Зовнішня торгівля, її динаміка та структура

Зовнішня торгівля є вагомим чинником розвитку національної економіки. Сьогодні процес входження України у світове госпо­дарство супроводжується формуванням національної структури експорту. Це створює підґрунтя для нееквівалентної до сучасних умов моделі міжнародної спеціалізації в національній економіці.

Які основні елементи експортних потоків з України? Це передусім метали, руди, харчові продукти, транспортні послуги, які є не динамічними та малоприбутковими.

Тому система зовнішньої торгівлі в національній економіці потребує суттєвого структурного реформування, перш за все в напрямі інноваційного розвитку.

У цьому контексті особливості набуває створення системи конкурентоспроможних виробництв, здатних нарощувати експортний потенціал не лише готової продукції, але і науково-технічних, інжинірингових, освітніх та інформаційно-програмних послуг.

Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

Можна виділити такі пріоритети покращення її структури: - орієнтація на експорт високоякісного прокату, метало місткої продукції, включаючи морський транспорт, екскаватори, металорізальне устаткування; - розвитоксистемивиробництваракетноїтаавіаційноїтехніки,

зорієнтованої на зовнішні ринки; - розвиток мікроелектроніки, виробництва комп'ютерів, побу­тової електроніки; - створення системи наукомістких виробництв, зокрема в галузі порошкової металургії, зварювальної апаратури через посеред­ництво мережі інноваційної інфраструктури: технополісів, технопарків венчурних фірм тощо; - розширення та модернізація транспортної системи та її інфраструктури для реалізації транзитів за напрямами Схід-Захід, Північ-Південь; - розвитокекспортноїспеціалізаціїзаокремимивидамисільсько-господарської продукції та її переробки (зерно, олія, м 'ясо-продукти, цукор, молокопродукти); - формування потужної курортно-оздоровчої та туристично-рекреаційної індустрії та мережі відповідної інфраструктури. Яка структурна динаміка зовнішньої торгівлі в національній економіці? Частка зовнішньої торгівлі України ВВП досить висока (більш ніж 70 % ВВП). Разом з тим, дані Державного комітету статистики України свідчать, що, починаючи з 1996 р. скорочувався як обсяг імпорту, так і обсяг експорту. Так зовнішньоторговельний оборот України за підсумками 2000 р. знизився з $32563,7 млн. до $28055,7 млн., або на 13,8 % в порівнянні з 1998 р. При цьому експорт знизився з $16457,2 млн. до $15195,5 млн., або на $7,7 %, тоді як скорочення імпорту було суттєвим - з $16106,5 млн. до $12860,2 млн., або на 20,2 %. Основну експортну позицію України склали постачання чорних металів. Водночас знизилася частка продажів високотехнологічних товарів - машин, устаткування і транспортних засобів. Імпорт України - це в більшості ввезення енергоносіїв - природного газу, нафти, нафтопродуктів [239д].

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

Зовнішня торгівля України зорієнтована переважно на країни СНД (на країни СНД та країни Східної Європи припадає основна частка експорту України - тільки на Російську Федерацію - 40 %), і це за умов відсутності платоспроможності попиту з їхньої сто­рони. Така орієнтація зовнішньої торгівлі значно зменшує конкурентні переваги національної економіки і погіршує її загальну інтеграційну позицію.

6.3.3. Платіжний баланс України, його динаміка та

структура

Платіжний баланс (ПБ) України є відображенням її економічних взаємовідносин із зовнішнім світом. Платіжний баланс представляє собою всю сукупність економічних зобов'язань між резидентами даної країни та резидентами інших країн, що відбуваються протягом певного періоду часу (року).

Таким чином, платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі в національній економіці, де відображено її зовнішньо­економічні операції.

Стан платіжного балансу держави визначається її економічним потенціалом, особливостями структури економіки, участю еконо­мічних агентів країни в міжнародній операції, зв'язками із світовим ринком позичкових капіталів, станом державного регулювання економіки і зовнішньоекономічних відносин. Тому платіжний баланс як дзеркало відображає економічне становище країни і використовується в інтересах прогнозування і макроекономічного регулювання національної економіки.

