Тема 9. Грошово – кредитна політика

 

План.

1. Сумність та форми кредиту.

2. Комерційні банки та їх функції.

3. ЦБ і основні інструменти грошово – кредитної політики.

4. Кейнсіанська та монетаристська моделі грошово – кредитної політики.

Кредит – це падання коштів у тимчасове користування і за певну плату.

Основні ознаки кредиту:

1) поверненність;

2) певні строки користування;

3) платність;

4) матеріальне забезпечення або інши гарантійне покриття.

1. Комерційний кредит – це кредит, який надається підприємствами, об’єднаннями та іншими господарськими суб’єктами друг другу. Комерційний кредит надається у товарній формі шляхом відстрочки платежу.

2. Банківський кредит – це кредит, який надається кредитно-фінансовими установами (банками) різним господарським суб’єктам у вигляді грошових позик.

Банківський кредити поділяються на короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові (понад 5 років) – для формування основних фондів.

3. Міжгосподарський кредит – надається господарськими суб’єктами друг другу шляхом, як правило, випуску підприємствами та організаціями акцій, облігацій та інших цінних паперів.

4. Споживчий кредит – надається приватним особам на строк до 3 років при купівлі споживчих товарів довгострокового користування.

5. Іпотечний кредит – надається у вигляді довгострокових позик під заставку нерухомості.

6. Державний кредит – це система відносин, у яких держава виступає позичальником, а населення та приватний бізнес – кредиторами грошових коштів.

7. Міжнародний кредит – це рух позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин.

II. Банки – це установи, основними функціями яких є кредитування суб’єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів, а також касове обслуговування економічних суб’єктів.

Банківська система в сучасній ринковій економіці є звичайно дворівневою та включає центральний і комерційні банки.

Функції комерційних банків:

1. Здійснює прийом вкладів. Це пасивні операції комерційних банків.

Діяльність банка по залученню тимчасово вільних грошових коштів називається депозитною політикою банку.

2. Надає кредити підприємствам та населенню. Це активні операції комерційних банків.

Діяльність банка по розміщенню залучених грошових коштів і отриманню відповідних доходів називається відсотковою політикою банку.

3. Формують резерви.

Види резервів: обов’язкові і надлишкові.

І сукупності обов’язкові та надлишкові резерви створюють фактичні резерви комерційних банків.

4. Здійснюють облік чеків.

5. Обмін валют.

6. Здійснюють операції з цінними паперами, тобто покупають або продають цінні папери з метою отримання прибутку.

7. Надають різні комісійно–посередницькі послуги, які пов’язані з виконанием певних операцій на замовлення клієнтів за певну плату.

Факторинг – це переуступка банку клієнтом-постачальником несплачених платіжних вимог за доставлені товари і відповідно права отримання платежу за ними.

Фарфейтинг – це довгостроковий факторинг, тобто продаж банку боргів, погашення яких настане через 1-5 років.

Трастовім операції – це добровільна передача власником якого-небудь майна, цінних паперів або грошових коштів права банку здійснювати управління цими об’єктами з метою їх найбільш прибутковою ви користування.

Консалтинг – це надання банківських консультацій за різними фінансово-економічними питаннями.

III. Центральний банк (ЦБ) називають „банком банків”, його функції та повноваження відрізняються від тих, які мають комерційні банки.

Основні функції центрального банку:

1) здійснює емісію національних грошових знаків, організація їх обігу, забезпечення їх стабільність;

2) несе відповідальність за управління державним боргом; виплачує позики уряду і відсотки власником державних цінних паперів;

3) здійснює зберігання золото-валютних резервів країни, регулює валютний курс;

4) міжбанківський розрахунковий цент, кредитор комерційних банків;

5) зберігає обов’язкові резерви комерційних банків;

6) контролює діяльність комерційних банків;

7) формує та реалізує грошово-кредитну і валютну політики.

Грошово-кредитна політика – це сукупність взаємозв’язаних заходів держави, які впливають на грошовий обіг і стан кредиту.

Цілі та інструменти грошово-кредитної політики групують наступним чином.

Кінцеві цілі:

§ економічне зростання;

§ повна зайнятість ресурсів;

§ стабільність цін.

Проміжні цільові орієнтири:

§ грошова маса;

§ ставка відсотка;

§ курс валюти.

Проміжні цільові орієнтири безпосередньо належить до діяльності центрального банку. Вони можуть розглядатися також і як передаточні ланки у механізм впровадження грошово-кредитної політики.

Інструменти грошово-кредитної політики:

1) прями:

– грошова емісія;

– ліміти кредитування;

– пряме регулювання ставки відсотка;

2) непрями:

– облікова ставка ЦБ;

– норма обов’язкових резервів;

– операції на відкритому ринку цінних паперів.

