| Од.рес (L) | Всього продукту | Граничний продукт | Р | TR | MRP |
Для вирішення питання про кількість залучення праці до виробництва підприємниць повинен зіставляти додатковий ефект від залучення нової кількості праці з додатковими витратами. У цьому випадку він користується правилом максимізації прибутку.
Величина, на яку зростають сукупні витрати при збільшенні залучених ресурсів на одиницю, називаються граничними витратами на ресурси (MRC ).
У цьому випадку граничні витрати на ресурс будуть дорівнювати ставці заробітної плати: МRС=W
Щоб максимізувати прибуток фірма повинна використовувати додаткові одиниці будь – якого ресурсу до тих пір, доки кожна наступна одиниця дає приріст загального прибутку фірми, а не загальних витрат, тобто до точки в якій MRP=MRC
Фірма вважає за прибуткове наймати додаткові одиниці праці до тих пір, доки гранична продуктивність в грошовому виразі буде дорівнювати ставки заробітної плати (MRP=MRC = W).
Крива граничного прибутку (крива попиту на ресурс) буде спадною, оскільки збільшення кількості фактора, що використається, викликає спадну віддачу.
Дані таблиці 12.1. показують, що в умовах конкурентного ринку фірма буде наймати при ставці 11 грн. 50 коп. 2 робітників тому, що приріст сукупного доходу складає 12 грн. Однак ставка зарплати є 11 грн. 50 коп. тобто MRP = MRС.
| |
| Рис. 12.1. Правило використання ресурсів |
Монопольний похідний попит
В умовах недосконалої конкуренції ціна на ресурс повинна знижуватись, щоб фірма змогла реалізувати більше продукції.
Таблиця 12.2.
Попит на ресурс в умовах недосконалої конкуренції
| Одиниця ресурсу | Всього продукту | Граничний продукт | Р | TR | MRP |
| 2,60 | 18,20 | 18,20 | |||
| 2,40 | 31,20 | 13,00 | |||
| 2,20 | 39,60 | 8,40 | |||
| 2,00 | 44,0 | 4,40 | |||
| 1,85 | 46,25 | 2,25 | |||
| 1,75 | 47,25 | 1,0 | |||
| 1,65 | 46,20 | -1,05 |
Візьмемо граничний продукт 2-го робітника – 6 од., які можна продати за 2,40 гр. од., і отримати 14.40 гр. од.
Але це не MRP другого робітника. Чому?
Щоб продати 6 од. продукції фірма повинна знизити на 20 коп. 7 од. продукції. Тоді MRP другого робітника буде складати 13 гр. од. тобто, 7*0,20 коп. = 1,40 гр. од. 14,40 – 1,40 = 13
MRP другого робітника = 13.
Виробник при недосконалої конкуренції виробляє продукції менше, ніж це могло бути на конкурентному ринку.
Для виробника меншого обсягу товару виробник залучатиме меншу кількість ресурсів, тому попит на ресурс в умовах недосконалої конкуренції завжди менше ніж на конкурентних ринках.
Зміни у попиті на ресурс
q зміни у попиті на продукт;
q зміни продуктивності ресурсу;
q зміна цін на інші ресурси;
q ефект доходу і заміщення
Крива попиту на ресурс переміститься праворуч під впливом факторів:
q збільшення попиту на продукт, що виробляється за допомогою даного ресурсу;
q збільшення продуктивності ресурсу;
q зниження ціни на ресурси субститути;
q збільшення ціни на ресурси – субститути, коли ефект заміщення обсягу продукту діє.
q зниження цін на ресурси – комплементи.
Цінова еластичність попиту на ресурси залежить від факторів:
q темпи спадання граничного продукту;
q легкість ресурсозаміщення;
q еластичність попиту на продукт виробника;
q частка витрат на ресурс у загальних витратах.
Оптимальні співвідношення ресурсів. Запитання перед виробником:
q за якого співвідношення ресурсів витрати на їх придбання для досягнення певного обсягу продукції будуть мінімальними.
q яке співвідношення ресурсів забезпечить максимальний прибуток?