За формою складання платіжний баланс визначається як платіжний звіт за певний період часу, в якому відображаються усі економічні ситуації між резидентами і нерезидентами держави. Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запас по кредиту однієї статті та дебету іншої. Це як правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними ціннос­тями. У випадку, коли має місце безоплатне надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів), для відобра­ження цієї операції подвійним записом запроваджується особлива

Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

стаття "трансферти" як сукупність операцій, проведених на безоплатній основі.

Складання платіжного балансу базується на методиці Міжнарод­ного Валютного Фонду.

Існує уніфікована форма формування платіжного балансу, яка відображена (табл. 6.3.1) [37д; 171д].

Таблиця 6.3.1

Уніфікований платіжний баланс

 

Поточний рахунок	Рахунок основного капіталу
	2
А. Товари і послуги	А. Капітал без врахування резервів
1. Товари	1. Прямі капітальні вкладення в тому
	числі
	1.1. Прямі зовнішні капітальні
	вкладення
	1.2. Прямі внутрішні капітальні
	вкладення
2. Послуги	2. Основний (базовий) набір (портфель)
2.1. Транспорт: морський,	документів за капіталовкладеннями
повітряний тощо	2.1. Активи
2.2. Туризм і рекреація	2.2. Цінні папери
2.3. Зв'язок	2.3. Облігації та кошти грошового
2.4. Будівництво	ринку
2.5. Страхування	2.4. Пасиви
2.6. Фінансові послуги	2.5. Цінні папери
2.7. Комп'ютерні послуги	2.6. Облігації та кошти грошового
2.8. Ліцензійні платежі та збори	ринку
2.9. Інші ділові послуги
2.10. Інші персональні послуги
2.11. Державні послуги
	3. Інший капітал
	3.1. Активи
	3.2. Пасиви
в. Прибуток	6. Активи резерву
1. Виплати службовцям	1. Грошове золото
2. Прибуток від вкладів	2. Особливі права запозичення
2.1. Прибуток від прямих вкладів	3. Резерв МВФ
2.2. Прибуток від портфеля	4. Зовнішній обмін
- дивіденди	5. Інші
- відсотки від облігацій на ринку
Цінних паперів;
2.3. Відсотки від позик та вкладів

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

продовження табл. 6,3.1

 

А. Товари і послуги	А. Капітал без врахування резервів
С. Перерахунки (трансферти)
1. Трансферти уряду 1.1. Погашення боргів 1.2. Інші дотації
2. Приватні трансферти 2.1. Погашення боргів 2.2. Інші субсидії 2.3. Виплати працівника 2.4. Пересилки емігрантам

У платіжному балансі зі знаком "плюс" відображено експорт

товарів і послуг, одержані доходи та трансферти, зменшення

фінансових активів, збільшення зобов'язань, зі знаком "мінус" -

імпорт товарів і послуг, сплачені доходи та трансферти, збільшення

фінансових активів, зменшення зобов'язань. Головні тенденції зовнішньої торгівлі України:

- збереження загального обсягу зовнішньої торгівлі на рівні попередніх років;

- багатовекторність зовнішньоекономічної політики;

- збільшення країн-партнерів України у сфері зовнішньоеконо­мічних зв 'язків;

- незначне скорочення обсягів імпорту товарів;

- подальша переорієнтація української зовнішньої торгівлі на західні ринки при збереженні простору країн СНДяк вагомих торговельних партнерів;

- збереження сировинної орієнтованості експорту та залеж­ності від Російської Федерації у поставках енергоносіїв;

- домінуванні експорту сировини;

-значний обсяг контрабанди у зв'язку зі значним тіньовим сектором економіки. Платіжний баланс в національній економіці характеризується

неоптимальною структурою та масштабом. Для покращення

ситуації необхідно здійснювати практичні кроки до європейської

інтеграції України [4; 5; 17].

Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

Яка зараз ситуація в Україні?

З 1996 по 2004 р. частка зовнішньоторговельного обороту держави з країнами ЄС зросла з 13,6 до 23,5 % від загальної суми, а в абсолютних показниках - відповідно з 4,4 млрд. дол. США до 11,4 млрд. дол. з країнами СНД цей показник становив 17,6 млрд. дол., або 38,1 % загального зовнішньоторговельного обороту України. Згідно з прогнозами Міністерства економіки та з питань європейсь­кої інтеграції, Україна буде мати можливість збільшувати зовніш-ньоторгівельний оборот з ЄС приблизно в 1,5 рази - до 13,0 млрд. дол. на рік (після вступу до ЄС країн-кандидаті в) [2; 4; 239д].

Які організаційні механізми включені в систему реалізації цих прогнозів?

На шостому засіданні Ради з питань співробітництва між Україною та ЄС (2003 р.) опрацьовано заходи щодо поглиблення секторального співробітництва нашої національної економіки, зокрема визначено 7 пріоритетів спільної діяльності: - енергетика; - торгівля та інвестиції; - юстиція та внутрішні справи;

- наближення законодавства України до правового поля ЄС; - охорона довкілля та екологічна безпека; - транспортна сфера та міжнародні транспортні коридори; - транскордонне співробітництво.

Для реалізації цих завдань необхідним є: -досягнення сприятливого торгово-політичного режиму у відносинах з пріоритетними зарубіжними країнами та їх торгово-економічними угрупованнями, організаціями і сою­зами, зняття наявних і потенційних дискримінаційних обме­жень. Особливу роль тут відіграє усунення різних торгово-еко­номічних бар'єрів у відносинах з країнами СНД; - довгострокове врегулювання валютно-фінансових проблем у взаємовідносинах з країнами-кредиторами, міжнародними організаціями та боржниками; - формування ефективної системи захисту зовнішньоеконо­мічних інтересів України.

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

Найбільш дієвою і ефективною стратегією інтеграції України у світову економіку є поєднання структурної перебудови економіки з її орієнтацією на активне зростання експорту і нарощування його інноваційного потенціалу. Цього можна досягти шляхом загального поліпшення інвестиційного клімату й залучення інвестицій у відповідні галузі, створення механізму стимулювання експорту та формування життєздатних конкурентоспроможних експортних виробництв. Ця стратегія включає такі важливі завдання [8; 9]:

1. Поновлення і розвиток експортного потенціалу та істотне
поліпшення структури експорту. Україна володіє чималим
ресурсо-виробничим потенціалом для експортних поставок
металургійної, агропромислової, хімічної, авіакосмічної,
суднобудівної, військовотехнічноі продукції, мінералів та
мінеральних добрив. Значні можливості є і щодо зростання
експортних транспортних послуг, (у тому числі і у трубопро­
відних та електропостачальних) послуг науково-техніко-техно-
логічного характеру, у сфері виконання будівельно-монтажних,
геологорозвідувальних робіт тощо.

Освоєння експортного потенціалу в зазначених сферах і нап­рямах за рахунок пошуку і виходу на основні світові ринки збуту надасть змогу повніше використати можливості українського промислового потенціалу, недовантаженого внаслідок непомірного скорочення внутрішнього попиту. У свою чергу це вимагає у найближчі 1-2 роки переорієнтувати нагромаджений науково-промисловий потенціал на виробництво експортної продукції, освоїти порівняльні переваги, що полягають не тільки у достатніх природних ресурсах, а й у наявних в Україні науково-технічних знаннях, високій кваліфікації й порівняно дешевій робочій силі, пріоритетних напрацюваннях за окремими ключовими позиціями науково-технічного прогресу.

