Джерела погашення державних позик

Джерелами погашення державних позик можуть бути: - доходи від інвестування позичених коштів у високо ефективні проекти; - додаткові надходження від податків; - економія коштів від зменшення видатків; - емісія грошей; - залучені від нових позик кошти (рефінансування боргу). Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи гарантії за кредитами.

92.Державний борг та його економічна сутність

Існування державного кредиту призводить до появи державного боргу. Сума його складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави (як внутрішніх, так і зовнішніх), включаючи гарантії за кредитами. Розрізняють поточний і капітальний, внутрішній і зовнішній борг.

93.Поточний, капітальний, внутрішній і зовнішній борг

Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році, і належних до сплати в цей період відсотків за усіма випущеними на даний момент позиками. Капітальний борг – це загальна сума заборгованості і відсотків, що мають бути сплачені за позиками. Внутрішній борг – це заборгованість кредиторам держави в даній крані. Зовнішній борг – це заборгованість кредиторам за межами даної країни.

94.Управління державним боргом

Управління державним боргом країни полягає в забезпеченості платоспроможності держави, тобто можливості погашення боргів. Існують такі способи коригування позикової політики: - конверсія; - консолідація; - уніфікація; - відстрочення погашення; - реструктуризація; - анулювання.

Конверсія державного боргу – це зміна дох о дності позик. Вона здійснюється у разі зміни ситуацій на фінансовому ринку чи погіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний кредиторами дох о д. Консолідація боргу – це передання зобов’язань за раніше випущеною позикою на нову позику з метою продовження терміну позики. Вона проводиться у формі обміну облігацій попередньої позики на нові. Уніфікація боргу – це об’єднання кількох позик в одну, що спрощує управління державним боргом. Відстрочення погашення означає перенесення строків виплати заборгованості. Реструктуризація боргу – це використання у комплексі чи частково зазначених вище методів. Анулювання боргів означає повну відмову держави від своєї заборгованості.

95.Поняття фінансової безпеки

Фінансова безпека – це захищеність фінансових інтересів держави і суб’єктів господарювання та їх забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для задоволення потреб і виконання зобов’язань.

Фінансова безпека передбачає такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної та податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх та зовнішніх негативних впливів та здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економіки та економічне зростання. Фінансову безпеку країни, в першу чергу, визначає фінансова незалежність, тобто кредитний, валютний та інші суверенітети.

96.Внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці держави

До внутрішніх загроз відносять: - зростання внутрішнього державного боргу; - неефективність податкової системи та масове ухилення від сплати податків; - бюджетний дефіцит; - нерозвиненість фондового ринку; - слабкість банківської системи; - криза платежів; - низький рівень інвестиційної діяльності. Зовнішніми загрозами фінансовій безпеці держави можуть бути: - зростання зовнішньої заборгованості; - втручання у національну фінансову сферу міжнародних фінансових організацій;

- негативне сальдо торгового балансу; - дефіцит платіжного балансу; - залежність українського фінансового ринку від світового (вплив світових фінансових криз).

97.Формування науки про місцеві фінанси

Наука про місцеві фінанси є окремою, самостійною галуззю фінансової науки. Процес її формування відбувався у двох основних напрямках: · По-перше, історично склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси, а потім від неї відо кремилося самостійне вчення про місцеві фінанси. Та ким чином, поняття "місцеві фінанси" виникло на противагу поняттю "державні фінанси". · По-друге, вчення про місцеві фінанси як наука виник ло також у процесі розширення розуміння предмета фінансової науки, коли фінансове господарство общин та інших територіальних колективів, яке до цього вважалося приватним, було включене до складу пуб лічного фінансового господарства. Формування місцевих органів влади та їхніх фінансів у різних країнах відбувалося наприкінці ХVIII — на початку XIX ст. Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці ХІХ ст. У сучасних правових державах світу місцеві органи влади входять до загальної системи державного управління, їх компетенція визначається центральною владою. Простежується також тенденція щодо зростання державних функцій, які передаються в компетенцію місцевих органів влади. У 1985 р. було підписано Європейську Хартію про місцеве самоврядування, яка заклала загальноєвропейські принципи організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 р. до Європейської Хартії про місцеве самоврядування приєдналася й Україна. Нині найдискусійнішим є питання щодо визначення повноважень місцевих органів самоврядування.