Правило мінімізації витрат наголошує, що витрати мінімізуються при такому співвідношенні ресурсів, коли граничні продукти у розрахунку на одиницю вартості кожного ресурсу є однаковими.
Можливості зменшення загальних витрат на виробництво певного обсягу продукції за рахунок перерозподілу коштів між різними видами ресурсів будуть вичерпані, коли їх граничні продукти у розрахунку на одиницю ціни зрівняються.
Обсяг виробництва в умовах максимізації прибутку та мінімізації витрат збігатимуться лише для конкурентного ринку, де попит абсолютно еластичний, а ціни є незмінними.
При витратах на придбання окремих ресурсів прибуток зростає до того часу, поки граничний продукт у грошовому виразі змінного фактора виробництва буде перевищувати витрати на придбання додаткової одиниці цього ресурсу. Максимального значення прибуток набуває тоді, коли втримується рівність:
Фірма досягає співвідношення ресурсів, що максимізує її прибуток при їх придбанні тоді, якщо кожна нова одиниця факторів виробництва має ціну, яка дорівнює граничному продукту у грошовому виразі для кожного виду ресурсів.
2. Ринок праці на досконало конкурентного ринку та з недосконалою конкуренціє
Праця – це специфічний фактор виробництва, який має особистий характер, що обумовлює специфіку його відтворення та продажу. Це процес витрачання розумових та фізичних зусиль людини. Для аналізу ринку праці необхідно нагадати теорію виробництва, де розглядаються основи теорії попиту на ресурси. Конкретизуємо сукупний дохід відносно до ринку праці. Гранична доходність праці дорівнює граничному доходу фірми помноженому на граничний продукт праці.
|
де, MRPL - гранична доходність праці;
MR - гранична доходність
MРL – гранична продуктивність праці.
При досконало конкурентному ринку MR = Р Якщо фірма максимізує прибуток, то вона наймає робітників доти, коли гранична дохідність праці (MRPL) не буде дорівнювати заробітної плати (MRPL = W) доки MRPL = MRС.
Якщо MRPL = MRС = W, MR = Р, то ми отримаємо:
W = P*MPL, то 
,
де, W – номінальна зарплата;
Р – ціна випуску;
- реальна зарплата.
Таким чином, умовою максимізації прибутку є:
, або MR* MPL = W
Заробітна плата -це ціна, яка виплачується за використання праці.
Номінальна заробітна плата -це сума грошей, яку одержують працівники за певний час.
Реальна заробітна плата -це кількість товарів та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна заробітна плата - це купівельна спроможність номінальної заробітної плати.
Номінальна і реальна заробітна плата змінюються не в одному і тому ж напрямку. Наприклад, номінальна заробітна плата може підвищитись, а реальна в той час понизитись, якщо ціна на товар зростає швидше, ніж номінальна заробітна плата.
В основі механізму впливу попиту та пропозиції на працю лежить її продуктивність.
Чинники які впливають на рівень заробітної плати
q рівень доходів споживачів;
q рівень цін;
q якість праці.
В основі механізму впливу попиту та пропозиції на працю лежить її продуктивність.
Причини високопродуктивної праці:
q капітал з розрахунку на одного працівника;
q природні ресурси – наявність високоякісних копалин, орної землі;
q наявність високого рівня технологічного прогресу;
q вплив стану здоров’я, світи, становлення до праці.
q ефективність і гнучкість системи управління;
q діловий, соціальний і політичний клімат, який стимулює виробництво;
q наявність великого розміру внутрішнього ринку, який забезпечує фірмам можливість реалізації продукції масового виробництва.
Вибір між роботою і відпочинком
Кожен робітник робить вибір між працею і відпочинком.
| І – дохід працівника за добу; Н – кількість годин відпочинку, на добу; U – крива байдужості, при виборі праця-відпочинок. Графік показує, що Н – вільний час (24-Н) – час працювання Дохід за добу – І = W(24-Н) Рис. 12.2 Вибір між працею і відпочинком | |
У точці Е працівник знаходиться у стані рівноваги, де лінія бюджетного обмеження АВ є дотичною до кривої байдужості U2
В цій точці MRS = W
Підвищення ставки заробітної плати впливає на вибір між працею і відпочинком двоїсто:
q якщо ставка зарплати буде зростати, то буде наявним ефект заміщення: прагнення працювати більше, щоб дохід який зростає, використати для придбання більшої кількості товарів;
q підвищення ставки зарплати створює ефект доходу, скорочуючи кількість відпрацьованих годин. При незмінних цінах це дозволить придбати звичний набір споживчих благ і збільшити години відпочинку.