2. Раціоналізація імпорту. Політика імпорту слугує не тільки
інтересам задоволення поточних потреб населення та підтри­
мання в діючому стані існуючого виробництва, але й цілям
модернізації економіки, підвищення її ефективності та її конку­
рентоспроможності. Вона спрямовується на:

Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

- створення умов, що уможливлюють зменшення імпортних поставок товарів, які в достатній кількості можна виробляти в Україні;

- оптимізацію промислово-виробничого імпорту;

- зменшення дефіциту торгового балансу;

- зменшення невиробничого (споживчого) імпорту (він стано­вить близько 8 % від усього імпорту України) завдяки розвитку виробництва конкурентоспроможних аналогічних товарів в Україні.

3. Підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств на світовому ринку. Необхідною умовою розши­рення експортного потенціалу народногосподарського комп­лексу і його інтеграції в систему світових зв'язків є приведення якості і витрат виробництва продукції вітчизняної обробної промисловості відповідно до вимог і умов конкуренції на світовому ринку. Це обумовлює необхідність поступового збли­ження внутрішніх і світових стандартів виробництва та якості продукції, забезпечення умов пріоритетного розвитку та розши­рення галузей народного господарства, які володіють виперед­жаючим (порівняно із зарубіжним) технікотехнологічним рівнем і високим потенціалом зростання на світовому ринку.

4. Залучення іноземних інвестицій для технологічної модернізації та створення потенціалу розширеного відтворення. За ниніш­ніх умов іноземні кредити є чи не єдиним реальним джерелом довгострокових крупномасштабних інвестувань, хоча значна їх частина, як засвідчує аналіз, використовується вкрай неефек­тивно (у формі прихованих субсидій споживача) імпортних товарів і торгово-посередницьким організаціям, що не сприяє збільшенню потенціалу розширеного відтворення. Виходячи з загальнодержавних інтересів необхідно, щоб доходи від розпо­ділу поставлених за рахунок іноземних кредитів товарів використовувались передусім на подолання структурної кризи, на інвестиції у реконструкцію народного господарства і забез­печення працевлаштування населення.

5. Забезпечення економічної безпеки України. Особливе значення

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

на нинішньому етапі реформування умов зовнішньоекономічної діяльності має забезпечення національної безпеки. У цьому відношенні існує три основні сфери регулювання, надзвичайно важливі для забезпечення національної безпеки, валютний контроль, експортно-імпортний контроль і обмеження вивозу стратегічних видів сировини таприродних ресурсів і завезення продукції критичного імпорту (що передусім обумовлює невідкладну необхідність диверсифікації джерел надходження і енергоносіїв). Тому одне з чільних місць їу зовнішньоеконо­мічній стратегії України має займати визначення напрямів структурної інноваційної перебудови (на макро- і мікрорівнях), пошук перспективних експортних галузей і найбільш раціо­нальних підходів до проблем, пов'язаних із занепадом тради­ційних галузей.

Українська економіка має навчитись швидко реагувати на непередбачені зміни у світовому господарстві, абсорбувати різного роду "шоки" (ресурсні, валютні тощо), виявляти і використовувати можливості (спричинені кон'юнктурними змінами на зовнішніх ринках) по створенню нових плацдармів для товарної експансії. У цьому відношенні особливо повчальним може стати світовий

ДОСВІД.

У багатьох країнах державна політика тепер спрямовується на формування експорту капіталів із галузей, що занепадають (як засіб згортання цих галузей у даній країні і переміщення у економічно відсталі регіони). Водночас стимулюється імпорт капіталу у ті високонаукові та високотехнологічні галузі економіки, які поки що недостатньо розвинені, але мають значний експортний потенціал.

Важливою ланкою стратегії України є формування і розвиток перспективних нових експортних галузей, що грунтуються на науково-технічній монополії, яка (на відміну від монополії, що базується на концентрації і централізації виробництва) має коротко­строковий, нестійкий характер. Реалізація такого напряму вимагає не тільки оперативного поєднання фундаментальних і прикладних наукових досягнень з високим технологічним потенціалом, а й здатності до крупномасштабного і швидкого господарського 324

Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

маневру, надзвичайної прагматичності у формуванні, захопленні і насиченні як національного, так і світового ринку.

