Теми доповідей та рефератів. 1. Короткі та довготривалі періоди функціонування підприємства

Розв’язати задачі:

Задача 1.

Визначити бухгалтерський та економічний прибуток швейної майстерні, якою володіє Осипова Л.Д., якщо: Осипова Л.Д. наймає двох помічниць, яким виплачує 5000 гривень на рік кожній. Сплачує щороку 4000 гривень за оренду виробничого приміщення та 1000 гривень за електроенергію, а також витрачає 40000 гривень щороку на сировину. Амортизаційні відрахування складають 300 грн.

В виробниче устаткування Осипова Л.Д. вклала власні гроші, які могли б принести їй 5000 гривень річного прибутку, якби вона вклала їх в банк, крім того вона відмовилася від посади модельєра на швейній фабриці з оплатою 7000 гривень в рік.

Доход від реалізації швейних виробів складає 74000 гривень.

Чи вигідно Осиповій Л.Д. примати майстерню?

Задача 2.

Знаючи, постійні та змінні витрати чисто конкурентної фірми на кожному рівні виробництва у короткостроковому періоді:

1. Обчислити валові (ТС), середні змінні (AVC), середні валові (ATC) та граничні (MC) витрати фірми.

2. Накреслити криві: AVC, ATC, MC.

Задача 3.

Використовуючи дані таблиці про витрати праці L і капіталу С та сумарного випуску продукції Q, при різних масштабах виробництва:

1. Визначить характер віддачі від масштабу при переході від А до Б, від Б до В та від В до Г. Коли буде досягнуто оптимального розміру підприємства?

3. Накреслити карту ізоквант.

Література:

Долан Э.Дж. Линдсей Д. Микроэкономика / под общ. ред. Б.Лисовика,– СПб, Экон.шк., 1994.(с.131-157)

Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: 2 т. М: Республика, 1992. (т.2, с.45-63)

Кулішов В.В. Мікроекономіка: Основи теорії і практикум / навчальний посібник – Львів: „Магнолія плюс”, 2004. (с. 157-184)

Піндайк Р.С., Рубінфельд Д.Л. Мікроекономіка – К.Основи, 1996. (с.187-206)

Самюельсон Пол.А., Нордгауз Вільям Д. Экономика – М.Санкт Петербург К.: Вильямс, 2001. (с 123-141)

Самюельсон Пол.А., Нордгауз Вільям Д. Экономика – М.Санкт Петербург К.: Вильямс, 2001. (с 123-141)

ФишерС., Дорнбуис Р. Экономика – М.: Дело, 1993. (с.141-152)

Методичні поради до питань

семінарського заняття № 5

1. При підготовці першого питання зверніть увагу на те, що витрати виробництва – це повні витрати, затрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції і обумовлені ними.

Необхідно показати різновидності витрат, які діляться на явні та не явні.

Явні витрати – це витрати, які мають форму платежів постачальником факторів виробництва і проміжних виробів. В число явних витрат входить зарплата співробітникам, виплати банкам та іншим постачальникам, плата за юридичні послуги, оплата транспортних витрат та інше.

До числа не явних відносяться альтер­нативні витрати використання ресурсів, які належать власникам фірми. Ці витрати не передбачені контрактами (договорами), обов'язковими для явних платежів, і тому залишаються не одержаними.

Ділення витрат на явні та не явні це єдиний спосіб класифікації витрат.

Слід відмітити, що коли приймається рішення про початок або розширення виробництва фірмою, то в розрахунок очікуваного прибутку слід включати, як явні, так і не явні витрати.

Мінімальний прибуток, який необхідний для того, щоб фірма діяла, називається нормальним прибутком. Він дорівнює не явним витратам, вкладеним власником фірми у виробництво.

Наприклад, вклавши в виробництво капітал, підприємець зможе одержувати прибуток – 9% від вкладеного капіталу. Якщо в цей час процентна ставка складає – 9%, то прибуток буде нормальним.

Треба зауважити, що економісти і бухгалтера по різному розуміють значення терміну “прибуток”.

Бухгалтерський прибуток(фінансовий) – це різниця між валовим доходом (сукупною виручкою) фірми та її явними витратами.

Економічний прибуток – це різниця між валовим доходом та сумою явних і не явних витрат (сукупними витратами)

2. В другому питанні треба відмітити, що в межах короткострокового періоду виробничі потужності фірми є фіксованими, фірма може використовувати свої потуж­ності більш-менш інтенсивно, збільшуючи або зменшуючи кількість споживаних змінних ресурсів.

