Види, принципи та інструменти взаємодії державного та місцевих бюджетів у зарубіжних країнах

Вважається, що стабільнішою частиною бюджетних трансфертів є ті, джерело яких прив’язане до доходів державного бюджету. У країнах із стабільною економікою бюджетні трансферти, що мають природу бюджетних дотацій, фінансуються саме з такого джерела. Що стосується зв’язаних бюджетних трансфертів, то найбільш підходящим для них джерелом є видатки бюджету залежно від обсягу місцевих видатків. Світова практика виділяє такі методи розподілу бюджетних трансфертів: пропорційно доходам місцевої громади; багатофакторна формула; компенсація фактичних видатків місцевих громад.

У зарубіжних країнах сформувалася розгалужена си­стема трансфертів. Вони є інструментом проведення дер­жавної регіональної фінансової політики. За допомогою трансфертів: здійснюється фінансове вирівнювання; фінансуються так звані агентські послуги (делеговані повноваження); забезпечуються послуги місцевої влади на рівні вста­новлених центральною владою мінімальних соціаль­них стандартів; компенсуються втрати окремих громад через додатко-ві витрати на послуги, якими користуються жителі ін­ших територіальних колективів.

Трансферти поділяються на чотири групи: розподілені податки; гранти; субвенції; інші.

Гранти поділяються на дві групи: специфічні гранти (субвенції): мають цільовий характер; генеральні гранти: не обумовлюються конкретною ме­тою їхнього витрачання.

За сучасних умов у багатьох країнах спостерігається тенденція спрощення системи трансфертів, зменшення чисе­льності їхніх видів.

Йде процес заміщення спеціальних трансфертів зага­льними, тобто не обумовленими конкретною метою. Це стало вимогою Європейської хартії про місцеве самоврядування.

135. Порядок «вертикального» та «горизонтального» бюджетного вирівнювання.

Фінансове вирівнювання - це процес усунення вертикальних і горизонтальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу фі­нансових ресурсів як між ланками системи бюджетів по вер­тикалі, так і між так званими бідними і багатими територіями по горизонталі.

Мета фінансового вирівнювання - перерозподіл фін. рес. на користь тих владних рівнів, котрі мають вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси, з метою їх усунення.

Вертикальний фіскальний дисбаланс (вфд) означає недо­статність фін рес певного рівня влади для забез­печення громадських і державних послуг у межах його завдань. Його можна усунути кількома шляхами:

центральна влада або влада вищого територіального рівня може взяти частину обов'язків із надання держа­вних і громадських послуг і тим самим зменшити коло обов'язків того рівня влади, в якого виник вфд;

запровадження тим рівнем влади, який має вфд, додаткових податків;

передача центральною владою частини своїх податків територіальному рівню влади, що має такий дисбаланс;

за рахунок надання центральною владою грантів, суб­сидій та інших трансфертів.

Горизонтальний фіскальний дисбаланс( гфд ) - це невід­повідність між обсягами фінансових ресурсів однієї або кіль­кох територіальних одиниць одного рівня обсягу завдань, які на них покладаються і які забезпечуються іншими територіа­льними одиницями цього рівня. Він виникає тоді, коли: одна або кілька територій того ж рівня не мають до­статніх фінансових ресурсів для надання державних і громадських послуг в обсягах, що надаються іншими територіями відповідно до певних стандартів; існують так звані бідні і багаті території; деякі території мають більші потреби, ніж інші; існує більш висока вартість державних і громадських послуг у межах одних територій порівняно з іншими.

Вихідні пропорції розподілу доходів між рівнями бюджету залежать, головним чином, від таких чинників, як вертикальний розподіл видаткових повноважень і ступінь нерівності подушових бюджетних доходів адміністративно-тери­торіальних утворень. Цими чинниками і визначається потреба в концентрації коштів у бюджеті вищого рівня для здійснення механізму вирівнювання.

Ступінь свободи місцевих органів влади у використанні вертикальних трансфертів визначається співвідношенням між зв’яза­ними бюджетними трансфертами (бюджетні субвенції та субсидії) та незв’язаними. Чим більше частка бюджетних дотацій у бюджетних трансфертах, тим більшу свободу мають місцеві громади. У деяких країнах система бюджетних трансфертів доповнюється горизонтальними бюджетними трансфертами, що характеризують відносини між бюджетами одного рівня. Такі системи горизонтального вирівнювання існують насамперед у розвинутих країнах. Проблема усунення гострих горизонтальних диспропорцій звужується, головним чином, шляхом надання прямих трансфертів найбіднішим категоріям населення.