Представники: З. Фрейд (1856-1939), А. Адлер, К.Г. Юнг (1875 - 1961), Е. Фром
Основні праці: З. Фрейд «Тлумачення сновидінь» (1900), «Психологія буденного життя» (1901), «Три нариси з історії сексуальності» (1905), «Про психоаналіз. П’ять лекцій» (1910), «Тотем та табу» (1913), «Майбутнє однієї ілюзії», Е. Фром «Мати чи бути», «Мистецтво любити», К.Г. Юнг «Образи підсвідомого», «Символіка духу», «Про витоки свідомості», «Метаморфози та символи лібідо» (1952) вийшла під назвою «Смиволи метаморфоз».
Основні ідеї:
- людина є, за З. Фрейдом, цілісним психосоматичним організмом, у якому всі процеси душевного життявзаємопов’язані причинно-наслідковими зв’язками;
- думки, асоціації, які, на перший погляд, здаються спонтанними, насправді мають причину, що прихована у глибинах людської души;
- у душевному житті виділяє 3 рівні: свідоме, досвідоме, несвідоме (підсвідоме);
- до підсвідомого (несвідомого) відносить інстинкти, думки, почуття, що стають недоступними для свідомості;
- між свідомим і несвідомим існує рівень досвідомого, що є частиною підсвідомого, яке за відповідних обставин може стати свідомим;
- перший рівень душевного життя людини відокремлений від другого і третього своєрідним бар’єром – «цензурою»;
- інстинкти визнаються своєрідними «каналами людської психики», якими «тече її енергія»;
- усі інстинкти З. Фрейд ділить на 2 групи: конструктивні(сприяють функціонуванню людського організму і підтримують життя. Основний інстинкт - сексуальний); деструктивні інстинкти (мають руйнівний характер);
- кожна група інстинктів має автономне джерело живлення;
- енергія, характерна для інстинктів життя, називається лібідо (від лат. – «бажання»);
- процес переміщення енергії до різноманітних сфер психічної діяльності людини називається катексисом;
- у процесі розвитку людського організму відбувається постійний перерозподіл і зміни каналізацій (сфер катектування) психічної енергії;
- виділяє 5 стадій розвитку людського організму, яким відповідає конкретна сфера катектування: оральна, анальна, фалічна, латентна, генітальна;
- за умови нормального розвитку особистості усі уявлення догенітіального пероду особистості витіснються у підсвідоме;
- якщо частина їх з них не була витіснена повністю, то вони починають виявлятися у снах, помилкових діях, невротичних розладах;
- у структурі особистості виділяє 3 рівні: «Воно» (або «Ід»), «Я» (або «Его»), «Над-Я» (або «Супер-Его»);
- «Воно» - центральна частина особистості, містить у собі все унікальне, що є від народження, що закладено у конструкції, є джерелом енергії дії для особистості, розвивається із «Я» і через «Я» виявляє себе;
- «Я» - це самоусвідомлення особистості, або є самість, що у процесі розвитку адаптується до світу, пізнає його, вчиться контролювати «Воно»;
- «Над-Я» формується із «Я», виявляє себе через самоспостереження, совість, є носієм суспільних норм та орієнтирів, виступає суддею, центром думок та вчнків «Я»;
- налагоджена взаємодія усіх 3-х рівнів (систем) сприяє оптимальному розвитку особистості;
- механізми процесу самозахисту «Я» від «Воно» та тиску «Над-Я»; витіснення до підсвідомого, заперечення (спроба «Я» не сприймати як реальність ті події, що не є прийнятними для «Я»), раціоналізація (своєрідне виправдяння «Я», коли для думок та вчинків шукаються прийнятні причини і пояснення), реактивні оформлення (з’являються тоді, коли усвідомлювана або неусвідомлювана поведінка протиставляється бажанню), ізоляція (відмежування ситуації, що може травмувати психіку тими душевними переживаннями, які вона створює), проекція (підсвідоме приписування власних почуттів, бажань та якостей іншій людині), регресія (механізм переходу від більш високоінтелектуального рівня мислення і поведінки людини до нижчого); сублімація (механізм захисту «Я», за допомогою якого лібідо і агресивна енергія трансформується у найрізноманітніші вди діяльності людини, що є для неї сприятливими та складають основу цивілізації);
- культура, за З. Фрейдом, є також продуктом сублімації («Майбутнє однієї ілюзії»);
- культура і цивілізація – це поняття тотожні;
- культура – «все те, чим людське життя піднімається над своїми тваринними умовами і чим вона (людина) відрізняється від тварини»;
- З. Фрейд виділяє 2 форми культури: надбанні упродовж розвитку людства знання та вміння, що дозволяють оволодіти силами природи й отримати від неї матеріальні блага; система норм та законів, що дозволяють упорядкувати відносини між людьми і розподіляти матеральні балага.
- людина – суспільна істота, може існувати тільки в суспільстві;
- людина прагне одноосібно володітиусіма соціальними ресурсами, тому потенційно виступає «фізичним ворогом культури»;
- культура своїми інститутами має себе захищати;
- основна функція культури – регулятивна, тобто культура регламентує відносини в суспільстві;
- культура створюється «шляхом примусу і придушення первинних потягів»;
- більшість, або «маса», як називає її Фрейд, є лінивою і несвідомою, вона не любить відмовлятися від інстинктів;
- особистість, яка поступово осягнула внутрішньо зовнішній примус і сприйняла його як частину заборон «Над-Я», З. Фрейд, називає «носіями культури»;
- вводить поняття «показник потенційної конфліктності суспільства»;
- досягнення людської спільноти закріплюються як ідеал для подальшої поведінки пересчного громадянина;
- К.Г. Юнг розкриває символічне значення змісту підсвідомого шляхом проведення історичних та міфологічних паралелей;
- осередок вчення Юнга – індивідуація;
- особливе місце у процесі формування особистості займає релігія;
- вводить поняття «колективне підсвідоме»;
- змістом колективного підсвідомого є так звані архетипи;
- архетипи – це вроджені форми зразків поведінки, форми психіки, які завжди існують потенційно, а актуально виявляють себе у вигляді конкретних образів, наприклад: образ хати, дороги, дерева тощо.
Основні методи:
Психоаналіз, діалектичний, аналітична психологія (К.Г. Юнг)
