Види податкових надходжень
Лекции.Орг

Поиск:


Види податкових надходжень




Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові платежі.

До місцевих податків та зборів належать:

— податок з реклами, 0,1% від вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% від вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час;

— комунальний податок (до 10% від неоподаткованого мінімуму доході вгромадян на місяць за кожного працівника);

— готельний збір (до 20% від добової вартості найманого житла);

— збір за припаркування автотранспорту, у спеціально обладнаних місцях 3%, в необладнаних 1%;

— ринковий збір, для фізичних осіб 0,05-0,15%, для юридичних 0,2-2%;

— збір за видачу ордера на квартиру (до 30%);

— курортний збір (до 10%);

— збір за участь у бігах на іподромі (у розмірі 3 неподаткових мінімумів доходів громадян);

— збір за виграш у бігах на іподромі, від розміру виграшу 6%;

— збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, 5% від суми участі;

— збір за право використання місцевої символіки, від 0,5% до 5 неподаткових мінімумів;

— збір за право проведення кіно- і телезйомок;

— збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу й лотерей, до 0,1% від вартості виставлених товарів;

— збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, 0,5 неподаткових мінімумів;

— збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі;

— збір з власників собак.

33.Облігації місцевої позики.

Облігація місцевої позики – ЦП, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього ЦП в передбачений умовами випуску строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Рішення про випуск облігацій місцевої позики приймається сільською, селищною, міською, районною, обласною, міст Києва та Севастополя Радами.

Емітентом облігацій місцевої позики виступає відповідна Рада.

Рада може уповноважити інші органи місцевого самоврядування або виконавчі органи відповідного рівня здійснити необхідні організаційні заходи, пов'язані з емісією облігацій місцевої позики.

Випуск та обіг облігацій місцевої позики АР Крим здійснюється відповідно до вимог цього Положення.

Розміщення облігацій місцевої позики здійснюється на добровільних засадах.

Власниками облігацій місцевої позики можуть бути юридичні та фізичні особи, резиденти та нерезиденти України.

Державна комісія з ЦП та фондового ринку може встановлювати особливості придбання облігацій місцевої позики нерезидентами України.

Облігації місцевої позики випускаються в документарнійформі на пред'явника або у бездокументарній формі з урахуванням законодавства про депозитарну діяльність.

Мінімальна номінальна вартість облігації місцевої позики не може бути менше 1 коп.

 


29.Закріплені за місц бюджетами загальнодержавні податки і збори, їх склад і характеристика.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місц самовряд та врах при визнач обсягу міжбюдж трансфертів, належать:

1) податок з доходів фіз осіб (до доходів бюджетів м. Києва та Севастополя зарах 100% заг обсягу податку з доходів фіз осіб, міст республ АРК. та обл знач- 75 %, сіл, їх об'єднань, селищ, міст р-ного знач зараховується 25%)

2) 50 % збору за спец використання лісових ресурсів держ знач, що зарах до міських бюджетів м. Києва та Севаст;

3) 50 % збору за спец водокористув (крім збору за спец водокористування місц знач), що зарах до міських бюджетів м. Києва та Севаст користувачами води за місцем її забору;

4) 50% платежів за користув надрами заг-держ знач, що зарах до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

5) плата за використ ін природних ресурсів, що зарах до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

6) плата за ліцензії на певні види госп-кої д-сті та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних місцевих рад;

7) плата за ліцензії та сертифікати, що зарах до міських бюджетів м Києва та Севаст ліцензіатами, які здійснюють діяльність на території міст Києва та Севастополя;

8) плата за ліцензії на в-тво ріхзних видів спирту, алк напоїв та тютюнових виробів, що зарах до міських бюджетів м Києва та Севаст;

9) плата за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом, що зарах до міських бюджетів м Києва та Севаст;

10) плата за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що зарахься до міських бюджетів м Києва та Севаст;

11) плата за держ реєстрацію (крім реєстрац збору за проведення держ реєстрації юр осіб та фіз осіб – п-ців), що зарах до міських бюджетів міст Києва та Севастополя;

12) реєстраційний збір за проведення держ реєстрації юр осіб та фіз осіб – п-ців, що справляється виконавчими органами відповідних місцевих рад;

13) плата за ліцензії на право оптової торгівлі алк напоями та тютюн виробами, що зарах до міських бюджетів м Києва та Севаст;

14) плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алк напоями та тютюн виробами, що зарах до міських бюджетів м Києва та Севаст;

15) держ мито в частині, що належить відповідним бюджетам.

30.Регулюючі податки і збори: переваги і недоліки в їх використанні.

Регульовані доходи – це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.

До основних регульованих доходів належать:

податок на додану вартість;

податок на прибуток підприємств (за винятком тих, що перебувають у комунальній власності);

акцизний збір;

прибутковий податок із громадян;

плата за землю.

Регульовані доходи зараховуються до місцевих бюджетів за індивідуальними ставками та єдиними нормативами відрахувань.

Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що становлять так звані регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 відсотків.

31.Формування доходів місцевих бюджетів за рахунок місцевих податків та зборів.

До місц належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом(ПК), рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язк до сплати на території відповідних територіальних громад.

До місцевих податків належать:

- податок на нерух майно, відмінне від земельної ділянки;

- єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

-збір за провадження деяких видів підпр-цької діяльності;

- збір за місця для паркування транспортних засобів;

- туристичний збір.

Місцеві ради обов'язково установл податок на нерух майно, відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підпр-цької діяльності.

. Місцеві ради в межах повноважень, визначених ПК, вирішують питання відповідно до вимог ПК щодо встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Установлення місц податків та зборів, не передбачених ПК, забороняється.

Зарахування місц податків та зборів до відповідних місц бюджетів здійснюється відповідно до Бюдж кодексу Укр.

