Господарство та зайнятість населення

 

У 1564 році в Олиці було споруджено замок, оточений валом і кам'яним муром з 4-ма бастіонами. У цьому ж році Олиці надано магдебурзьке право. За містом закріпили понад 300 ланів землі, з яких значна частина належала боярам, духовенству, а 2 —2,5 лана використовувались для вигону. Усім життям міста керував магістрат. За люстрацією 1570 року, в Олиці налічувалося 318 будинків, 19 вітряків, одна крупорушка і 6 казанів для виробництва горілки. Було 11 ремісників. Щороку в місті відбувалося п'ять ярмарків, де торгували великою рогатою худобою, кіньми, дерев'яним посудом, зерном, хлібом тощо.

У 70-х роках X IX століття за 9 км від містечка прокладено залізничну колію й побудовано станцію Олика. Це забезпечило розвиток ремесел і торгівлі в Олиці. У містечку створюються промислові підприємства, здебільшого кустарного типу. Серед них фабрика клею, завод для вичинки шкір, п’ять олійниць, лісопильний завод. У місті вже було 116 приватних крамниць.

У січні 1940 року створено Олицький район. Олика стала районним центром, а 18 жовтня 1940 року її віднесли до категорії селищ міського типу. Районним центром Олика лишалась до 1957 року, потім перебувала в складі Цуманського району, з січня 1963 року входить до складу Ківерцівського району. На початку 1940 року в селищі були створені районні установи, які всі зусилля спрямовували на розвиток народного господарства й культурне будівництво. Промислові підприємства — млини, олійниця, пивзавод, матеріальні цінності, промислові товари й сировина були націоналізовані, а кустарі-ремісники об’єдналися в артілі. Конфісковані землі і реманент поміщика Радзівілла стали власністю новоорганізованого держкінзаводу.

В 1957 році до Олицького колгоспу приєдналося господарство ім. Жданова (с. Метельне), в 1963 році — колгосп «Прогрес» (с. Личани). Об’єднання цих колгоспів відкрило нові перспективи для підвищення продуктивності праці, для широкого застосування техніки, досягнень науки, передового досвіду.

На сьогодні домінуючим в економіці селища є сільськогосподарське виробництво, напрямками спеціалізації якого є рослинництво, м'ясо-молочне тваринництво і птахівництво. Вирощуються зернові культури, цукровий буряк та овочеві культури. Діє рибне господарство. Виробляється екологічно чистий акацієвий, різнотравний і гречаний мед.

Потрібні інвестиції у поновлення машинного обладнання, розвиток центрів збирання і зберігання сільськогосподарської продукції, розвиток хлібопекарського виробництва, реконструкцію млина та будівництво міні-цехів по переробці сільськогосподарської продукції. Існує нагальна потреба в інвестиціях для відновлення племінного стада та розширення і реконструкції мережі пунктів збирання і переробки молока, створення центрів різки тварин та первинної переробким'яса, а також створення центрів збирання шкур і вовни. Місцева влада планує також залучити інвестиції у будівництво ферм для розведення і утримання птахів та будівництво конюшень з метою відродження конеферми племіннихрисаків. Необхідні інвестиції у омолодження саду, закупівлю нових саджанців, посадку молодих садів та відкриття міні-цехів з переробки фруктів.

Найбільшими сільськогосподарськими підприємствами є сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» (вирощування зернових і зернобобових культур, цукрового буряка, картоплі, кормових коренеплодів, утримання великої рогатої худоби і свиней, виробництво молока і м'яса), сільськогосподарський виробничий кооператив «Птахівник» (вирощування зернових культур, виробництво кормів та розведення птиці) і ТОВ «Фелікс Агро» (вирощування зернових та технічних культур). Ліси займають невелику площу і мають практично лише рекреаційне значення.

Промисловість Олики представлене в основному підприємствами легкої, зокрема швейної промисловості (виробництвом робочого одягу займається лікувально-трудова майстерня обласної психіатричної лікарні № 2) та текстильної промисловості (виробництвом готових текстильних виробів займається ПП «Оксамит»), хімічної, зокрема хімією тонкого органічного синтезу (виробництвом клею, лаків та фарб займається ТОВ «Едем») та деревообробної галузей (ПП «Вопан» виробляє дерев'яну тару). З корисних копалин є поклади глини, придатної для виготовлення цегли. Місцева влада планує залучити інвестиції у будівництво цегельного заводу.

В сфері послуг працює ТОВ «Побутовик» (перукарня, салон краси, швейна майстерня) та приватні підприємства різної спеціалізації.