98.Місцеві фінанси як система. Структурні елементи

Фінанси місцевих органів влади як система включа ють у себе кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів: · суб'єкти системи; · об'єкти системи; · видатки; · доходи; · способи формування доходів; · інститути системи; · відносини між суб’єктами системи, системою та інши ми ланками фінансової системи держави взагалі. Головним суб'єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використову ються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Під інститутами в системі місцевих фінансів, з одно го боку, слід розуміти сукупність норм права, звичаїв, тра дицій, культурних зразків. З другого - це сукупність орга нізаційних структур, які забезпечують функціонування місце вих фінансових систем.

99.Правова база регулювання у сфері місцевих фінансів

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють роботу у сфері місцевого самоврядування, місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин в Україні, є Конституція України, Бюджетний кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Європейська хартія місцевого самоврядування та ще 30 документів, серед яких закони, постанови, декрети, розпорядження та укази.

Європейська хартія місцевого самоврядування (Страсбург, 15 жовтня 1985 року) визначила конституційну та правову основу місцевого самоврядування, відповідно до якої принцип місцевого самоврядування визнається в національному законодавстві і у міру можливості в конституції, а також концепцію місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. Ст.9 Хартії регулює відносини у сфері фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування мають право в рамках національної економічної політики на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень. Обсяг фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування відповідає функціям, передбаченим конституцією або законом. Принаймні частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вони мають повноваження встановлювати в межах закону.

100.Основні принципи місцевого самоврядування

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» до загальних принципів місцевого самоврядування відносить:народовладдя;законність;гласність;колегіальність;поєднання місцевих і загальнодержавних інтересів;виборність;правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність територіальних громад та їхніх органів у межах повноважень, визначених законом;підзвітність і відповідальність перед територіальними громадами їхніх органів і посадових осіб;державну підтримку та гарантії місцевого самоврядування; судовий захист прав місцевого самоврядування. До цього переліку можна також додати загальні конституційні принципи дотримання прав і свобод людини і громадянина та самостійного вирішення територіальною громадою питань місцевого значення. Кожен із цих принципів, з одного боку, має самостійне значення, з іншого - тісно взаємодіє з іншими принципами. Сукупно вони становлять єдину, цілісну систему принципів, які визначають організацію та функціонування місцевого самоврядування.

101.Поняття фінансової автономії місцевих органів влади

Суть фінансової автономії місцевого самоврядування полягає у праві органів місцевого самоврядування володіти та розпоряджатись власними коштами, достатніми для здійснення їх функцій та повноважень.

Фінансова автономія - це база самоврядування те риторіальних колективів, самостійності всіх рівнів місцевої влади. Фінансова автономія - це самоврядування у сфері фінансів. Принцип автономності реалізується в тому, що таку систему кожен місцевий орган влади створює сам: обирає її модель, внутрішню структуру, визначає співвідношення між окремими елементами. Фінансова автономія є основною формою реалізації принципів місцевого самоврядування. Фінансова автономія місцевих органів влади - це фінансова незалежність цих органів при виконанні покла дених на них функцій. Фінансова незалежність у сукупності з організаційною й адміністративною незалежністю є передумовою ефективного розв'язання місцевими орга нами влади покладених на них завдань.

Таким чином, головним критерієм, який засвідчує фінансову автономію місцевих органів влади, є наявність у них прав прийняття рішень у сфері власних фінансів. Якщо такого права не передбачено в законодавстві, то місцева влада фінансової автономії не має.