Ставки податку на нерух майно, відмінне від земельної ділянки встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр житлової площі об'єкта житлової нерухомості:

-для квартир, житл площа яких не більше 240 кв. метрів, та житлових будинків, житл площа яких не більше 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 % розміру мін з/п, встановленої законом на 1 січня звіт року;

-для квартир, житл площа яких більше 240 кв. метрів, та житл будинків, житл площа яких більше 500 кв. метрів, ставка податку становить 2,7 % розміру мін з/п, встановленої з-ном на 1 січня звіт року.

Ставки збору за місця для паркування трансп засобів встановлюються за кожний день провадження д-сті із забезпеч паркування трансп засобів у грн за 1 кв метр площі земельної ділянки, відведеної для орг-ції та провадження такої д-сті, у розмірі від 0,03 до 0,15 % мін з/п, установленої з-ном на 1 січня звіт року.

Платниками збору за провадження деяких видів підпр-цької д-сті є суб'єкти госп-ня (юр особи та фіз особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують патенти та провадять такі види -цької д-сті:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) д-сть з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним КабМіном Укр;

в) торгівля вал цінностями у пунктах обміну іноз валюти;

г) д-сть у сфері розваг (крім проведення держ грош лотерей).

Ставка збору за провадж торг д-сті та д-сті з надання платних послуг встановлюється в таких межах:

а) на території м.Києва та обл центрів - від 0,08 до 0,4 розміру мін з/п;

б) на території м Севастополя, міст обл знач (крім обл центрів) і р-них центрів - від 0,04 до 0,2 розміру мін з/п;

в) на території ін насел пунктів - до 0,1 розміру мін з/п

Ставка туристичного збору встановлюється у розмірі від 0,5 до 1 % до вартісті усього періоду проживання (ночівлі) . Згідно з рішенням сільської, селищної та міської ради справляння збору може здійснюватися:

а) адмін-ми готелів, кемпінгів, мотелів, гуртожитків для приїжджих та ін закладами готельного типу, санаторно-курортними закладами;

б) квартирно-посередницькими орг-ціями, які направляють неорганіз осіб на поселення у будинки (квартири), що належать фіз особам на праві власності або на праві користування за договором найму;

в) юр особами або фіз особами – підпр-цями, які уповноважуються сільською, селищною або міською радою справляти збір на умовах договору, укладеного з відповідною радою.

за вирахуванням податку на додану вартість..

32. Склад доходів місцевих бюджетів, що враховуються / не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Доходи місцевих б-тів, що враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів:

1) 50% под.. з дох. фіз.. осіб, що сплач-ся на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань

2) 15% сплати за землю, що сплач-ся на території сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань

3) плати за лінзії на провадження певних видів господарської д-ті та сертифікати, що вид-ся районними держ-ми адмін.-ми

4) плати за держ. реєстрацію суб’єктів п-цької д-ті, що сплач-ся районними держ-ми адміністраціями

5) надходження адміністративних штрафів, що наклад-ся районними державними адмістраціями або утвореними ними в установленими порядку адміністративними комісіями.

НЕ враховуються:

1) місцеві податки і збори, що зарах-ся до б-тів місцевого самоврядування

2) 100% плати за землю (для б-тів м. Києва, Севастополя); 75% (для б-тів міст республіканського АРК та міст обласного значення); 60% (для б-тів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань)

3) под. з власників транспортних засобів і інших самохідних машин

4) надходження сум % за користав. тимчасово вільними б-тними коштами

5) под. на промисел, що зарах-ся до б-тів місц самоврядув

6) надходж дивід, нарахованих на акції господ-их тов.-тв, що є у власності відповідної територ громади

7) плата за забрудн навкол прир середовища у частині, що зарах-ся до відповідного б-ту

8) кошти від відчуж майна, яке знах-ся у комун-ій власності

9) фіксований с.г-ий под у частині, що зарах-ся до б-тів місц. самоврядув.

10) плата за оренду майнових комплексів, що знах-ся в комун. власності

11) надходж. від місцевих грошово-речових лотерей

12) плата за гарантії

13) гранти за дарунки у вартісному обрахунку

14) власні надходження б-тних установ, що утрим-ся за рах коштів відповідного б-ту

15) под. на приб п-ств комун форми власності

16) платежі за спец використ прир рес місц значення

17) інші надходження.

34.Переваги і недоліки боргового фінансування місцевих потреб.

Нерозвиненість місцевих запозичень стримує розвиток міської інфраструктури, обмежує інвестиційну діяльність органів місцевого самоврядування, їхні можливості надавати якісні послуги населенню. Тому становлення ринку місцевих запозичень в Україні є одним з найважливіших завдань розвитку місцевого самоврядування.

Переваги:

1) Кредитор надає свої кошти в обмін на обіцянки повернути борг і виплатити відсотки добровільно та з готовністю, оскільки він, маючи різні можливості розміщення своїх коштів, вибирає пропозицію місцевої влади.

2) Здатність місцевих органів влади обслуговувати свої борги залежить насамперед від майбутніх власних доходів місцевого бюджету.

3) Наявність високого ступеня незалежності, позаяк місто, в принципі, за прагненням може фінансувати свої видатки за допомогою кредитів.

4) Стан місцевого боргу контролюють вищі органи влади.

Недоліки:

1) Обслуговування боргу стає важким тягарем бюджетів майбутніх років.

2) Місто, будучи в ролі позичальника, повинно завжди аналізувати, а чи не стануть ці легко одержані гроші важким тягарем для майбутніх бюджетів. Адже кредити пов’язані з виплатою відсотків та основної суми боргу, і для їх фінансування знову треба брати кредити (котрі необхідно також повертати з відсотками) або збільшувати податки (скорочувати витрати).

3) У разі одержання кредитів на ринку капіталів коло кредиторів місцевих органів досить невелике.

4) Небезпека неконтрольованого зростання місцевої заборгованості.

 

38.Необхідність фінансового планування на різних рівнях місцевих органів влади та управління, методи фінансового планування.

Фінансове планування місцевих бюджетів здійснюється за допомогою таких методів:

Нормативний – розраховується потреба суб’єкта господарювання у фінансових ресурсах та їх джерелах.

