Максимізація прибутку в короткостроковому i довгостроковому періодах в умовах простої монополії

Проблема максимізації прибутку фірми-монополіста розв'язується дещо інакше, ніж у випадку конкурентної фірми. Головна відмінність полягає в тому, що монополіст повинен прийняти рішення і щодо обсягу випуску, і щодо ціни, тоді як конкурентна фірма визначає лише обсяг.

Правило граничного випуску

МR = МС,

є універсальною необхідною умовою максимального прибутку для всіх типів ринкових структур. Функції сукупної і граничної вартості теж не мають принципових відмінностей для ціноотримувача і ціноутворювача. Розбіжність результатів при максимізації прибутку виникає за рахунок показника граничної виручки МR. Для конкурентної фірми МR = P, а для монополіста МR < P (при Q>0).

Отже, для монополіста після знаходження оптимального обсягу Q_M треба визначити оптимальну ціну Р_M. Для цього слід скористатись оберненою функцією попиту Р = р(Q_D). Звідси матимемо: Р = р(Q_M), тобто визначаються ціна і обсяг (Р_M, Q_M), які максимізують прибуток монополіста П_M.

Графічно це ілюструє мал. 1 лист 5. Точка А відповідає умові МR = МС, її координата на осі обсягів визначає монопольний обсяг Q_M. Далі знаходимо точку Е_M на лінії попиту D яка відповідає обсягу Q_M Тоді горизонтальна координата точки Е_М на осі цін визначає монопольну ціну Р_М. Сукупна виручка ТR чисельно дорівнюватиме площі прямокутника ОР_МЕ_MQ_M (добутку Р_М х Q_M). Сукупна вартість ТС визначається після встановлення АС_M. – середньої вартості виробництва обсягу Q_M. На величину АС_М вказує точка В перетину вертикалі Е_MQ_M із кривою АС; таким чином, ТС чисельно дорівнює площі прямокутника ОАС_MВQ_M (добутку АС_М х Q_M). Тоді монопольний економічний прибуток П_М дорівнює різниці площ двох прямокутників –– ОР_МЕ_MQ_M і ОАС_MВQ_M,тобто площі АС_MР_МЕ_MВ.

Фірма-монополіст у короткостроковому періоді може мати економічні збитки, якщо навіть при виконанні умови максимізації прибутку вартість виробництва одиниці продукції перевищує її ціну, АС_М>Р_М. Тоді фірма може лише мінімізувати свої економічні збитки. Цей випадок ілюструє мал. 2 лист 5.

При існуванні монополії умова беззбитковості і умова закриття в короткостроковому періоді виглядають так само, як і для конкурентної фірми: Р_М = minАС (у випадку беззбитковості), Р_М < minАVС (у випадку закриття).

Точка Е_М на мал. 1 лист 5 визначає стан короткострокової рівноваги монополіста, тому що при досягненні ціни Р_М та обсягу Q_M на монопольному ринку відсутня тенденція до їхньої зміни за інших незмінних умов.

При аналізі поведінки монополіста в довгостроковому періоді виходимо із особливостей монополії - наявності лише одного постачальника продукції та існування вхідних бар'єрів у галузі для фірм-новачків.

В довгостроковому періоді фірма обирає масштаби виробництва, а не лише обсяги використання змінних факторів. Якщо вважати, що фірма розробляє кілька сценаріїв свого перспективного розвитку залежно від обсягів використання фіксованих (у короткостроковому періоді) факторів, тоді для кожного варіанта вона може знайти оптимальні обсяг виробництва і ціну, які максимізують її прибуток. Звісно, при цьому фірма повинна мати також довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на свою продукцію.

Так, на мал. 1 лист 6 для довгострокової кривої попиту D наведено два варіанти розвитку фірми, кожний з яких пов'язується із своїми кривими, відповідно АС₀, МС₀ та АС₁ МС_1. Для одного варіанта прибуток буде максимізуватись у стані Е₀ (Р_0, Q₀), для іншого - у стані Е₁ (Р_1, Q₁). Фірма обирає той варіант розвитку, який передбачає для неї більший прибуток, тобто Е_М. Отже, найкращий із короткострокових станів рівноваги є одночасно станом довгострокової рівноваги монополіста. Зазначимо, що для цього стану Е_М матимемо в точці В

MR = MC₁ = LRMC,

звідси, обсяг Q_М = Q₁ а ціна Р_М = Р_1. Рівень середньої вартості, С_М, виробництва обсягу Q_М визначається точкою С, де АС₁ = LRАC.

У випадку монополії для стану довгострокової рівноваги закономірним є те, що

Р_М > LRMC = minLRАC.

Це означає, що в довгостроковому періоді монополіст може зберігати економічний прибуток за рахунок існування бар'єрів для входження в галузь конкурентів (конкурентний механізм не спрацьовує, парадокс прибутку не спостерігається). На мал. 1 лист 6 цей прибуток чисельно дорівнюватиме площі прямокутника С_МР_МЕ_МС. Тому монополіст при максимізації прибутку не змушений працювати на рівні мінімальної довгострокової середньої вартості, яка досягається в точці F при обсязі випуску Q_F Його обсяг випуску Q_М буде меншим за обсяг Q_F, що у випадку повної конкуренції відповідає ефективному масштабу виробництва фірми.