Загальні методичні вказівки для студентів із підготовки до семінарських занять

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

 

Макаренков О. Л.

 

ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ

 

 

Методичні рекомендації для студентів

юридичного факультету

 

 

Запоріжжя

УДК: 340.116 (076)

ББК: Х 713 я 73

М 545

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

вченою радою

Запорізького національного університету

протокол № 10 від 21 червня 2011 р.

 

Макаренков О. Л. Юридична деонтологія: [методичні рекомендації для студентів юридичного факультету] / О. Л. Макаренков. – Запоріжжя: ЗНУ, 2011. – 45 с.

 

Включає зміст курсу, плани, основні вимоги і теоретичні питання підготовки до семінарських занять, термінологічні завдання, вимоги до виконання індивідуального завдання, тематику рефератів, тестові завдання, перелік питань для підготовки до заліку, список рекомендованої літератури (основної, нормативної і додаткової), перелік фахових журналів, статті з яких треба опрацювати.

 

Рецензент: д.ю.н., професор Т. О. Коломоєць

 

Відповідальний за випуск: О. Л. Макаренков

 

 

ВСТУП

Курс «Юридична деонтологія» є необхідною складовою частиною підготовки фахівця у галузі права. Вивчення юридичної деонтології здійснюється на основі кредитно-модульної системи, яка покликана:
забезпечити високий рівень знань студентів, вироблення у них чітких уявлень про сутність і зміст юридичної професії та професійної діяльності юристів, навичок і вмінь до вирішення юридичних справ будь-якої складності; розвинути вміння самостійно опрацьовувати й аналізувати сучасні процеси державо- і правотворення, і в цілому підвищити конкурентноздатність майбутніх фахівців.

Предмет навчальної дисципліни «Юридична деонтологія»: 1) найбільш характерні риси та особливості, які притаманні майбутній професії юриста з різних напрямків спеціалізації, обов’язки юриста на професійному шляху (практичній, науковій та освітній роботі) та підготовка до їх належного виконання; 2) загальні питання порядку формування, побудови, функцій та діяльності суду, органів прокуратури, органів досудового слідства і дізнання, внутрішніх справ, Міністерства юстиції, адвокатури та інших правоохоронних і правозахисних органів, їх взаємодію та перспективи подальшого удосконалення; 3) культура та етикет юриста; 4) професіограми юридичних спеціальностей; 5) вивчення юриста як посадової особи, конфліктів в професійній діяльності, підвищення кваліфікації і профілактики професійної деформації тощо.

Мета і завдання курсу «Юридична деонтологія» - сприяти студентам, майбутнім юристам, збагатити свій інтелектуально-творчий потенціал знаннями: а) на понятійному рівні – основних правових уявлень, понять, ідей, концепцій, теорій; б) на фундаментальному рівні – осягнути зміст юридичної деонтології, її сутність, предмет, особливості та засвоїти загальні закономірності розвитку юриста як професіонала; в) на практично-творчому рівні – зорієнтувати студентів на формування у них творчо-конструктивного мислення, навичок уважного ставлення до змісту понять і категорій, якими їм доведеться оперувати у процесі навчання і практичної діяльності.

Юридична деонтологія сприяє формуванню у студентів, майбутніх юристів цілісного погляду на свою професію, органічно продовжує і розвиває юридичне мислення і світогляд.

Завдання курсу «Юридична деонтологія» також полягає у тому, щоб сприяти підготовці юристів високої кваліфікації готових і здатних брати активну участь у творенні демократичної, правової держави України в умовах поступового формування громадянського суспільства.

Це завдання може бути виконано шляхом правильного розуміння соціальної ролі юристів, свідомого обрання відповідної юридичної спеціальності в межах своєї професії, засвоєння знань про зміст і особливості різноманітних юридичних спеціальностей, вивчення правил поведінки юристів зі своїми колегами, клієнтами та з іншими людьми, усвідомлення небезпеки професійної деградації та вивчення засобів її профілактики, розуміння усієї складності та відповідальності юридичної роботи.

У результаті вивчення курсу «Юридичної деонтології» студент повинен: 1) знати соціальну роль юриста та основи історії розвитку юридичної професії; зміст своєї майбутньої професії правознавця, професійні обов'язки; систему юридичних наук, їх предмети та методи вивчення; поняття та види юридичної діяльності, перспективи розвитку обраної професії; основи культури юриста: правової, етичної, естетичної, політичної, економічної, психологічної та інші; 2) вміти – у цілому правильно оцінювати професійні та особисті якості своїх колег, клієнтів та інших суб’єктів правовідносин, відповідність юристів обраній ними професії, спеціальності та спеціалізації, працю юриста, у т. ч. враховувати особливості виконання трудових функцій в рамках окремих спеціальностей; визначити стандарти, яким повинен відповідати кожен випускник – майбутній фахівець – юрист; виробити основні установки на якісне вивчення юридичних дисциплін, на розвиток професійних навчань і навичок; обирати найбільш оптимальну для себе юридичну спеціальність.