102.Місцеві бюджети як фінансова база місцевого самоврядування

Сутність місцевих бюджетів необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як організаційну форму мобілізації частини фінансових ресурсів у розпорядження місцевих органів самоврядування. По-друге, як систему фінансових відносин, що складається між місцевим та державними бюджетами, а також всередині сукупності місцевих бюджетів. Склад місцевих бюджетів: 1 рівень:республіканський бюджет Криму;обласні бюджети;бюджети міст республіканського підпорядкування. 2 рівень:районні бюджети;бюджети міст обласного підпорядкування з районним поділом; бюджети міст обласного підпорядкування без районного поділу; 3 рівень:бюджети міст районного підпорядкування;бюджети селищ;бюджети міст;бюджети районів у містах. Місцеві бюджети — це балансові розрахунки, які відповідають вимогам складання балансів, тобто вони мають дохідну і витратну частини, принципи збалансування тощо. Тому можна стверджувати, що місцеві бюджети — це балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території. Разом з тим місцеві бюджети слід розглядати як важливу фінансову категорію, основу якої становить система фінансових відносин, а саме: -відносини між місцевими бюджетами і господарськими структурами, що функціонують на даній території; -відносини між бюджетами і населенням даної території, що складаються при мобілізації і витрачанні коштів місцевих бюджетів; -відносини між місцевими бюджетами різних рівнів з перерозподілу фінансових ресурсів; -відносини між місцевими бюджетами і Державним бюджетом.

103.Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування

До складу місцевих фінансових ресурсів включають: -фін.ресурси місцевих органів влади(місцевий бюджет і цільові фонди); -фін.ресурси підприємств комунальної форми власності.

104.Необхадність, визначення та функції місцевих бюджетів

Саме місцеві бюджети є фондами, в яких мобілізується основна частина фінансових ресурсів, необхідних для забез печення громадських послуг. Особливо важливе значення для її становлення мають такі інститути, як: • поточні бюджети; • бюджети розвитку; • видатки; • власні та закріплені доходи. Місцевий бюджет може розглядатися в трьох аспектах: • по-перше, це правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади отримують легітимне право на розпоря дження певними фондами грошових ресурсів; • по-друге, це план (кошторис) видатків і доходів від повідного місцевого органу влади чи самоврядування; • по-третє, це економічна категорія, оскільки бюджет є закономірним економічним атрибутом будь-якої само стійної територіальної одиниці, наділеної відповідним правовим статусом.

105.Доходи місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних (Стаття 69 Бюджетного кодексу), визначених законом, джерел та закріплених (Стаття 69 Бюджетного кодексу) у встановленому законом порядку загально дер-жавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів. Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад. Склад доходів, що закріплюються за місцевими бюджетами місцевого самоврядування, визначається статтями 64, 66 та Бюджетного кодексу. Во ни групуються у два блоки: 1) доходи, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та 2) доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. На базі цих надходжень і формуються підстави фінансування делегованих та власних повноважень.

107. Соціально-економічна сутність податків

В условиях рыночной экономики финансовая политика государства основывается на системе финансовых регуляторов. Таким финансовым регулятором в ервую очередь являются налоги. НАЛОГИ - обязательные платежи в бюджеты от физ/юр. лиц. С помощью налогов осуществляется перераспределение валового внутреннего продукта в территориальном и отраслевом аспектах, а также между разными социальными группами. Соц-экон-я сущность налогов проявляется в денежных отношениях, которые складываются у государства с юр. и физ. лицами по поводу принудительного извлечения части создаваемой стоимости и формирования фонда финансовых фондов гос-ва. Процесс принудительного извлечение части доходов юр и физ на общественные нужды характеризует одностороннее движение стоимости от плательщика налога к гос-ву.