Ринок праці в умовах досконало конкурентного ринку
Основні риси чисто конкурентного ринку праці:
Крива пропозиції індивідом своєї праці подається таким чином: величина доходу від підвищення ставки зарплати залежить від відносної сили ефекту доходу і ефекту зміщення. Загально визнано, що у випадку дуже низької зарплати має перевагу ефект зміщення, і тому кількість праці, запропонованої індивідом при підвищенні зарплати, зростає. Проте у міру збільшення зарплати підсилюється вплив ефекту доходу. Після того, як люди забезпечили собі певний рівень матеріального благополуччя, вони починають витрачати менше часу на роботу. Якщо стане діяти ця модель, крива пропозиції індивідом своєї праці буде мати вигнуту форму. У цілому для ринку конкретного виду праці з урахуванням часу характерна також постійно зростаюча крива пропозиції праці.
Ринок буде прагнути до такої рівноваги в розмірах заробітної плати, при якій сукупний попит дорівнює викликаній конкуренцією пропозиції цього виду праці.
Чисто конкурентний ринок праці характеризується такими рисами:
q велика кількість фірм, які конкурують між собою при наймі конкретного виду праці;
q численні кваліфіковані працівники, які мають однакову кваліфікацію, не будучи залежними один від одного, пропонують даний вид послуг праці;
q ні фірми, ні працівники не здійснюють контролю над ринковою ставкою заробітної плати.
На такому ринку праці взаємодіють ринковий попит та ринкова пропозиція, які призводять до установлення ринкової рівноваги, формування рівноважної ставки заробітної плати. Рівноважна ставка зарплати та рівноважний рівень зайнятості даного виду праці визначаються на перетині кривих попиту й пропозиції на працю. Фірма, яка наймає працю на конкурентному ринку не може вплинути на ставку заробітної плати. Для кожної окремої фірми вигідно наймати працівників до точки, в якій поточна ставка зарплати дорівнює граничному продукту в грошовому виразі. Це відображення правила MRP=MRC.
| |
| Рис. 12.3. Ринок праці галузі |
Однак ця фірма буде наймати для працівників у такому виразі
MRP = MRC = W
| У такому випадку сукупні витрати фірми на заробітну плату будуть співвідноситься з WCELCO. Зміна зарплата обумовлює обсяг випуску попиту на працю. |
Рис. 12.4. Пропозиція та попит на пропозицію окремої фірми
| Якщо заробітна плата зросте з W0 до W1 то кількість працівників буде скорочене з І0до І1, а при її зниженні (з W0 до W2 ) кількість працівників зросте з І0 до І2. |
Рис. 12.5. Пропозиція та попит на пропозицію окремої фірми
Таким чином, кількість зайнятих буде обернено пропорційно рівню середньої заробітної плати.
Пропозиція робочої сили
| Рис. 12.6. Пропозиція робочої сили | W – зарплата за 1 год. |
1) Зростання зарплати з W1 до W2 приводить до збільшення кількості зайнятого робочого часу з h1 до h2. Ефект заміщення перевищує ефект доходу.
2) Зростання заробітної плати з W2 до W3 не буде відображено на тривалості робочої доби.
У цьому випадку ефект заміщення буде дорівнювати ефекту доходу.
3) Збільшення заробітної плати з W3 до W4 веде до скорочення робочого часу з h2 до h3
З підвищенням зарплатні росте ціна відпочинку.
Пропозиція робочого сили визначається:
q рівнем народжуваності;
q темпами зростання чисельності працездатного населення;
q податковою системою;
q діяльністю профспілок.
Попит на робочу силу визначається:
q станом економічної кон’юнктури;
q фазою економічного циклу;
q технічною оснащеністю виробництва.