Набуті студентами знання та навички з дисципліни «Юридична деонтологія» будуть необхідні їм у подальшому навчанні, зокрема при написанні рефератів, курсових, випускних кваліфікаційних (дипломних, магістерських) робіт та у майбутній професійній діяльності.

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІЗ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Цілі семінарських занять з юридичної деонтології.

1. Допомогти студентам закріпити одержані знання, виявити свої творчі здібності та перевірити якість засвоєння студентами відповідної теми курсу на основі їхньої самостійної роботи з матеріалами лекцій, основною та додатковою літературою, документами, джерелами.

Особлива вимога висувається щодо усвідомленого та сталого засвоєння історії виникнення і розвитку теоретичних знань з юридичної деонтології, тобто формування уявлень і поглядів про предмет правознавства і зміст професії юриста; кристалізації їх основних рис, ознак, властивостей, принципів, з‘ясування особливостей практичного втілення загальнотеоретичних уявлень про юристу і його професійну діяльність у різних сучасних умовах.

Необхідною передумовою задоволення зазначеної вимоги с систематичне виконання завдань, які подаються до кожного семінарського заняття.

Для ґрунтовного засвоєння навчального матеріалу не можна обмежуватися лише копіюванням (конспектуванням) підручників, статей, монографій з тим, аби потім на занятті просто переказати (чи зачитати) перед аудиторією текст копій чи конспекту. Такий спосіб підготовки виключає інший, творчий підхід студента до навчального матеріалу, істотно обмежує коло пізнавальних джерел.

Найбільш ефективне, високоякісне засвоєння навчального матеріалу забезпечується вдумливим вивченням, аналізом, порівнянням і узагальненням усіх джерел, рекомендованих до семінарського заняття.

Проводити таке вивчення доцільно у такій послідовності: а) конспект лекцій; б) основна література; документи; в) додаткова література; г) інші матеріали.

На основі систематизації й узагальнення всього вивченого матеріалу треба самостійно підготувати на кожне питання плану семінару розгорнені відповіді.

Індивідуальний спосіб підготовки (написання повного тексту відповіді, складання плану (розгорнутого чи стислого) або формулювання тез відповіді тощо) обирається кожним студентом самостійно.

Усі джерела потрібно вивчати крізь призму питань плану семінарського заняття. Треба навчитись знаходити та відбирати з різноманітних джерел таку інформацію, котра стосується саме цих запитань, і систематизувати її відповідно до кожного з останніх. Необхідно активно використовувати різноманітні словники, енциклопедії, аби не залишити без уваги жодного незрозумілого терміна, який зустрічається у джерелах, оскільки незрозумілий термін - це не зрозуміла до кінця книга (стаття).

Частина матеріалів (у вигляді зброшурованих ксерокопій літературних джерел) для підготовки до кожного семінару знаходиться на кафедрі історії і теорії держави та права.

У кінцевому підсумку активна робота з навчальною та науковою літературою повинна сформувати у студента вміння самостійно аналізувати прочитане. Це вміння має проявитися:

у чіткому розумінні основних понять курсу;

у визначенні ступеня аргументованості тієї чи іншої ідеї, концепції, теорії;

у здатності відокремити основні положення книги (статті) від додаткових, другорядних;

у здібності критично поставитися до змісту книги (статті) та визначити власне ставлення до викладених у ній думок, дати їм оцінку, характеристику.

Необхідно мати на увазі, що формулювання теоретичних питань семінару часто не дублюють назви розділів, параграфів того чи іншого підручника (посібника). Тому лише активне осмислення всіх рекомендованих джерел дозволить підготувати повну, глибоку відповідь на ці питання, зібрати всі потрібні матеріали, історичні й інші ілюстрації, що обґрунтовують викладені у відповіді тези та положення).

Часто студенти зустрічаються з ситуацією, коли щодо однієї й тієї самої проблеми різні вчені дотримуються неоднакових поглядів. У такому випадку слід навести основні позиції науковців і мотивовано приєднатися до однієї з них або аргументовано висловити власну думку.