106.Видатки місцевих бюджетів

Видатки всіх бюджетів поділяють на: • поточні видатки - це видатки з бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій та органів, яка діє на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення тощо. У складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі пере лічених щойно об'єктів; • видатки розвитку - це видатки бюджетів на фінан сування інвестиційної та інноваційної діяльності. Це також фінансування капітальних вкладень виробничо го й невиробничого призначення, структурної перебу дови народного господарства і субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням. Крім того, видатки місцевих бюджетів поділяються на: • видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад (їхній розмір і цільове прямування визначаються місцевими бюджетами цих громад); • видатки, пов'язані із здійсненням районними, облас ними радами заходів із забезпечення спільних інтересів територіальних громад (визначаються відповідними обласними і районними бюджетами); • видатки, пов'язані з використанням власних повноважень місцевого самоврядування; • видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Видатки місцевих бюджетів згідно з частиною 7 статті 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» поділяються на дві частини: а) видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади. Вони визначаються функціями держави та передаються на місця для виконання з відповідною деталізацією (ст. 88-90 Кодексу). Ці видатки враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, регулюються державою, яка і забезпечує їх виконання відповідними ресурсами; б) видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядування (ст. 91 Кодексу), які спрямовуються на реалізацію повноважень місцевих органів та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

108.Визначення податків

Налогом является обязательный, безусловный платеж в определенный бюджет, который взимается с плательщиков налога согласно Налоговому Кодексу Украины.

109.Основні ознаки податків

Характерными признаками налогов, которые помогают отличить их среди других платежей, это то, что налоги не имеют ни элементов полного эквивалентного обмена, ни конкретного целевого назначения. Также необходимо знать, что если платежи и отчисления могут уплачиваться как государству так и юр лицам, но налоги – это атрибут только государства.

Елементи податку

- объект- называют те явления или предметы, в результате наличия которых платится налог (земля, доход, имущество).; - субъект (тот, кто устанавливает налог); - база (масштаб измерения или единица.0; - ставка– это законодательно установленная величина налога на единицу налогообложения (процентная/твёрдая; прогрессивная/плоская/регрессивная); - порядок начисления налога; - налоговый период; - срок и порядок уплаты налога; - срок и порядок сдачи отчетности про начисление и уплату налога; - льготы– это полное или частичное освобождение от уплаты налогов и снижение общей нормы налогообложения.

111.Класифікація податків

-за формой налогообложения (прямые, непрямые) -за экономическим содержание объекта налогообложения (на доходы, на имущество, на товары, на межд-ю торговлю); -в зависимости от уровня гос структур, которые устанавливают налоги (общегосударственные, местные); -за методом начисления (окладні, розкладні); -по способу удержания (возле источника доходов, по декларации, по платежному поручению)

112.Функції податків

1. фискальная- обеспечивает необходимые условия для создания материальной базы функционирования общества 2. распределительная- обеспечивает распределение стоимостных пропорций между налогоплательщиками и государством. 3. регулирующая- заключается во влиянии налогов на разные виды деятельности и непосредственно на налогоплательщиков. 4. стимулирующая- проявляет себя в виде изменения или дифференциации ставок налогов, или же полном освобождении от их уплаты. 5. контрольная- заключается в том, что при налогообложении государство регламентирует финансово хозяйственную деятельность предприятий и организаций, получения доходов, гражданами и объемы использования имущества.

113.Об’єкт і суб’єкти податку

Субъекты налога (плательщики) – физ лица (резиденты, нерезиденты Украины), юр лица(резиденты, нерезиденты Украины) и их подразделения, которые имеют, получают, передают объект налогообложения или проводят деятельность, операции, которые являются объектом согласно Налоговому Кодексу Украины. Объект - называют те явления или предметы, в результате наличия которых платится налог (земля, доход, имущество, обороты от реализации товаров, работ, услуг, операции по поставкам товаров, работ, услуг.)

