Обсяг заощаджень визначається відстанню від лінії доходу до кривої функції заощадження. Ця відстань повністю збігається з відстанню від кривої споживання до бісектриси на попередньому графіку функції споживання. Точка Б на графіку так само показує нульове заощадження. На відрізку ліворуч від точки Б заощадження домашніх господарств є від’ємними (функція заощадження лежить нижче нульової горизонтальної лінії). З наведених графіків функцій споживання та заощадження видно, що і споживання, і заощадження прямо залежать від доходу, зростаючи зі збільшенням доходу і зменшуючись при його скороченні.
Оскільки споживчі витрати прямо залежать від доходу кінцевого використання, то функція споживання математично виражається таким чином: CВ = f (ДКВ) (5.2).
Щоб математично вивести функцію заощадження, слід зазначити, що свої заощадження населення спрямовує на фінансові ринки. Тому заощадження не тільки є функцією доходу, а й залежить від процентної ставки (ПС). Ця залежність розглядатиметься нижче. Функція заощадження математично виражається так:
З = f (ДКВ,ПС) (5.3), де:
З – заощадження;
ДКВ – дохід кінцевого використання;
ПС – процентна ставка.
Функція заощаджень надалі пов’язується з функцією інвестицій і застосовується для пояснення рівноваги на ринку інвестицій.
Враховуючи формули 5.1, 5.2 та 5.3, можна зробити висновок, що і функція споживання теж залежить від процентної ставки, але залежність ця опосередкована через тенденції заощадження і є зворотною: що вища процентна ставка, то більші заощадження й менші споживчі витрати, тобто: CВ = f (ДКВ, ПС) (5.4).
Залежність споживання та заощадження від доходу називається схильністю до споживання та заощадження. Розрізняють середню та граничну схильність до споживання та заощадження. Середньою схильністю до споживання (ССС) називають частку доходу кінцевого використання, що спрямовується на споживання (у відсотках).
ССС = 
х 100% (5.5).
У довгостроковій перспективі ССС має тенденцію стабілізуватися.
Середньою схильністю до заощадження (ССЗ) називається частка доходу кінцевого використання, що спрямовується на заощадження (у відсотках).
ССЗ = 
х 100% (5.6).
Оскільки ДКВ = CВ + З, то ССС + ССЗ = 100% або 1 (5.7).
Середня схильність до споживання має перевищувати середню схильність до заощаджень, тобто ССС > ССЗ (5.8).
Термін “гранична” використовується в економічній теорії в значенні “додаткова”. Таким чином, гранична схильність до споживання або заощадження характеризує тенденцію в зміні величини споживання або заощадження в міру того, як змінюється рівень доходу.
Гранична схильність до споживання (ГСС) показує, яка частка
додаткового доходу кінцевого використання спрямовується на додаткове споживання.
ГСС = 
х 100% (5.9).
Основний психологічний закон Дж. Кейнса – закон, згідно з яким у разі збільшення доходу кінцевого використання домашніх господарств їхня гранична схильність до споживання зменшується.
Гранична схильність до заощадження (ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковими заощадженнями та додатковим доходом кінцевого використання, який спричинив ці заощадження.
ГСЗ = 
х 100% (5.10).
Сума граничних схильностей до споживання і заощадження за умов будь-якої зміни в доході кінцевого використання завжди дорівнює 100% або одиниці:
ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100% (5.11).
Гранична схильність до споживання набуває значення в інтервалі від 0
до 1, тобто одна додаткова одиниця доходу кінцевого використання збільшує обсяг споживання, але на величину, меншу від одиниці. Кожна грошова одиниця доходу, яка не споживається, заощаджується.
Світова практика свідчить: зі збільшенням доходу зростають також і споживання, і заощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження - до зростання. Проте багато економістів вважають, що для економіки в цілому граничні схильності до споживання та заощадження відносно постійні.
Використовуючи формули 5.9 та 5.10 і враховуючи недоходні фактори споживання й заощадження, можна записати:
∆СВ = ∆СВа + ГСС х ∆ДКВ (5.12);
∆ З = ∆ За + ГСЗ х ∆ ДКВ (5.13), де:
СВа, За – автономне споживання і заощадження, яке не залежить від доходу, а змінюється лише під впливом нецінових факторів.
Автономне споживання в довгостроковому періоді має тенденцію наближатися до нуля.
