Тема 12. Аналіз загальної рівноваги та ефективність

План

1. Аналіз часткової та загальної рівноваги.

2. Загальна рівновага: двохгалузева модель.

 

І. Питання аналіз часткової рівноваги, який ми вивчали у попередніх темах означає вивчення рівноважних цін та рівноважних обсягів виробництва на багатьох специфічних ринках, які є складовими загальних ринків рівноваги. Однак економіка – це тісне переплетення найрізноманітніших зв'язків між господарюючими суб'єктами: економічний імпульс від одного з них через систему ринку обов'язково передається іншим, тому необхідний аналіз загальної рівноваги, тобто всеохоплюючий розгляд взаємозв'язків між усіма ринками та цінами, які утворюють ринкову систему в цілому.

Аналіз загальної рівноваги може бути використаний для розгляду довготермінових ефектів зворотнього зв'язку при зміні цін на ринках. Ефект зворотнього зв'язку – подальша зміна цін та обсягів товарів і послуг на певному ринку у відповідь на зміни цін, що сталися на пов'язаних з ним ринках.

Класичним перекладом взаємодії ринків є зміна цін на нафту у другій половині ХХ ст. на поч. ХХІ ст. Барель нафти (159 л.), який продавався у 1972 р. за 2,5 $, у 1980 – 3,4 $, 2006 - 2007 р. – 80-90 $.

Споживачі нафти вимушені були платити “податок ОПЕК”, який щорічно оцінювався від 40 до 50 $. млрд. дол.

Еластичність попиту на бензин оцінюється в діапазоні від 0,2 до 0,4. Це означає, що 10 % збільшення ціни на бензин викличе зменшення споживання тільки на 2-4 %. Це означає, що після підвищення ціни споживачі будуть витрачати більшу частину свого доходу на нафту і бензин і менше витрачати на купівлю багатьох інших товарів і послуг.

Ефект зворотнього зв'язку виглядає так: високі ціни на нафту і бензин вплинули на прагнення водіїв скоротити користування своїми автомашинами. В той же час зріс попит на громадський автотранспорт. Багато виробників енергії перевели свої підприємства з нафти на природний газ і вугілля. У будинках стали знову популярними дерев'яні кухонні плити і каміни.

Внаслідок усіх цих змін попит на нафту зменшиться, що приведе до зниження цін на неї (у 90-х р.р. ХХ ст. барель нафти – 18-22 $) економічний процес почне знову розкручуватися, але у зворотньому напрямку: зростання пропозиції безину, зниження цін на нього, підвищення попиту на автомобілі, бензин, нафту, зростання цін на нафту. Однак, кожний наступний імпульс матиме меншу силу, ніж попередній, тому після кількох змін потенціал первинного імпульсу вичерпується і в економіці встановлюється загальна рівновага.

Процеси відбиття здійснюються не тільки в економіці окремих країн, але і повсюди (скрізь у світовій економіці до тих пір, поки не досягається нова рівність на всіх ринках). Таким чином загальна рівновага відбуватиметься тоді, коли ціни прореагували на вихідну зміну попиту чи пропозиції, так, що обсяги попиту = обсягам пропозиції на всіх ринках. За цих умов на жодному ринку немає тенденції до подальших змін попиту чи пропозиції.

ІІ. Питання загальга рівновага передбачає тісний взаємозв'язок між окремими секторами економіки серед економістів популярним є твердження: “В економічній теорії все залежить від всього. Розширення виробництва в одному секторі економіки має незліченні наслідки для інших секторів економіки. Наприклад, економіст Василій Леонтєв розробив досить складну теорію загальної рівноваги на основі аналізу витрат і результатів.

У теперішній час у розвинутих країнах національної таблиці міжгалузевих балансів поділяють економіку більш, ніж на 400 галузей, подаючи матрицю витрат і результатів, яка має більше 400 рядів і колонок.

Однак, для розуміння основних принципів досягнення загальної рівноваги достатньо двомірного аналізу. Припустимо, що в економічній системі використовуються два фактори виробництва (праця та капітал). Протягом одного дня для виробничих цілей може бути використано 40 тис. людиногодин праці та 20 тис. машиногодин капіталу. Сукупний обсяг послуг факторів виробництва доступний за певний проміжок часу називаються ресурсним обмеженням економіки. Після того, як увесь цей обсяг ресурсів включено у виробничий процес продукція буде абсолютно нееластичною.

Якщо виробництво обмежене лише двома продуктами (х і у), то можна стверджувати, що чим більше виробляється одного з них, тим менші можливості суспільства з виробництва іншого. Тут ми маємо справу з ресурсними обмеженнями, які для двопродуктової моделі матимуть такий вигляд: L = Lx + Ly K = Kx + Ky.

Зручним інструментом для аналізу виробництва і розподілу ресурсів в економіці з фіксованою пропозицією праці та капіталу є діаграма Еджворта. Вона є прямокутником, сторони якого становлять обсяги ресурсів, які має у своєму розпорядженні суспільство для виробництва двох товарів. Кожна точка на діаграмі Еджворта відповідає певному варіанту розподілу наявної кількості ресурсів для виробництва товарів х, у.

 

 

К=20000 12000 ←Ly O1

Ky

↓

10000 Qy = 300

↑

Кх Qx = 600

 

О Lx→ 28000 L=40000

 

На діаграмі від точки О відкладають витрати праці та капіталу.

Наприклад, у точці А на виробництво товару х буде здійснено такі витрати: Lx = 28000, Кх = 10000, на виробництво точки У: Lу = 12000, Ку = 10000. Для нашого прикладу обсяг точки х становитиме 600 одиниць, а точка у = 300 одиниць. Ефективність виробництва досягається тоді, коли неможливо перебудувати використання наявних ресурсів так, щоб збільшити випуск одного товару без зменшення випуску іншого. А такий випадок характеризує НВМ.

Вона вказує, який максимальний обсяг товару можна виробити при заданих обсягах випуску інших благ, ресурсних обмеженнях та існуючій технології.

Розподіл ресурсів ефективний тоді, коли заданий обсяг продукції, який випускається за певний період часу розподіляється між споживачами таким чином, що стає неможливим поліпшити становище однієї особи без завдання шкоди іншій.

Ми з'ясували у попередніх темах, що тільки конкурентний ринок здатний забезпечити таку ефективність.