114.Перелік загальнодержавних податків і зборів

-Налоги - налог на прибыль пред-й, НДФС, НДС,АН, экологический галог, фиксированный с/х налог.. -Сборы – сбор за первую регистрацию авто, рента за транспортировку нефти и нефтепродуктов магистральными нефтепроводами через тер-ю Украины, сбор за использование недр, рентная плата за нефть, газ который добывается на территории Украины, плата за землю, сбор за пользование радиочастотами, сбор за специальное использование воды, сбор за специальное использование лесных ресурсов, сбор на развитие виноградарства, хмелярства и садоводства, пошлина.

115.Основні відмінності загальнодержавних податків і зборів від місцевих податків і зборів

общегос-е налоги и сборы устанавливают высшие органы власти, их взимание является обязательным на всей территории страны, независимо от того в какой бюджет они зачисляются (гос-й или местный), а местные устанавливаются местными органами власти.

116.Податкова система України та принципи її побудови

1. всеобщность налогообложения каждое лицо обязано уплачивать установленные Кодексом; 2. равенство всех плательщиков перед законом; 3. неотвратимость наступления определенной законом ответственности в случае нарушения налогового законодательства; 4. презумпция правомерности решений; 5. фискальная достаточность установление налогов и сборов с учетом необходимости достижения сбалансированности расходов бюджета с его поступлениями; 6. справедливость установление налогов и сборов в соответствии с платежеспособностью налогоплательщиков; 7. экономичность налогообложения установление налогов и сборов, объем поступлений от уплаты которых в бюджет значительно превышает затраты на их администрирование; 8. нейтральность налогообложения – установление налогов и сборов в способ, который не влияет на увеличение или уменьшение конкурентоспособности налогоплательщика; 9. стабильность изменения в любых элементов налогов и сборов не могут вноситься позднее чем за шесть месяцев до начала нового бюджетного периода, в котором будут действовать новые правила и ставки; 10. равномерность и удобство оплаты установление сроков уплаты налогов и сборов, исходя из необходимости обеспечения своевременного поступления средств в бюджеты для осуществления расходов бюджета и удобства их уплаты плательщиками; 11. единый подход к установлению налогов и сборов определение на законодательном уровне всех обязательных элементов налога.

117.Визначення податкової системи

Налоговая система - совокупность установленных в стране налогов и обяз. платежей, кот. поступают в бюджеты разных уровней бюдж. системы

118.Шляхиудосконалення податкової системи України

- должна иметь инвест и соц направленность (пока не имеет); - изменения налог. сист. должны сопровождаться реформами соц. сферы, гос.обеспечения и т.п.; - в основе нал.сист должны быть прямые налоги; - непрямые налоги должны исп-ся только в форме акцизов для ограничения потребления некоторых групп товаров, влияния на монополистов, на предметы роскоши; - использовать диференциацию ставок; - ликвидировать налог. льготы, кот снижают конкурентоспособность товаропроизводителей; - условия налогообл. должны быть просты и понятны; - усовершенствовать межбюдж. отношения; - начать снижать налоговый груз через снижение ставок и рост налоговой базы.

119.Головні завдання Державної податкової адміністрації України

1. Контроль над соблюдением налог. законодательства; 2. Разработка предложений по усовершенствованию налог. зак-ва, рекомендаций; 3. Формирование и веедение Гос. реестра физ. лиц-плательщиков налогов и единого банка данный про плательщиков-юр.лиц; 4. Разъяснительная работа среди плательщиков; 5. Предупреждение и раскрытие преступлений и пр. правонарушений в сфере налогооблажения.

120.Визначення податкової політики

Налоговая политика – это деятельность государства в сфере внедрения, правового регламентирования и организации мобилизации налогов и налоговых платежей к централизованным фондам денежных ресурсов государства.