Основна частина відповіді на питання семінару повинна бути викладена
самостійно, своїми словами. Зачитувати дозволяється лише цитати з наукової та іншої літератури, документів. Знижує якість відповіді бідність мови, неправильне вживання спеціальних термінів, неграмотна чи нелогічна побудова речень, висловів.

Означена вище форма відповіді найбільш виправдана й тому, що вона відповідає рівневі тих вимог, які ставляться до відповіді студента на заліку з юридичної деонтології.

2. Розвинути творче юридичне мислення студентів: навчити їх володіти методикою самостійного засвоєння програмного матеріалу. Саме виробленню вміння студента самостійно аналізувати державно-правові явища, розвиткові його творчого підходу до їх вивчення, формуванню навичок юридичного мислення покликані сприяти обов'язкові для письмового виконання практичні та теоретико-аналітичні завдання, надані до кожною семінару. Керівник курсу (лектор) може визначити ті завдання, виконання яких на чергове заняття не є обов'язковим, чи обрати лише деякі з них для обов'язкового виконання, а інші - для факультативного.

Вважається недостатньо продуктивним те заняття, що звелося лише до звичайного повторення, відтворення матеріалу, викладеного у лекції або одному з підручників. На семінарі студент повинен мислити творчо, у цьому вбачається основне навчально-методичне призначення і найбільша дидактична цінність семінару. Тільки у разі, якщо після семінарського заняття студенти мають ширші та глибші знання, ніж на його початку, воно повністю виправдовує себе як форма навчання. Впродовж семінару студентам варто занотовувати все нове, що довелося почути на занятті, доповнювати й уточнювати свої записи, конспекти.

Виробити у студентів вміння грамотно, логічно, переконливо формулювати й відстоювати під час публічного виступу свої думки про основні положення юридичної деонтології; сформувати здатність не губитися перед аудиторією, не «прив'язувати» себе до письмового тексту виступу.

Протягом заняття студентам слід прагнути брати участь у дискусіях, в «створенні та розв'язанні проблемно-пізнавальних ситуацій, котрі спонукають чітко, зрозуміло для інших формулювати свою позицію, аргументувати її, ставити запитання доповідачам, оцінювати відповіді останніх тощо. Адже навички ведення полеміки, володіння словом, що формуються якраз під час семінарських занять, - складова частина професійних рис юриста.

Реальною підставою для виникнення на такому занятті дискусії є хоча би те, то студенти користуються різними підручниками та навчальними посібниками з юридичної деонтології, в яких низка питань курсу нерідко висвітлюється з певними відмінностями. Проте слід пам'ятати, що необхідною передумовою творчого обговорення питань семінарського заняття є ґрунтовне засвоєння всіх рекомендованих джерел, міцні знання конкретного матеріалу теми.

Рівень досягнення цілей семінарських занять перевіряється шляхом:

заслуховування й оцінки змісту та форми виступів студентів з питань плану заняття (за викликом викладача чи, з його дозволу, за бажанням студента);

заслуховування й обговорення запитань, що ставляться самими студентами впродовж семінару;

розв'язання практичних та теоретико-аналітичних завдань на основі обговорення запропонованих студентами відповідних творчих рішень;

систематичної перевірки студентських зошитів для семінарських занять з письмово виконаними обов'язковими завданнями;

проведення загальних або індивідуальних письмових аудиторних і позааудиторних контрольних робіт і колоквіумів (усних співбесід), тестування.

Найбільш раціональною системою підготовки до семінару є система, яка включає в себе такі елементи:

своєчасне ознайомлення з темою семінару і питаннями плану;

встановлення зв’язку даної теми з відповідними розділами програми курсу;

– опрацювання основної і додаткової літератури, що рекомендується до теми семінарського заняття;

– ознайомлення з методичними посібниками;

– перегляд власного конспекту лекцій;

– безпосередня підготовка до виступу на семінарі (складання плану, тез, конспекту виступу);

– запис незрозумілих питань, які слід з’ясувати на консультації чи семінарі;

– самоперевірка готовності до семінарського заняття, що включає в себе перевірку засвоєння основних понять і категорій, які вказані до кожного семінарського заняття; самоперевірку можуть здійснювати декілька студентів, ставлячи один одному запитання.

План виступу на семінарі являє собою розкриття структури прочитаного підручника чи монографії, їх розділів, глав та параграфів. Він не повинен механічно повторювати змісту самої роботи. Слід навчитись самостійно виділяти проблеми, питання, називати і розташовувати в логічній послідовності.

Тези – це не простий перелік проблем, а коротко сформульовані положення роботи без детального викладу доказів, принципів, міркувань автора твору.