Необхідно зазначити, що в короткостроковому періоді всі витрати фірми поділяються на постійні і змінні витрати. Поділення витрат на постійні і змінні має важливе значення для аналізу діяльності підприємства, зокрема прийняття рішення про закриття чи об¢яви банкрутства фірми в випадку збиткової діяльності.

Слід також приділити увагу темпам зростання валових та змінних витрат.

3. По третьому питанню треба дати характеристику середніх постій­них, середніх змінних, середніх валових і граничних витрат.

Слід також приділити увагу динаміці середніх та граничних витрат в короткостроковому періоді.

4. По четвертому питанню слід показати, що в довго­тривалому періоді фірма може змінити масштаби своїх виробничих потужностей: вона може поставити додаткове обладнання або залишити в своєму користуванні меншу кількість обладнання. Галузь також може змінити свої масштаби. Довго­строковий період достатній, щоб нові фірми могли вступати в галузь, а існуючі залишити її.

Отже, в довгостроковому періоді всі ресурси є змін­ними.

Крива довгострокових АТС, або планова крива склада­ється з дільниць кривих довгострокових АТС, відповідних різним розмірам підприємств, які фірма може побудувати на протязі довгого часу. Крива довгострокового АТС має дугоподібну форму. Довготривалі зміни середніх затрат в діяльності фірми або підприємства звичайно розглядаються як змінні в масштабі виробництва.

5. У п’ятому питанні слід показати, що у довгостроковому періоді спроможність змінювати обсяг капіталу дає фірмі можливість зменшувати витрати.

Якщо в довго­тривалому періоді середні затрати підприєм­ства зменшуються з ростом випуску продукції, то в цьому випадку підприємство має економію, обумовлену масшта­бами виробництва. Якщо відбувається збільшення середніх затрат підприємства із збільшенням обсягів виробництва, то підприємство відчує шкоду від масштабів виробництва.

Перш за все, джерелом економії є, звичайно, якісні зміни у технологи виробництва в результаті впровадження нових досягнень науки і техніки в процесі виготовлення продукції, а також більш раціональна організація самого процесу виробництва.

Рекомендації до виконання практичних завдань:

1. При розв’язку першої задачі слід пам’ятати, що в розрахунок бухгалтерського прибутку включаються лише явні витрати, а в розрахунок економічного також неявні, тобто бухгалтерський прибуток визначається: доход – явні витрати, а економічний: доход – (явні + не явні) витрати. Тому в задачі спочатку розраховується сума явних та не явних витрат а потім прибуток фірми. Крім того слід звернути увагу на те, що майстерню вигідно тримати, якщо фірма буде мати економічний прибуток.

2. Для розв’язку другої задачі необхідно згадати визначення витрат виробництва та формули по яких вони розраховуються. Валові витрати це сума постійних та змінних витрат: TC = FC + VC. Середні витрати – це витрати що припадають на одиницю виробленої продукції. Середні змінні витрати визначаються по формулі: AVC = VC/Q, середні валові витрати визначаються по формулам: ATC = TC/Q. Граничні витрати –це приріст витрат при збільшенні обсягувиробництва на одиницю. Вони визначаються по формулі: MC = DTC/DQ, де: DТС – зміна у витратах, а DQ – зміна обсягу продукції.

Криві: AVC, ATC, MC необхідно накреслити на одному графіку відкладаючи витрати на осі ординат, а обсяг продукції на осі абсцис.

3. Щоб визначити характер віддачі від масштабу при переході від А до Б, необхідно визначити сумарні витрати при масштабах виробництва А та масштабах виробництва Б. Потім знайти темпи зросту сумарних витрат і темпи зросту сумарного випуску продукції та порівняти їх. Якщо темпи зросту випуску продукції перевищують, то маємо справу з зростаючою віддачею від масштабів, якщо темпи зросту витрат перевищують, то – спадаючою віддачею від масштабів, і, коли темпи зросту випуску продукції та темпи зросту витрат однакові, віддача від масштабів виробництва буде постійною.

Аналогічно визначається характер віддачі від масштабу при переході від Б до В та від В до Г. Оптимальний розмір підприємства буде досягнуто у точці, після якої прирощення виробництва можливе лише за рахунок непропорційно більших затрат ресурсів.

Карта ізоквант будується на основі даних таблиці, наданої в умові задачі.