121.Основні проблеми на сучасному етапі; шляхи удосконалення податкової політики

122.Державні цільові фонди: суть, необхідність та значення

Державні цільові фонди - це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться в розпорядженні центральних та місцевих органів влади. Державні цільові фонди є однією з ланок загальнодержавних фінансів, порядок Їх формування і функціонування регламентується відповідними законодавчими актами. Державні цільові фонди можуть утворюватися шляхом: - відокремлення із Державного бюджету окремих видатків, що мають велике значення для держави; - формування спеціальних фондів із самостійними джерелами доходів. Джерелом формування державних цільових фондів є валовий внутрішній продукт країни. А мобілізація коштів здійснюється через: - спеціальні збори (переважно обов'язкові);- добровільні внески і пожертвування;- позики; - кредити; - направлення коштів із бюджету.Залежно від рівня, на якому утворюються державні цільові фонди, вони можуть бути: -державними; -місцевими. До економічних державних цільових фондів відносять: Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки селянських (фермерських) господарств тощо.До соціальних фондів в Україні належать: Пенсійний фонд, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального захисту інвалідів тощо. До науково-дослідних фондів належить Державний інноваційний фонд

123.Пенсійний фонд України: джерела формування та напрями використання коштів

Пенсійний фонд України був створений у 1991 році. Головними завданнями фонду є:- пенсійне забезпечення населення;- фінансування програм підтримки пенсіонерів та інвалідів;- міжнародне співробітництво з проблем пенсійного забезпечення тощо. З 1997 р. бюджет Пенсійного фонду виведений зі складу Державного бюджету України. Згідно з чинним законодавством України кошти Фонду формуються за рахунок, насамперед, обов'язкових страхових внесків, які платять роботодавці (підприємства, установи, організації всіх форм власності) і наймані працівники; відрахувань з державного і місцевих бюджетів; сум, які відшкодовуються за регресійними вимогами; сум фінансових санкцій. Кошти Пенсійного фонду спрямовуються на такі основні цілі:- фінансування виплат державних пенсій, соціальних виплат, якізгідно з чинним законодавством України здійснюються за рахунок його коштів, у тому числі громадянам, що виїхали на постійне місце проживання за кордон;- реалізацію державних, регіональних і міських, районних програм соціального захисту населення.

124.Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності: фінансові аспекти діяльності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є некомерційною самоврядною організацією. Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені найманими працівниками органи. До джерел формування коштів Фонду належать такі:-страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб;-благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;-асигнування з Державного бюджету України;-штрафи, пені та інші фінансові санкції, що застосовуються до страхувальників;-інші надходження відповідно до законодавства України. За рахунок коштів Фонду здійснюються:-виплата допомоги з тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, при народженні дитини та догляду за нею до досягнення трирічного віку, на поховання;-фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;-утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб. Платниками страхових внесків є страхувальники-роботодавці й застраховані особи — наймані працівники. Органи Фонду здійснюють персоніфікований облік сплати внесків.Розмір страхових внесків встановлює Верховна Рада України щорічно у відсотках: для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян; для найманих працівників — до сум оплати праці, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

125.Джерела коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття та напрями їх використання

Цей Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, кошти якого не входять до складу Державного бюджету України. Цей Фонд було створено згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", що набрав чинності з 1 січня 2001 р. Фонд є правонаступником Державного фонду сприяння зайнятості населення (Фонду зайнятості), який діяв з 1991 р. спочатку як самостійна структура, а з 1996 р. був включений до Державного бюджету. За рахунок коштів Фонду зайнятості фінансувалися заходи, передбачені державними та територіальними програмами зайнятості; основним джерелом доходів Фонду були обов'язкові внески підприємств і організацій. У видаткових статтях Фонду зайнятості переважали виплати допомоги з безробіття. Відповідно до Закону "Про зайнятість населення" право на отримання грошової допомоги з безробіття мають громадяни зі статусом безробітних. Грошова допомога нараховується на основі довідки з останнього місця роботи, де зазначено розмір заробітної плати і категорію безробітного.

