњ особи з певним право≠пор€дком посилюЇтьс€, тому багато автор≥в схильн≥ надавати пе≠ревагу (особливо у другому ≥з зазначених р≥зновид≥в) цьому кри≠тер≥ю пор≥вн€но з критер≥Їм м≥сц€ створенн€ юридичноњ особи.

ќднак застосуванн€ зазначених вище критер≥њв ≥нколи призво≠дить до суттЇвих кол≥з≥й. —права в тому, що р≥зн≥ законодавц≥ ви≠користовують р≥зн≥ з цих критер≥њв. ¬насл≥док цього виникаЇ €ви≠ще, €ке Ќ. ё. ™рпильова позначила €к в≥докремленн€ особистого статуту в≥д нац≥ональност≥ юридичноњ особи. ¬обгрунтуванн€ зробленого висновку вона навела так≥ приклади.

якщо юридична особа утворена в Ѕельг≥њ, де використовуЇтьс€ критер≥й ос≥лост≥, а у подальшому њњ адм≥н≥стра≥ивний центр пере≠м≥стивс€ до —Ўј (критер≥й ≥нкорпорац≥њ), тод≥ дана юридична особа у Ѕельг≥њ буде визнана американською ≥ навпаки, тобто, вона певною м≥рою втратить свою початковунац≥ональн≥сть. «≥ншого боку, коли юридичну особу утворено у —Ўј, а њњ управл≥нський центр перем≥ститьс€ до Ѕель≠г≥њ (Ќ≥меччини ≥ т. ≥н.), тод≥ у —Ўј вона залишитьс€ американсь≠кою, а у Ѕельг≥њ - бельг≥йською, тобто, пор€д з генетичною вона отримаЇ ще одну нац≥ональн≥сть. Ќарешт≥, €кщо юридичну особу утворено у держав≥, де застосовугтьс€ критер≥й ≥нкорпорац≥њ (јвст≠р≥€), ≥ њњ адм≥н≥стративний центр перем≥щуЇтьс€ до аналог≥чноњ правовоњ системи (у Ўвейцар≥ю, наприклад), тод≥, €к в јвстр≥њ, так ≥ у Ўвейцар≥њ вона буде вважатись австр≥йською, тобто, вона ма≠тиме Ђнеповнуї нац≥ональн≥сть.

2.3. ћ≥сце зд≥йсненн€ основноњ д≥€льност≥. ” цьому випадку зв'€зок м≥ж юридичною особою та в≥дпов≥дним правопор€дком стаЇ, €к правило, реальним, тобто зазначена вище вимога викону≠Їтьс€ повн≥стю. ћоже, тому, роль цього критер≥ю поступово зб≥ль≠шуЇтьс€, ≥ в≥н все част≥ше використовуЇтьс€ в ун≥ф≥кац≥€х. “ак, його використано €к основу визначенн€ закону, €кому п≥дпор€дко≠вуЇтьс€ юридична особа, у  онвенц≥њ про договори м≥жнародноњ кушвл≥-продажу товар≥в 1980 p.,  онвенц≥€х про м≥жнародний ф≥≠нансовий л≥зинг та про м≥жнародний факторинг (1988) ≥ де€ких ≥нших.

2.4. Ќац≥ональн≥сть ос≥б, що вход€ть до орган≥в управл≥нн€ юридичною особою. ” випадку з юридичною особою нер≥дкими с випадки, коли нац≥ональн≥сть засновник≥в юридичноњ особи ≤ на≠ц≥ональн≥сть самоњ ц≥Їњ особи не зб≥гаютьс€. јби мати змогу керу≠вати юридичною особою в ≥нтересах засновник≥в, останн≥ забезпе≠чують зам≥щенн€ необх≥дноњ к≥лькост≥ кер≥вних посад особами своЇњ нац≥ональност≥, на д≥€льн≥сть €ких вони, наприклад шл€хом виплати зароб≥тноњ плати, можуть реально впливати. ѕод≥бн≥ м≥р≠куванн€ було покладено в основу теор≥њ контролю, завданн€м €коњ Ї встановленн€ того правопор€дку, з €ким дана юридична особа реально пов'€зана.

як зауважуЇ ¬. ≤.  ис≥ль, даний критер≥й здеб≥льшого застосо≠вувавс€ в часи св≥тових в≥йн, коли важливо було розр≥зн€ти Ђсвоњхї ≥ Ђворожихї юридичних ос≥б. «в≥сно, до ворожих зачисл€лис€ юридичн≥ особи, контрольован≥ громад€нами ворожих держав.

