Тарифна політика держави та місцевих органів влади в сфері житлового господарства

Тарифи – це різновид оптових або роздрібних цін, що встановлюються переважно на послуги суспільного характеру чи продукцію.

Відповідно до чинного законодавства розмір тарифів на житлово-комун послуги регулюється місцевими органами влади залежно від виду послуги, яка надається тим чи іншим житлово-комунальним п-вом, від споживачів, як-от населення, бюджетні організації, комерційні фірми, а також залежно від соц.-ек, природно-кліматичних, геополітичних та інших факторів.

Особливості системи тарифоутворення в ЖКГ:

= чинні тарифи не в повній мірі покривали витрати п-в-виробників ЖКПослуг;

= при формуванні тарифів широко застосовувалося перехресне субсидування, коли знижені тарифи на послуги для однієї групи споживачів (населення) покриваються завиденими тарифами на надання комун послуг для інших споживачів (п-ва і органі-ції);

= тарифи мали затратний характер, оскільки більшість з них формувалися виходячи з місцевих витрат;

= мала місце значна різноманітність рівнів і видів тарифів у зв’язку з територіальними відмінностями ви-ва і споживання послуг;

= у багатьох випадках досить значна диференціація на однакові послуги економічно не обґрунтовувалась;

= соціальна орієнтація тарифів для населення зумовлювалася наданням ЖКП на пільгових умовах;

= знижений рівень тарифів передбачав наявність системи бюджетних дотацій;

= у тарифах практично не враховувалися якісні параметри наданих послуг, а також умови їх ви-ва і споживання.

Величина тарифу визначається за формулою:

С – планова собівартість одиниці послуги відповідно до нормативів;

П – плановий прибуток п-ва, необхідний для його ф-ння та розвитку в розрахунку на одиницю реалізованої послуги.

 

/ 101. Фінансування робіт по технічному обслуговуванню житлових будинків, проведення поточного ремонту та вивезення сміття

Фінансування даних робіт є основними напрямками видатків житлового господарства (після з/п). Так, плата за технічне обслуговування житлових будинків становить 10-15% від заг видатків, поточний ремонт – до 10%, витрати на вивезення сміття – також у межах 10%. Дані витрати є однією зі складових при визначенні величини тарифів (нормативних витрат) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тобто компенсуються за рахунок оплати користувачів відповідних послуг. Іншими словами, сума грошових доходів, необхідна для фінансування даних робіт, формується за рахунок плати за проживання, яка надходить від мешканців будинків. Важливо зазначити, що саме від своєчасності розрахунків мешканців будинків з житловими організаціями залежить нормальне функціонування цих організацій та повнота і своєчасність їх розрахунків з ін. підприємствами, які надають послуги мешканцям будинків.

Планова собівартість одиниці послуги в житловому будинку визн за формулою:

Де Сп – планова собівартість одиниці послуги;

С – загальна сума планових витрат

Q – загальний обсяг споживання послуг окремими категоріями споживачів.

Витрати житл-експлуат організацій на утримання та ремонт житлового фонду залежать від:

=техн параметрів житлового фонду р-ну, як-то тип будівлі, складу матеріалів буд конструкцій, поверховості та виду покрівлі, оснащеності будівель інженерним обладнанням;

=його місцезнаходження (центр міста, його середня зона чи околиця);

=терміну і якості експлуатації будівлі, ступеня його зношення, періодичності здійснення кап ремонту.

Утримання та фінансування ремонту житлових будинків здійснюється відповідно до їх форми власності:

- муніципальних – органами місц само вряд + за рах коштів від оплати ремонтної складової в тарифах за утримання житла, передбачених на ремонт житлового фонду;

- відомчих – за рах власн коштів об’єднань, п-в, орган-цій, держ централізов капіталовкладень і довго строк кредитів банків + за рах коштів від оплати ремонтної складової в тарифах з утримання;

- будинків, що перебувають в особистій власності громадян – за рах домовласників.

 

102. Особливості планування витрат на капітальний ремонт житлового фонду.

Перелік робіт з кап ремонту визначається центральним органом викон влади з питаня ЖКГ. Ці витрати на практиці не включені до складу плати за житло.

Рекомендовані нормативи витрат на ремонт житлових будинків у % від балансової вартості, згідно з якими проводиться оцінка необхідних витрат на ремонт будівель залежать від типу (серії) житлових будинків. Так для цегляних будинків індивідуальних проектів залежно від кількості поверхів норми витрат з розрахунку на рік становлять: до 5 поверхів – 3,0; 6-10 поверхів – 2,1; 11 і вище – 1,4. також існують свої нормативи для типових цегляних будинків, великопанельних будівель, великоблочних будівель та дерев’яних будівель.

Щомісячний розмір ремонтної складової плати за житло по кожному класу будинків визначається на підставі дефектних актів та фактичних кошторисів фізичного стану кожного окремого будинку з урахуванням робіт.

Планова собівартість ремонтної плати за житло визначається

Срем – собівартість ремонтної складової плати за житло;

Вкап – аг сума планових витрат на кап ремонт певного переліку робіт;

Сзаг – плановий обсяг обслуговування аг площі житла.

До ремонтної складової плати за житло належать вартість поточного ремонту (за умови виключення її із експлуатаційної складової) окремого будинку, що визначається за формулою:

Сп- в-сть поточ ремонту;

Р – нормативна в-сть поточ ремонту в цілому по місту, грн.;

П – аг площа житлового фонду міста, м кв;

К – коеф частки поточ ремонту, як відношення сер експертної вартості 1 м кВ житла по місту до експертної в-сті 1 м кВ житла конкретного будинку.

Що міс розмір ремонтної складової плати за житло по кожному класу будинків визначається на підставі дефектних актів та фактичних кошторисів фізичного стану кожного окремого будинку з урахуванням робіт відповідно до чинного порядку, встановленого Держжитлокомунгоспом України.

При плануванні витрат на ремонт житлового фонду також закладається плановий показник прибутку житлової організації, яка здійснює проведення кап ремонту. Це необхідно для реалізації проектів розвитку житлової організації. Фонд розвитку ЖО включає амортизацію і фонд нагромадження, сформований із прибутку, що залишається у розпорядженні п-ва.