Грошова допомога з безробіття зазначеним категоріям громадян не може бути нижче мінімальної заробітної плати. Період одержання громадянами допомоги з безробіття включається до неперервного стажу роботи. Держава гарантує професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку осіб, зареєстрованих у службі зайнятості як таких, що шукають роботу, з дотриманням таких вимог:- неможливості підібрати відповідну роботу через відсутність у громадянина необхідної професійної кваліфікації;- необхідності змінити кваліфікацію через відсутність роботи, яка відповідає професійним навичкам громадянина;- втрати здатності виконувати роботу за попередньою професією. За рахунок Фонду зайнятості фінансувалися: -на державному рівні — розвиток центрів підготовки навчання і професійної орієнтації вивільнених працівників та незайнятого населення, утримання інформаційно-обчислювальних центрів, поліграфічної бази, власних підприємств служби зайнятості, забезпечення житлом осіб без певного місця проживання; здійснення наукових досліджень і розробок з проблем ринку праці та зайнятості населення; забезпечення міжнародного співробітництва у розв'язанні проблем зайнятості населення; надання допомоги державним центрам зайнятості; -на місцевому рівні — заходи щодо професійного орієнтування та працевлаштування населення; підвищення кваліфікації та перепідготовки вивільнених працівників і безробітних; організація додаткових робочих місць у галузях народного господарства; залучення безробітних до виконання оплачуваних громадських робіт; надання безпроцентної позики безробітним для зайняття підприємницькою діяльністю; виплата допомоги з безробіття та надання матеріальної допомоги членам сім'ї безробітного, які перебувають на його утриманні, а також громадянам, які втратили право на отримання допомоги з безробіття;

126.Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань: джерела формування та напрями використання коштів

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань створений з метою проведення профілактичних заходів з охорони праці, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків, відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей. Джерелами доходів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві є: -внески роботодавців від величини фонду оплати праці (залежно від рівня професійного ризику); -штрафні санкції за порушення законодавства з охорони праці; -добровільні внески; -інші надходження.Кошти фонду направляються на: -фінансування профілактичних заходів по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; -відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; -відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом; -виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання; -надання допомоги на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

1.Визначення та економічна сутність фінансів.

2.Об’єктивна необхідність фінансів

3.Об’єкти і суб’єкти фінансових відносин

4.Централізовані фінанси

5.Децентралізовані фінанси

6.Функції фінансів

7.Органи фінансового контролю

8.Взаємозвязок фінансів з іншими економічними категоріями: спільні та відмінні риси

9.Сутність фінансової системи

10.Визначення фінансової системи

11.Структура фінансової системи

12.Принципи побудови фінансової системи

13.Характеристика ланок фінансової системи

14.Державні фінанси як складова фінансової системи України

15.Характеристика складових державних фінансів

16.Проблеми розвитку та шляхи удосконалення фінансової системи України

17.Поняття фінансових ресурсів, їх склад та структура

18.Фінансові резерви: призначення та характерні риси

19.Державний бюджет як провідна ланка фінансової системи

20.Фінансові ресурси держави

21.Визначення фінансових ресурсів.

22.Фінансові ресурси всіх секторів економіки

23.Централізовані та децентралізовані фін. ресурси

24.Державний бюджет як економічна категорія

25.Визначення державного бюджету

26.Функції державного бюджету

27.Необхідність існування державного бюджету

28.Фінансові ресурси населення.