ќдн≥ вчен≥ вважають, що теор≥€ контролю допомагаЇ у випад≠ках, коли потр≥бно встановити, кому в д≥йсност≥ належить юриди≠чна особа. ≤нш≥, навпаки, зауважують, що застосуванн€ принципу контролю, коли, €к образно зазначаЇтьс€ в л≥тератур≥, скидаЇтьс€ маска чи вуаль з юридичноњ особи, що дозвол€Ї визначити реальну приналежн≥сть юридичноњ особи до т≥Їњ чи ≥ншоњ держави, в д≥йс≠ност≥ може призвести до нестаб≥льност≥. “ому, незважаючи на у€вну простоту такого п≥дходу, застосуванн€ критер≥ю контролю дл€ визначенн€ нац≥ональност≥ юридичних ос≥б у чистому вигл€д≥ надм≥рно ускладнене.

2.5. Ќац≥ональна приналежн≥сть кап≥талу юридичноњ особи. ” ћѕрѕ непоодинокими Ї випадки, коли одна юридична особа, наприклад - транснац≥ональна корпорац≥€ (“Ќ ), утворюЇ так зван≥ доч≥рн≥ п≥дприЇмства, €к≥ функц≥онують в межах р≥зних правопор€дк≥в, отримуючи в них статус юридичних ос≥б. Ѕудучи юридичне самост≥йними, так≥ юридичн≥ особи фактично керуютьс€ материн≠ською компан≥Їю. “обто, даний критер≥й, по сут≥, повн≥стю вписуЇтьс€ в теор≥ю контролю, ≥ в≥н широкого розповсюдженн€ не зна≠йшов. “им б≥льш, що у випадку акц≥онерних товариств, €к≥ вийшли на св≥товий ринок, встановленн€ нац≥ональноњ приналежност≥ кап≥≠талу стаЇ самост≥йною ≥ вкрай складною проблемою.

¬. ¬. √аврилов, вивчаючи зазначен≥ критер≥њ, д≥йшов висновку, за €ким у сучасному св≥т≥ жоден з них не Ї безумовним. –озум≥ючи це, де€к≥ держави п≥шли шл€хом використанн€ дек≥лькох з них.

3. ÷им шл€хом розвиваЇтьс€ ≥ наше в≥тчизн€не законодавство. “ак, у ст. 25 «акону в≥д 23.06.2005 р. встановлюЇтьс€ загальне правило про те, що особистим законом юридичноњ особи вважа≠Їтьс€ право держави м≥сцезнаходженн€ юридичноњ особи, п≥д €ким розум≥Їтьс€ держава, в €к≥й юридична особа зареЇстрована або ≥ншим чином створена зг≥дно з правом ц≥Їњ держави (теор≥€ ≥нкорпорац≥њ). ј дал≥ зазначаЇтьс€, що за в≥дсутност≥ таких умов або €кщо њх неможливо встановити, застосовуЇтьс€ право держа≠ви, у €к≥й знаходитьс€ виконавчий орган управл≥нн€ юридичноњ особи (теор≥€ Ђфактичноњї ос≥лост≥). Ќаведен≥ положенн€ ст. 25 €вл€ють собою необх≥дну передумову застосуванн€ наступноњ статт≥ цього ж «акону, в≥дпов≥дно до €коњ цив≥льна правоздатн≥сть та д≥Їздатн≥сть юридичноњ особи визначаЇтьс€ особистим законом юридичноњ особи. ¬ н≥й в≥дтворене загальновизнане положенн€ ћѕрѕ, за €ким, €к слушно зауважила ќ. –.  ибенко, юридична особа не може мати за кордоном б≥льше прав, н≥ж надаЇтьс€ њњ особистим статусом. ѕроте, в цьому положенн≥ не€вно присут≠н≥й ≥ ≥нший аспект: €кщо певна орган≥зац≥€ не визнана юридичною особою в держав≥ свого походженн€, њњ статус вже визначено - во≠на не Ї суб'Їктом права ц≥Їњ ≥ноземноњ держави, а тому, за буква≠льним текстом ст. 26 «акону, вона не маЇ цив≥льноњ правоздат≠ност≥ та д≥Їздатност≥. ≤накше кажучи, вона не повинна визнача≠тис€ суб'Їктом ћѕрѕ.

Ѕезумовно, в≥дпов≥дний ≥ноземний суверен може визнати (за дотриманн€м необх≥дних формальностей) цю орган≥зац≥ю суб'Їктом свого нац≥онального права. ќднак таке р≥шенн€ до сфери ћѕрѕ в≥дношенн€ не маЇ: воно Ї питанн€м внутр≥шнього права в≥дпов≥дноњ держави.

