Семіто-хамітська (афразійська, афро-азіатська) сім'я ет­носів і мов

Семіто-хамітська мовна сім'я складається з 5 груп. Окре­мі з мовних груп розійшлись дуже давно, тому спорідненість між ними виявляється значно слабше, ніж між індоєвропейсь­кими мовами.

Єгипетська група. Її розквіт і поширення припадає на часи Стародавнього Єгипту. Новоєгипетська мова зникла з ужитку в XVII ст. До нас дійшла лише пізня її форма – коптська мова, якою ведуть бого­служіння єгиптяни-християни. Нинішні копти – етноконфесійна група арабізованих нащадків давньоєгипетського населення, які розмовляють уже на одному з діалектів арабської мови.

Семітська група. Східна (арамейська) підгрупа семітських мов представлена такими мертвими мовами: акадською, якою розмовля­ло населення Стародавньої Ассирії та Вавилону (клинописні напи­си Ш – ІІ тис. до н.е.); фінікійською, давньоєврейською, арамейською. У ході арабських завоювань вони були витіснені, а арамейські етноси арабізовані. Нині мовами східної підгрупи семітських мов розмовляють лише євреї Ізраїлю та ассирійці. Перші, розбудував­ши національну державу Ізраїль, створили на основі староєврей­ської мови новоєврейську мову іврит, що стала державною.

Західна підгрупа семітських мов представлена значною кіль­кістю мов. Найпоширенішою з них є арабська мова, якою нині розмовляють іракські, єменські, саудівські, сирійські, палестин­ські, ліванські, йорданські, оманські, кувейтські, бахрейнські, катарські, єгипетські, алжирські, марокканські, суданські, ту­ніські, лівійські араби, араби Об'єднаних Арабських Еміратів, маври (араби Західної Сахари). Крім того, мовами західної підгрупи семітських мов розмовляють амхара (ефіопи), євреї Магрібу, мальтійці та ін.

Берберська група –корінні етноси Північної Африки в Атласних горах та в оазисах, зокрема бер­бери, туареги.

Кушитська група –корінні етноси середньої течії р. Ніл та півострова Сомалі: ороми, сомалійці та ін.

Чадська група –хауса та інші етноси Схід­ного і Західного Судану. Мова хауса виконує роль мови міжетнічного спілкування, і нею нині розмовляє понад 30 млн. осіб.

 

Інші сім'ї етносів і мов

Картвельська сім'я включає лише грузинську мову. Вона має 17 діалектів, кожним з яких розмовляє окремий субет­нос: аджарці, гурійці, імерити, кахетинці, месхи, інгилійці (в Азербайджані), ферейдинці (в Ірані), імерхевці (в Туреччині) та ін.

Північнокавказька сім'я – абхази, абазини, адигейці, кабардинці, черкеси, чеченці, інгуші, аварці, лезгини та ін.

Дравідська сім'я своїм корінням сягає у часи доіндоєвропейської Індії. Найчисельніші ет­носи сучасності – таміли, каннари, телугу та ін.

Уральська сім'я включає 2 мовні групи:

Фінно-угорська група – мови фіннів, каре­лів, естонців, саам­ів, мордовців, марійців, комі, удмур­тів, угорців, ханти, мансі.

Самодійська група –ненці, нганасани, селькупи та інші малочисельні етноси Крайньої Півночі Російської Федерації.

Алтайська сім'я об’єднує 3 групи мов:

Тюркська група - чу­ваші, татари, башкири (етноси Поволжя); казахи, киргизи, туркмени, узбеки (етноси Середньої Азії); азербайджанці, турки, карачаївці, балкарці, кара­їми, гагаузи (переважно етноси Кавказу); хакаси, тувинці, уйгури, алтайці, якути (етноси Сибіру).

Монгольська група – монголи, буряти, калмики.

Тунгусо-маньчжурська група –маньчжури, евенки, евени, нанайці, удегейці, орочі.

Чукотсько-камчатська сім'я локалізується на крайньому північному сході Сибіру – чукчі, коряки, ітельмени.

Ескімосько-алеутська сім'я включає ескімоську і близьку їй алеутську мови. Їх но­сії розселені на величезних просторах Крайньої Півночі Амери­ки (включаючи Гренландію), Алеутських островів та Далекого Сходу.

Сіно-тібетська сім'я включає 3 мовні групи. Їх мовами розмов­ляють народи Східної, частково Центральної і Південно-Східної Азії.