29.Джерела та структура фінансових ресурсів домогосподарств

30.Інвестиційна діяльність населення

31.Визначення фінансової політики

32.Зміст, мета, принципи фінансової політики

33.Складові фінансової політики

34.Етапи реалізації фінансової політики

35.Фінансова стратегія

36.Фінансова тактика

37.Часові періоди фінансової політики

38.Поточна фінансова політика

39.Перспективна фін. політика

40.Найважливіші умови результативності фінансової політики

41.Типи фінансової політики: жорстка регламентація, помірна регламентація, політика мінімальних обмежень

42.Головне завдання фінансової політики

43.Основні напрямки фінансової політики: політика економічного розвитку, політика стабілізації, політика обмеження ділової активності

44.Сутність та складові елементи фінансового механізму, його призначення

45.Зміст і принципи фінансового планування

46.Визначення фінансового планування, його завдання

47.Види фінансових планів

48.Об’єкти фінансового планування

49.Державний бюджет як головний фінансовий план держави

50.Управління фінансами та його складові елементи

51.Визначення управління фінансами

52.Об’єкти та суб’єкти управління

53.Міністерство фінансів в системі органів управління та його функції

54.Фінансовий контроль: зміст, принципи та види

55.Фінансове забезпечення

56.Фінансове регулювання

57.Роль фінансових важелів в системі організації фінансових відносин

58.Бюджетний кодекс України як основа бюджетного регулювання

59.Визначення бюджетної системи України

60.Склад бюджетної системи України

61.Зведені бюджети та їх особливість

62.Бюджетний устрій

63.Принципи побудови бюджетної системи

64.Показники бюджетної класифікації

65.Бюджетний процес.

66.Стадії бюджетного процесу

67.Бюджетний період

68.Бюджетне планування та основні складнощі в умовах ринкової економіки

69.Бюджетне право

70.Бюджетно-правовий статус державних і місцевих органів влади

71.Бюджетна ініціатива

72.Бюджетні права органів державної влади та управління

73.Місце фінансового контролю у бюджетному процесі

74.Бюджет як економічна категорія

75.Бюджет як центральна ланка фінансової системи

76.Бюджет як централізований фонд грошових коштів

77.Бюджет як основний фінансовий план держави. Характерні риси бюджету

78.Необхідність існування бюджету

79.Фактори, що впливають на розмір бюджету

80.Функції бюджету

81.Складові частини бюджету

82.Резервний фонд бюджету та його призначення. Визначення доходів державного бюджету

83.Класифікація доходів державного бюджету

84.Склад доходів бюджету згідно бюджетного кодексу украёни. Визначення видатків державного бюджету

85.Класифікація видатків державного бюджету за функціональною структурою

86.Таємні видатки

87.Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення

88.Методи покриття бюджетного дефиціту та їх наслідки

89.Наслідки бюджетного дефіциту

90.Державний кредит як суспільна позикова система

91.Джерела погашення державних позик

92.Державний борг та його економічна сутність

93.Поточний, капітальний, внутрішній і зовнішній борг

94.Управління державним боргом

95.Поняття фінансової безпеки

96.Внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці держави

97.Формування науки про місцеві фінанси

98.Місцеві фінанси як система. Структурні елементи

99.Правова база регулювання у сфері місцевих фінансів

100.Основні принципи місцевого самоврядування

101.Поняття фінансової автономії місцевих органів влади

102.Місцеві бюджети як фінансова база місцевого самоврядування

103.Фінансові ресурси органів місцевого самоврядування

104.Необхадність, визначення та функції місцевих бюджетів

105.Доходи місцевих бюджетів

106.Видатки місцевих бюджетів

107.Соціально-економічна сутність податків

108.Визначення податків

109.Основні ознаки податків

110.Елементи податку

111.Класифікація податків

112.Функції податків

113.Об’єкт і суб’єкти податку

114.Перелік загальнодержавних податків і зборів

115.Основні відмінності загальнодержавних податків і зборів від місцевих податків і зборів

116.Податкова система України та принципи її побудови

117.Визначення податкової системи

118.Шляхиудосконалення податкової системи України

119.Головні завдання Державної податкової адміністрації України

120.Визначення податкової політики

121.Основні проблеми на сучасному етапі; шляхи удосконалення податкової політики

122.Державні цільові фонди: суть, необхідність та значення

124.Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності: фінансові аспекти діяльності

125.Джерела коштів Фонду соціального страхування на випадок безробіття та напрями їх використання