Оскільки нині центр ваги економічних реформ перенесено в регіони і сам розвиток зовнішньоекономічних зв'язків України майже в усьому залежить від ділової активності на місцях, то одним з головних стратегічних напрямів роботи на цьому рівні є правове забезпечення й координація зовнішньоекономічної діяльності регіонів, формування регіональних цільових програм її розвитку, згідно з наказом Міністерства економіки України від 4 грудня 2006 р. № 367 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо поряд­ку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх використання', створення підприємств з участю українського капіталу за рубежем.

На рівні підприємстЕїа, як головного суб'єкта зовнішньоеконо­мічної діяльності України стратегічно визначальним напрямом є максимально можливе залучення їх до зовнішньоекономічних зв'язків. А це обумовлює необхідність підтримки та стимулювання з боку держави технічного переозброєння, а в багатьох випадках і перепрофілювання підприємств.

Дуже важливу роль у розгортанні зовнішньоекономічної діяльності на регіональному рівні відіграє розробка облдержадмі­ністраціями разом з управліннями митної служби цільових програм, спільних заходів по відкриттю нових митних пунктів (переходів), створення спеціальних фондів розвитку інфраструк­тури, відкоригування режимів оформлення декларацій для низки крупних підприємств тощо. Водночас у зовнішніх зв'язках вітчиз­няних партнерів особливе значення також має вирішення питань Щодо страхування експортно-імпортних операцій, надання гаран­тій зарубіжним інвесторам та кредитів для вітчизняних експортерів.

Резюмуючи, слід підкреслити, що для досягнення успіху у діяльності з зарубіжними партнерами засадничо стратегічне значення має вирішення таких проблем [5]: ^ формування прогресивної структури експорту, створення

системи його державної підтримки, включаючи фінансування,

кредитування і страхування;

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

- просування вітчизняних товарів та послуг на зарубіжні ринки

при інформаційній і фінансовій підтримці держави; - вдосконалення імпортного тарифу; - постійний контроль за обгрунтованістю цін та напрямами

використання валютних коштів; - досягнення сприятливого торгового режиму у відносинах із зарубіжними країнами та їх торгово-економічними органі­заціями й союзами, зняття дискримінаційних обмежень на поставки товарів з України; - врегулювання валютно-фінан сових проблем з кредиторами та

боржниками України; - координація і регулювання діяльності учасників ВЕЗ України,

контроль за дотриманням з їх боку інтересів держави; - створення умов для залучення іноземних інвестицій і успішної роботи зарубіжних інвесторів.

У зв'язку з вступом України до СОТ особливої актуальності набуває питання збільшення позитивного сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу і віднайдення нових резервів для забезпечення еквівалентної взаємодії національної економіки із зовнішнім економічним світом. Окрім цього треба врахувати короткотермінові тенденції, що виникають у зв'язку зі вступом України у СОТ. Адже на початковому етапі нарощування обсягів інвестиційного імпорту впливатиме на тимчасовий перехід від позитивного до від'ємного сальдо торгівельного балансу та рахунку поточних операцій, що буде фінансуватись за рахунок прямих інвестицій. Без сумніву, що у довготерміновій перспективі від'ємне сальдо поточного рахунку буде зменшуватись. Для цього в національній економіці необхідно нарощувати експортний потенціал через реалізацію інноваційної моделі її розвитку.

Національний інститут стратегічних досліджень спільно з Інститутом економічного прогнозування НАН України здійснили прогнозні оцінки динаміки платіжного балансу України до 2015 р. [239д]. Цей прогноз динаміки платіжного балансу зображено в табл. 6.3.2.

