Система соціального захисту населення. Соціальна політика держави

У Конституції України зазначено, що національна економіка розвивається на основі соціальноорієнтованої моделі. Це означає, що головним завданням на шляху соціально-економічного прогресу в державі має стати забезпечення передумов реалізації прав та свобод громадян, утвердження середнього класу та подолання бідності населення.

Однак в умовах трансформаційних процесів, що проходять в національній економіці виникають певні соціальні небезпеки та ризики. Тому держава мусить стати соціальним амортизатором цих процесів і водночас здійснювати активну соціальну політику.

Рис. 7.2.1. Механізми соціального захисту населення

Коли виникає необхідність у соціальних амортизаторах?

У час, коли здійснюється: -системна соціально-економічна трансформація процесів в

національній економіці; - структурна перебудова національної економіки; - перехід на якісно новий технологічний рівень виробництва

продукції; Ф інституційні перетворення та вихід національної економіки на

якісно новий рівень розвитку.

Згідно з 25 ст. Декларації прав людини, сучасна правова дер­жава повинна гарантувати право на такий рівень життя, що враховує забезпечення людей їжею, одягом, житлом, медичним обслуго­вуванням, які необхідні для підтримки здоров'я, і права на соціальне забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, удівства, старості чи інших способів до існування незалежних від людини обставин. Для забезпечення такого захисту держава повинна насамперед у законодавчому порядку установити основні соціальні гарантії, механізм їхньої реалізації, а також функції надання соціальної підтримки.

Поруч з державою, соціальний захист забезпечують підпри­ємства (чи підприємці) і самі наймані робітники - їхні профспілкові організації.

У системі соціального захисту населення найважливішим еле­ментом виступає соціальне страхування, в яке входить пенсійне, медичне, страхування від безробіття тощо. 344

Тема 7.2. Модель соціально орієнтованої національної економіки

Отже, система соціального захисту в Україні включає: - пенсії (пенс ійний фонд, фонд соціального страхування); - допомоги по безробіттю; - системи соціальної допомоги; - соціальні гарантії.

В Україні у 2000 р. було прийнято Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії'", у якому зазначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Державні соціальні гарантії- встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановленні законодавчо, що забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Сьогодні в національній економіці є такі критерії соціальних гарантій:

- мінімальний розмір заробітної плати; - мінімальний розмір пенсій за віком;

- мінімальний розмір заробітної плати робітників різної квалі­фікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів; - стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних

закладів; - індексація доходів населення з метою підтримання достатнього рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін; - забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соці­альної підтримки.

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає у себе: пенсійну систему, соціальне стра­хування на випадок безробіття, соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, соціальне страхування від нещасних випадків.

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

Соціальний захист населення в Україні здійснюється з допо­могою реалізації таких програм:

- програми допомоги сім'ям із дітьми;

- державні програми дотацій і житлових субсидій; - допомога на поховання;

- державна система охорони здоров'я;

- державна система освіти.

У зв'язку зі статусом постчорнобильської держави, в Україні є також система соціального захисту осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС. - цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто

пільги по оплаті); - соціальне забезпечення (система інтернатних установ та

територіальних центрів); - соціальний захист через недержавні організації; - соціальна допомога з фондів підприємств.

Відіграючи активну роль у проведенні соціальної політики, держава у ринковій економіці не перетворюється у відділ соці­ального забезпечення. Організація системи соціального захисту забезпечує зворотний зв'язок між рівнем соціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого працівника, загаль­ними економічними результатами виробництва та комерційно-фінансової діяльності господарських організацій.

Соціалізація національної економіки передбачає: - наповнення усіх реформ соціальним змістом; - розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування

громадського суспільства; - активізацію соціальної ролі держави, відпрацювання механізму

взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері; - забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання

добробуту громадян, в тому числі екологічного.

У зв'язку з цим важлива роль відводиться соціальній політиці, яка трактується як:

-діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення

Тема 7.2. Модель соціально орієнтованої національної економіки

добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків

функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної

справедливості та соціально-політичної стабільності у країні; - система правових, організаційних, регулятивно-конрольних

заходів держави з метою узгодження цілей соціального харак­теру із цілями економічного зростання.

Це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих органів влади, які спрямовані на захист населення від безробіття, інфляції, знецінення трудових заощаджень.

Соціальна політика держави включає: - регулювання соціальних відносин у державі, регламентацію

умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому

числі між роботодавцями і найманою робочою силою); - вирішення проблем безробіття та забезпечення ефективної

зайнятості; - розподіл і перерозподіл доходів населення; - формування стимулів до високопродуктивної праці й надання

соціальних гарантій економічно активній частині населення; - створення системи соціального захисту населення; - забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури

(закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту,

житлово-комунального господарства і т. ін.); - захист навколишнього середовища з метою підвищення соціо-

екологічного добробуту населення.

Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом: - життєздатності суспільства; - стабілізації та розвитку суспільства; - консолідації суспільства.

Соціальна політика в національній економіці базується на симбіозі лібералізації та соціальної спрямованості.

Особливої актуальності набуває проблема створення повноцін­ного громадського суспільства та його інститутів. Це дасть можли­вість покращити соціальну ситуацію ічерез контроль громадських організацій.

Методи впливу держави на розвиток системи соціального

захисту:

- правове забезпечення соціального захисту населення, прий­няття відповідних законодавчих та нормативних актів;

-прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансу­вання соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслу­говування, охорона навколишнього середовища тощо);

- соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;

- впровадження ефективної прогресивної системи оподатку­вання індивідуальних грошових доходів населення;

- прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;

Рис. 7.2.4. Суб'єкти соціальної політики України [17]

- встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;

-державні програми з вирішення конкретних соціальних проб­лем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);

-державний вплив на ціни та цінотворення;

- обов'язкове соціальне страхування в різних формах;

- пенсійне забезпечення;

- розвиток державного сектора економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;

- підготовка та перепідготовка кадрів; організація оплачуваних громадських робіт;

- соціальне партнерство.

Державні соціальні стандарти - встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і норма­тиви або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Державні соціальні гарантії - встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами. Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення надійної соціальної бази її здійснення.

У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самос­тійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві.

У національній економіці пенсійна система відіграє дві функції:

- соціальну (сприяє соціальному захисту працездатного насе­лення, запобігає бідності населення).

- економічну (фінансує матеріальне забезпечення громадян з настанням пенсійного віку, формує та використовує резервні грошові фонди, стимулює до збільшення заощаджень).