Китайська група є найбільшою. Включає китайську і дунган­ську мови, а також 7 діалектів. Між ними такі значні відмінності, що, розмовляючи різними діалектами, китайці бу­дуть погано розуміти один одного.

Центральна група - м'янми, тибетці та інші етноси.

Південно-східна група (західногімалайська) група – мови нечисленних етносів Гімалаїв.

Австроазіатська сім'я поширена у Південно-Східній і Південній Азії - в'єти, кхмери та ін.

Паратайська сім'я –етноси Індокитаю, пів­дня Китаю: сіамці, лао, чжуани та ін.

Австронезійська (малайсько-полінезійська) сім'я – етноси, розсе­лені на величезних просторах Південно-Східної Азії, Океанії та Мадагаскару: індонезійці, філіппінці, малайці, малагасійці, фіджійці, маорі, самоанці, тонганці, таїтяни, туамотуї, тувалійці, гавайці, кірибати, маршальці та ін.

Андаманська сім'я – малочисельні етноси Андаманських островів.

Папуаська сім'я охоплює від 700 до 1000 мов, які не виявляють значної спорідненості. Виділення їх в окрему сім'ю чисто умовне. Мовознавці схильні членувати папуаські мови на 11 самостійних мовних сі­мей та виділяти ще 8 самостійних мов. На територіях поширен­ня папуаських мов проживає кілька сотень малочисельних етно­сів. Назва "папуаси" не несе ні етнічного, ні мовного навантаження, походить з яванської (індо­незійської) мови, в якій слово папува – «кучерявий».

Австралійська сім'я включаємови корінних етносів Австралії, які не виявляють між собою значної генетичної близькості. Одні лінгвісти налічують 500, ін­ші – 200 австралійських мов, що групуються у 26 мовних сімей чи груп.

Нігеро-кордофанська (конго-кордофанська) сім'я поширена у більшості африканських етносів південніше Са­хари. Налічує понад 200 етносів: руанди, малавійці, зулуси, суахілі, йоруба, фульбе, малінке та ін.

Ніло-сахарська сім'я – дінки, нубійці, тубу, масаї, пігмеї та ін.

Койсанська сім'я об'єднує бушменські і готтентотські мови, якими розмовляють малочисельні етноси Південної Африки – бушме­ни, готтентоти.

Мови індіанців Америки. Американський дослідник Дж. Ґрінберг об'єднує їх у 9 груп і одну ізольовану мову тараска в Мексиці. Оскільки не всі індіанські мови достатньо вивчені, то найчастіше групують не стільки мови, скільки етно­си за ступенем їх етнографічно-лінгвістичної та географічної бли­зькості.

Індіанці Північної і Центральної Америки – навахи, атапаски, апачі, тлинкіти, алгонкіни, сіу, чірокі, іро­кези, дакоти, оседжі, майя, ацтеки та ін.

Індіанці Південної Америки –кариби, араваки, кечуа, аймара, араукани, гуарани та ін.

Самостійні (ізольовані) мови. Серед величезної кількості мов виділяється кілька таких, які не виявляють генетичних зв'язків з іншими. Нині в Європі до таких мов відносять баскську; в Азії – японську, корейську, айнську (о. Хоккайдо), бурушську (в Кашмірі), юкагірську, нівх­ську, кетську (в Сибіру); в Америці – тараска (у Мексиці), зуні (у штаті Нью-Мехіко).

 

Контрольні запитання:

1. В чому полягає суть етнолінгвістичної класифікації?

2. Назвіть мовні групи індоєвропейської мовної сім`ї та етноси, що належать до цих груп.

3. Назвіть мовні групи семіто-хамітської мовної сім`ї та етноси, що належать до цих груп.

4. Які мови не належать до жодної мовної сім`ї?

5. Чим можна пояснити велику різноманітність мовних сімей на відносно невеликих територіях Кавказу, Південно-Східної Азії, Нової Гвінеї та деяких інших регіонів?

 

Література:

1. Кафарський В.І., Савчук Б.П. Етнологія. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 432 с.

2. Лобжанидзе А.А., Горохов С.А., Заяц Д.В. Этногеография и география религий. – М., 2005.

3. Тиводар М. Етнологія: Навч. посібн. – Львів: Світ, 2004. – 624 с.

Теми семінарських занять

№ з/п	Тема	Кількість годин
	Історико-географічні дослідження в Україні
	Географічні аспекти заселення Землі людиною
	Історико-географічний аналіз взаємодії суспільства і природи на території України
4-5	Географія стародавніх цивілізацій
	Концепції етногенезу
	Разом	12