Тема 8. Витрати виробництва 1 страница

ВСТУП

Соціально – економічні зміни, які відбуваються в Україні зумовлюють необхідність пошуку нових підходів у дослідженні особливостей формування ринкового механізму.

Мікроекономіка як складова частина економічної теорії розкриває у цих умовах економічну поведінку виробників, споживачів, виявляє особливості координації їх підприємницької діяльності.

Вона вивчає економічні передумови формування оптимального вибору виду підприємницької діяльності в умовах обмеженості як виробничих, так і фінансових ресурсів.

Мікроекономіка вивчає також окремі ринки та механізм ціноутворення і вплив останнього на обсяг виробленої продукції, розміщення ресурсів та формування доходів.

У даному навчальному посібнику розкриваються основні поняття і закономірності розвитку суб’єктів господарювання, дається мікроекономічний аналіз економічних явищ.

Деякі аспекти кардиналістської та ординалістської теорії граничної корисності розкривають суть поведінки споживачів, особливості побудови кривих байдужості, здійснюють аналіз рівноважного стану споживача.

Дослідження понять попиту та пропозиції, дозволяє розкрити механізм їх взаємодії, формування рівноважної ціни. Особлива роль при цьому належить факторам, що впливають на еластичність попиту і пропозиції.

Аналіз сутності виробництва і витрат дозволяє визначити оптимальну раціональну поведінку товаровиробника, висвітлити суть ізокванти і ізокости, а також закон спадної граничної продуктивності.

Розвиток суб’єктів господарювання передбачає різні ринкові умови, зокрема наявність таких ринкових структур, як ринок досконалої конкуренції, монополія, монополістична конкуренція, олігополія. Визначена діяльність фірм в умовах цих ринкових структур.

Належне місце в ринковій економіці займає аналіз поведінки підприємства, сутність виробництва і витрат. Розкривається суть мікроекономічної моделі підприємства, показана роль в аналізі ізокванти та ізокости. Даний напрямок передбачає визначення таких понять, як сукупний середній та граничний дохід, розкриття складової конкурентної стратегії фірми.

Обсяг матеріалу, що закладений у даному курсі дозволить майбутнім фахівцям розширити знання у цій області. Тому даний курс лекцій необхідний для студентів різних форм навчання. Курс лекцій розкриває в достатній мірі всі розділи та теми дисципліни “Мікроекономіка”. У ньому надається велика кількість довідкового матеріалу, він має ґрунтовний математичний апарат, містить велику кількість формул, графіків, таблиць. У ньому наводяться контрольні питання для самоперевірки, тести, задачі, список рекомендованої літератури.

Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки

1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії

2. Предмет, концептуальні основи та методологія мікроекономіки

3. Мета, завдання і зміст дисципліни

 

1. Мікроекономіка як складова частина економічної теорії

Вивчення економічної теорії пов’язано з дослідженням діяльності людей, яка направлена на ефективне використання обмежених ресурсів для виробництва матеріальних благ метою задоволення життєвих потреб. В процесі дослідження економічні процеси розглядаються на рівнях, зокрема: макроекономічному та мікроекономічному.

Мікроекономічний аналіз тісно пов’язаний з макроекономічним, який передбачає вивчення функціонування економічної системи в цілому. Це пов’язано з тим, що макроекономічні процеси та явища формуються в результаті взаємодії значної кількості домашніх господарств та фірм. Вивчаючи економіку в цілому, необхідно враховувати рішення окремих економічних агентів.

Наприклад: макроекономічний аналіз ринку праці неможливий без урахування систем переваг і спонукань окремих ринкових суб’єктів, які визначають пропозицію праці на конкретному ринку.

Таким чином, макроекономіка, як частина економічної теорії вивчає економічні явища в цілому, на рівні національної економіки. В колі її досліджень є питання, які пов’язані з показниками та динамікою розвитку національного виробництва, проблемами безробіття, зайнятості, інфляції та в цілому розглядається роль держави в економічному житті суспільства.

Оскільки макроекономічні показники є просто сумою змінних величин, які формуються в результаті рішень окремих осіб або фірм, основи макроекономіки ґрунтуються на мікроекономічному рівні.

Мікроекономічний підхід передбачає вивчення господарської діяльності окремих суб’єктів ринку, зокрема підприємств, організацій, людей.

Мікроекономіка – це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб’єктів та досліджує механізм функціонування.

Вона розкриває основні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні господарюючого суб’єкта та споживача, показує механізм прийняття ними рішень для досягнення максимального задоволення потреб в умовах різних ринкових структур та використання обмежених ресурсів.

