Будова фінансової системи України

Фінансові системи держав можуть відрізнятися за структурою та функціями. Це зумовлено видами форм власності, політичними орієнтирами правлячої еліти, рівнем економічного розвитку держави тощо. Нині у світі нараховується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав. За наявності певних відмінностей вони мають спільну основу в переліку окремих ланок.

Структура фінансової системи може бути розглянута на прикладі фінансової системи України, яку можна представити за такою схемою:

О Державні фінанси

1.1. Бюджетна система:

1.1.1. Державний бюджет

1.1.2. Місцеві бюджети

1.2. Централізовані грошові фонди цільового призначення:

1.2.1. Пенсійний фонд

1.2.2. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Фінансова система 41

1.2.3. Фонд загальнообов'язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття

1.2.4. Державний інноваційний фонд

1.2.5. Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення

1.2.6. Інші фонди загальнодержавного призначення

 

1.3. Державний кредит

1.4. Страхування

1.5. Фінанси державних підприємств

© Фінанси суб'єктів господарювання:

2.1. Фінанси підприємств матеріального виробництва

2.2. Фінанси невиробничого сектору

2.3. Фінанси домогосподарств

© Міжнародні фінанси:

3.1. Міжнародні фінансові відносини

3.2. Фінанси міжнародних фінансово-кредитних установ та інститутів

Фінансовий ринок

4.1. Внутрішній фінансовий ринок

4.2. Міжнародний фінансовий ринок

© Державні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. За своєю структурою це дуже складна та багатопланова сфера фінансових відносин. Державні фінанси охоплюють: державний та місцеві бюджети; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особове й майнове страхування.

Також державні фінанси складаються із:

> власне державних фінансів (або федеральних фінансів, як їх часто
називають у країнах із федеративним територіальним устроєм);

> регіональних (обласних) фінансів;
Р місцевих (муніципальних) фінансів.

вз" Основою цих трьох видів (чи складових) державних фінансів є відповідні бюджети: державний, регіональний і місцевий, які являють собою централізовані фонди грошових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні відповідних територіально-адміністративних органів державного самоврядування. В Україні ми маємо дворівневу бюджетну систему, яка складається з державного та місцевих бюджетів.

Також державні фінанси можна поділити на централізовані та децентралізовані, причому фінансові відносини у сфері централізованих фінансів держави мають фондовий характер.

к& Централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення в Україні включають Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Фонд конверсії, Державний інноваційний фонд, Валютний фонд, позабюджетні фонди місцевих органів самоврядування. Вони певною мірою доповнюють державний бюджет, проте специфіка їх полягає у тому, що ці фонди мають суворо цільове призначення і їх кошти на інші цілі не використовуються.

♦ Централізовані грошові фонди цільового призначення - це

фонди фінансових ресурсів, що утворюються на державному і місцевому рівнях за рахунок обов 'язкових платежів підприємств та організацій незалежно від форм їх власності та господарювання, обсяги яких в основному відносяться на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці платежі носять характер відрахувань, тобто передбачається цільове використання коштів цих фондів. Перелік державних позабюджетних фондів поряд із джерелами їх формування, визначаються на законодавчій основі і підлягають включенню (з метою їх державного обліку) до відповідних рівнів бюджетів із збереженням відповідного цільового призначення. При створенні конкретного позабюджетного фонду намагаються одразу ж класифікувати його як галузевий чи міжгалузевий, територіальний чи міжтериторіальний.

Передумовою створення таких фондів є виникнення конкретних проблем, і саме через це їх склад є доволі різноманітним у різних країнах і в різний час. В цілому серед подібних фондів виділяють такі, що носять стабільний характер, зокрема, пенсійні фонди і фонди зайнятості, а також ті, що характеризують відносно тимчасові потреби, як, наприклад, Фонд ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення (у даному випадку мова іде про Україну).

По суті, перераховані фонди є новою складовою державних фінансів України, яка перебуває на стадії становлення.

vs- Державний кредит є складною фінансовою категорією, яка поєднує в собі ознаки кредиту та фінансів. Досить часто державний кредит ототожнюють з державним боргом країни, що є не зовсім

 

Тема 2

Фінансова система

правильним трактуванням цієї економічної категорії. Держкредитні відносини - це відносини, в яких держава виступає як позичальник, кредитор або гарант. Зазвичай, частина відносин, при яких держава виступає як позичальник, привалює і складає близько 80% усіх держкредитних відносин. Тому у більш вузькому розумінні державний кредит визначають як сукупність відносин, в яких держава виступає позичальником, а суб'єкти господарювання чи фізичні особи - кредиторами держави внаслідок купівлі її цінних паперів.

Позики уряду надаються НБУ з метою поточного покриття дефіциту державного бюджету.

У розвинених економічних системах країн Заходу дуже широко застосовують практику так званого фіскального федералізму, який полягає в тому, що бюджети регіонального і місцевого рівнів субсидуються із державного бюджету, і через це сальдо їх бюджетів дуже рідко буває від'ємним. Від'ємним, як правило, є сальдо державного бюджету, який збалансовується переважно за рахунок позички грошей у приватного сектора, населення або інших іноземних держав.

Величина державного боргу, який виникає в процесі запозичення коштів державою, свідчить про раціональність й ефективність фінансової політики держави та регулюється законодавством. Значний борг дає підстави для висновку, що держава живе за рахунок майбутніх поколінь. Велика сума боргу негативно впливає на видаткову частину бюджету, оскільки вимагає витрат на обслуговування.

вэ= Страхування являє собою специфічну ланку фінансової системи, яка відображає відносини з приводу формування й використання колективних страхових фондів. З одного боку, страхування забезпечується через страхові компанії, які є звичайними суб'єктами підприємництва, що деякими авторами трактується як належність даної групи фінансових відносин до мікрорівня. Але необхідно враховувати й те, що фонди грошових коштів, які створюються страховими компаніями, відображають перерозподіл фінансових ресурсів між окремими суб'єктами страхування, що здійснюється на нееквівалентних засадах, а отже мають ознаки належності до макроекономічного рівня. Страхові фонди можуть також створюватися і державними страховими компаніями, що однозначно доводить їх належність до сфери державних фінансів.

Крім того, на засадах ймовірності настання певних подій, формуються страхові й резервні фонди держави. Страхові та резервні фонди відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони є сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких - покриття втрат, що виникли з непередбачених причин, або фінансового забезпечення заходів, які не були включені в плани фінансування, але є важливими для держави.

вж Фінанси державних підприємств включають ті ж відносини, що і фінанси будь-якого суб'єкта господарювання, оскільки характер і напрями господарської і фінансової діяльності не залежать від форми власності. Вони регламентуються державою як на підставі законів, так і у формі державного управління.

У цілому державні фінанси характеризують державну централізацію фінансових ресурсів та підприємницьку діяльність держави. Оскільки вони за своїм змістом є основною сферою перерозподілу ВВП, а всі суб'єкти розподільчих відносин зацікавлені в оптимальності даного перерозподілу, то тим самим (свідомо чи не цілком свідомо) сприяють ефективності функціонування державних фінансів. Таким чином, сфера державних фінансів є надзвичайно важливою в системі фінансових відносин держави, підлягає значному впливу сторонніх факторів, а тому спрогнозувати майбутні тенденції її розвитку є надзвичайно важким завданням для науковців-економістів.