За основу беруться норми амортизаційних відрахувань, рентабельності окремих видів товарів, робіт та послуг, обігових коштів, ставки заробітної плати, норми витрачання коштів у бюджетних установах, норми відрахувань до фондів соціального призначення тощо.

Розрахунково-аналітичний – за базовий індекс приймаються зміни цього індексу в плановому періоді, а потім розрах-ся планова величина його показника.

Балансовий – шляхом побудови балансу досягається взаємопогодження наявних фінансових ресурсів та фактичної потреби в них.

Нині цей метод набуває особливого значення, оскільки всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.

Економіко-математичного моделювання – дає змогу дослідити кількісне відображення взаємозв’язків між фінансовими показниками та чинниками, які впливають на величину цього показника.

Метод оптимізації планових рішень – розробляють декілька варіантів планових показників, з яких обирають найоптимальніший варіант.

36.Склад та структура видатків місцевих бюджетів.

Видатки різних бюдж. розподіл. на поточні видатки та видатки розвитку.

Поточні видатки-витрати бюджету на фінанс-ня мережі підприємств,установ,що діють напочаток бюджет. періоду і на фінанс-ня заходів щодо соц. захисту населення,утримання апарату управління,на соц.обслуговування населен.

В основ побуд.поточн.бюдж. покладений принцип забезпеч.достатн.рівня розвитку регіона,стабільн.надходж.коштів,пріоритетн.розвиток соц.-культур.сфери,наукова обгрунтованість,обов”язк.характер виконан.поточного бюджету.

До видат.розвитку належ.витрати на фінансуван.інвестиц. та іноваційної діяльності,реаліз.програм соц.-економічн. розвитку міста, капітал. будівництво, придбання обладнання та ін.техніки,та ін.видатки пов’язані з розширеним відтворенням.

Основними принципами бюдж.розвитку є тісний зв”язок з поточ.бюдж.,зміна бюдж-их пріоритетів,виконан.в міру надходж.коштів,напрями використання бюдж.розв. можуть змін.у відповідності зі змінами плану соц.і економіч.розвитку міста.

Співвіднош. між поточн.бюдж.та бюдж.розвитку нестабільне і в основному залежить від досягнутого рівня екон.і соціал.розвитку регіона.

Видтки місц.бюдж.можна поділ.на:

-видат., пов”язані з виконан. власних повноважень місцев. самоврядування

-видат., пов”яз, з реалізац. делегованих законом повноважень

37.Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

Розмежування видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі групи:

1) видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань)

2) видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян Укр (здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів)

3) видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах Укр (здійснюються з бюджету АР Крим та обласних бюджетів).

З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп

39.Особливості складання фінансових планів.

Фінансовий план складається на рік з поквартальною розбивкою за формою, що додається та супроводжується пояснювальною запискою.

Особливість фінансових планів — вони складаються виключно в грошовій формі.

Саме бюджет як основний фінансовий план держави затверджується державними органами.

Перед складанням державного бюджету ВР приймає бюджетну резолюцію, яка визначає основні напрямки бюджетної політики на наступний рік.

Бюджетна резолюція повинна бути прийнята не пізніше 1 червня, або 1-го наступного за цією датою дня пленарних засідань ВРади.

З доповіддю про основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем’єр-міністр України або Міністр фінансів.

Після прийняття бюджетної резолюції Кабінет Міністрів України організовує складання проекту державного бюджету.

Для цього доводить до представницьких і виконавчих органів такі показники:

- проектні нормативи відрахувань від регулюючих доходів,

- розміри дотацій і субвенцій з державного бюджету України,

- перелік видатків, які передбачають передати з держаного бюджету обласним бюджетам, а також містам Києву і Севастополю,

- для складання проекту бюджету здійснюється розробка основних макроекономічних показників: ВВП, Національний дохід, зведений баланс фінансових ресурсів держави, баланс доходів і видатків населення, платіжний баланс, валютний план. дані показники розробляються до 1 червня і складаються Міністерством економіки. Проект державного бюджету розробляє Міністр фінансів, який до 15 серпня повинен подати складений державний бюджет у зведений бюджет на розгляд Кабінету міністрів.

Розглянутий Кабінетом міністрів проект державного бюджету подається на розгляд Президенту, який повинен подати до Верховної Ради проект бюджету з відпрацьованими додатками:

 

40.Роль місцевих фінансових органів у регіональному фінансовому плануванні.

На Державне казначейство покладаються такі завдання: організовувати, здійснювати і контролювати виконання Державного бюджету. Державне казначейство займається збором і аналізом інформації про стан фінансів країни, прогнозуванням обсягів державних фінансових ресурсів, оперативним керуванням ними. обслуговуванням зовнішнього боргу України.

Основним контролюючим органом фінансової діяльності підприємців є Головна державна податкова адміністрація, до складу якої входять державні податкові інспекції в областях, районах, містах, основним завданням якої є додержання законодавства про податки, повний облік усіх платників податків та інших обов’язкових платежів у бюд­жет, здійснення контролю і забезпечення правильності обчислення та сплати цих податків.

Забезпечення в Україні контролю за ефективним цільовим використанням бюджетних коштів покладено на органи Державної контрольно-ревізійної служби, яка здійснює державний контроль за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів.

Рахункова палата веде парламентський контроль переважно на рівні центральних органів управління державою, а Державна контрольно-ревізійна служба — починаючи з бюджетних установ у селах, аж до міністерств і відомств. Рахункова палата складається тільки з центрального апарату.

41.Фінансування власних та делегованих державою повноважень, порядок їх здійснення та законодавче закріплення.

Видатки місцевих бюджетів можна поділити на 2 окремі частини:

§ видатки, пов’язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування;

§ видатки, пов’язані з реалізацією делегованих законом повноважень органів державної виконавчої влади.

Держава фінансує в повному обсязі здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в Законі України про Державний бюджет України.

Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

§ видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, передбачені Бюджетним кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання АРеспубліці Крим та місцевому самоврядуванню;

§ видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання АРеспубліці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх виконання на основі принципу субсидіарності;

§ видатки на реалізацію прав та обов’язків АРеспубліки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.

 

До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

§ органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

§ освіту:

§ дошкільну освіту;

§ загальну середню освіту (школи — дитячі садки);

§ первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти);

§ сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

47.Специфіка планув і фінансув капіт укладень у сферу матер в-ва, житлового буд-ва, буд-ва об’єктів соц-культ-го призначення.

Витрати на капіт вкладення (на очисні споруди, буд-во шляхів і тротуарів, газифікацію, електрифікацію тощо) проводяться за рахунок бюджету, і з залученням коштів підприємств, організацій усіх форм власності згідно з програмами, затвердженими відповідними радами.

Витрати на капітальний ремонт об’єктів благоустрою проводяться за рахунок бюджету і визначаються відповідно до встановлених норм за видами видатків – шляхи, тротуари, водопроводи, каналізація, вуличне освітлення тощо і згідно з кошторисом.

Поточне утримання об’єктів міського благоустрою – санітарна очистка вулиць і тротуарів, вуличне освітлення тощо – проводяться за рахунок коштів відповідних бюджетів на підставі кошторисних розрахунків.

44.Порядок планування та фінансування соціально-культурних установ.

Порядок планування та фінансування соціально-культурних установ та заходів називається кошторисним.

Кошторис видатків є загальним плановим документом, який визначає обсяг, цільове спрямування та поквартальний розподіл коштів, які виділяються з бюджету на проведення соціально-культурних заходів з господарського та культурного будівництва.

Бюджетні установи та центральні заходи фінансуються за рахунок коштів бюджету і за затвердженими для них кошторисами доходів і видатків.

42.Порядок фінансування з поточного бюджету та бюджету розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджету на фінансування мережі п-ств, установ, організацій та органів, які діють на початок бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту населення, утримання апарату управління та служб органів місцевого самоврядування, соціального обслуговування та інших заходів.

Кошти поточного бюджету спрямовуються на фінансування установ і закладів, що утримуються за рахунок бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.

Напрями використання поточного бюджету:

§ соціальний захист та соціальне забезпечення;

§ соціально-культурна сфера;

§ охорона здоров’я;

§ фізична культура і спорт;

§ видатки на житлове господарство;

§ видатки на фінансування пасажирського транспорту;

§ видатки на утримання органів влади.

Поточні видатки потребують негайного та своєчасного фінансування. Таке фінансування може забезпечуватись лише за наявності відносно стабільних джерел доходів.

До видатків розвитку належать витрати на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, субвенції, кошти на реалізацію програми соціально-економічного розвитку міста, капітальне будівництво, придбання обладнання, транспортних засобів та іншої техніки, інші видатки на розширене відтворення, а також на фінансування субвенцій та на сплату основної частини боргу органів місцевого самоврядування.

Бюджет розвитку має фінансувати розширене відтворення всіх сфер діяльності на місцевому рівні.

Його бюджетні пріоритети можуть змінюватись залежно від того, як виконується поточний бюджет.

Співвідношення між поточним бюджетом і бюджетом розвитку нестабільне і в основному залежить від досягнутого рівня економічного та соціального розвитку регіону.

 

43.Склад і характеристика видатків, які враховуються/ не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.

До видатків, які здійснюють з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх обєднань і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів належать видатки на:

1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення

2) освіту: дошкільну, загальну середню

3) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну, стаціонарну допомогу

4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби, бібліотеки.

5) місцеву міліцію.

НЕ враховуються видатки на:

1) місцеву пожежну охорону

2) позашкільну освіту

3) соц. захист та соц. забезпечення

4) місцеві програми розвитку ЖКГ та благоустрою населених пунктів

5) культурно-мистецькі програми місцевого значення

6) програми підтримки кінематографії та засобів масової інформації місцевого значення

7) місцеві програми з розвитку фіз. культури та спорту

8) типове проектування, реставрацію, охорону памяток архітектури місцевого значення

9) транспорт, дорожнє господарство

10) заходи з організації рятування на водах

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування

12) управління комунальним майном

13) регулювання земельних відносин

14) інші програми.

 

45.Розрахунки основних показників кошторисного фінансування, види кошторисів.

Бюджетні установи та центральні заходи фінансуються за рахунок коштів бюджету і за затвердженими для них кошторисами доходів і видатків.

Можна виділити такі види кошторисів:

Індивідуальні – відбивають специфіку й особливості виробничої діяльності установи. Дані кошториси розробляються за затвердженими формами і розрізняються за видами бюджетних установ (школами, лікарнями, дитячими садками і т.д.). Кошторис складається з двох частин — загального і спеціального фондів.

Загальні – являє собою основний фінансовий документ, який визначає обсяг, цільове призначення і розподіл коштів загального і спеціального фондів, що виділяються з бюджету на утримання кількох типових установ, що обслуговуються однією централізованою бухгалтерією.

Кошториси видатків на централізовані заходи – складаються міністерствами, відомствами або управліннями виконкомів місцевих рад. На їхній основі фінансуються витрати на підготовку кадрів, придбання спеціального, цінного інвентаря і навчального обладнання, медичного обладнання тощо.

Зведені галузеві – об’єднані в один кошторис індивідуальні кошториси однотипних установ, кошториси видатків на централізовані заходи і загальні кошториси міністерств і управлінь виконкомів.

 

49.Сутність міжбюджетних відносин в Україні.

Міжбюджетні відносини в Україні — це спеціалізована форма взаємозв’язків і взаємозалежностей між місцевими бюджетами і Державним бюджетом України, а також між окремими рівнями системи місцевих бюджетів.

Взаємозв’язок органів влади і управління виявляється в необхідності фінансування єдиних суспільних потреб, у кількісному і якісному розмежуванні бюджетних ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями і по вертикалі державного управління.