Конспект – це стислий самостійний виклад основних думок автора в їх логічній послідовності з наведенням найважливіших положень. Зміст конспектування полягає в поділі книги чи окремих глав, параграфів на частини і їх короткий виклад у стислому вигляді своїми словами. Зміст сторінки, наприклад, може бути викладено в одному абзаці. А зміст глави – на двох сторінках при збереженні логічної послідовності. Писати треба зрозуміло, чітко, послідовно. Основні ідеї, висновки виділяти, підкреслюючи їх, беручи у рамку.

У процесі вивчення курсу кожен студент мусить написати і захистити реферат. Брати участь в обговоренні рефератів своїх колег. Розпочинаючи вивчення курсу, студент обирає тему реферату, погоджує її з викладачем, одержує детальні рекомендації щодо добору та вивчення літератури, правил оформлення реферату.

Матеріали, зібрані студентами у процесі підготовки до семінарських занять, безперечно знадобляться при вивченні інших предметів, спеціальних юридичних дисциплін.

Хоча викладені тут методичні вказівки не є універсальними, вони покликані, крім усього іншого, спрямувати зусилля добросовісного, старанного студента на вироблення власної, найбільш прийнятної для нього методики ефективної підготовки до занять з метою ґрунтовного засвоєння знань з юридичної деонтології.

ЗМІСТ І СТРУКТУРА КУРСУ

Програма підготовлена згідно з вимогами до навчання спеціалістів вищої кваліфікації і розрахована на студентів 1 курсу (1 семестр) юридичного факультету денної і заочної форми навчання (спеціальність «Правознавство»).

Вивчення курсу «Юридична деонтологія» передбачає читання лекцій, проведення семінарських занять, консультацій, самостійну роботу студентів, складання заліку, а також написання рефератів.

Програма розрахована на 54 години: 10 годин лекцій, 16 годин семінарів, 28 годин самостійної роботи студентів).

Робочу програму розроблено з урахуванням змісту виданих підручників, навчальних та навчально-методичних посібників.

 

