Привласнюючі господарсько-культурні типи

Привласнюючі ГКТ спираються на збиральництво, полювання і рибальство. З часів пізнього палеоліту до цього часу зберігаються і функціонують майже в незайманому вигляді такі ГКТ:

- ГКТ збирачів і мисливців жаркого поясу склався в пізньому палеоліті, розвинувся в мезоліті. Нині зберігається: пігмеї і бушмени Африки, аборигени Австралії, ряд індіанських племен Амазонії та інших племен Південної Америки, веди о. Шрі-Ланка, куби о. Суматра, аети Філіппін, семанги Малайського півострова та ін.

- ГКТ збирачів і риболовів річок та приморських районів жаркого поясу склався в часи пізнього палеоліту і мезоліту. Був поширений: індіанці юпи узбережжя Венесуели, племена Андаманських островів, кубуї і пунани в Індонезії та ін.

- ГКТ мисливців і збирачів степів і напівпустель склався в часи пізнього палеоліту і мезоліту. Був поширений в індіанських племен прерій (кедди, команчі, койови, чейни, дакоти, крі) і Патагонії (техуельчі, пульчі, араукани, ленгуаї, матаки, самуки та ін.).

- ГКТ рухливих мисливців, риболовів, і збирачів тайги і тундри почав складатися в епоху пізнього палеоліту і на початку мезоліту, коли люди освоїли простори Північної Азії і Північної Америки. Був поширений в Сибіру (евенки, кети, юкагири, нганасани, догани та ін.), в Канаді і США (індіанські племена – крі, монтаньє-наскапи, алгонкіни, чипевайї, атапаски та ін.).

- ГКТ осілих риболовів, мисливців і збирачів морського узбережжя і басейну великих річок помірного поясу склався в епоху мезоліту. В ХІХ – на початку ХХ ст. був поширений в індіанських етносів (хайди, чинуки, тлинкіти, селіші, квакіютлі, нутки, цимшіани), в Сибіру (ханти, мансі, ульчі, нанайці, нівхи, ітельмени, коряки), в Японії – айни.

- ГКТ арктичних мисливців на морського звіра і риболовів склався в епоху пізнього мезоліту – на початку неоліту, коли люди освоїли простори Арктики. У ХІХ – на початку ХХ ст. він функціонував у ескімосів, алеутів, берегових чукчів, берегових коряків та ін.

Виробляючі ГКТ, засновані на ручному мотично-паличному

Землеробстві

Протягом 8 – 6 тис. р. до н.е. склались основні риси мотично-паличного землеробства. А в 6 – 3 тис. до н.е. воно набуває свого розвитку. Пройшовши тривалий період свого розвитку, мотично-паличне землеробство і нині функціонує в багатьох районах Землі. Природно-географічні умови, етнічні та історичні традиції спричинили складання таких ГКТ мотично-паличного землеробства:

- ГКТ підсічного мотично-паличного землеробства тропічних районів склався в часи неоліту. Зберігся в індіанських племен Мексики, Венесуели, басейну р. Амазонки, Оріноко, Парани, етносів Тропічної Африки, Океанії, багатьох етносів Індонезії, Індії та ін.

- ГКТ підсічного мотично-паличного землеробства помірного поясу Північної Америки склався в епоху неоліту. Був поширений в індіанських племен ірокезів і алгонкінів під час колонізації Північної Америки європейцями.

- ГКТ мотично-паличного землеробства сухих степів і передгір’їв Старого і Нового світу склався в епоху неоліту. На час приходу європейців він панував в індіанців пуебло, папангів і пімів (південь США і північ Мексики), кечуа Анд, тибетців долини Цанг-по.

- Океанійський ГКТ підсічно-вогневого землеробства сформувався в епоху бронзи і раннього залізного віку, спирався на вирощування коренеплодів і тропічне садівництво. Нині поширений в меланезійців, полінезійців і мікронезійців Океанії.

- ГКТ мотичного землеробства з перелоговою системою обробітку ґрунтів склався в епоху неоліту і бронзового віку. Землеробство поєднувалося з тваринництвом, полюванням і збиральництвом. Було і є поширене поряд з іншими ГКТ в Північній Африці, Північно-Східній і Східній Азії та Європі у вигляді городництва.

Виробляючі ГКТ, засновані на орному комплексному