Об’єктом міжбюджетних відносин виступають фінансові ресурси, що розподіляються між бюджетами різних рівнів для усунення диспропорцій в економічному розвитку регіонів.

Таким чином, міжбюджетні відносини об’єктивно зумовлені тим, що, як і будь-які фінансові відносини, виникають через суспільну потребу в перерозподілі бюджетних ресурсів на користь бюджетів, що в меншій мірі забезпечені чи мають у цей час більшу потребу в коштах.

Цілісне функціонування бюджетної системи забезпечується взаємодією всіх її ланок.

50.Склад і структура взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом, їх особливості.

Можливо виділити три групи критеріїв, аби розкрити сутність розподілу делегованих державних повноважень між різними рівнями місцевого самоврядування:

Перша група — видатки, пов’язані з функціонуванням бюд­­­жетних установ, які забезпечують часткове виконання мінімальних соціальних послуг, гарантованих державою і розташованих найближче до споживачів (медичні пункти, амбулаторії, початкові школи, сільські та селищні клуби тощо).

Друга група — видатки, пов’язані з функціонуванням бюд­жет­них установ, які забезпечують мінімальні соціальні послуги, гарантовані державою для всіх громадян України відповідно до норм та стандартів, визначених державою (середні школи, лікарні широкого профілю, клуби, палаци культури, бібліотеки, стадіо­ни тощо).

Третя група — видатки, пов’язані з функціонуванням бюд­жет­них установ, які забезпечують гарантовані державою мінімальні соціальні послуги для окремих категорій громадян, або видатки на виконання спеціальних програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України (школи-інтернати, спе-
ціалізовані лікарні, облас­ні бібліотеки, театри, філармонії
тощо).

 

51.Розподіл видатків відповідно до розподілу повноважень між державною владою і органами місцевого самоврядування.

Видатки першої групи забезпечуються радами міст, селищ, сіл відповідно до виділених державою бюджетних ресурсів.

Видатки другої групи забезпечуються міськими радами міст обласного значення та районними радами, які виступають від імені територіальних громад міст, селищ, сіл. Видатки третьої групи забезпечуються в повному обсязі облас­ними радами.

До видатків, які виконуються за рахунок коштів обласних бюджетів, належать:

1) освіта;

2) охорона здоров’я;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення;

4) культура і мистецтво;

5) фізична культура і спорт.

До видатків, які виконуються за рахунок коштів районних та міських міст обласного значення бюджетів, належить:

1) управління;

2) освіта;

3) охорона здоров’я;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення;

5) житлово-комунальне господарство;

6) культура і мистецтво;

7) фізична культура і спорт.

Розподіл видатків між районним бюджетом та бюджетами міст районного значення, селищ, сіл виз­начається районною радою. Розподіл видатків між бюджетними установами одного типу здійснюється районною чи міською міста обласного значення радою пропорційно відповідно до узагальнених показників, визначених галузевими нормами та стандартами.

 

55.Використання, в процесі виконання бюджету, різних форм взаємодії між Державним і місцевими бюджетами.

В Україні використовуватися такий інструмент, як офіційні трансферти, тобто кошти, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, і кошти, що передаються Державному бюджету з бюджетів областей і міст Києва та Севастополя.

Як інструмент організації міжбюджетних відносин в Україні використовуються і міжбюджетні взаєморозрахунки для перерозподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи в процесі виконання Державного і місцевого бюджетів.

Бюджетні позички надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету, вони підлягають поверненню протягом поточного бюджетного року. З місцевих бюджетів вищого територіального рівня можуть надаватися відповідні бюджетні позички органам влади територій нижчого рівня. Для обласних і районних бюджетів Конституцією України передбачено такі інструменти міжбюджетних взаємовідносин, як кошти державного бюджету на формування обласних і районних бюд­жетів і кошти місцевих бюджетів, що залучаються до обласних і районних бюджетів на договірних засадах.

52.Забезпечення місцевих бюджетів доходними джерелами для виконання власних та делегованих державою фінансових зобов’язань.

Власні доходи — це доходи (податкові і неподаткові надход­ження), що формуються і використовуються місцевими органами влади на підвідомчій їй території. Органи місцевого самоврядування повинні самостійно планувати власні доходи і постійно прагнути до збільшення їхньої частки в загальній сумі надходжень. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в процен­т­ному відношенні (повний чи частковий) загальнодержавні доходи (податки і збори) можна розділити на закріплені і регулюючі.

Закріплені доходи — це доходи, що цілком у визначеній частині закріплюються за тим чи іншим бюджетом.

Регульовані доходи — це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Бюджетні дотації — це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат. Дотація не може мати цільового призначення.

Бюджетні субсидії — це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат. Під бюджетною субвенцією розуміють трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.

 

53.Перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів.

Через державний бюджет здійснюється перерозподіл частини фінансових ресурсів між Автономною Республікою Крим, областями і містами республіканського підпорядкування. Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, районні, міські, сільські бюджети забезпечують фінансування програм та заходів, здійснюваних органами місцевого самоврядування.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу фінансових ресурсів, які перерозподіляються через бюджетну систему. Але в умовах перехідної економіки провідна роль бюджету в перерозподілі фінансових ресурсів, як і національного багатства в цілому.

Світовий досвід свідчить, що з розвитком ринкових відносин роль держави в розподільчих процесах має зростати, і бюджет в цьому плані є найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У більшості розвинутих країн світу через бюджет перерозподіляється від 30 до 50 % валового внутрішнього продукту. Уся проблема в тому, як знайти виважені форми і методи цього перерозподілу, що в умовах України є одним з найважливіших завдань. В державі досі не навчилися ефективно використовувати бюджетний механізм в управління економікою.

 

56.Взаємовідносини в бюджетній сфері між різними рівнями місцевих бюджетів, їх особливості.