Якщо на ринку праці роботодавці конкурують між собою за працівників, а працівники конкурують за робочі місця, рівноважний рівень заробітної плати буде дорівнювати граничному доходу від даного фактора.
Принцип ринку праці відзначає, що грошова винагорода кожного працівника повинна дорівнювати його внеску в процес виробництва.
Ринок праці з недосконалою конкуренцією
На ринку праці часто виникає ситуація, коли монопольне становище займає покупець трудових послуг. Ця ситуація визначається як монопсонія.
Монопсонія – це ринок праці, де монопольне становище займає покупець трудових послуг.
Основні риси монопсонії:
q кількість зайнятих на даній фірмі складає основну частку від всіх зайнятих якимось характерним видом праці;
q цей вид праці є відносно немобільним або в силу географічних факторів, або у тому розумінні, що, якщо працівники знайшли альтернативу застосування своєї праці, вони змушені здобувати нову кваліфікацію;
q фірма “диктує заробітну плату” у тому розумінні, що ставка заробітної плати, яку фірма повинна виплачувати, знаходиться в прямій залежності від кількості найманих працівників.
Однак в умовах монополії крива граничних витрат на ресурс буде розташовуватися вище від кривої пропозиції ресурсів, бо монополіст повинен збільшувати ставки заробітної плати при наймі додаткових працівників і платити цю збільшену заробітну плату всім працівникам. Монополіст буде наймати менше працівників, ніж при умовах конкуренції, щоб добитися ставки заробітної плати меншої, ніж конкурентна ставка, і тим самим одержати більше прибутку.
| Крива граничних витрат на ресурс (MRC) на монопсонічному ринку праці розміщена вище кривої пропозиції (S) |
| Рис. 12.7 Формування зарплати на ринку монопсонії |
Урівноважуючи (MRC) з попитом на працю MRР в точці В монопсоніст буде наймати Lm працівників у порівнянні з Lc в умовах конкуренції і платити ставку зарплати Wm тим самим збільшуючи прибуток. Двобічна монополія- це таке становище, коли продавець і покупець праці займають монопольне положення, тобто профспілки вимагають рівня зарплати, не нижче мінімального рівня, а фірма наполягає на нижчій зарплаті. Фактично ціна на такому ринку залежить від співвідношення сил.
Якщо на ринку праці профспілки натикаються на протидію монопсоністів має місце двобічна монополія
Якщо монопсоніст прагне встановити ставку зарплати на рівні Wm, а профспілки на рівні Wu, яка перевищує рівновагу, то результат буде Wc.
| |
| Рис. 12.8. Двобічна монополія на ринку праці. |
Профспілки підвищують зарплати таким чином:
q збільшення виробничого попиту на працю;
q обмеженістю пропозиції на працю з використанням замкнутих профспілок;
q безпосереднім збільшенням заробітної плати вищої від рівноважної за допомогою відкритих профспілок.
Отже профспілки завжди будуть прагнути до підвищення ставок заробітної плати, а підприємці, навпаки, до збереження її колишнього рівня і навіть до зниження. Якщо обидві сторони не доходять згоди, то в якості арбітра виступає представник уряду або профспілкової інстанції більш високого рангу. Проте в останні роки роль профспілок не обмежується регулюванням зарплати, а охоплює все більшу частину трудових відносин. Серед них слід відзначити залучення працівників до прийняття рішень з питань технологічної політики, пов’язаних з економією праці через застосування нових технологій, переборення відчуження працівника від результатів його праці, виховання у нього почуття власної гідності та ініціативи.
Економічна рента
Більш кваліфіковані працівники можуть мати додатковий дохід – економічну ренту, плату за рідний ресурс – їх кваліфікацію, їх здібності.
| Різниця між мінімальною ціною праці і ринковою ціною складає економічну ренту. Для усіх працівників вона є W0 Е WЕ, що стримує приріст нових працівників у галузь. | |
| Рис. 12.9. Економічна рента |
| Наприклад, пропозиція зірок естради обмежено. Пропозиція в такому випадку нееластична. Зростання попиту відображено в рості ціни праці і збільшення зарплати. Зростання їх популярності зрушує Д1 в положення Д2, а зарплату від W1 до W2 W1 W2 Е1 Е2 - це економічна рента |
Рис. 12.10. Економічна рента для людей з рідкими здібностями
Економічна рента – це плата за ресурс, пропозиція якого суворо обмежена.
