Антифеодальна боротьба на початку 19 ст

У відповідь на обмеження попередніх здобутків селяни посилюють антифеодальну боротьбу, що велася в різних формах: скарги, втечі, підпали, розправи, відмова від сплати податків, невиконання розпоряджень адміністрації маєтків. Своєрідною формою протесту був рух опришків, що поширювався на Прикарпатті

Найбільше селянських виступів відбулося протягом 1815—1826 pp. У Галичині вони охопили багато сіл Комарнівщини (1819—1822), Сколівщини (1824 — 1826). 1822 р. ознаменований посиленням прагнення селянства ряду округів переселитися на Буковину

Поряд із усвідомленням необхідності боротьби за соціальні та економічні права на західноукраїнських землях протягом перших десятиліть XIX ст. формується національний рух.

Найбільшого розмаху діяльність перемишльського гуртка набрала після призначення в 1818 р. перемишльським єпископом Івана Снігурського. До 1832 р. під його покровительством відкрилось близько 400 шкіл. У 1817— 1821 pp. було видано декілька підручників. Автором більшості з них був Іван Могильницький. Він же став автором першої в Галичині «Граматики» української мови і наукового трактату «Відомість о руськім язиці»

 

 

55. Становище українських земель на початку 19 ст.

Україна на межі ХІХ ст. входила до двох багатонаціональних імперій – Російської(80%) та Австро-Угорської(Буковина, Галичина, Бессарабія).

на початку ХІХ ст. Україна була розчленована як у географічному, так і політичному відношенні між двома імперіями. Зважаючи на нерівноцінний розвиток двох імперій, різні частини України були на різних щаблях економічного, соціального та політичного розвитку.українські землі у складі Російської та Австрійської імперій опинилися в різних умовах, що зумовлювало і відмінності в їх розвитку. Провідною ідеєю, яка в ХІХ ст. надихала українських патріотів, стало усвідомлення належності до єдиного народу, хоч і розірваного навпіл і поневоленого двома імперіями.

На середину ХІХ ст. усталився адміністративно-територіальний поділ українських земель, який проіснував до кінця Першої світової війни (1914-1918 рр.).

У складі Австрійської імперії землі, заселені українцями, належали до різних адміністративних одиниць імперії. Власті Австрії так само не звертали уваги на етнічний склад населення, коли проводили адміністративно-територіальне розмежування.

Після приєднання українських земель до Російської імперії, на них було поширено загальноімперський адміністративний устрій. На середину ХІХ ст. з 10 генерал-губернаторство Росії три розташовувалися у Наддніпрянщині. Генерал-губернаторство – велика територіально-адміністративна одиниця, до складу якої входило декілька губерній. Генерал-губернаторів призначав і звільняв лише імператор, він мав практично необмежену владу (військову, адміністративну, судову, фінансову). До складу трьох генерал-губернаторств на українських землях входило 9 губерній, в яких адміністративно-виконавчу функцію здійснювали губернатори. Губернії поділялися на повіти, на чолі яких стояли справники.

Адміністративно-територіальний поділ не враховував етнічного складу населення.

 

 

56. Ліквідація української автономії, Гетьманщини, Запорізької січі

Українська політика Петра І. Перша ліквідація гетьманства

Після перемоги в Полтавській битві Петро І розпочинає низку заходів по ліквідації автономного устрою України. Ось лише деякі з них:

- у 1709 р. цар призначив до І.Скоропадського свого резидента, який мав контролювати діяльність гетьмана;

- у 1720 р. було вперше офіційно заборонено українську мову;

- у 1722 р. створюється Малоросійська колегія, яка розділила владу з гетьманом;

- з 1724 р. - після смерті наказного гетьмана Павла Полуботка (1722-1724 рр.) - Лівобережною Україною правила лише Малоросійська колегія;

- вільна торгівля фактично скасовується. Українцям забороняється займатися торгівлею з іншими країнами, крім Росії.

Останні гетьмани - Д.Апостол та К.Розумовський.

У 1727 р. царський уряд, ураховуючи можливість війни з Туреччиною, вирішив відновити посаду гетьмана. Ним став Данило Апостол (1727-1734 рр.).

Після смерті Д.Апостола російський уряд 16 років не дозволяв обирати гетьмана. У 1750 р. за рішенням імператриці Єлизавети Петрівни (1741-1761 рр.) було обрано останнього гетьмана козацької України Кирила Розумовського (1750-1764 рр.).

Остаточне скасування української державності

У 1762 р. престол зайняла Катерина II, прибічниця централізму, яка низкою заходів остаточно знищила автономний устрій України:

- у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосередилася в руках Малоросійської колегії;

- у 1775 р. знищено Запорозьку Січ.