№ п / п	Вид і номер навчального заняття	К-ть год.	Тема і навчальні запитання
МОДУЛЬ 1. ВСТУП ДО ЮРИДИЧНОЇ ДЕОНТОЛОГІЇ. ОСНОВИ ПРОФЕСІЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ЮРИСТА.
	Лекція 1		Тема 1. Юридична деонтологія як наука і навчальна дисципліна.   1. Місце юридичної деонтології в системі юридичних наук. 2. Історія становлення системи деонтологічних знань. 3. Юридична деонтологія як наука: поняття, предмет та методологія (методика, підходи, принципи, методи). 4. Завдання, функції, принципи і структура науки «Юридична деонтологія» 5. Юридична деонтологія як навчальна дисципліна: поняття, мета, завдання.
	Семінар 1		Тема 2. Юридична діяльність як різновид соціальної діяльності 1. Система юридичної освіти в Україні та формування юриста у вищих навчальних закладах: 1.1. Зміст вищої юридичної освіти (знання яких наук, які вміння і навички, в якому обсязі тощо) і спеціалізація 1.2. Характеристика основних освітніх рівнів 1.3. Основні форми отримання юридичної освіти 1.4. Вищі навчальні заклади як організації, що надають послуги з отримання юридичної освіти: структура та види. 1.5. Основні складники методики отримання знань з юриспруденції 2. Бібліотеки як джерела необхідних юридичних знань та іншої інформації: поняття, види, їх значення у формуванні високопрофесійного юриста, залучення до правових цінностей національної та світової культури, науки та освіти. 3. Юридична наука: 3.1. Поняття, зміст та сутність наукової діяльності юриста, форми її здійснення; 3.2. Органи влади, що забезпечують розвиток науки, та організації, які розвивають юридичну науку; 3.3. Основні наукові і науково-публіцистичні видання, види наукових ступенів і вчених звань. 4. Юридична практика: основні поняття (правозастосування, юрист-практик тощо), види юридичної практичної діяльності та їх стисла характеристика. 5. Співвідношення юридичної практики з юридичною освітньою та науковою діяльністю.
	Лекція 2		Тема 3. Професійна діяльність юриста. 1. Юридична діяльність: поняття, основні риси, зміст і види. 2. Професія та спеціалізація юриста. Поняття та зміст професійної діяльності: суддів, адвокатів та юрисконсультів, нотаріусів, працівників прокуратури, міліції та інших правоохоронних органів України. 3. Компетентність і професіоналізм, атестація і кваліфікація юриста. 4. Тенденції розвитку юридичної діяльності. 5. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста.
	Семінар 2		Тема 3. Професійна діяльність юриста. 1. Юридична діяльність: поняття, основні риси, зміст і види. 2. Професія та спеціалізація юриста. Поняття та зміст професійної діяльності: суддів, адвокатів та юрисконсультів, нотаріусів, працівників прокуратури, міліції та інших правоохоронних органів України. 3. Компетентність і професіоналізм, атестація і кваліфікація юриста. 4. Тенденції розвитку юридичної діяльності. 5. Міжнародні стандарти професійної діяльності юриста.
	Лекція 3		Тема 4. Основи професійної культури юриста. 1. Поняття та види професійної культури юриста. 2. Правова культура юриста: поняття та зміст, види, структура. 3. Етична культура юриста: поняття та зміст, характеристика моральних принципів і норм, структура. 4. Загальна характеристика естетичної культури юриста. 5. Етикет як зовнішня форма вираження професійної культури юриста
	Семінар 3		Тема 4. Основи професійної культури юриста. 1. Поняття та види професійної культури юриста. 2. Правова культура юриста: поняття та зміст, види, структура. 3. Етична культура юриста: поняття та зміст, характеристика моральних принципів і норм, структура. 4. Загальна характеристика естетичної культури юриста. 5. Етикет як зовнішня форма вираження професійної культури юриста.
	Лекція 4		Тема 5. Психологічна культура юриста. 1. Юридична психологія та психологічна культура юриста 2. Особистість: поняття, види, спрямованість та мотивація. 3. Психіка, психічні процеси та психічний склад особистості. 4. Юрист як психолог під час здійснення слідчих дій: дослідження місця події, відтворення обстановки та обставин події, обшуку, допиту і очної ставки. 5. Використання психологічних знань і ораторських здібностей під час виступів у суді та в інших випадках.
	Семінар 4		Тема 6. Характеристика окремих питань професійної діяльності юриста 1. Юрист як посадова особа: поняття, функції, характеристика правового статусу. 2. Основні стилі керівництва трудовими колективами. 3. Присяга юриста та професійна таємниця у його роботі 4. Професійна деформація юриста: поняття, види, причини та шляхи попередження 5. Психічна сумісність і психологічний клімат в трудовому колективі. 6. Конфлікти у діяльності юриста: поняття, види, попередження і вирішення
	Лекція 5		Тема 7. Культура мови та основи етикету ділового спілкування вітчизняних юристів в Україні та за кордоном. 1. Культура мови юриста 2. Відрекомендування, привітання, прощання 3. Візит в гості і прийом гостей, подарунки. 4. Правила поведінки за столом, паління тощо. 5. Національні особливості ділового спілкування (Італія, ФРН, Іспанія, Великобританія; США; Японія, Китай; країни, де сповідують іслам, африканські країни, країни Латинської Америки тощо)
	Семінар 5		Тема 7. Культура мови та основи етикету ділового спілкування юриста. 1. Культура мови юриста 2. Відрекомендування, привітання, прощання 3. Візит в гості і прийом гостей, подарунки. 4. Правила поведінки за столом, паління тощо. 5. Зовнішній вигляд (одяг, зачіска, парфуми, прикраси, хода та осанка), атрибути і символіка.
	Семінар 6		Тема 8. Інформаційна, політична та естетична культура юриста. 1. Поняття інформаційної культури юриста та її характеристика. 2. Політична культура юриста: поняття, структура, рівні, види. 3. Політичний плюралізм та громадські об’єднання юристів 4. Дизайн та ергономіка місця роботи юриста 5. Естетичні вимоги до оформлення правових документів
	Семінар 7		Тема 9. Професіограми юридичних спеціальностей. 1. Поняття професіограми та її основні елементи. 2. Професіограма судді. 3. Професіограма працівників прокуратури. 4. Професіограма працівника міліції. 5. Професіограма юрисконсульта та адвоката.
	Семінар 8		Тема 10. Видатні українські юристи. Національні особливості ділового спілкування в зарубіжних країнах. 1. Видатні українські юристи: часів Російської імперії, Радянського союзу, незалежної України. 2. Національні особливості ділового спілкування в країнах Заходу: Італії, ФРН, Іспанії, Великобританії; США та в інших країнах Північної Америки. 3. Національні особливості ділового спілкування в Японії, Китаї, Індії та в інших азійських країнах. 4. Національні особливості ділового спілкування в країнах, де сповідують іслам. 5. Національні особливості ділового спілкування в країнах Латинської Америки, Африки, Океанії, а також в Австралії та Новій Зеландії.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Семінарське заняття 1