Вона складає різницю між рентною платою за послуги специфічного ресурсу і тою мінімальною ціною, яку потрібно платити, щоб спонукати власника цього ресурсу його продати.
3. Капітал як фактор виробництва. Попит та пропозиція капіталу
Капітал це ресурс тривалого користування з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Відмінність капіталу від інших факторів виробництва полягає в тому, що вони є короткостроковими і використовуються протягом певного часу, а реальний капітал (обладнання) найчастіше є власністю фірми.
Капітал – це будь-який ресурс, який створюється з метою виробництва великої кількості економічного блага.
Капітал на відміну від землі має здібність відтворення, у той час як земельний фонд показує фіксовану величину і не може бути швидко збільшений.
Форми капіталу:
q фізичний капітал;
(машини, споруди, обладнання, сировина)
q людський капітал.
Це сукупність ресурсів праці (сукупні і спеціальні знання, навички праці, виробничий досвід).
Фізичний капітал. Основні фонди зберігають свою натуральну форму в період багатьох циклів виробництва продукту. Їх вартість переноситься на витрати виробництва товару поступово в період ряду кругобігів і повертається підприємству в грошовій формі і частинами.
Рис. 12.11. Класифікація основних виробничих фондів
Оборотні форми в період одного виробничого циклу повністю використовуються, відповідно повністю входять у витрати виробництва продукту і повертаються підприємству в грошовій формі після кожного кругообігу.
Рис. 12.12. Класифікація оборотних фондів.
З натурально-речовим складом основні виробничі фонди не однакові.
Одні з них беруть безпосередньо участь у виробничому процесі (машини, верстати тощо) і тому їх називають активними.
Інші (будівлі) – лише не пряму участь і тому дістали назву пасивних.
Час обороту виробничих фондів
Рис. 12.13. Час обороту виробничих фондів.
Попит та пропозиція капіталу
Сьогоднішня цінність капіталу залежить від того, що він може виробити у майбутньому.
Майбутній дохід повинен стимулювати створення сьогоднішнього запасу, але для цього потрібно мати потік заощаджень.
Доход на капітал буде вироблений лише у тому випадку, якщо власник капіталу дає його для виробничого використання підприємцю. При цьому капітал повинен повернутися його власнику з зростом?
Позичковий процент – це ціна, яку потрібно сплатить власнику капіталу за використання його засобів на протязі повного періоду часу.
Для збільшення капіталу необхідні вкладення грошових засобів – інвестиції
Інвестування – це процес створення або поповнення запасу капіталу.
Розрізняють інвестиції валові та чисті
Валові інвестиції – це сукупне збільшення запасу капіталу.
Відшкодування – це процес заміни зношеного основного капіталу.
Чисті інвестиції – це валові інвестиції за винятком засобів, які йдуть на відшкодування.
|
де, ВІ – валові інвестиції;
В – відшкодування;
ЧІ – чисті інвестиції.
Якщо ВІ > B, то ЧІ позитивні;
Якщо ВІ < B, то ЧІ негативні;
Якщо ВІ = B, то це просте відтворення.
Короткострокові інвестиції
У випадку використання позитивних засобів необхідно порівняти внутрішню норму окупності (r) і позичковий процент (і) гранична чиста окупність інвестицій уявляє собою різницю між граничної внутрішньої окупності інвестицій та ставкою позичкового проценту (r-і).
Прибуток від інвестицій буде максимальний, коли (r=і).
Таблиця 12.2.
