Античний вплив на прадавні культури українських земель

Греки здійснювали колонізацію тих регіонів басейну Середземного та Чорного морів, де були сприятливі для землеробства умови. Так і на нашому узбережжі з'явилися грецькі міста-колонії, найбільшою з яких була Ольвія, розташована в гирлі Дніпра, поблизу сучасного Миколаєва. Осідаючи на цих землях, греки заводили своє господарство, садили виноградники, ловили рибу, вели жваву торгівлю з місцевим населенням. Це сприяло культурному обміну між народами й поширювало здобутки середземноморської культури на наших теренах, адже греки тоді мали зв'язки з усіма регіонами Середземномор'я.

Ольвія привернула до себе увагу вчених ще наприкінці ХVІІІ ст., коли було ідентифіковано її місцезнаходження. Епізодичні розкопки тут почалися з середини ХІХ ст., а систематичні, майже щорічні, ведуться з 1901 р. і дотепер. Внаслідок наукових досліджень розкопано близько 5 га території міста, відкрито два теменоси (священні ділянки) із залишками храмів, вівтарів та іншими спорудами, його центральну площу – агору з оточуючими спорудами, гімназію, будинок суду, житлові квартали і виробничо-господарські комплекси, фортифікаційні споруди різного часу. Досліджено некрополь та затоплену нині водами Бузького лиману частину міста. Під час багаторічних розкопок виявлено велику кількість високохудожніх творів мистецтва, які прикрашають вітрини багатьох відомих музеїв світу.

Херсонес Таврійський – таку назву носило місто-колонія, засноване грецькими колоністами понад дві з половиною тисячі років тому на південному заході Криму. Нині його руїни є однією з визначних пам'яток України та м. Севастополя. Cлово «херсонес» зазвичай перекладають з грецької як «півострів». Місто дійсно було розташоване на невеличкому півострові проміж двох бухт. Таври – войовниче плем'я, що заселяло сусідні гористі місцевості, – спричинили народження епітету «Таврійський», тобто, «розташований на території таврів». У 1827 р. тут розпочалися розкопки, які майже відразу принесли Херсонесу ще одну назву – «Руська Троя».

Археологи знаходять численні грецькі вироби не тільки на півдні України, а й на території Київської, Полтавської, Харківської областей.
У старих могилах, що вивчалися в різних куточках України, зустрічають гроші, які карбувалися в грецьких містах-колоніях, античні глиняні амфори з-під вина й оливи, грецькі вази й різні інші вироби античних майстрів, передусім,
з золота й срібла. Грецьким майстрам замовляли вироби з золота скіфи.
Для скіфських царів карбували греки й скіфські гроші. Греки росповсюджували нові технології, майстерність передових у тогочасному світі виробників.

В І ст. до н.е. Греція була завойована Римом, а у ІІІ ст. н.е. північне узбережжя Чорного моря після запеклої боротьби римлян з елліністичними Понтійським і Боспорським царствами опинилося у складі Римської імперії. Рабовласницьке Боспорське царство зі столицею в Пантікапеї (Керчі) продовжувало існувати, визнавши владу Риму. Відтоді знов пожвавлюються торговельні й культурні контакти українських земель з античним світом,
а серед місцевого населення починають поширюватися філософсько-релігійні вчення пізньої античності, у тому числі й християнська релігія.

Неоціненною є роль античної цивілізації в Північному Причорномор’ї
у процесі пізнішої християнізації Русі. Вже 325 р. боспорський єпископ Кадм поставив свій підпис під документами 1 Вселенського собору в Нікеї, що засвідчує існування в той час на Боспорі єпарії. А в V-VI ст. християнство стає тут панівною релігією й охоплює різні соціальні групи населення.

Ще в I-III ст. християнське віровчення проникає до Херсонесу. Очевидно, у другій чверті IV ст. воно отримало право на легальне існування та створило свою єпархію. Після включення полісів до складу Візантії, де християнство було державною релігією, християнство остаточно утверджується на півострові, аби звідти чрез декілька століть прийти на Русь.

 

Література

 

1. Абрамович С.Д. Світова та українська культура. – Львів: Світ, 2004. – 344 с.

2. Закович М.М. Культурологія: українська та зарубіжна культура. – К.: Знання, 2010. – 589 с.

3. Крип’якевич І.П. Історія України: Навч. посібник. – К.: Просвіта, 1992. – 550 с.

4. Кордон М.В. Історія української культури. – Львів: Магнолія, 2011. – 336 с.

5. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія: Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. – К.: Либідь. 1994. – 384 с.

6. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. / За заг. ред. Яртися А.В. та ін. – Львів: Світ, 1994. – 496 с.

7. Павленко Ю.В. Передісторія давніх русів у світовому контексті. – К.: 1994. – 440 с.

8. Пріцак О. Походження Русі: у 6 т. / Пер. з англ. Т. І. – К., 1999. – 1080 с.

9. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. – 392 с.

10. Чмихов М.О., Кпавченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. – К., 1992. – 180 с.

11. Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. – К.: Знання, 2009. – 413 с.

 

Запитання та завдання до самоконтролю

1. Де і коли склалася Трипільська культура? Назвіть її характерні риси.

2. Що Вам відомо про кіммерійську культуру?

3. Дайте характеристику культурі сарматів.

4. Яким богам вклонялися праслов’яни?

5. Які міфологічні уявлення про походження й побудову світу притаманні прасловя’нам?

6. Вкажіть ознаки античного впливуна прадавні культури українських земель.

7. Які стародавні міста античного світу були розташовані на наших землях?