Підготовка рефератів, ессе та доповіді

Під час самостійного опрацювання матеріалу студенти знайомляться з першоджерелами та пишуть реферати і доповіді для виступу на семінарських та практичних заняттях.

Реферат – відносно невелика (10–12 сторінок друкованого тексту) робота, доповідь – складає (7–8 сторінок друкованого тексту) яка має план, зміст і список використаної літератури. Зміст повинен бути викладено чітко, послідовно з висновками і наступною аргументацією думок автора.

Для підготовки реферату, або доповіді необхідне більш поглиблене вивчення літератури, включаючи додаткову. Реферат, або доповідь повинна продемонструвати знання і розуміння обраної студентом теми. Особлива увага повинна бути приділена репрезентації джерел, з якими працював студент.

Для підготовки реферату, або доповіді необхідно критично ставитись до наукової літератури, зважаючи на те, що існує велика кількість як нових, так і морально застарілих публікацій, які розглядають соціально-політичні проблеми однобічно. Переглядаючи літературу, слід спочатку зупинитися на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім можна звернутися до журнальних статей, словників, енциклопедій. Найдоступнішим та найпоширенішим методом пошуку літератури вважається бібліотечний каталог (алфавітний і систематичний). В алфавітному каталозі необхідну книгу шукають або за її назвою, або за прізвищем її автора. У систематичному – за тематичним принципом. Тут можна підібрати літературу з конкретної теми.

Під час роботи над книгою неможливо запам'ятати усе прочитане, тому необхідно стисло законспектувати ті положення, які торкаються теми. Конспект може бути викладенням суті прочитаного, може містити в собі власні міркування та ідеї, а може бути у вигляді дослівних виписок, що мають безпосереднє відношення до теми, яка вивчається. В останньому випадку слід помічати джерело та сторінку, оскільки в подальшій роботі виписка може бути використана у вигляді цитати. У цілому після роботи з книгою студент повинен мати загальне уявлення про її зміст, правильно зрозуміти думки автора, відібрати все найбільш цінне відповідно до мети своєї роботи. Для цього важливо виділити ключові поняття, проблеми, питання навколо яких буде будуватися розкриття теми. Наводячи різні точки зору з того чи іншого питання, слід демонструвати власну позицію. Висловлюючи будь-які положення, бажано підкріплювати їх достатніми аргументами. Викладення матеріалу має бути творчим. Не треба перевантажувати реферат цитатами.

Написання реферату, або доповіді повинне підтвердити вміння студента:

- генерувати і обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або далеку перспективу, самостійно проводити дослідження;

- використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для вирішення певної культурологічної проблеми;

- аналізувати літературні, наукові джерела;

- узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових досліджень при вирішенні визначеної проблеми.

У роботі необхідно логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникаючи загальних слів і бездоказових тверджень.

Стиль викладення змісту розділів реферату, або доповіді характеризує вміння студента стисло, логічно та аргументовано викладати матеріал у відповідності із встановленими вимогами. Викладення матеріалу основної частини підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Мові та стилю реферату, або доповіді необхідно приділяти істотну увагу. Найбільш характерною особливістю письмової наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Для наукового тексту характерна смислова завершеність і цілісність. Якостями, що визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Основне місце у науковій мові займають форми недоконаного виду дієслова теперішнього часу, оскільки вони не виражають відношення дії, що описується, до моменту висловлювання (наприклад: «У даній роботі розглядаються...»). Крім того, поширення отримали вказівні займенники («цей», «той», «такий»), які не тільки конкретизують предмет, але і виражають логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад: «Наведені факти служать достатньою основою для висновку...»). Займенники «щось», «дещо», «що-небудь» внаслідок невизначеності їх значення в тексті реферату, або доповіді використовувати не рекомендується. Також для уникнення категоричності висловлювань (особливо при демонструванні власної позиції) рекомендується вживати наступні вислови: «вірогідно», «можливо», «на мою думку» тощо.

Обов'язковою умовою об'єктивності викладу матеріалу є вказівка на те, яким є джерело повідомлення, ким висловлена думка, кому належить той або інший вислів. У тексті ця умова може бути реалізована за допомогою викорис­тання спеціальних слів і словосполучень («на думку», «згідно із», «за даними» тощо).

Стиль письмової наукової мови – це, найчастіше, безособовий монолог. Тому виклад (в основному) ведеться від третьої особи, оскільки увага зосереджена на змісті та логічній послідовності тексту, а не на особі автора. Інколи (якщо це входить в творчий задум автора) вживається форма першої особи однини займенників. Але в науковому рефераті авторське «я» нібито відступає на задній план.

4.2.1. Тематика ессе, рефератів та доповіді, які передбачаються в ході самостійної роботи студентів.

1. Етапи становлення психологічної науки.

2. Предмет, об’єкт і методи дослідження загальної психології.

3. Взаємозв’язок загальної психології з іншими науками, насамперед

із суспільними.

4. Характеристика основних категорій та завдань загальної психології в сучасних умовах.

5. Сучасні наукові напрямки, теорії і концепції загальної психології.

6. Прояви свідомості в поведінці, психічних процесах, властивостях і станах людини.

7. Прояви несвідомого в поведінці, психічних процесах, властивостях і станах людини.

8. Роль і види чутливості (відчуттів) у людини.

9. Види і властивості сприйняття.

10. Увага і його психологічні властивості.

11. Фізіологічні основи уваги.

12. Види пам’яті, індивідуальні особливості та порушення пам’яті.

13. Теорії пам’яті у психології.

14. Мислення, емоції та мотивація: проблеми зв'язку мислення, його продуктів з реальністю.

15. Психологія творчого мислення та розвиток мислення.

16. Поняття, ознаки і прояв волі у людини.

17. Основні напрями і шляхи розвитку волі.

18. Види спілкування та роль спілкування в психологічному розвитку людини.

19. Типи темпераментів, їх психологічна характеристика.

20. Індивідуальний стиль діяльності.

21. Визначення і типологія характерів.

22. Місце характеру у загальній структурі особистості, формування характеру.

23. Здібності, обдарованість і талант: взаємозв'язок і відмінності в цих явищах.

24. Природа індивідуальних відмінностей у здібностях людей, розвиток здібностей у людини.

25. Поняття малої групи і колективу.

26. Поняття про конфлікт і його різновиди.

Методи контролю

Поточний контроль проводиться у формі виступів студентів з доповіддю, або рефератом щодо обговорення питань на семінарських заняттях та перевіркою поточних двох модульних контрольних робіт у письмовому вигляді для групового виконання на семінарських заняттях.