Величина та віддача інвестицій строком на рік
| Q л. напоїв | Сукупні інвестиції (вартість) напоїв | Граничні інвестиції | Граничний % з капіталу (у.о) | Граничні витрати зберігання (у.о) | Граничні витрати виробництва | Граничний доход з інвестицій (у.о) | Граничний прибуток |
| -25 | |||||||
| -50 |
При збільшенні обсягів зберігання граничні витрати збільшаться на 25 у.о. на кожні 200 л. напою. Сукупні капіталовкладення на придбання напою при збільшенні масштабів зберігання зростуть на 1000 у.о. на кожні 200 л. напою. Ставки проценту дорівнює 10%. Якщо граничний продукт з інвестицій однаковий і дорівнює 1200 у.о., граничні витрати зберігання 200 л. Напою будуть становити 1150 у.о., а граничний прибуток (1200-1150) = 50 у.о.
Прибуток максимізується якщо МR = МС, тобто при зберіганні 600 л. напою.
На графіку це буде мати такий вигляд
| Рис. 12.14. Короткострокові інвестиції визначення оптимального обсягу. | |
Таблиця 12.3.
Гранична норма окупності інвестиції
| Q | Гранична норма окупності, %. | Ставка позичкового процента, %. | Гранична чиста окупність інвестиції, %. |
| 12,5 | 2,5 | ||
| 7,5 | -2,5 | ||
| -5 |
Порівняння внутрішньої норми окупності з позичковим процентом показує те, що з ростом масштабів зберігання гранична норма окупності знижується з 15 до 5%.
Прибуток від інвестицій максимізується при умовах r = і, тобто при зберіганні 600 л. напою.
На графіку це має такий вигляд
| Чим вище ринкова ставка проценту, тим на меншу кількість позичкових засобів існує попит. І навпаки, зниження ставки процента складає добрі умови для розміщення інвестиційного попиту. |
| Рис. 12.15. Динаміка граничної норми окупності і ставки позичкового проценту |
Довгострокові інвестиції
Корисний час служби основного капіталу – період на протязі якого вкладені у розширення виробництва капітальні активи будуть приносити фірмі доходи.
Для розрахунку прибутку необхідно:
q визначити корисний час служби основного капіталу;
q обрахувати щорічну надбавку до доходів від експлуатації основних фондів.
Припустимо, що Іі – гранична вартість інвестицій;
R1 - граничне укладення інвестицій у збільшення доходів у І – рік служби.
Тоді граничну окупність капітальних вкладень для першого року можна підрахувати по формулі
І (1+r) = R1
Припустимо, що гранична вартість капітальних вкладень дорівнює 100 млн. у.о. внутрішня норма окупності – 40%.
Тоді граничне укладення у збільшення доходу першого року складе: І(1+ r) =100(1+0,4) = 140 млн. у.о.
Якщо ставка позичкового проценту дорівнює 10%, то чиста окупність складе:
r-і = 40-10 = 30%
Для другого року буде складати: 1(t+ r)*(і+ r) = R2, тобто 100 (1+0,4)2 =196 млн. у.о.
Вартість однорічної інвестиції року складе:
Дисконтована вартість
Визначимо сьогоднішню ціну тієї грошової одиниці яку можна одержати у майбутньому.
Якщо ми збережемо одну грошову одиницю сьогодні, то через рік при ставці позики і можна одержати: 1 гр. о. *(1+i)
Поточна дисконтова приведена вартість (РDV) – це теперішня вартість 1 гр.о., яка виплачена через певний період часу.
(РDV) = 1/(1+i) для n років РДV = 1(1+i)n
Поточна дисконтова вартість залежить від ставки процента чим вище ставка проценту, тим нижче поточна дисконтова вартість.
Дисконтова на вартість при розрахунку інвестицій
Оцінка майбутніх доходів грає важливу роль при прийнятті рішень по інвестиціям.
Для цього використовують поняття чистої дисконтова вартість (NPV)
NPV = π1 /(1+і) + π 2 /(1+і)2 +... + π n /(1+і) n -1
Де, І – інвестиції;
π – прибуток;
І – норма дисконту.
Норма дисконту (і) може бути ставкою проценту або будь-якої ставкою.
Величина NPV повинна бути більше 0 (NPV>О) це означає те, що приведений прибуток, який очікується від інвестицій більше, ніж величина вироблених інвестицій.
Висновок: треба інвестувати тоді коли очікувані доходи будуть вище, чим витрати, які пов’язані з інвестиціями.
