У зазначений період на передній план суспільного життя України виходить козацтво. Початки козаччини припадають на ХV ст., коли козацтво заявило про себе боротьбою з турками і татарами. У ХVІ ст. козаки починають об'єднуватись у військову організацію. Найбільш визначним їх організатором був Дмитро Вишневецький (Байда), який у 1550 р. об'єднав розпорошені групи козаків і побудував фортецю на о. Мала Хортиця - Запорізьку Січ. З часом формувалася структура козацтво, відбувалось перетворення його на вагому політичну силу. Саме козацтву судилося взяти на себе місію оборони віри і прав, культури українського народу. З козацького середовища вийшла нова провідна суспільна верства, нова національна аристократія, нова інтелігенція, яка взяла на себе здобуття і утвердження власної державності, розвиток освіти, зведення і реставрацію храмів, будівництво громадських споруд, опікування мистецтвом тощо.
На Запорізькій Січі склалася і розвивалася культура, яка формувалася у русі українських генетичних джерел, виникла на основі глибоких традицій українського народу. Водночас історичні особливості життя Січі наклали свій відбиток і на культуру цієї спільноти. Січ формувалася із втікачів від кріпацтва, національних і релігійних переслідувань не лише з різних регіонів України, а й з інших країн. Кожен, хто приходив на Січ, вносив у культурне середовище щось своє, певні риси, особливості культури та мистецтва свого народу. Унаслідок переплетення цих індивідуальних культур сформувалася оригінальна, яскрава, різнобарвна, самобутня культура, яка справила величезний вплив на розвиток культури усієї України.
Козацтво брало дієву участь в опозиційному русі проти політики національно-релігійних утисків. 1620 р. двадцятитисячне військо запорізьке, на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним записалося до Київського братства. Ставши ктитором (покровителем) Києво-братського монастиря, гетьман найперше подбав про створення при ньому школи. Значна грошова сума була витрачена ним і на Львівську братську школу. Підтримка з боку козацтва зміцнила позиції Київського братства, надала йому особливої сили й політичної ваги, перетворила його на могутній осередок національно-визвольного і культурного руху.
За прикладом гетьмана козацькі воєначальники ставали покровителями монастирів, церков, дарували кошти на будівництво іконописних та релігійних майстерень.
Запорізький уряд на чолі з кошовим отаманом виявляв піклування про створення розгалуженої системи освіти. Вже у 1576 р. на землях Війська Запорізького була заснована перша школа. Загалом у системі шкільництва на Запоріжжі можна виділити три типи шкіл: січові, монастирські та церковнопарафіяльні. Школи Запорізької Січі продовжували традиції братських шкіл. Навчання в них обов'язково поєднувалось з вихованням.
У художньому житті Запорізької Січі найголовніша роль належала музиці, співу і танцям. Тут була добре розвинута військова музика, в якій особливе місце посідали духові та ударні інструменти: труби сурми, тулумбаси (литаври), барабани та бубни.
Козаки дуже любили танці. Вони виконували високі стрибки, закидаючи ноги за спину, виявляючи спритність, фізичну загартованість, здобуті у бойових походах. Найулюбленішим танцем запорожців був гопак, який виник саме на Січі. У січовій музичній школі, в якій навчались «вокальної музики і церковного співу», були створенні групи виконавців-лицедіїв, котрі своїми силами ставили народне лялькове видовище під назвою «Вертеп».
З діяльністю козацтва і Запорізької Січі безпосередньо пов'язана поява таких оригінальних жанрів народної творчості як думи та історичні пісні.
Таким чином, упродовж ХІЛ - ХЛІ ст. в українській культурі, з одного боку, розвивалися та удосконалювались традиції Київської Русі, з іншого, сприймались і трансформувались ідеї Ренесансу та Реформації. Хоча зберігається провідна роль релігійного мистецтва, посилюється увага до земної людини і реального, земного життя. Взаємодія із західноєвропейським мистецтвом активізується в ХЛІ - першій половині ХЛІІ ст., коли українська культура вступає в новий етап розвитку. Саме тоді загострюються проблеми міжконфесійної боротьби, національного і соціального визволення, розгортається культурницька і просвітницька діяльність братств, набуває поширення книгодрукування, засновуються освітні заклади нового (європейського) типу. Як про потужну культуро творчу силу, заявляє про себе козацтво. У цей час відбувається піднесення в різних видах мистецтва. Здобутки культури українського народу ХІЛ - ХЛІ ст. дають підстави говорити про її самобутні риси, тісний зв'язок її з гуманістичними ідеями.
1. Емансипація - звільнення відзалежності, гніту, скасування якихось обмежень.
2. Секуляризація — це процес змін у взаємовідносинах релігії з суспільством у напрямку звільнення від релігійного впливу.
3. Перша єзуїтська колегія булла відкрита на українських землях 1575 р. в Ярославі (нині територія Польщі), а згодом у Львові, Луцьку, Острозі, Барі, Фастові, Києві, Переяславі, Овручі, Самборі, Кременці, Житомирі.
4. Одигітрія — один з найбільш поширених типів зображення Богородиці з немовлям Ісусом.
Лекція 5. Феномен українського бароко (XVII - XVIII ст.)
План
1. Особливості розвитку української культури другої половини ХУІІ - ХУІІІ ст.
1.1Реформування церкви та освіти у другій половині ХУІІ -ХУІІІ ст.
1.2 Роль Петра Могили у формуванні українського національного культурного середовища та відновленні культурних пам'яток Києва.
1.3 Наука у другій половині ХУІІ -ХУІІІ ст. Розвиток філософських ідей Г.Сковороди, Ф.Прокоповича.
2. Українська література та книгодрукування у другій половині ХУІІ -ХУІІІ ст.
3. Барокова архітектура та образотворче мистецтво у другій половині ХУІІ - ХУІІІ ст.
4. Розвиток українського музичного та театрального мистецтва у другій половині ХУІІ -
ХУІІІ ст.