Процес децентралізації державної влади має супроводжуватися передаванням частини керівних повноважень по вертикалі управління, розширенням самостійності у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку території місцевими органами влади. Формується система органів управління потоками бюджетних ресурсів, до компетенції яких належить право вирішення питань про розміри, напрями, терміни, механізми використання цих ресурсів. Взаємозв’язок органів влади і управління виявляється в необхідності фінансування єдиних суспільних потреб, у кількісному і якісному розмежуванні бюджетних ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями і по вертикалі державного управління.

У процесі перерозподілу фінансових ресурсів бюджетною системою виділяються такі основні типи відносин між бюджетами різних рівнів :

1) розподіл витрат відповідно до розподілу повноважень між виконавчою державною владою та органами місцевого самоврядування;

2) забезпечення місцевих бюджетів дохідними джерелами для виконання власних і делегованих державою фінансових зобов’язань;

3) перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів від «багатих» у фінансовому розумінні регіонів «бідним»;

4) формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації доходів;

5) використання у процесі виконання бюджету різних форм і методів взаємодії між Державним і місцевим бюджетами.

57.Порядок використання інструментів бюджетного регулювання між різними рівнями місцевих бюджетів.

1. Трансферти з Державного бюджету України:

а) бюджетна дотація для фінансування делегованих державних повноважень бюджету АРК, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення;

б) бюджетна субвенція на фінансування спеціальних соціальних послуг;

в) бюджетна субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг;

г) цільова бюджетна субвенція на виконання інвестиційних проектів;

ґ) бюджетна субвенція на виконання містом Києвом функцій столиці України;

д) цільова бюджетна субвенція для районів, визначених як
зона надзвичайної екологічної ситуації;

е) бюджетна субвенція на виконання містом Севастополем функ­цій головної військово-морської бази України;

є) інші бюджетні субвенції.

2. Трансферти між бюджетами місцевого самоврядування:

а) бюджетні субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування;

б) бюджетна субвенція на виконання функцій, передбачених повноваженнями територіальних громад міст, селищ та сіл;

в) цільова бюджетна субвенція на виконання інвестиційних проектів;

г) інші бюджетні субвенції.

3. Бюджетні дотації для фінансування делегованих державних повноважень бюджету АРК, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення.

 

58.Необхідність і спрямованість фінансового і бюджетного вирівнювання в Україні.

Фінансове вирівнювання– процес усунення вертикальних і горизонтальних дисбалансів.

Вертикальний фіскальний дисбаланс – невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, регіонального або місцевого, і обсягами завдань та обов’язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенції між центральною і місцевою владами.

Горизонтальний фіскальний дисбаланс – невідповідність між обсягами фінансових ресурсів однієї або кількох територіальних одиниць одного рівня обсягу завдань, котрі на них покладаються і що забезпечуються іншими територіальними одиницями цього рівня.

Мета фінансового вирівнювання – перерозподіл фінансових ресурсів на користь тих владних рівнів, котрі мають по вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси з метою їх усунення.

Необхідність фінансового вирівнювання зумовлена наступним:

§ нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил, яка зумовлює диференціювання податкової бази адмін-терит. од

§ диференціація обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги

§ необхідність проведення ефективних заходів із забезпечення єдиних стандартів державних і громадських послуг на всій території держави

§ потреба передачі від центральної влади на місцевий рівень значної частини видатків

59.Існуючі суперечності в побудові системи взаємовідносин місцевих бюджетів з Державним бюджетом.

Бюджетні дотації, та субвенції мають надаватися на єдиних для всіх суб’єктів міжбюджетних відносин засадах з використанням простої і зрозумілої методики. Це дасть змогу усунути таку суттєву ваду, як непрозорість системи бюджетного регулювання в цілому і порядку надання фінансової допомоги місцевим бюджетам зокрема. Зараз на процес визначення конкретних розмірів бюджетних дотацій впливають не об’єктивні, а суб’єктивні чинники. Відсутність єдиних критеріїв, на підставі яких здійснюється визначення розмірів бюджетних дотацій і субвенцій, ставить їх у нерівні умови, посилює фінансову залеж­ність місцевих органів самоврядування від рішень центру.

Остаточне збалансування бюджетів відбувається наприкінці бюджетного року за допомогою взаєморозрахунків по вертикалі між Державним і місцевим бюджетами. При цьому обсяги охоплених регулюванням заходів залежать від механізмів використання тих чи інших регулюючих методів, насамперед бюджетних трансфертів. Тому оптимальним варіантом регулювання міжбюд­жетних відносин видається закріплення в процесі бюджетного планування порядку рівномірного, пропорційного надходження бюджетних трансфертів протягом усього бюджетного року і відсутність небажаних коректив.

Недолік діючого механізму бюджетного регулювання полягає в тому, що застосовуються не взаємозалежні, а різноманітні до того ж не регламентовані відповідними нормами, форми перерозподілу бюджетних коштів. Сфера дії кожного з інструментів бюджетного регулювання, їхнє об’єднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, що перерозподіляються, щораз визначаються по-різному, індивідуально. У результаті вплив цих методів призводить до адміністрування і суб’єктивізму при прийнятті конкретних рішень.


60.Шляхи вдосконалення міжбюджетних відносин в Україні

Першим кроком на шляху до створення чіткої та зрозумілої системи надання бюджетних трансфертів є перехід до визначення обсягів видатків місцевих бюджетів за основними напрямами делегованих повноважень на основі узагальнених нормативів бюд­жетної забезпеченості в розрахунку на душу населення. Це стосується таких видатків, як охорона здоров’я, освіта (на одного учня), соціальний захист, компенсації органам самоврядування за виконання делегованих повноважень, культура, фізична культура і спорт.

Щоб здійснювати фінансове вирівнювання та максимально враховувати вплив об’єктивних чинників на рівень бюджетної забезпеченості необхідно провести групування територій країни з урахуванням економічного та соціального розвитку адміністративно-територіальних утворень, природнокліматичних умов і демографічних особливостей тощо. Наступним кроком до використання формульного підходу у фінансовому вирівнюванні стане розроблення групових нормативів бюджетної забезпеченості, які мають бути стабільними та тривалими.