Головна економічна проблема яка постає перед окремими особами, фірмами і державою, полягає в тому, що виробничі ресурси обмежені в порівнянні з потребами людей.

Обмеженість ресурсів і проблема вибору. У цілому сучасну мікроекономіку можна охарактеризувати як науку про прийняття рішень. Аналіз рішень, які приймаються великою кількістю різноманітних суб’єктів: менеджерами, робочими, споживачами, інвесторами - ключ до розуміння того, як функціонує економіка.

Всі рішення приймаються в умовах обмеженості (рідкості) ресурсів.

Проблема (рідкості) обмеженості ресурсів – це не специфічна проблема визначеної економічної системи. Вона притаманна будь-якій економіці – багатої та бідній, ринковій та плановій.

Економічний вибір – це вибір найкращого серед альтернативних варіантів, який дозволяє досягти максимального задоволення потреб за мінімум витрат.

Проблему економічного вибору відображає межа виробничих можливостей

(Рисунок 1.1.) Засоби виробництва

 

Предмети споживання

Уявимо, що в країні виробляються два виду продукту (предмети споживання та засоби виробництва) і вирішується питання про розподіл ресурсів для виробництва тільки цих двох продуктів.

Рис. 1.1. Крива виробничих можливостей економіки

 

В точці В в економіці виробляється У_В засобів виробництва та Х_В предметів споживання.

В точці F в економіці є невикористані ресурси.

Точка Е лежить за межами виробничих можливостей економіки.

Виробничі можливості – це можливості суспільства по виробництву економічних благ при повному та ефективному використанню всіх існуючих ресурсів при даному рівні розвитку технологій.

Крива виробничих можливостей показує альтернативні варіанти при повному використанню ресурсів.

Межа виробничих можливостей у даній моделі показує максимально можливі об’єми виробництва предметів споживання і засобів виробництва при повному використанні усіх існуючих ресурсів.

Кількість товару яким необхідно пожертвувати для збільшення виробництва другого товару, має назву в економіці “витрати упущених можливостей” або “альтернативні витрати”.

Таким чином при переході з точки В у точку С економіка країни відмовляється від виробництва (Ув - Ус) засобів виробництва, щоб виробити додатково (Х_С - Х_В) предметів споживання.

Проблему вибору в умовах обмеженості ресурсів слід вирішувати з урахуванням цього важливого поняття економічної теорії.

Як економічна наука, мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічною системою.

Згідно з вищезазначеною моделі можна розглянути три основні питання економіки:

	Для вибору прийнятого варіанта виробництва потрібно пізнати потреби споживача, задоволення яких є кінцевою метою всякого виробництва.
	Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу.
	Це пов’язано з визначенням доходів та їх розподілом на поточне та перспективне споживання.

При розв’язанні вищезазначених проблем мікроекономічний аналіз реалізує функції, що дозволяють знайти відповіді на основні питання економіки:

 

 

	При виборі варіантів поведінки економічні суб’єкти мають на меті максимізацію свого зиску. Більшості господарюючих суб’єктів властива раціональна поведінка.
	Користуючись закономірностями, визначеними в курсі мікроекономіки для прогнозування поведінки економічних суб’єктів, потрібно розуміти, що ці закономірності діють як тенденції і не обов’язково спрацьовують у кожному конкретному випадку.

2. Предмет, концептуальні основи та методологія мікроекономіки

 

Мікроекономіка вивчає поведінку людей, окремих економічних суб’єктів, які використовують обмежені ресурси намагаються досягти своєї мети. Це механізм прийняття економічних рішень на рівні домашнього господарства, підприємства, організації у визначених умовах.

Таким чином, предмет мікроекономіки – це обґрунтований вибір мікросистемою напрямку та засобів використання в альтернативних цілях обмежених ресурсів.

Мікроекономіка вивчає також окремі ринки та механізм ціноутворення і вплив останнього на обсяг виробництва, розміщення ресурсів та формування доходів.

Об’єктом дослідження у мікроекономіці є мікросистема, яка виявляється як система економічних відносин між суб’єктами господарювання.

Основними суб’єктами мікросистеми є:

Індивідууми – це окрема людина яка займається індивідуальною трудовою діяльністю.

Домогосподарства – роль домогосподарства виконують група людей, які об’єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Це економічна одиниця, що складається з одного або більше чоловік, якім ведуть спільну справу, забезпечує при цьому економіку ресурсами і використовує кошти на споживання товарів і послуг. Крім того цю роль може виконувати сім’я.

 

Підприємства –економічна одиниця, яка самостійна приймає рішення щодо використання факторів виробництва з метою виготовлення продукції та її продажу. Це будь-які господарюючі суб’єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари та послуги.

