Ю. Дрогобич, І. Вишенськой, С. Зизаній, Л. Зизаній, К. Ставровецький- Транквіліон, І. Борецький, М. Смотрицький, П. Беринда, П. Могила, С. Полоцький, Є. Славинецький, І. Гізель

Дрогобич Юрій ( справжнє прізвище — Котермак; бл. 1450, м. Дрогобич Львівської обл. — 04.02.1494, м. Краків, Польща) — ректор Болонського університету. Філософ, учений, гуманіст, астроном, астролог, перший український доктор медицини, поет.

Навчався у Львові, Кракові, Болоньї (Італія). Упродовж 1481—1482 рр. — ректор Болонського університету. Тут він став доктором медицини і доктором філософії. Ю. Дрогобич високо цінував людський розум, вірив у його силу й можливості, зокрема в пізнання таємниць світу і його закономірностей, а також у здатність людини використати результати такої пізнавальної діяльності на своє благо. Людський розум, науку, активну діяльність людини Ю. Дрогобич уважав головними рушійними силами історичного розвитку й суспільного прогресу. Поруч із християнським Богом у творах мислителя фігурують інші надприродні сили, які втручаються в історичні події, впливають на їх перебіг. Дрогобич вважав, що завдяки доброчесності людина може наблизитися до Бога, який, на його думку, є ідеалом доброчесності. Праці Ю. Дрогобича були добре відомі в багатьох тогочасних країнах Європи, зокрема в Італії, Франції, Німеччині, Угорщині, Польщі. Юрій Дрогобич був одним із перших, хто сприяв поширенню на батьківщині гуманістичних ідей доби Відродження. І саме він вважається одним із перших зачинателів українського гуманізму.

Стефан Зизаній (Зизаній-Тустановський) (прибл. 1570 - прибл. 1605-1610) - письменник, освітній діяч, працював учителем братських шкіл. Виступав проти соціальної несправедливості, національного й релігійного гноблення українського народу. Автор «Катехізису для шкільного навчання» (1595).

Іван Вишенський (прибл. 1545-1550 - після 1620) - український полеміст, чернець, аскет. Проблеми освіти і виховання розглядав у тісному взаємозв'язку з іншими соціально-політичними проблемами, критикуючи єзуїтську систему освіти і виховання. Розглядаючи шкільну освіту як засіб виховання молодого покоління, прагнув захистити народ від впливів католицизму й уніатства. Виступав за проведення навчання рідною мовою, побудову його на традиціях рідної культури й народного виховання. Його освітня система ґрунтується на демократичних засадах: кожен селянин повинен читати. Ідеї його про свідоме й систематичне засвоєння матеріалу використовувались у братських школах і впливали на формування прогресивних дидактичних принципів.

Петро Могила (1597-1647) - політичний та освітній діяч, нащадок князівського роду, широкоосвічена людина. Виходець із Львівської братської школи, він здобув освіту в ряді західноєвропейських університетів. Відомий як засновник Києво-Могилянської колегії, філіали якої відкрив у Вінниці (1634) і Кременці (1636). Був пристрасним борцем за діло православ'я.

Памво Беринда (між 50-70 pp. XVI ст. - 1632) - відомий просвітитель, лексикограф, друкар, один із основоположників української поезії й драми. Відіграв позитивну роль у становленні й розвитку прогресивної педагогіки. Його вірші використовувались у братських школах, поширювались за межами України. Найвідоміша праця, над якою автор працював 30 років, - «Лексикон словено-русский и имен толкование» (Київ, 1627). За змістом це енциклопедичний словник, в якому зібрано до 7 тис. слів церковнослов'янською мовою і подано їх українські відповідники. Значна їх частина пов'язана з питаннями виховання, освіти і навчання, що дає змогу проаналізувати педагогічну і психологічну термінологію початку XVII ст.

Кирило-Ставровецький Транквіліон (?-1646) - видатний учитель Львівської та Віденської братських шкіл, просвітитель, проповідник. Вважав, що у формуванні майбутньої людини велике значення має виховання. У творах «Зерцало богословії», «Євангеліє учительноє» наголошував, що місце людини в суспільстві повинно залежати від її освіти, а не від походження. Гострота розуму залежить від вроджених здібностей, але глибина і різноманітність знань - від виховання. Вважаючи, що прагнення до знань є природною властивістю людини, наголошував, що кожен повинен збагачувати свій розум знаннями і поширювати їх серед інших.

Єпіфаній Славинецький (?-1675) - учений з енциклопедичними знаннями, вихованець, а згодом викладач Київської академії, просвітитель, автор багатьох навчальних посібників. Перекладав навчальну літературу з медицини, географії, мистецтва, педагогіки, історії. До оригінальних його праць належать до 60 слів-проповідей, серед яких - проповіді про корисність освіти, влаштування