Недолік діючого механізму бюджетного регулювання полягає в тому, що застосовуються не взаємозалежні, а різноманітні до того ж не регламентовані відповідними нормами, форми перерозподілу бюджетних коштів. Сфера дії кожного з інструментів бюджетного регулювання, їхнє об’єднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, що перерозподіляються, щораз визначаються по-різному, індивідуально. У результаті вплив цих методів призводить до адміністрування і суб’єктивізму при прийнятті конкретних рішень.

Отже, необхідно виробити єдині критерії організації всіх видів фінансової допомоги, максимально реалізувати потенціал їхнього цілеспрямованого впливу на економіку регіону. Фінансову допомогу регіонам потрібно надавати так, щоб спонукувати органи місцевого самоврядування розширювати власну дохідну базу, розвивати інвестиційну активність, структурно перебудовувати економіку регіонів.

61.Інструменти бюджетного регулювання у взаємовідносинах місцевих бюджетів з Державним бюджетом.

В Україні традиційно використовують такі інструменти бюджетного регулювання:

Власні доходи — це доходи (податкові і неподаткові надход­ження), що формуються і використовуються місцевими органами влади на підвідомчій їй території.

Органи місцевого самоврядування повинні самостійно планувати власні доходи і постійно прагнути до збільшення їхньої частки в загальній сумі надходжень.

Відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і доходів (регулюючі і закріплені доходи).

Закріплені доходи — це доходи, що цілком у визначеній частині закріплюються за тим чи іншим бюджетом.

Регульовані доходи — це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України;

Бюджетні трансферти (бюджетні дотації, субсидії і субвенції, вилучення коштів до Державного бюджету України, міжбюджетні взаєморозрахунки).

Бюджетні дотації — це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат і не може мати цільового призначення.

Бюджетні субсидії — це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат.

Під бюджетною субвенцією розуміють трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.

 

63.Розрахунок показників місцевого бюджету та дотації загального вирівнювання.

Якщо прогнозні показники доходів бюджету АРК, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва і Севастополя, міст республіканського АРК та міст обласного значення) бюджетів перевищують розрахунковий обсяг видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що підлягають передачі до Державного бюджету України.

Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за формулою обсягу коштів, що підлягає передачі до Державного бюджету України, і визначається в межах від 0,60 до одиниці.

Основною формою міжбюдж. трансфертів є дотація вирівнювання та зворотне їй вилучення коштів.

Дотація вирівнювання надається бюджетам нижчого рівня і визначається як перевищення обсягу видатків,обчислених їз застосуванням фінансових нормативів бюдж-ної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів,над відповідними доходами бюджетів.

Вилучення коштів визначається у протилежному порядку.

Дотація вирівнювання і вилучення коштів є формою бюдж-го регулювання-забезпечення збалансованості бюджетів усіх рівнів.

 


62.Види міжбюджетних трансфертів, що використовуються в Україні, їх характеристика.

Головною ознакою міжурядових фінансових відносин у будь-якій країні є організація та способи переміщення фінансових ресурсів від одного рівня влади до іншого. Основним інструментом такого переміщення ресурсів є система бюджетних трансфертів. Фінансові трансферти поділяються на:

- Поточні: дотації, одержані з державного бюджету; дотації, одержані з республіканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів; дотації, одержані з районних та міських бюджетів, крім міст районного підпорядкування; кошти, одержані за взаємними розрахунками з Державним бюджетом; кошти, одержані сільськими, селищними та міськими (міст районного підпорядкування) бюджетами; надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів

- Капітальні: субвенції, одержані з Державного бюджету; субвенції, одержані з ре­спубліканського бюджету АРК, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бю­джетів; субвенції, одержані з ра­йонних та міських бюджетів, крім міст районного підпо­рядкування; надходження лишків до­ходів до бюджету АРК, обла­сних, міських бюджетів; надходження лишків до­ходів до районних та міських бюджетів.

Бюджетні дотації — це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат і не може мати цільового призначення.

Бюджетні субсидії — це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат.

Під бюджетною субвенцією розуміють трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов’язковому поверненню у випадку нецільового використання.

Бюджетні позички, надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету, вони підлягають поверненню протягом поточного бюджетного року.

 

64.Роль і значення трансфертів в формуванні доходної частини місцевих бюджетів: економічні і політичні аспекти.

Бюджетні трансферти – кошти, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня (і навпа­ки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо.

Усі бюджетні трансферти поділяються на дві групи, залежно від цільового спрямування коштів:

- поточні - грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалан­сування цих бюджетів;

- капітальні (субвенції) - передбачають цільове вико­ристання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. Цілі , на які спрямовуються субвенції, пов'язані в основному з виконанням органами місце­вого самоврядування делегованих державою повнова­жень.

Згідно із законодавством, доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субсидії та субвенції, що надаються з Державного або місцевих бюджетів рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів рад нижчого рівня.

Органи державної виконавчої влади, виконавчі органи місцевого самоврядування вищого рівня здійснюють нагляд за дотриманням вимог законодавства, рішень органів влади ви­щого рівня з питань виконання бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня. У разі невитрачання у встановлений термін або використання не за цільовим призначенням субвенцій, виділених бюджету нижчого територіального рівня, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підляга­ють поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.

За допомогою бюджетних трансфертів вирішуються такі завдання:

- досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;

- проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;

- здійснюється фінансування соціально-економічних програм загально державного значення;

- місцеве господарство розвивається відповідно до визначених загально національних пріоритетів.

 

74.Розвиток форм власності та їх вплив на організацію виробництва та формування фінансових відносин.

З юридичної точки зору власність характеризує відносини щодо присвоєння, володіння та використання людиною різних цінностей (матеріальних, духовних).

Власність реалізується в різних функціональних формах:

§ приватна (індивідуальна, особиста, приватно-трудова, приватно-капіталістична)

§ колективна (кооперативна, корпоративна (акціонерна), громадських організацій)

§ державна (загальнодержавна, комунальна)

Ядром сукупності відносин власності, їхньою вихідною структурою є відносини індивідуальної власності.