- у 1781-82 рр. ліквідовано поділ України на полки і створено губернії;

- у 1783 р. запроваджено кріпосне право в Україні. Цього ж року було ліквідоване українське козацтво як стан. Замість козацьких полків створювалися полки російської регулярної армії. Козаків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. заможних козаків отримали грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії.

У результаті перемоги Росії в російсько-турецьких війнах у 1783 р. Кримське ханство було ліквідоване, і всі його території ввійшли до складу Російської імперії. Почалася активна колонізація південних земель України, які отримали назву Новоросії.

иникли нові міста - Олександрівськ (Запоріжжя, 1770), Херсон (1778), Севастополь (1783), Катеринослав (1787), Миколаїв (1789), Одеса (1794).

Вихід до Чорного моря, освоєння Півдня сприяли економічному розвитку Росії та України. Україна поступово перетворюється на житницю Європи.

 

57. Селянсько – козацькі війни проти Речі Посполитої під проводом К. Косинського та С. Наливайка.

Наприкінці 16 ст на поч. 17 ст. українськими землями прокотилося дві хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків. Перша (1591 - 1596) була порівняно короткою у часі, друга (1625 - 1638) тривалішою. Головною рушійною силою нардних виступів було козацтво. Причини: закріпачення селянства і нереєстрованих козаків, збільшення панщини через ринкову спрямованість шляхетських господарств. Захоплення польськими феодалами південноукраїнських земель, де феодали зіткнулися з інтересами козаків. ігнорування польським урядом вимог щодо збільшення реєстру. Основні вимоги: збільшення плати за військову службу, розширення козацького реєстру. Вільні походи проти Кримського Ханства та османської імперії, привілеї для православної церкви. Повтання Криштофа Косинського (1591 - 1593) - був гетьманом реєстрованого козацтва. Територія: Поділля, Київщина, Волинь. Учасники: козаки, селяни – втікачі, міщани. Перебіг подій: повсталі захопили Білу Церкву, трипілля, переяслав. Край було переведено на воєнний стан. 23 січня 1593 повтанці зустрілися з польськими військами під містечком Пяткою на волині. Після тижня кривавих боїв було підписано угоду: Косинський позбавився гетьманства, з реєстру виписують тих, хто приєднався до повстання, козаки втратили право самостійно підтримувати дипломатичні зв’язки з іншими державами та здійснювати військові походи. Косинський звернувся за допомогою до московського царя, але той воював із Швецією і надав лише гроші. Загинув Косинський у травні 1593 під Черкасами. Повстання було придушено. Северин Наливайко (1594). Територія: Брацлавщина, Київщина, волинь, білорусь. Учасники: козаки, селяни, міщани. перебіг подій: наливайко скористався війною Польщі з Туреччиною. Повстання охопило більшу частину українських і білоруських земель, що стало загрожувати існуванню держави. Відступаючи наливайко планував перейти на територію Московського царства. Наливайка та іще 600 керівників стратили.

58. Д. Байда-Вишнивецький – засновник Запорізької Січі

Князь Дмитро з Вишневця на Волині був нащадком Рюриковичів, албанських князів Скандербегів, сербських князів Якимчів і молдовських господарів Деспотів. Власник розлогих маєтностей на Волині та Поділлі, черкаський і канівський староста, Вишневецький звів на Хортиці укріплення, яке стало першою Січчю. У Стамбулі він вів переговори із султаном Сулейманом ІІ Пишним про припинення татарських набігів на Україну. Того ж року 600 запорожців на чолі з Вишневецьким штурмували Очаків, одночасно з моря фортецю атакували 18 козацьких чайок. У відповідь хан Девлет-Ґірей спробував взяти Хортицю.Упродовж трьох років Вишневецький зі своїм загоном перебував на службі у московського царя Івана Грозного, а коли їхні взаємини загострилися, князь повернувся до України. Замість зруйнованої турками цитаделі на Хортиці він заклав Січ на Монастирському острові (нині у межах Дніпропетровська). 1563 року бояри запросили Вишневецького на молдовський трон, проте біля села Верчиканів його загін був розбитий військом іншого претендента – Штефана Томші. Князь потрапив у полон і був переданий боярами до Стамбула. Там 22 жовтня турки скинули Вишневецького з башти на гаки, а потім, за свідченням генуезького дипломата Ґріло:«Оскільки князь Дмитрій безперестанно проклинав магометанську віру, убили його стрілою».
А за кілька років професор Краківської академії Матвій Пійонтек записав народну пісню про князя Дмитра, названого у ній «Байдою», що татарською мовою означає «безтурботний».

