Медична психологія як одночасно і психологічна і медична наука

Будь-яка наука розвивається у взаємодії з іншими науками і під їхнім впливом. Ці взаємодії можуть бути "горизонтальними", прикладом чого і є медична психологія, як одна з психологічних дисциплін. Але більше значення, як вважає К.К. Платонов, мають "вертикальні" взаємодії, наприклад, медичної психології з філософією. Філософія ширше методології конкретної науки, яку вона включає як філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності, застосуванні принципів світогляду до процесу пізнання. Базисними науками для медичної психології є загальна психологія і психіатрія.

Психіатрія відноситься до медицини, але найтіснішим образом стикається з медичною психологією. Предметом наукових досліджень, як клінічної психології, так і психіатрії є психічні розлади, а медична психологія, крім того, займається такими порушеннями, що по своїй значимості не рівноцінні хворобі (наприклад, проблеми шлюбу і партнерства), а також психічними аспектами соматичних розладів.

На думку Перре і Бауманна, медична психологія і психіатрія близькі, навіть якщо врахувати по-різному розставлені акценти в їхньому підході до предмета дослідження. Психіатрія, як приватна область медицини, більше враховує соматичну площину психічних розладів; а в медичній психології основними є психологічні аспекти. Усеосяжне розуміння психічних розладів можливо тільки при наявності комплексних біопсихосоціальних моделей. Тому дисциплінарні підходи іноді не мають виражених розходжень і нерідко реалізуються при спільних дослідженнях.

Клінічна психологія впливає на розвиток теорії і практики психіатрії, неврології, нейрохірургії, внутрішніх хвороб і інших медичних дисциплін.

Патопсихологічні розлади часто виявляються в екстремальних умовах, що вивчаються й іншими психологічними науками, наприклад, авіаційною і космічною психологією. У зв’язку з цим був запропонований термін - екстремальна психологія. На думку К.К. Платонова, патопсихологія вивчає анормальну особистість у нормальних умовах, а екстремальна психологія вивчає нормальну особистість в анормальних умовах.

Предметом нейропсихології є вивчення динамічної локалізації психічних функцій, співвідношення психологічних функціональних структур з морфологічними мозковими макро- і мікроструктурами в нормі, але які розуміються через патологію.

В останнє десятиліття в якості самостійного наукового напрямку виділена поведінкова неврологія, як область неврології, що вивчає вплив захворювань мозку на поведінку людини і, особливо, на вищі коркові чи когнітивні функції. Діагностика включає методи клінічної психології і нейропсихології, що поєднує дані дисципліни.

Психофармакологія також зв’язана з медичною психологією, оскільки і та, і інша вивчають психопатологічні розлади і способи їхнього лікування. Крім того, медикаментозне лікування завжди реалізує позитивний чи негативний психологічний вплив на пацієнта (наприклад, плацебо - ефект).

У систему загальної клінічної діагностики включена психологічна діагностика (насамперед у психіатрії). Остання близька до судово-медичної психології і судової психіатрії.

Областю медичної психології у певній мірі є психологічна трудова експертиза, що підрозділяється на профорієнтацію, профконсультацію, профвідбір і працевлаштування інвалідів. Психологічна трудова експертиза в цілому є розділом самостійної галузі психології - психології праці. Медико-психологічна профорієнтація і профконсультація підлітків зв’язані з педіатрією і шкільною гігієною, також як у відношенні людей похилого віку - з геріатрією і психогігієною. Психогігієну можна розглядати і як самостійну дисципліну, пограничну з гігієною, і як розділ медичної психології.

Успішно розвивається медична педагогіка - суміжна з медициною, психологією і педагогікою область. Її предметом служить навчання, виховання і лікування хворих дітей - дефектопедагогіка з галузями олігофрено-, сурдо- і тифлопедагогіки.

В даний час у якості самостійної медичної спеціальності виділена психотерапія. Теоретичні і практичні проблеми психотерапії не можуть розроблятися без медичної психології. З погляду західної клінічної психології психотерапія вважається її приватною областю. Психотерапія являє собою окремий випадок клініко-психологічної інтервенції (втручання). Психотерапія характеризується, насамперед, специфічністю своїх методів: їхній вихідний пункт знаходиться в психічній площині, тобто в переживанні і поведінці, що і є предметом психології як науки. Клініко-психологічне втручання характеризують не етіологія розладу чи постановка мети, а його методи. Отже, воно може бути і при соматичних порушеннях.

В зарубіжній медицині виділяються і деякі нові напрямки, що пов’язують медичну психологію з іншими дисциплінами.

Поведінкова медицина - міждисциплінарна науково-дослідна і прикладна галузь. У своєму підході до проблем здоров’я і хвороби орієнтується на біопсихосоціальну модель. Здійснюваний у її рамках синтез досягнень науки про поведінку і біомедичних наук покликаний допомогти успішному рішенню проблеми здоров’я-хвороби і використанню цих досягнень у профілактиці, лікуванні і реабілітації.

Психологія здоров’я - науковий, психологічний і педагогічний внесок у профілактику й охорону здоров’я, запобігання і лікування хвороб, виявлення форм поведінки, що підвищують ризик захворювання, постановку діагнозу і виявлення причин порушення здоров’я, реабілітацію та удосконалювання системи охорони здоров’я.

Суспільне здоров’я чи популяційна медицина - міждисциплінарна область дослідницької і практичної діяльності, що займається підвищенням загального рівня здоров’я населення (попередженням хвороб, продовженням життя, поліпшенням самопочуття) за допомогою суспільних заходів чи впливом на систему охорони здоров’я в цілому.

Розглядаючи здорову і хвору особистість у біопсихосоціальній єдності, можна побачити взаємозв’язок медичної психології з іншими дисциплінами, такими як соціологія, антропологія, етнографія, культурологія, історія, філологія і лінгвістика (нейролінгвістика, психолінгвістика), математика і статистика й ін.