Тема № 5. Гарантії реалізації основних прав і свобод громадян України

План:

1. Поняття і система гарантій реалізації основних прав та свобод громадянина України.

2. Загальні (загальносоціальні) гарантії реалізації основних прав і свобод громадян України.

3. Юридичні (матеріально-правові та процесуальні) гарантії реалізації основних права і свобод громадян

4. Інституційні гарантій реалізації основних прав і свобод громадян України.

5. Міжнародно-правові гарантії прав людини та громадянина.

Література:

Базова: 1, 22, 47.

Додаткова: 5, 6, 7, 10, 11, 24, 28, 30, 55, 74, 89, 91, 98.

Методичні рекомендації:

У межах даної теми необхідно розкрити сутність і зміст гарантій реалізації основних прав і свобод як важливого елемена основ правового статусу громадянина України.

Насамперед слід визначити поняття гарантій реалізації основних прав і свобод, здійснити їх класифікацію за різними критеріями, навести приклади. Розкриваючи дане питання слід виходити з того, що забезпечення прав людини є безумовним пріоритетом розвитку сучасного демократичного суспільства і є неприпустимим перекладення відповідальності за забезпечення основних прав і свобод на самих громадян.

Відповідь на друге питання плану має полягати у розгорнутій характеристиці загальних гарантій конституційних прав і свобод. Для цього необхідно визначити поняття загальних (загальносоціальних) гарантій, здійснити їх класифікацію і розкрити зміст. Доречно зауважити, що рівень забезпеченості основних прав і свобод є історично зумовленим, змінюваним явищем. Відповідно, кожен новий етап розвитку суспільства підвищує «загально соціальні стандарти» прав людини і громадянина.

В межах третього питання плану варто спинитися на тому, що таке юридичні гарантії прав і свобод громадян та як вони закріпленні в чинній Конституції України та поточному законодавстві. Слід відзначити посилену увагу вітчизняного законодавства до кримінально-процесуальних гарантій основних прав і свобод.

Розкриваючи четверте питання плану, необхідно розкрити роль і значення спеціалізованих державних органів, орієнтованих на забезпечення основних прав і свобод громадян. До таких органів в Україні належать Конституційних Суд, прокуратура і, звичайно, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Відповідь має ґрунтуватися на чинному законодавстві, що визначає статус цих органів, а також на рекомендованій літературі. Доцільно розглянути функції та повноваження цих органів, особливості форм і методів, що використовуються ними для захисту основних прав і свобод.

Завершуючи роботу над темою, слід звернути увагу до міжнародно-правових механізмів захисту прав людини. При цьому доцільно виходити з конституційного припису про можливість особи звернутися за захистом своїх прав до міжнародних правозахисних установ після того, як вичерпано всі національні засоби захисту. Особлива увага має бути приділена ролі Європейського Суду з прав людини в міжнародному правозахисному механізмі.

 

Тема № 6. Конституційно-правовий статус громадських організацій в україні

План:

1. Поняття, види та принципи діяльності громадських організацій в Україні.

2. Порядок створення та легалізації громадських організацій.

3. Права та обов’язки зареєстрованих громадських організацій.

4. Відповідальність громадських організацій та їх учасників.

5. Особливості правового статусу молодіжних та дитячих громадських організацій.

Література:

Базова:1, 30, 36, 41, 63.

Додаткова: 18, 36.

 

Методичні рекомендації:

В межах даної теми необхідно сформувати цілісне уявлення про статус громадських організацій як суб’єктів конституційно-правових відносин, порядок їх створення та діяльності, характер взаємовідносин з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідь на перше питання плану має розпочинатися з визначення поняття громадських організацій, переліку їх сутнісних ознак та видового розмаїття. Слід відмежувати громадські організації від інших суб’єктів, зокрема від політичних партій, органів самоорганізації населення тощо. Особливу увагу слід звернути на перелік громадських формувань (у тому числі й громадських організацій), створення та діяльність яких в Україні забороняється, вказати причини відповідних обмежень права на об’єднання.

Відповіді на наступні питання плану мають спиратися на аналіз чинного Закону України „Про об’єднання громадян” 1992 р. та прийнятих на його основі підзаконних актів, зокрема Положення про порядок легалізації об’єднань громадян 1993 р. Необхідно вказати порядок створення громадських організацій, юридичні вимоги до їх засновників та учасників, права та обов’язки громадських організацій, визначити характер стосунків громадських організацій з органами публічної влади, розкрити види юридичної відповідальності громадських організацій, їх засновників та учасників.

Останнє питання плану потребує звернення до Закону України „Про молодіжні та дитячі громадські організації” 1998 р. Необхідно розкрити їх особливості, зокрема специфічні вимоги щодо віку засновників, учасників та членів керівних органів, а також відмінний від загального характер взаємовідносин з державою.

 

тЕМА № 7. Конституційно-правовий статус засобів масової інформації в Україні.

План:

1. Конституційні засади правового регулювання інформаційних відносин в України

2. Інформаційна політика в Україні. Види інформації. Режим доступу до інформації.

3. Основні засади конституційно-правового статусу засобів масової інформації в Україні.

4. Правовий статус редакції та журналіста.

Література:

Базова:1, 2, 23, 25, 39, 63.

Додаткова: 56.

Методичні рекомендації:

В межах даної теми необхідно сформувати цілісне уявлення про статус засобів масової інформації як суб’єктів конституційно-правових відносин, порядок їх створення та діяльності, характер взаємовідносин з органами державної влади та місцевого самоврядування.

У першому питанні плану слід розкривати з огляду на те, що свобода слова і право на інформацію отримали закріплення у всіх базових міжнародних документах у галузі прав людини, в т.ч. у Загальній декларації прав людини (ст.19), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст.18, 19), Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод (ст.10) тощо. Відповідні міжнародно-правові стандарти отримали відображення й у вітчизняному законодавстві. Автору контрольної роботи необхідно перерахувати основні нормативно-правові акти, якими регулюються інформаційні відносини в Україні. Необхідно надати законодавче визначення інформації та розкрити зміст права на інформацію. На яких принципах ґрунтуються інформаційні відносини в Україні.

Друге питання плану передбачає висвітлення головних напрямків і способів державної інформаційної політики нашої держави. Крім того, слід розкрити поняття інформаційної діяльності, що таке цензура і які гарантії від неї передбачені чинним конституційним законодавством України. Необхідно вказати які існують види інформації у відповідності з чинним законодавством України. Автор має розкрити поняття режиму доступу до інформації; визначити поняття джерела інформації та документа у відповідності з інформаційним законодавством. Слід звернути увагу на те, що для кожного виду інформації характерний власний набір джерел.

Розкриваючи третє питання плану слід розкрити характерні риси та найважливіші функції ЗМІ. Автор має вказати які групи ЗМІ виокремлює чинне конституційне законодавство України. Автор має визначити за якими видами ЗМІ здійснюється правове регулювання. Також необхідно розкрити яким чином принцип ідеологічного плюралізму відображений у конституційно-правовому статусі засобів масової інформації в Україні. У цьому ж питанні слід розкрити питання щодо відповідальності засобів масової інформації.

Четверте питання передбачає розкриття правовий статус редакції та журналіста. У цьому питанні треба надати визначення понять редактор та журналіст. Також необхідно розкрити права та обов’язки та гарантії діяльності журналістів відповідно до чинного законодавства України.