Від селища Олика до міжнародної автомагістралі Клайпеда—Каунас—Слонім—Луцьк—Дубно—Тернопіль—Чернівці 35 км. До національної автомобільної дороги Устилуг—Луцьк—Рівне 6 км. У селищі працює автостанція, через яку автобусами та маршрутними таксі здіснюються перевезення Ківерцівським районом, Волинською областю та Україною. Основні вантажопасажирські перевезення здійснюються через залізничну станцію Олика, відстань до якої 11 км. [2, 4, 5, 6]

Топоніміка

Походження назви селища за різними версіями:

Перша версія – іменем своїм місто зобов'язане лику, з якого плели волиняки личаки. Саме тут був найбільший «взуттєвий» базар, куди плетений товар звозили звідусюд. Краєзнавець Аполлон Сендульський ще у 1878 році писав, що у місті було так багато лика, що ним були засипані цілі вулиці.
Друга версія – пов'язує слово «Олика» з вільхою.

Третя версія – походження назви від тюркського слова «aloka» — «яр».
Четверта версія – місто взяло собі назву від річки Оличі, що текла неподалік. П’ята версія – назва міста походить від давньоруського "оуличка" - "вуличка", яке з часом трансфомувалося в "Олика".

Перша версія грунтується на випадковому співзвуччі і до реальної етимології не належить жодним чином. так само, як і виведення назви від вільхи або тюркського слова "алока". Річка ж, на берегах якої розташувалася Олика, на всіх картах ХУІІІ - ХХ ст. має одну й ту ж назву - Осенище. Жодних підстав вважати. що в давнину вона називалася інакше немає.

Поширеним є погляд на літописний топонім “Олича” як назву ріки. Слідом за О. Андріяшевим, його використовують, наприклад, відомі українські історики М. Грушевський та І. Крип’якевич. Застосовував цей гідронім й перекладач літопису професор Л. Махновець. Польський історик та археолог Роман Якимович вважав, що літописна р. Олика — це сучасні ріки Путилівка й Осенище, і над допливом Путилівки він локалізував місто Чемерин. Що стосується назви міста Олики, то в її основі лежить гідронім, який дав життя топоніму: спершу це була назва урочища, а згодом, з XIV—XV ст., — окремого населеного пункту. []

Пам'ятки архітектури національного значення:

ü Олицький замок, зведений у 1558 році. Значно понівечений після 1939 року. Триповерховий палац, фортечні споруди, брама. Залишки ландшафтного парку. Замковий комплекс квадратний у плані — мав чотири кутові бастіони з сторожовими вежами (частково залишились два бастіони). Зараз на території замку — Волинська психіатрична лікарня № 2.

ü Колегіальний костел Святої Трійці, збудований у 1635-1640 роках за проектом відомих архітекторів Бенедетто Моллі та Джованні Маліверна. Костел зведено у стилі римського храму Іль-Джезу. Храм пишно декоровано скульптурами святих (Войцеха, Станіслава, Петра і Павла) та різьбою у виконанні львівського скульптора Мельхіора Ампелі. У крипті колегіати - усипальниця родуРадзівіллів.

ü Луцька брама — єдиний збережений фрагмент колись потужних міських укріплень.

ü Костел святих Петра і Павла, один з найстаріших костелів Волині, побудований у 1460 році на старому цвинтарі, серед старих магнатських могил.

ü Стрітенська церква, колишня уніатська церква, побудована у стилі бароко в 1784 році на передмісті Залісоче. [2, 3]

ВИСНОВКИ

Олика — селище міського типу у Волинській області, розташоване на перетині доріг з Рівного, Дубна та Луцька. Вперше згадується в Іпатіївському літописі у 1149 році. Населення — 3127 осіб. Селище внесено до Списку історичних населених місць України.

Стародавне селище Олика із замком князів Радзивілів зберігає свої таємниці більш як 850-літньої давнини. Нині – невеличке село, а раніше – місто, яке могло зрівнятися за чисельністю жителів навіть із Луцьком. Основні архітектурні та історичні пам'ятки, що збереглися тут, будувалися з середини XV по XVII ст.

Історія Олики багато в чому типова для поселень Волинського краю. Місто, яке виросло з племінного кореня, швидко розвивалося за рахунок вигідного розташування на важливому транс­континентальному шляху Схід-Захід. Маючи близьких конкурентів – міста Лучеськ та Клевань, завдяки мудрій політиці її власників князів Радзівілів, Олика зуміла досягти наприкінці XVI ст. рівня найбагатших міст краю, стала столицею волинських володінь впливового роду князів Радзівілів (1516—1939). Підґрунтям цього потужного злету міста було не лише вигідне географічне розташування серед чорноземів басейну р. Оличі, але й давня історія поселенської структури мікрорегіону.