Облікова ставка – це ставка, під яку ЦБ кредитує комерційні банки. Якщо підвищується облікова ставка, то кредит стає дорожчим і обсяг кредитів, які комерційні банки беруть у центрального банку, зменшуються. Тим самим зменшуються кредитні ресурси комерційних банків та збільшується вартість кредитів у їхній мережі. Відбувається зменшення обсягів кредитів, наданих суб’єктам господарювання, і як наслідок – скорочення сукупних витрат, особливо інвестицій.

Внаслідок підвищення норми обов’язкових резервів збільшується обсяг коштів, які комерційні банки повинні тримати на рахунках у центральному банку і, таким чином, скорочується пропозиція грошей і обсяг коштів, які можна було б надати у кредит. Це призводить до скорочення та подорожчання кредиту, скорочення сукупних витрат та ВВП.

Операції на відкритому ринку – це купівля-продажа центральним банком державних цінних паперів у домашніх господарств та підприємств. Купуючи цінні папери, ЦБ тим самим збільшує пропозицію грошей, резерви комерційних банків, кредитні можливості банківської системи.

В залежності від мети та порядку використання інструментів регулювання, розрізняють рестриктивну та експансіоністську грошово-кредитну політику.

Рекстриктивна грошово-кредитна політика (політика „дорогих грошей”) здійснюється шляхом обмеження грошової пропорції і спрямована на стримування інфляції.

Експлансіоніська грошово-кредитна (політика „дешевих грошей”) здійснюється шляхом розширення грошової пропорції і спрямована на зростання виробництва і рівня зайнятості.

 

Рестриктивна і експансіоністська грошово-кредитна політика.

 

Інструменти і мета регулювання	Рестриктивна політика	Експансіоністська політика
Інструменти:
– облікова ставка	збільшується	знижується
– резервна норма	збільшується	знижується
– операції на відкритому ринку	продаж державних цінних паперів	купівля державних цінних паперів
Метта:	зниження темпів інфляції	розширення виробництво, скорочення безробіття.

 

 

IV. У економічній теорії і політиці склалися два підходи до проведення грошово-кредитної політики: кейнсіанська і монетаристська моделі.

Цільовим орієнтиром у кейнсіанській моделі виступає ставка відсотка. Ставка відсотка визначає розмір інвестиційних витрат в економіці, і відповідно, обсяг національного виробництва і рівень зайнятості. Згідно твердженням кейнсіанців, для підтримки стабільності необхідно підтримувати певний рівень ставки відсотка, а для забезпечення економічного росту треба „зливанням” грошової маси забезпечити зниження ставки відсотка.

Схематично трансмісійний механізм у кейнсіанській моделі грошово-кредитної політики можна зобразити наступним чином.

Етапи механізму реалізації грошового-кредитної політики за кейнсіанською моделлю:

1. Цб своїми діями збільшує грошову масу (зниження резервної норми, купівля облігацій та ін.).

2. Відбування мультиплікативне розширення банківських депозитів, пропозиція грошей зростає.

3. Зростання пропорції грошей призводе до їх подешевлення (?), тобто до зниження відсоткової ставки, що розширяє попит на інвестиції.

4. Наслідкам зниження відсоткової ставки буде збільшення приватних та державних інвестицій.

5. Зріст капіталовкладень приведе до зростання доходів, розширення виробництва, збільшення зайнятості.

 

М^S ↑=> r ↓=> I↑=> Y ↑

 

У реальному житті грошова політика іноді приводе до непередбачених результатів: зріст грошової маси викликає інфляційні процеси, зростання цін збільшує відсоткову ставку, що не дозволяє достигнути зростання ВНП.

У зв’язку з цим необхідно розрізняти короткострокові і довгострокові результати грошової політики.

У короткостроковому періоді уряд може добитися зростання ВНП шляхом збільшення грошової маси (відповідно розглянутої схеми). У довгостроковому періоді ця грошова політика вже не приведе до значного зростання ВНП, а викликає лише інфляцію.

Монетаристська модель здійснення грошово-кредитної політики базується на рівнянні обміну:

MV = PQ

 

У монетаристський моделі цільових орієнтиром э регулювання грошової маси, що означає контроль над інфляцією.

М. Фрідмен виступав за законодавче встановлення монетарного правила, згідно якого грошова пропозиція щорічно розширяється у такому ж темпі, що і щорічний темп потенційного зростання реального ВНП – на 3% – 5% у рік.

Таким чином, на погляд монетаристів, можна усунути макроекономічну нестабільність.

У ряді країн було введено маргетирування грошової маси – встановлення верхньої та нижньої межі (границі) зростання грошової маси на наступний період (США, Канада, Японія, Великобританія)

 

Тема 10. Макроекономічна рівновага

на товарному та грошовому ринках.

Модель „IS-LM”

 

План.

 

1. Модель „IS-LM”як аналітичний засіб макроекономічної політики.

2. Відносна ефективність фіскальної та грошово-кредитної політики.

 

I. Основною метою аналізу економіки за допомогою моделі „IS-LM” є об’єднання товарного і грошового ринків у єдину систему.

