Феномени етнічної, національної та світової культури. Поняття національного відродження

 

Культурологічний підхід надає поняттям етнічної й національної культури різний зміст. Етнічна культура виникає як спосіб буття людей, пов’язаних між собою спільним походженням та спільною господарською діяльністю. Вона формує сталу традицію етнічних символів, елементів побуту, звичаїв, фольклору тощо. Традиція транслює ці елементи з покоління в покоління на рівні родинних або сусідських відносин завдяки природнім здібностям кожної людини: пам’яті, усній мові, пісні, танцю, тобто не потребує додаткових технічних засобів фіксації та збереження. Етнічна культурамає позаписемний характер, вона анонімна, тобто позбавлена авторства, має локальний, обмежений у географічному й соціальному просторі ареал поширення, і при цьому самодостатня. Етнічна культура забезпечує єдність і розвиток етносу, тобто є умовою етнічної інтеграції. Важливою ознакою етнічної культури виступає її диференціююча функція, тобто здатність протиставляти й відрізняти «своїх» і «чужих». Деференціація зазвичай пов’язана з одним чи декількома складовими культури (мовою, релігією, художньою культурою).

Національна культура об’єднує людей, які мешкають на значно більшій, ніж етнос, території, і не обов’язково пов’язані кровно-родинними походженням й відносинами. Ключова умова існування національної культури – виникнення писемності й літератури, які стають головним фактором культурної інтеграції. Національна культура є результатом індивідуальної творчості, вона створюється освіченою частиною суспільства (письменниками, філософами, митцями, вченими) й має досить складну організацію. Поряд з традиційно-побутовою складовою національна культура містить вже професійні, спеціалізовані галузі. Більшість сучасних національних культур поліетнічні, але це не заважає їм формувати власні самобутні риси. Усвідомлення великими соціальними групами своєї причетності й належності до території свого мешкання, до загальнонаціональної літературної мови, традиції, символів складає головний зміст національної культури. Мова є найважливішим фактором національної інтеграції.

Поняття світової культури має вигляд ідеального концепту, який об’єднує найвищі прояви національних культур як взірців гуманізму. Інколи національна культура може бути відірвана від народу, мати суто елітарний характер, або формуватися в умовах, коли нація існує лише на рівні ідеї, як ідеальна духовна спільнота. Відносини між етнічною та національною культурами мають складний характер, подібно взаємодії традиції й новації. Національна культура збагачується завдяки зовнішньому діалогу, тому її розвиток спонукає її до відкритості, яка заперечує сутності етнічної культури. Етнічна культура консервативна, вона намагається зберегти відмінності між локальними елементами культури. Національна культура перебуває у постійному розвитку, нівелюючи ці відмінності з метою пошириної інтеграції, подолання будь-яких внутрішніх кордонів, створення загальної зацікавленості й розуміння.

Актуальною для сучасної української культури є тема національного відродження. Ситуація подолання культурної стагнації та занепаду складалася у наших землях багато разів. Цей досвід переконує, що умовою національного відродження є підйом національної самосвідомості, формування національної ідеї, яка консолідує інтереси народу. Розуміння й шанування культурної традиції, яка сформувалася на тлі національної писемності й літератури, щира зацікавленість у збереженні й розвитку національної культури як самобутнього явища є запорукою її відродження.

Література

 

1. Абрамович С.Д. Світова та українська культура. – Львів: Світ, 2004. – 344 с.

2. Білик Б.І., Горбань Ю.А., Калакура С.Я та ін. Історія української та зарубіжної культури / За ред. С.М. Клапчука, В.Ф. Остафійчука. – К.: Вища школа, Знання, 1999. – 326 с.

3. Горбач Н.Я., Гелей С.Д., Росінська З.П. Теорія та історія світової і вітчизняної культури. – Львів: Каменяр, 1992. – 352 с.

4. Закович М.М. Культурологія: українська та зарубіжна культура. – К.: Знання, 2010. – 589 с.

5. Європейська та українська культура в нарисах: Навч. посібник / За ред. І.З. Цехмістро, В.І. Штанько, В.С. Старовойт, В.М. Леонтьєвої – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 320 с.

6. Культурология: Учеб. пособие / Власенко О.И., Зайончковский Ю.В. – Х.: Парус, 2008. – 512 с.

7. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Навч. вид. / За заг. ред. А.В. Яртися та ін. – Львів: Світ, 1994. – 496 с.

8. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1992. – 392 с.

9. Шейко В.М., Білоцерківський В.Я. Історія української культури. – К.: Знання, 2009. – 413 с.

 

Запитання для самоконтролю

1. Що таке культура?

2. Які існують підходи до розуміння культури?

3. У чому полягає фундаментальна функція культури?

4. Які функції культури Вам відомі?

5. Що таке традиція?

6. Що таке культурна епоха?

7. Які типології культури Вам відомі?

8. Які ознаки цивілізації Вам відомі?

9. Чим етнічна культура відрізняється від національної?

10. Яку роль відіграє мова й література у становленні національної культури?