« урахуванн€м зазначеного видаЇтьс€ вочевидь зайвою ст. 27 «акону в≥д 23.06.2005 р. —умн≥вною Ї вже назва ц≥Їњ статт≥: Ђќсо≠бистий закон ≥ноземноњ орган≥зац≥њ, €ка не Ї юридичною особою в≥дпов≥дно до права ≥ноземноњ державиї. —права в тому, що коли ≥ноземна орган≥зац≥€, зг≥дно з правом в≥дпов≥дноњ держави, не ви≠знана юридичною особою, тобто - не отримала статусу юридич≠ноњ особи, ц€ орган≥зац≥€ не мас особистого закону.

ўе г≥рше сто€ть справи з≥ зм≥стом ц≥Їњ статт≥. ¬важати, що особистим законом под≥бноњ орган≥зац≥њ Ї право держави, де ц€ орган≥зац≥€ створена, попри волю суверена, €кий не надав ц≥й ор≠ган≥зац≥њ особистого статусу (не визнав юридичною особою свого права), буде, щонайменше, нехтуванн€м принципу м≥жнародноњ ¬¬≤„Ћ»¬ќ—“≤.

«а ст. 29 «акону п≥дприЇмницька та ≥нша д≥€льн≥сть ≥ноземних юридичних ос≥б в ”крањн≥ регулюЇтьс€ законодавством ”крањни щодо юридичних ос≥б ”крањни, €кщо ≥нше не встановлено зако≠ном. ƒана статт€ маЇ назву ЂЌац≥ональний режим д≥€льност≥ ≥но≠земних юридичних ос≥б в ”крањн≥ї. ¬. ≤.  ис≥ль вважаЇ, що така норма спри€тиме подальшому впровадженню у в≥тчизн€не законо≠давство положень, €к≥ в≥дпов≥дають вимогам ринкових в≥дносин. ќднак зауваженн€ - Ђ€кщо ≥нше не встановлено закономї- пев≠ною м≥рою заважаЇ сприйн€ти з оптим≥змом висловлене ¬. ≤.  ис≥лем.

як стверджуЇтьс€, у б≥льшост≥ крањн св≥ту визнанн€ ≥ноземноњ юридичноњ особи суб'Їктом права та њњ допуск до зд≥йсненн€ пе≠редбачуваноњ господарськоњ д≥€льност≥ зд≥йснюЇтьс€ без виданн€ будь-€кого спец≥ального акта з боку в≥дпов≥дноњ держави. ”крањна до такоњ б≥льшост≥ не належить, бо у нас юридичн≥ особи, зг≥дно з ≤нструкц≥Їю про пор€док реЇстрац≥њ представництв ≥ноземних суб'Їкт≥в господарськоњ д≥€льност≥ в ”крањн≥, €ка затверджена Ќа≠казом колишнього ћ≥н≥стерства зовн≥шньоеконом≥чних зв'€зк≥в ≥ торг≥вл≥ ”крањни в≥д 18.01.1996 р. є 30, п≥дтверджують св≥й статут про нац≥ональн≥сть вит€гами з торгового, банк≥вського або судово≠го реЇстру тощо. ѕри цьому, зазначен≥ вит€ги повинн≥ бути засв≥д≠чен≥ в≥дпов≥дно до законодавства держави њх видач≥, перекладен≥ украњнською мовою та легал≥зован≥ у консульських установах ”крањни. ¬они можуть бути також засв≥дчен≥ у посольствах в≥дпо≠в≥дних держав в ”крањн≥ та легал≥зован≥ в ћ«— ”крањни. Ћегал≥зац≥€ (а ≥нколи - ≥ переклад) не потр≥бна, €кщо т≥льки м≥жнародним договором ”крањни про взаЇмну правову допомогу з в≥дпов≥дною державою це обумовлено спец≥ально.

«апропонована реЇстрац≥€ залишаЇ поза увагою випадки, коли зг≥дно знац≥ональним правом юридичноњ особи не вимагаЇтьс€ њх реЇстрац≥€ у торговому реЇстр≥. як стверджуЇ Ћ. ј. ™ремешв≥л≥, цив≥льн≥ компан≥њ ‘ранц≥њ (у сфер≥ операц≥й з нерухом≥стю, в≥ль≠них профес≥й тощо) не публ≥кують про себе в≥домост≥, не реЇстру≠ютьс€, њх д≥€льн≥сть регулюЇтьс€ не торговим, а цив≥льним кодек≠сом. ¬иникаЇ питанн€: €кими повинн≥ бути акредитуюч≥ доку≠менти дл€ таких п≥дприЇмств?

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 761 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

≈сть только один способ избежать критики: ничего не делайте, ничего не говорите и будьте никем. © јристотель
==> читать все изречени€...

1351 - | 1300 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.016 с.