 

Держава – це сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя. Крім того це самостійний суб’єкт ринку, який є власником значної кількості підприємств, організовує виробництво матеріальних благ для суспільства.

 

Об’єкти економічних відносин на мікрорівні є:

Мікроекономічна система згідно з змістом економічних відносин є ринковою системою, або ринок – це спосіб взаємодії економічних суб’єктів, механізм координації економічних дій.

Відносно до визначення деяких аспектів мікроекономічного аналізу економічні погляди економістів можна поділити на позитивні та нормативні.

Позитивна мікроекономіка встановлює економічнізв’язки, які є дійсністю, тими, що склалися на даний час.

Нормативна мікроекономіка визначає судження відносно достовірності дій, які обґрунтовано пропонують шляхи для підвищення ефективності певної діяльності.

Економічна теорія, як і інша наука є не тільки специфічним предметом, ну і особливим методом дослідження. Звичайно метод дослідження формується на базі певної методології, яка включає до себе світоглядний підхід, дослідження предмету, структури і місця даної науки в загальної системі знань.

Методологія – це наука про методи вивчення того чи іншого об’єкту, сукупність прийому дослідження, що їх застосовують у будь-якій науці відповідно до специфіки об’єкту її пізнання.

Метод – діяльність яка направлена на досягнення будь-якої мети.

На різних етапах розвитку в мікроекономіці використовуються різни методи дослідження. Більш розповсюдженими основними методами дослідження в мікроекономіці є:

Аналіз – це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини.

Синтез – це поєднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле.

Індукція це рух думки від одиничного до всезагального, від знання нижчого ступеня спільності до знання вищого її ступеня.

Дедукція - це рух думки від всезагального до одиничного, хід дослідження від попередніх висновків до фактів.

Метод системного аналізу - р инкова економіка – це певна цілісність у якій реалізується взаємозв’язок елементів, компонентів що входять до її складу.

Наукова абстракція - це метод поглибленого пізнання дійсності, який заснований на звільненні інформаційного матеріалу від випадкового неістотного виокремлення в ньому стійкого типового.

Порівняльний аналіз – цей метод використовують для визначення схожості та відмінності господарських явищ.

Логічного та історичного аналізу - л огічний метод звільняє оцінку історичного розвитку від випадковостей зиґзаґів що не є властивими цьому процесу.

Метод статики – це порівняння різних рівноважних станів.

Метод динаміки – це аналіз переходу від одного стану рівноваги до іншого.

Основними специфічними методами пізнання мікроекономіки є:

Граничний аналіз (граничні витрати, гранична корисність блага, граничний продукт) – це дослідження економічних процесів не лише в закінченому вигляді, а й у вигляді, що постійно змінюється.

Функціональний аналіз - визначає характерну рису, яка цікавить нас, а потім розпочинає пошук факторів, що на неї впливають.

Рівноважний підхід - передбачає вивчити такий стан економічних явищ, який характеризується відносною стабільністю, тобто рівновагою.

Також одним з важливих аспектів мікроекономічних досліджень є розробка теорій та моделей.

Економічна модель – це система взаємозв’язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат.

Економічні змінні – це натуральні величини які можуть якимось чином вимірюватися, або суми грошей, що можуть набувати можливих значень.

Метою економічного моделюванняє намагання допомогти зрозуміти, як функціонує той чи інший сектор економіки. Критерії корисності економічної моделі є відповідність отриманим за її допомогою прогнозів реальним подіям. Модель повинна бути максимально простою, що дасть змогу розширити масштаби та ефективність її використання. Моделювання являє собою спрощене відображення економічної дійсності за допомогою рівнянь і графіків, що описують взаємозв’язки різноманітних змінних.

 

3. Мета, завдання і зміст дисципліни

Мета дисципліни полягає в засвоєнні знань основ мікроекономіки, що сприяє більш ефективному веденню господарства у ринкових умовах та допомоги до прийняття обґрунтованих рішень. Знання предмету сприяє більш ефективному розподілу власних коштів, раціональному веденню справ, допомагає в управлінні підприємством.

Мікроекономіка – це складова частина економічної теорії, яка вивчає поведінку і механізм прийняття рішень окремими економічними одиницями, які прагнуть досягти мети шляхом вибору обмежених ресурсів і наявності альтернативних можливостей.

 

Блочно-змістова схема дисципліни

 

Питання для самоконтролю

1. Поясніть чому мікроекономіка є складовою частиною економічної теорії?

2. Що вивчає мікроекономіка?

3. Обмеженість ресурсів, що це визначає?