Теме 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

Таблиця 6.3.2

Прогноз платіжного балансу України [239д]

(млн. дол. США)

 

	2003р.	2005р.	2009 р.	2011 р.	2015 р.
Рахунок поточних операцій			-50	-5
Баланс товарів та послуг			-1618	-1704	-1369
експорт товарів та послуг
імпорт товарів та послуг	-27665	-34324	-43687	-49126	-62261
Баланс товарів	-269	-1614	-3235	-3364	-3103
експорт товарів
імпорт товарів	-24008	-30367	-38921	-43841	-55714
Баланс послуг
надходження
виплати	-3657	-3957	-4766	-5285	-6547
Доходи (сальдо)	-581	-684	-857	-896	-985
Поточні трансфер™ (сальдо)
Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій	-631	-75
Капітальні трансферти	-	-	-	-	-
Прямі інвестиції (сальдо)
Портфельні інвестиції (акціонерний капітал)	-1705	-730	-40
Середньо та довгострокові кредити і облігації				-47	-621
Інший короткостроковий капітал	-1593	-1208	-1135	-1071	-1071
Зведений баланс
Фінансування	-2260	-1401	-733	-617	-1055
Валові офіційні резерви (мінус: зростання)	-2045	-1100	-655	-617	-1050
Використання МВФ (чисте)	-215	-301	-78	-	-
Заборгованість за двосторонніми кредитами	-282	-	-	-	-
Реструктуризація двосторонніх кредитів		-	-	-	-
Довідково: Поточний рахунок У_%І*ВП	5,9	2,5	-0,1	-0,0	0,4
Темпи зростання експорту товарів та послуг	24,0	5,4	5,7	6,5	6,9
Гемпи зростання імпорту товарів та послуг	28,7	8,4	6,0	6,0	6,4
Гемли зростання експорту това£ів_	27,2	6,0	6,0	6,8	7,3
І емпи зростання імпорту товарів_	33,7	9,0	6,1	6,1	6,5
Резерви v місцях імпорту	2,5	3,1	3,5	3,4	3,2

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

Як видно з цієї таблиці, передбачаються багатовекторні тен­денції, пов'язані з динамікою платіжного балансу. Так прогно­зується, що середньорічні темпи зростання експорту товарів і послуг становитимуть 5-7 %, а імпорту 6-9 % [239д].

Водночас спостерігатиметься значне прискорення процесів вибуття застарілого устаткування, впровадження інноваційних технологій та новинок науково-технічного прогресу у виробництво, без сумніву, сприятиме зниженню енергомісткості та матеріало­місткості вітчизняної продукції підвищенню її наукомісткості.

У зв'язку з покращенням організаційно-правового поля в націо­нальній економіці прогнозується зниження прихованого відпливу капіталу з України, оскільки це вкрай негативно впливає на рівень капіталізації національної економіки.

6.3.4. Співробітництво України з міжнародними організаціями

Одним із вагомих чинників розвитку національної економіки є її співробітництво з міжнародними фінансовими інституціями, яке мусить відповідати вимогам її національної безпеки та сприяти нарощуванню її могутності у світовій економічній спільноті. До таких інституцій належать, перш за все Світовий банк та Міжна­родний Валютний фонд.

Що ж є головною метою України у такому співробітництві?

Перш за все це:

- забезпечення кредитної підтримки інноваційного розвитку
національної економіки;

- розвиток пріоритетних секторів національної економіки;

- забезпечення фінансування пріоритетних з точки зору еконо­мічних, екологічних та соціальних інтересів держави проектів та адекватних до цього структурних реформ в національній економіці [2; 4; 239д].