Модель „IS-LM” дозволяє знайти такі сполучення ставки відсотка (r) та доходу (Y), при яких одночасно забезпечується рівновага на товарному та грошовому ринках.

Основні рівняння моделі:

1. Y = C + I + G + X_n;

2. C = а + в (Y – T + TR), T = T_a + t · Y;

3. I = e – d R;

4. M/p = k · Y – h · R

Внутрішні змінні моделі:

1) Y – рівень доходу (випуску);

2) C – споживчі витрати;

3) I – інвестиції;

4) R – ставка відсотка.

Зовнішні змінні моделі:

1) G – державні закупки товарів та послуг;

2) M³ – пропозиція грошей;

3) T – ставка оподаткування;

4) TR – трансферти.

І короткостроковому періоді, коли економіка знаходиться в умовах неповної зайнятості ресурсів (Y ≠ Y^*), рівень цін (Р) фіксован, а величини ставки відсотку (R) і сукупного доходу (Y) рухливі. Оскільки P = const, тому номінальні та реальні значення усіх змінних співпадають.

І довгостроковому періоді, коли економіка знаходиться в умовах повної зайнятості ресурсів (Y = Y⁰), рівень цін (Р) рухомий. У цьому випадку зміна М^S (пропозиція грошей) є номінальною величиною, а усі інші змінні моделі – реальними.

Крива IS відображає рівновагу на товарному ринку. Вона являє собою геометричне місце точок, що характеризує усі комбінації доходу та відсоткової ставки, які одночасно задовольняють тотожності доходу, функціям споживання та інвестицій. В усіх точках кривої IS виконується умова рівноваги политу та пропозиції, інвестицій та заощаджень. Назва кривої відображує цю рівність.

 

 

 

 

Алгебраїчно крива IS виводиться так.

Кейнсіанська модель товарного ринку; загальна умова рівноваги:

 

AD = E = C + S + G

 

Функція споживання, інвестицій та державних витрат:

 

C = а + в (Y – T)

 

I = e – d R; G = const;

 

де в = МРС – гранична схильність до споживання;

d ± – чутливість інвестицій до відсоткової ставки;

а, e – автономні споживання та інвестиції.

 

Підставляючи функції споживання, інвестицій та державних витрат, одержимо:

 

Y = а + в (Y – T) + e – d R + G

 

Розв’яжемо рівняння відносно Y:

 

Y = а + в Y – в T + e – d R + G;

 

Y – в Y = а – в T + e – d R + G;

 

Y(1– в) = а + е – в T + e – d R + G;

 

;

R – рівняння кривої IS.

Коефіцієнт характеризує кут нахилу кривої IS. Знак „ – ” означає обернену залежність між відсоткової ставкою та доходом.

При впливом збільшення державних витрат (G) або зниження податків (Т) крива IS зсувається вправо.

Крива товарного ринку поділяє площину на дві частини:

Вище кривої IS – пропозиція товару перевищує полит на товар, отже на ринку – товарний надлишок; нижче кривої IS має місце товарний дефіцит.

Крива LM відображає рівновагу на грошовому ринку. Вона фіксує всі комбінації доходу (Y) та ставки відсотка (R), які задовольняють функції политу на гроші при заданій величині пропозиції грошей M^S. В усіх точках кривої LM полит на гроші дорівнює їх пропозиції.

 

 

 

 

Алгебраїчне виведення кривої LM.

За умовою рівноваги грошового ринку:

 

М/р = L (r, Y), або

 

М/р = k Y – h r,

 

де Y – дохід;

r – відсоткова ставка;

k, h – коефіцієнти чутливості политу на гроші за доходом та відсоткової ставкою.

 

Рівняння кривої LM одержимо з рівняння рівноваги відносно r:

 

= k Y – h ;

h r = k Y – ;

 

r = Y – – рівняння кривої LM

 

Кут нахилу кривої LM визначає коефіцієнт . Із зростанням пропорції грошей M^S або зниження рівня цін Р крива LM зсувається праворуч.

Крива LM поділяє площину на дві частини: у точках, що вище за криву, пропорція грошей перевищує полит на них, нижче кривої – пропорція грошей менша за полит на них.

Рівновага в економіці визначається сполученням кривих IS та LM.

 

Модель „ IS – LM ”

 

 

Крива IS визначає варіанти співвідношень доходу Y та відсоткової ставки r, які відповідають рівновазі на товарному ринку. Крива LM відображає можливі комбінації доходу і відсоткової ставки, які відповідають рівновазі на грошовому ринку. Поєднання двох кривих визначає єдину комбінацію доходу Y та відсоткової ставки 2.

Підставивши в рівняння кривої IS

 

 

Рівняння кривої LM у вигляді залежності відсоткової ставки від доходу

 

r = Y –

 

Визначимо рівноважний дохід:

 

 

 

II. Бюджетно-податкова експансія – зріст державних витратив або зниження податків приводе до ефекту витиснення, який значно занижує результативність стимулюючої фіскальної політики.