4. Дайте характеристику мікроекономічних моделей.

5. Назвіть та дайте пояснення методів мікроекономічного аналізу.

6. Поясніть особливості раціональної поведінки суб’єктів ринкових відносин.

7. У чому відмінність позитивного та нормативного підходів в мікроекономіки?

8. Дайте характеристику об’єктів та суб’єктів мікроекономіки.

Тести

1. Мікроекономіка:

а) оперує сукупними чи загальними рівнями доходів, зайнятості та виробництва;

б) вивчає інформацію про економічну систему;

в) докладно досліджує окремі економічні суб’єкти, що становлять економічну систему;

г) базується на широкому підході до діяльності економічної системи.

 

2. Мікроекономіка вивчає як ринкова економіка визначає:

а) ціну товару;

б) ціну послуг;

в) ціну економічних ресурсів;

г) будь-які ціни.

 

3. У ринковій економіці проблеми що виробляти, як виробляти і для кого виробляти вирішують:

а) комітетом з планування;

б) виборним органам;

в) Кабінетом Міністрів;

г) ціновим механізмом.

 

4. Будуючи моделі економісти:

а) намагаються дублювати світ;

б) розробляють припущення, які спрощують ситуацію;

в) включають всю наявну інформацію;

г) мають використовувати математичні моделі.

 

Задачі

Завдання 1. Як, на ваш погляд, вирішуються споконвічні питання економіки – “Що виробляти”, “Як виробляти?” і “Скільки виробляти і по якій ціні продавати?” – в умовах ринкового господарства?

 

Завдання 2. Згідно з американською статистикою лише 5 з 10 нових компаній успішно проходять весь життєвий цикл фірми і демонструють реальні результати. Інші 5 компаній збанкротуються. В чому ж полягає секрет успіху в бізнесі?

 

Завдання 3. Сьогодні цілий ряд вчених-економістів стверджують, що “підприємницькі здібності” поряд з “працею, землею і капіталом” є фактором виробництва. Чи згодні ви з такою точкою зору і чому?

 

Завдання 4. Радянський період історії України (1919 – 1991 рр.) іноді називають “великим економічним експериментом”, який продемонстрував недосконалість командно-адміністративної системи господарювання. Чи згодні ви з такою точкою зору і чому?

Тема 2. Теорія граничної корисності і поведінки споживача

 

1. Потреби, блага, корисність

2. Закон спадної граничної корисності блага

3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій

1. Потреби, блага, корисність

 

Теорія поведінки споживача пояснює, як він витрачає свої доходи, маючи за мету задовольнити свої потреби у процесі купівлі та споживання товарів і послуг у певному їх сполученні. Збуджуючими стимулами діяльності є потреби, які можна класифікувати тобто об’єднувати у групи.

 

Економічні потреби – це необхідність у життєвих благах, бажання володіти ними і використовувати за призначенням.

Особисті економічні потреби

 

Особисті економічні потреби людина може задовольняти сама без об’єднання зусиль з іншими особами. Колективні потреби вимагають об’єднання колективних зусиль для виконання спільних задач.

Благо - це все те, що становить визначений позитивний зміст, предмет, явище, продукт праці, який задовольняє визначену людську потребу і відповідає інтересам, цілям люде й.

Особливе місце серед благ, необхідних людині, займають послуги, роль яких зростає.

Найбільш розповсюдженим є поділ благ на матеріальні та нематеріальні.

Треба показати, що матеріальні блага включають як природні дари, так і результати виробництва.

Нематеріальні блага – це блага, які впливають на розвиток здібностей людини, вони утворюються в невиробничій сфері: мистецтво, освіта тощо.

Розрізняють дві підгрупи нематеріальних благ:

Внутрішн і – блага, дані людині природою, які вона розвиває в собі з власної волі (здібності до науки, малювання, співу тощо);

Зовнішні – це те, що дає зовнішній світ для задоволення потреб людини (репутація, ділові зв’язки, протекція).

Крім зазначених груп благ визначаються також блага теперішні та майбутні, прямі та непрямі, довготермінові та короткотермінові.

Особливе значення має поділ благ на економічні та неекономічні.

До економічних благ належать ті, які є об’єктом, а не результатом економічної діяльності, тобто ті, які можна одержувати в кількості обмежень, порівняних із задоволенням потреб. До неекономічних належать дарові блага, надані без прикладання зусиль людини.

В економічної теорії виділяються два основних підходи до визначення корисності:

- поведінка споживача визначається за допомогою кардиналістської теорії корисності, тобто ця теорія допускає кількісне її вимірювання;

- ординалістська теорія передбачає, що блага для споживача можуть бути виміряні тільки порядково.