У цьому контексті слід відзначити, що головними страте­гічними орієнтирами у напрямі співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями (МФІ) є:

Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

- всебічна підтримка вітчизняного високотехнологічного та наукомісткого виробництва і нарощування обсягу конкурентно-спроможної продукції (судно-, авіа-, машино-, автомобіле-, ракетобудування);

- всебічна підтримка макроекономічної стабільності та еколо­гічної збалансованості національної економіки;

- всебічнапідтримкасоціальнихпрограмнаціональноїекономіки та подолання бідності в державі. Водночас потрібно припинити такі негативні явища у системі

співробітництва України з МФІ, як:

- недостатній моніторинг зі сторони державних органів влади щодо ефективності реалізацій проектів, що фінансуються МФІ, що потребує методичного забезпечення відповідної звітності;

- недостатній захист національних інтересів України у процесі реалізації проектів МФІ, що потребує додаткового нормативно-правового забезпечення регулювання цього співробітництва;

- формування нових економічних, політичних, соціальних та екологічних ризиків у зв'язку з практикою використання коштів МФІ для фінансування поточних витрат, які не є обґрунто­ваними з точки зору довготермінової національної безпеки держави, що потребує їх припинення.

У відповідності до Стратегії економічного і соціального роз­витку України (2004-2015 pp.) "Шляхом європейської інтеграції",

накреслено такі основні стратегічні пріоритети у співробітництві

з МФІ [239д]:

1. Стратегічні напрями співробітництва з Міжнародним
Валютним Фондом:

- забезпечення макроекономічної та фінансової стабільності; - розбудова ефективної банківської та фінансової систем; - реформування податково-бюджетної системи; - зміцнення системи соціального захисту та підвищення рівня

життя населення; -приєднання до COT.

2. Стратегічні напрями співробітництва з Групою Світового
Банку:

Розділ 6. Зовнішньоекономічна національна стратегія розвитку

- забезпечення сталого економічного зростання;

- розбудова фінансового сектора та забезпечення його стійкості;

- впровадження інноваційної моделі розвитку та розбудова

економіки знань; -подолання бідності, соціальний захист незахищених верств

населення, зміцнення середнього класу; - всебічний та гармонійний розвиток людини; -захист навколишнього середовища та техногенна безпека; - поступова інтеграціяу світові економічнутафінансову системи; - динамічний розвиток регіонів та зменшення регіональних

диспропорцій; - ефективне державне управління.

3. Стратегічні напрями співробітництва з Європейським
Банком Реконструкції і Розвитку:

- зміцнення банківського і фінансового сектора та забезпечення фінансових потреб малого та середнього бізнесу;

- розвиток енергетичного сектора та міжнародних транспортних кордонів;

- допомога в комерціалізації та структурних реформах у сфері муніципальних послуг та інфраструктури (зокрема транспорту, теле комунікацій тощо) та секторі енергозбереження;

- забезпечення ядерної безпеки;

- підтримка та реструктуризація промислового сектора.

4. Стратегічні напрями співробітництва з Чорноморським бан­
ком торгівлі та розвитку:

- розвиток енергетичного сектора;

- стимулювання українського експорту, насамперед до країн-

членів ЧБТР; -фінансовапідтримкасільськогогосподарстватапромисловості; -розвиток середнього і малого бізнесу в Україні.

Тема 6.3. Зовнішньоекономічна політика України

Запитання для самоконтролю

1. Особливості сучасних інтеграційних процесів у світовій еконо­мії^ та їх вплив на розвиток національної економіки.

2. Взаємовідносини України з міжнародними економічними орга­нізаціями та переорієнтація її зовнішньоекономічних відносин: суть та характеристика,

3. Розкрийте сутність та зміст компонентів зовнішньоеко­номічної політики України.

4. Взаємовідносини України з регіональними та світовими фінан­совими інституціями.

5. Охарактеризуйте сучасну лібералізацію зовнішньоекономічних зв 'язків та окресліть проблеми протекціонізму в національній економіці.

6. Зовнішня торгівля, її динаміка та структура.

7. Платіжний баланс України, характеристика його структури.

8. Динаміка платіжного балансу України.

9. Напрями вдосконалення зовнішньоекономічної політики України.

10. Механізми зовнішньоекономічної політики та їх розвиток.

Розділ 7.

Перспективні моделі розвитку національної

економіки