Індивідуальна власність людини характеризує продуктивну силу її праці

Отже, специфічність продуктивної сили праці як об'єкта індивідуальної власності полягає у тому, що вона є невід'ємною ланкою суспільної природи людини, структурної цілісності її особи.

Індивідуальна власність людини на її продуктивну силу не може бути відокремленою від продуктивної праці.

«Колективна власність на землю була ... загальним явищем у варварських племен»

В античній цивілізації панівною була приватна власність на землю, яка стала основою інтенсивної суспільно-виробничої технології.

У період розвитку індустріальної цивілізації, зокрема машинного виробництва, вперше в історії домінуючим об'єктом власності стали створені людиною предмети виробничого призначення, передусім знаряддя праці.

Логіка сучасного економічного розвитку засвідчує ефективність змішаної багатоукладної економіки ринкового типу, яка функціонує на органічному поєднанні різних форм власності та використанні диференційованих механізмів регулювання і управління ними.

 

65.Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів, їх участь у бюджетному процесі.

Основні власні повноваження держадміністрації:

– складає і подає на затвердження ради проект місцевого бюджету і забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання;

– подає у встановленому порядку в органи виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо розміру коштів Держбюджету для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій та субсидій, дані про зміни складу об’єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню;

– отримує від усіх суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену законодавством для складання і виконання бюджету;

– здійснює фінансування підприємств, установ і організацій, переданих у встановленому законом порядку в управління держадміністрації вищими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад;

– регулює ціни і тарифи за виконання робіт і надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їхнього споживання.

Контроль за виконанням місцевого бюджету та використанням органами державної виконавчої влади та виконавчими органами місцевих Рад здійснює відповідно ВР АРеспубліки Крим та місцеві ради, які самостійно визначають організаційні форми здійснення такого контролю.

 

66.Права й обов’язки органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади на етапах складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету.

Контроль за виконанням місцевого бюджету та використанням органами державної виконавчої влади та виконавчими органами місцевих Рад здійснює відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради, які самостійно визначають організаційні форми здійснення такого контролю.

Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад разом з органами Міністерства фінансів України здійснюють контроль за станом надходження доходів відпо-відного бюджету та правильністю використання підприємст-вами, устано­вами і організаціями виділених їм з відповідного бюджету асигнувань.

Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад вищого рівня здійснюють нагляд за виконанням бюджету відповідними виконавчими органами нижчого рівня, виходячи з вимог дотримання чинного законодавства, рішень органів державної виконавчої влади, рад та їх виконавчих органів вищого рівня, прийнятих у межах їх компетенції. У разі, якщо бюджетні субвенції, виділені бюджету нижчого територіального рівня, не витрачено у встановлений строк або вони витрачаються не за цільовим призначенням, субсидіювання припиняється, а виділені кошти підлягають поверненню до бюджету, з якого їх було отримано.

ВР АР Крим, місцеві ради та їх постійні комісії можуть у процесі виконання бюджету вимагати від відповідного виконавчого органу, його фінансових та інших органів, органів управління позабюджетних фондів будь-яку інформацію, пов’язану з виконанням бюджету. Порядок і строки надання такої інформації визначаються відповідними радами. Вони можуть також прийняти рішення про залучення аудитора для проведення перевірки виконання бюджету.

 

67.Головні розпорядники бюджетних коштів: їх права і обов’язки.

Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути:

1) міністри і керівники інших центральних органів виконавчої влади – по Державному б-ту;

2) керівники відділів обласних, міських, районних держадміністрацій, голови сільських і селищних рад – по місцевим б-там.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2) розробляє на підставі плану д-сті проект кошторису та бюджетні запити і подає їх Мін-ву фінансів Укр чи місцевому фінансовому органу;

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Держ. бюджет Укр. чи рішенні про місцевий бюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Головним розпорядникам надано право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня, а також витрачати їх на централізовані та інші заходи, на утримання апарату управління.

 

68.Права та обов’язки місцевих органів влади та управління щодо формування і використання місцевих бюджетів.

Основні права та обов’язки місцевих органів самоврядування щодо формування і використання місцевих бюджетів:

- самостійно розробляти, затверджувати і виконувати свої місцеві бюджети, при цьому в процесі виконання бюджетів можуть вноситися відповідні корективи та уточнення, які приймаються в межах компетенції і в інтересах держави та населення відповідної території;

- визначати зі своїх бюджетів обсяг фінансування соціально-культурних закладів та планувати їх подальший розвиток у межах визначених бюджетних доходів, наданих дотацій, субвенцій і залучених коштів;

- визначати напрями використання коштів бюджетів на інвестиції, власні цільові програми, а також спільні програми з органами влади інших адміністративно-територіальних одиниць;

- на зовнішньоекономічну діяльність, заходи щодо охорони навколишнього середовища, відновлення пам’яток природи і культури, благоустрій міст, селищ та сіл, утримання та капітальний ремонт житлового фонду, об’єктів комунального призначення, мережі шляхів відповід­ного підпорядкування, установ та закладів освіти, охорони здоров’я соціального забезпечення науки і культури, спорту, засобів масової інфор­мації, на утримання органів державної влади та самоврядування, захист прав споживачів та на інші цілі.

- право в межах наявних коштів збільшувати видатки на утримання житлово-комунального господарства, установ та закладів освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, науки і культури, спорту, охорони навколишнього природного середовища тощо.

Місцеві органи самоврядування можуть визначати у встановленому порядку в межах додатково вишуканих протягом року коштів додаткові пільги на допомогу громадянам, які потребують соціального захисту.

Органи місце





Дата добавления: 2015-11-05; просмотров: 1050 | Нарушение авторских прав | Изречения для студентов


Читайте также:

Рекомендуемый контект:


Поиск на сайте:



© 2015-2020 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.107 с.