В кардиналістської теорії корисності:

q за початковий пункт економічного аналізу приймається потреби людини та закони їх насичення;

q вартість або цінність будь – якого блага визначається ступенем важливості тої потреби, яка задовольняється у суб’єктивної оцінки споживача;

q суб’єктивна оцінка будь-якого блага залежить від двох факторів: від ступені рідкості блага та від степені насиченості потреби у ньому.

Потреби варто пов’язати з законом спадної граничної корисності, розглядаючи при цьому, що собою являє корисність товару та гранична корисність.

Корисність – це здатність товару задовольняти потреби споживача. Сукупна корисність(ТU) – це загальна корисність, що отримується у результаті споживання товарів або користування послугами/

Гранична корисність (MU) – це приріст до сукупної корисності за умов споживання додаткової одиниці товару.

Будь-який вибір передбачає існування певних можливостей, або альтернатив, одній з яких надається перевага в даній ситуації. Від яких конкретних факторів залежить такий вибір, як оцінюються різні альтернативи вибору, на основі яких аргументів приймаються рішення про вибір – все це залежить від специфічних умов поставленої проблеми.

Функція корисності – це співвідношення між обсягами товарів та послуг, що споживаються і рівнем корисності якого досягає споживач:

 

U =f (Qx, Qy...Q n)

Де, U – корисність;

Qx – кількість товару Х;

Qy – кількість товару У

2. Закон спадної граничної корисності блага

 

За певний проміжок часу, протягом якого смак споживача не змінюється, гранична корисність кожної наступної одиниці продукції буде спадати, тому що потреба в цьому конкретному продукті буде поступово задовольнятися.

Гранична корисність блага спадає, тобто корисність кожної наступної одиниці блага, яку одержує споживач в даний момент, менше корисності попередньої одиниці. У цьому полягає перший закон Госсена.

Це падіння граничної корисності по мірі придбання споживачем додаткових одиниць певного продукту відоме під назвою закону спадної граничної корисності.

Бажання збільшити кількість споживних благ до рівня повного насичення потреби веде до зменшення корисності певної наступної одиниці блага. При досягненні максимуму сукупної корисності гранична корисність дорівнює нулю.

 

Рис. 2.1. Сукупна корисність

 

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товарів, які споживаються.

 

 

 

Рис. 2.2. Гранична корисність

Це свідчить про те, що зменшується додаткова, або гранична корисність.

При цьому як сукупна корисність досягає свого максимуму, гранична корисність дорівнює нулю.

TU = max

MU=0

Це означає, що потреба у даному продукті повністю задоволена. Таким чином, спад корисності пояснюється із зниженням інтенсивності потреби у міру її задоволення і відображається на графіку у від’ємному нахилі кривої граничної корисності і в поступовому зменшенні кута нахилу кривої сукупної корисності.

У цьому полягає закон спадної граничної корисності. Кожний споживач прагне забезпечити собі максимальний рівень корисності.

 

3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій

В умовах кардиналістського підходу аналіз поведінки споживача визначається таким чином:

- його раціональна поведінка й прагнення до максимізації сукупної корисності;

- наявність системи переваг і точне уявлення про граничну корисність благ;

- бюджетне обмеження.

Рівновага споживача означає досягнення максимальної сукупної корисності, яка досягається за умови дотримання принципу рівної корисності.

Функція корисності максимізується у тому випадку, коли грошовий доход споживача розподіляється таким чином, що кожна грошова одиниця, яка витрачена на придбання будь-якого блага приносить однакову граничну корисність.

Правило максимізації корисності дозволяє зробити наступний висновок.

 

Якщо , то

Це правило показує, що у стані рівноваги (максимум корисності при заданих смаках споживача, цінах та доходах) корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на придбання будь – якого товару, однакова незалежно від того, на який товар вона витрачена. Цей висновок називають другим законом Госсена.

Споживач, який максимізує свою корисність, купуватиме товари таким чином, щоб їх граничні корисності у розрахунку на грошову одиницю ціни були рівні. Цей підхід називається еквімаржинальним принципом.

Коли споживач розподіляє свій бюджет згідно другого закону Госсена, тоді його покупки стають оптимальними. Такий стан називають рівновагою споживача.

Питання для самоконтролю

1. Які фактори визначають вибір споживача в ринковій системі?

2. У якому випадку треба визнавати поведінку споживача раціональною?

3. Покажіть основні постулати споживчого вибору.

4. Поясніть особливості рівноважного споживання.

5. Дайте визначення другого закону Госсена.