 

59. Походження назви і першопричини виникнення козацтва в Україні

Козак (слово тюркського походження) – вільна озброєна людина.
Перші писемні згадки про козаків датуються 1489 р. та 1492 р. З «Хроніки» польського автора М. Бєльського дізнаємося, що у 1489 р. козаки супроводжували польське військо в поході проти татар. У 1492 р. кримський хан Менглі-Гірей скаржився Великому князю литовському, що українські козаки напали на татарський корабель в гирлі Дніпра.
Причини виникнення козацтва:

1)Економічні (нестача власної орної землі призводила до народної колонізації земель Дикого поля).
2)Соціальні(експлуатація населення, кріпацтво).
3)Політичні (цілеспрямована політика литовців і поляків поставити козаків на службу для захисту кордонів відтатар).
4)Стратегічні (постійна небезпека з боку Кримського ханства та Туреччини).
5)Національно-релігійні (політика полонізації українців та покатоличення православних).
Полонізація – нав’язування польської мови, культури, традицій.
Покатоличення – нав’язування католицизму.
Українське козацтво виникає на Півдні України, на території Дикого поля, Запоріжжя.
Дике поле – назва слабо заселених причорноморських степів України. Землі Дикого поля були знелюднені внаслідок постійних турецько-татарських нападів.
Великий Луг – дніпровські плавні, розташовані нижче о. Хортиця, що були осередком козацьких промислів і символом вольності запорожців.
Джерела козацтва: селяни, міщани, дрібна шляхта, православне духовенство, уходники, злочинці тощо.
Національний склад запорозького козацтва: українці, росіяни, білоруси, литовці, поляки, татари, молдавани та ін.

60. Б.Хмельницький-видатний державний діяч і полководець.

Народ. Б.Хмельницький під Чигирином, над річкою Тясмин, у хуторі Суботів 27 грудня 1595 року. Він походив з українського шляхетського роду. Здобув освіту в Єзуїтській школі. Богдан Хмельницький з юнацьких літ пройшов школу козацтва у Запорізькій Січі і вийшов на боротьбу за Україну та її народ. Коли Богдан повернувся на Україну він пішов служити у кінну сотню свого батька і разом з ним у 1620 році брав участь у битві під Цецорою проти турецьких військ. У цій битві героїчною смертю погиб Михайло Хмельницький, а Богдан потрапив у турецький полон. У 1622 році вірні козаки, побратими Михайла Хмельницького, викупили Богдана з неволі. Він повернувся додому і пішов на козацьку службу в Чигиринський полк. У цей час його мати Анастасія Федорівна виходить заміж за королівського службовця Василя Ставицького і виїждає з ним у Білорусію. Богдан залишається єдиним господарем хутора і доклав чимало зусиль до його впорядкування. Богдан одружується з Анною Сомко, сестрою свого старого друга, переяславського козака, майбутнього гетьмана Якима Сомка, почав будувати нову оселю. Але господарська діяльність була не по ньому. Його воєнний досвід, знання Кримського ханства, Туреччини стали у пригоді запорізькому козацтву. Богдан очолює морські походи, відбиває нашестя кримчаків. Це підносить його авторитет, допомагає йому завоювати повагу серед козацтва та зайняти високі посади у козацькому війську. Та коли почалася нова хвиля селянсько-козацьких повстань на Україні,Б.Хмельницького призначають писарем, а згодом – чигиринським сотником. У цих повстаннях він брав активну участь. У дипломатичних справах він, як писар Війська Запорізького. Та у 1645-1646 роках, на чолі загону козаків разом з Іваном Сірком приймав активну участь у війні, яку вела Франція з Іспанією.Після повернення на Україну Б.Х. довідався, що чигиринський підстароста Чаплинський заявив про свої права на хутір Суботів. За відсутністю Богдана він тероризував його сім’ю, грабував рідний хутір, згубив найменшого сина, приказав забити його канчуками. А інших залякав погрозами. Дружина від всього того тяжко захворіла та незабаром померла.Б.Х. шукав допомоги у короля, але той, скутий волею магнатів, нічим не зміг йому допомогти. У грудні 1647 року Богдан подався на Запоріжжя. Тут 19 квітня 1648 року був обраний козацькою радою гетьманом. Звідси звернувся він до всіх знедолених виступити на боротьбу з панами. Вже 22 квітня 1648 року він виступив за свободу України. Перед цим кроком Б.Х., як дипломат заручився підтримкою кримського хана. на початку травня повстанське військо під проводом Б. Х. під Жовтими Водами і Корсунем розгромили армії Потоцького та Калиновського. І це були тільки перші перемоги у визвольній війні. Перемоги були свідченням полководчого таланту Богдана Хмельницького.